Справа №-613/144/24 Провадження №-1-кп/613/40/26
06 лютого 2026 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Богодухові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221010000019 від 12.01.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар'їне Богодухівського району Харківської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 336 КК України,-
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 13.05.1999, Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», а також Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, з 24 лютого 2022 року на території України оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію. Також, згідно Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №734/2023 від 06.11.2023 строк дії воєнного стану в Україні з 16 листопада 2023 року продовжено строком на 90 діб.
Так, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після обстеження та медичного огляду 02.01.2024 в медичному закладі КНП «Богодухівська ЦРЛ», де визначено ступень його придатності до військової служби як «придатний до військової служби», після вивчення особистих облікових даних останнього та встановлення, що він є військовозобов'язаним, придатним до несення військової служби та підлягає призову за мобілізацією, будучи придатним до військової служби, 05.01.2024 отримав бойову повістку для прибуття до ВЧ НОМЕР_1 08.01.2024. Проте, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи свої дії, з метою ухилення від призову, у зв'язку з оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, не маючи права на відстрочку, без поважних на це причин, через небажання проходити військову службу у лавах Збройних Сил України, не з'явився на вказану дату та час до військової частини. Крім того, ОСОБА_4 17.01.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_3 написав письмову заяву про відмову від проходження військової служби. Таким чином, останній безпідставно відмовився від мобілізації, чим порушив порядок комплектування Збройних Сил України та вимоги:
1) ст. 65 Конституції України, де зазначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України;
2) ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», де зазначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов'язані:
прибувати за викликом РТЦК та СП для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством;
3) п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено: під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав частково. Пояснив, що у січні 2024 року дійсно пройшов медичну комісію і був визнаний придатним до військової служби. Після цього йому було вручено бойову повістку та відправлено до військової частини у АДРЕСА_2 . Там він також проходив лікарську комісію і був визнаний непридатним до військової служби. Його повернули до військової частини у АДРЕСА_1 , де він знову проходив комісію. Коли він перебував там, йому подзвонила матір та сказала, що їй погано. ОСОБА_4 повідомив про це працівників військової частини, і його відпустили додому в супроводі працівника військової частини. Після цього у січні 2024 року йому у м. Богодухові йому вручили бойову повістку, однак, він не міг залишити хвору матір і 17.01.2024 він у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 написав заяву про відмову від мобілізації. Пояснив, що відмовився лише у зв'язку з тим, що змушений доглядати за матір'ю, яка є вдовою, має незадовільний стан здоров'я (грижі хребта і цукровий діабет), погано пересувається, не може самостійно принести собі води або нарубати дров.
Крім часткового визнання ОСОБА_4 своєї вини, його винність підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду письмових доказів, а також показаннями свідка, наданими у судовому засіданні.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначив, що наприкінці 2023 року або у січні 2024 року ОСОБА_4 за повісткою, отриманою від органу місцевого самоврядування, пройшов військово-лікарську комісію, був визнаний придатним до військової служби та підлягав призову на військову службу по мобілізації як особа, яка не мала підстав для відстрочки. Після цього йому була виписана та вручена бойова повістка на відправку до команди. ОСОБА_4 був у складі команди направлений до навчального центру (військової частини), однак, там його не прийняли з невідомих свідку причин і повернули до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після цього ОСОБА_4 виписали бойову повістку на відправку в іншу команду, однак, за цією бойовою повісткою ОСОБА_4 не з'явився. Йому телефонували, він не брав трубку, за ним двічі посилали автомобіль за адресою реєстрації місця проживання, однак, не змогли встановити його місцезнаходження.
Копією облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_2 , оформленою 27.11.2013, підтверджено перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 27.11.2013 (т.1, а.с.140).
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 27.11.2013 був зарахований у запас призовною комісією Богодухівського району Харківської області згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Довідкою військово-лікарської комісії № 1/1/675 підтверджено проходження ОСОБА_4 огляду військово-лікарською комісією 02.01.2024 року, за результатами чого на підставі статті графи ІІ Розкладу хвороб, графи 1-9 ТДВ «Б» ОСОБА_4 був визнаний придатним до військової служби (т.1, а.с.135).
Поіменним списком від 03.01.2024 № 20, складеним ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджено, що ОСОБА_4 був направлений до команди НОМЕР_4 , направленої у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 , та викреслений зі списку.
Розпискою від 05.01.2024 підтверджено вручення ОСОБА_4 повістки на відправку до команди № НОМЕР_1 на 08.00 год. 08.01.2024, яку ОСОБА_4 отримав 05.01.2024 о 10.30 год.
17.01.2024 ОСОБА_4 написав заяву на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій повідомив, що відмовляється від проходження військової служби у Збройних Силах України.
Достовірність та об'єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликають, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_4 за ст.336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Щодо доводів сторони захисту про наявність у ОСОБА_4 підстав для відмови від проходження військової служби у зв'язку з погіршенням стану здоров'я матері обвинуваченого, яка є особою похилого віку та має ряд захворювань і потребує стороннього догляду, суд зазначає, що право на відстрочку від призову на військову службу підлягає реалізації шляхом оформлення відповідних документів, подачі їх до ТЦК та СП і оформлення відстрочки.
Разом з тим, доказів наявності відстрочки від призову на військову службу ані ІНФОРМАЦІЯ_4 , ані до органів досудового розслідування, ані до суду протягом тривалого часу розгляду справи, обвинуваченим не надано.
Як пояснив ОСОБА_4 у судовому засіданні, документи щодо догляду за матір'ю ним не оформлювались і до ІНФОРМАЦІЯ_4 не подавались, право на відстрочку від призову на військову службу у нього відсутнє. Вказану обставину підтвердив і свідок у судовому засіданні.
У разі наявності підстав для відстрочки, передбачених законом, пов'язаних з необхідністю догляду за особою, яка має потребу в такому догляді, обвинувачений мав можливість отримати відповідні документи та подати їх до ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформити відстрочку від призову на військову службу, проте, таким правом не скористався ані станом на дату написання заяви на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (17.01.2024), ані протягом усього строку досудового розслідування та судового розгляду справи.
При цьому, довідка щодо стану здоров'я ОСОБА_7 від 22.05.2024, видана КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Богодухівської міської ради» не містить відомостей про потребу ОСОБА_7 у сторонньому догляді та була подана ОСОБА_4 лише до суду. До ІНФОРМАЦІЯ_4 така довідка обвинуваченим не подавалась.
Враховуючи викладене, доводи сторони захисту про незадовільний стан здоров'я матері ОСОБА_4 у розумінні закону не спростовують наявності у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та не є підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності.
Твердження сторони захисту щодо невстановлення причин неприйняття ОСОБА_4 військовою частиною НОМЕР_4 суд відхиляє, оскільки обвинувачений, за змістом картки проходження обстеження та медичного огляду від 02.01.2024, був визнаний придатним до військової служби та станом на грудень 2023 року на диспансерному обліку, в т.ч. у психоневрологічному та наркологічному кабінетах не перебував.
Не погоджуючись із вказаним висновком, ОСОБА_4 мав можливість оскаржити висновок ВЛК, однак, таким правом не скористався, доказів оскарження висновку ВЛК не надав.
Крім того, в подальшому, після того, як ОСОБА_4 був повернутий військовою частиною, він спочатку ухилявся від прибуття за другою повісткою, а потім 17.01.2024 власноручно написав заяву про відмову від проходження військової служби, що підтвердив у судовому засіданні.
З огляду на викладене, доводи сторони захисту про неприйняття ОСОБА_4 військовою частиною НОМЕР_4 не спростовують наявності у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ст.336 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він в силу ст.89 КК України не судимий, неодружений, не працює, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , проживає за адресою : АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації характеризується позитивно, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Згідно з висновком досудової доповіді ймовірність вчинення ОСОБА_4 повторного правопорушення є середньою, ризик небезпеки для суспільства середній.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд вважає щире розкання винного.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, сукупності усіх обставин, що його характеризують, обставини, що пом'якшує покарання (щире каяття), відсутності обставин, що обтяжують покарання, особи обвинуваченого, висновку досудової доповіді, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в мінімальному розмірі в межах санкції ст.336 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
Щодо клопотання обвинуваченого про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду повинен ґрунтуватися на відомостях про вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв'язки, наявність чи відсутність судимості тощо. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання в умовах застосування ст.ст.75,76 КК України.
Разом з тим, які саме обставини посткримінальної поведінки обвинуваченого або риси характеристики його особи вказували б на можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, стороною захисту не наведено.
Як зазначалось вище, ОСОБА_4 не працює, відомості про зайняття його суспільно корисними видами діяльності - відсутні, обставин, які б змінилися у поведінці або сімейних зв'язках обвинуваченого та свідчили б про зниження суспільної небезпечності вчиненого діяння або особи обвинуваченого, не наведено.
Судом враховано доводи захисника про те, що ОСОБА_4 здійснює догляд за матір'ю, яка є особою похилого віку та хворіє на ряд захворювань, проте, слід вказати, що згідно з поясненнями самого обвинуваченого, наданими у судовому засіданні, він має двох дорослих працездатних рідних сестер, одна з яких мешкає у с. Мар'їне (в одному населеному пункті з матір'ю обвинуваченого), а інша - у м. Богодухів. При цьому, будучи обізнаним про стан здоров'я матері, обвинувачений за тривалий час не вчинив дій, направлених на оформлення відстрочки від призову в зв'язку з доглядом за матір'ю.
Підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням визначив також Верховний Суд в постанові від 19.07.2018 (справа № 755/6254/17), де зазначив, що згідно з законом ст. 75 КК України може бути застосована в тому разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.
Іншими словами, умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням є наявність таких соціальних чинників, які б давали суду підставу дійти висновку про виправлення і перевиховання без відбування покарання.
Як уже зазначалось вище, покарання має в тому числі виховну мету, направлену на запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
У зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі № 669/398/23.
Враховуючи ситуацію, яка наразі склалася в країні - збройною агресією РФ та конституційним обов'язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений військовозобов'язаним умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 641/1067/23.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає правових підстав для застосування положень ст.75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 ..
Строк відбування покарання слід рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 на підставі ухвали Богодухівського районного суду Харківської області від 05.01.2026 - з 20.01.2026.
Вирішуючи питання про обрання стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч.1, ч.2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
За приписами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність його соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутацію, майновий стан, наявність у нього судимостей; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Судом враховано, що ОСОБА_4 з січня 2025 року припинив з'являтися у судові засідання без повідомлення причин, після того, як 23.12.2024 судом було закінчено дослідження письмових матеріалів справи; стосовно обвинуваченого протягом строку розгляду справи загалом 5 разів (ухвалами суду від 23.04.2024,25.04.2025, 22.05.2025, 15.07.2025, 03.09.2025) було застосовано привід, який не був виконаний у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження обвинуваченого, після чого ухвалами суду від 02.10.2025 та від 05.01.2026 ОСОБА_4 був оголошений у розшук.
Під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 не зміг вказати поважних причин, які були б об'єктивно непереборними перешкодами для прибуття в судове засідання протиягом тривалого часу.
Доказів того, що на даний час зменшився ризик перерховування від суду, який слугував підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не надано.
Натомість, з урахуванням міри покарання, яку було обрано стосовно ОСОБА_4 , вказаний ризик збільшився.
Враховуючи викладене, до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Речові докази, процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, відсутні.
Цивільного позову в рамках даного кримінального провадження не заявлено.
Керуючись ст.ст.368-371, 374-376, 392, 393, 395, ч.15 ст.615 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, - злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 (20.01.2026).
Зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 20.01.2026 по 06.02.2026 з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
До набрання законної сили вироком стосовно ОСОБА_4 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 395 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Богодухівський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Повний текст вироку складено 06.02.2026.
Суддя ОСОБА_1