Справа №348/2653/25
02 лютого 2026 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,
секретаря - Кушнірчук М.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернувся в суд із позовом, сформованим в системі «Електронний суд», який отримано судом 20.10.2025 року, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, - 33865 грн. 20 коп. заборгованості за кредитним договором №00-9634089 від 19.02.2024 року, а також 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 7000 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
В судове засідання представник позивача не прибув, натомість у позовній заяві просив суд проводити розгляд даної справи без участі представника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», зазначивши, що не заперечує щодо ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася заздалегідь та належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Крім того, про час і місце розгляду справи відповідач повідомлена належним чином, у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Про причини неявки відповідач не повідомила, заяви про слухання справи у її відсутність на адресу суду не надходило.
Враховуючи наведене, зі згоди сторони позивача, згідно ухвали від 02.02.2026 року про розгляд вказаної справи в порядку заочного розгляду, суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування своїх позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В судовому засіданні встановлено, що 19.02.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 , тобто відповідач по даній справі, уклали кредитний договір №00-9634089 на суму 6300 грн. 00 коп. (а.с.9-13).
Зокрема, для отримання кредиту відповідач зареєструвалася на сайті кредитодавця та отримала доступ до особистого кабінету. У процесі реєстрації вона пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, дотримуючись підказок відповідного сайту кредитодавця. Після цього остання ознайомилася із чинною редакцією правил надання коштів у позику (а.с.14-18), заповнила свої персональні ідентифікаційні дані, визначені як обов'язкові, та вказала суму коштів, яку бажає отримати.
Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для її проведення мала б наслідком відмову кредитодавця від встановлення ділових відносин з позичальником та від укладення з відповідачем кредитного договору.
Таким чином, під час укладення кредитного договору первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію відповідача згідно з вимогами, встановленими Постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами кредитного договору.
Згідно з правилами, до укладення кредитного договору, позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано паспорт споживчого кредиту (а.с.19-20).
Як з'ясовано судом, оскільки ОСОБА_1 погодилася з умовами, запропонованими в паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення кредитного договору.
Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердила, що отримала у чіткій та зрозумілій формі актуальну й достовірну інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також відомості про фінансову послугу та кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання або відмови від отримання такої послуги; ознайомилася з правилами, повністю їх зрозуміла, погодилася з ними та зобов'язалася неухильно їх дотримуватися.
Тобто, у кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Таким чином, відповідач приєдналася до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 52139, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Після вчинення акцепту позичальником, кредитодавцем на кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу. Зазначений порядок підтверджується положеннями кредитного договору та довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи (а.с.21).
Відповідно, в ході судового розгляду доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем ОСОБА_1 .
В подальшому, на виконання умов кредитного договору, 19.02.2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_2 , що в свою чергу, свідчить про те, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця. Отже, кредитодавець виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» з відміткою та додатком до нього (а.с.22-25).
Також судом перевірено, що 25.11.2024 року між первісним кредитором та позивачем по даній справі було укладено договір факторингу № 25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9634089 від 19.02.2024 року (а.с.33-43).
У порядку та на умовах, визначених у даному договорі факторингу, позивач зобов'язався передати (сплатити) первісному кредитору суму фінансування, а первинний кредитор зобов'язався відступити позивачу права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Отже, відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних первісному кредитору за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від первісного кредитора до позивача відбувається у дату відступлення прав вимоги.
Таким чином, відповідно до реєстру боржників № Б/Н від 25.11.2024 року до договору факторингу та акту приймання-передачі, до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Суд констатує, що при укладенні кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі останньої для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У період передачі права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором між кредиторами, розмір заборгованості за цим договором на момент кожного відступлення права вимоги зазначався у реєстрі боржників. Витяги з відповідного реєстру боржників, на підставі якого здійснювалося відступлення права вимоги за кредитним договором, містяться в матеріалах справи.
Також судом досліджено наявний розрахунок заборгованості, підготовлений первісним кредитором за даним кредитним договором (а.с.44-45). Позивач в свою чергу не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором.
У своїх вимогах позивач посилається на те, що станом на дату подання позовної заяви, на рахунки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам, що останньою не спростовано.
Згідно з умовами кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним в порядку, визначеному кредитним договором, проте незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов'язку та не повернула наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №00-9634089 від 19.02.2024 року становить - 33865 грн. 20 коп., яка складається з: 6300,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 27565,20 грн. - заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом.
Зазначена сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 25.11.2024 - 01.10.2025 (а.с.46).
Суд констатує, що відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно із ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як визначено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором чи законом, або розірвання договору.
В ст.612 ЦК України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до вимог ч.ч.1, 2 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, як зазначено вище, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №00-9634089 від 19.02.2024 року, становить - 33865 грн. 20 коп.
Отже, в даному випадку відповідач порушила умови кредитного договору, що свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, укладеним між нею та первісним кредитодавцем - ТОВ «МАКС КРЕДИТ», 19.02.2024 року, права вимоги за яким в подальшому було відступлено позивачу - ТОВ «ФК «ЕЙС».
Встановлені судом обставини не спростовані в судовому засіданні відповідачем по справі ОСОБА_1 , оскільки будучи належним чином повідомленою рекомендованою кореспонденцією, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання остання повторно не прибула.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «ЕЙС» в цій частині, підлягає до задоволення.
Що стосується розподілу судових витрат між сторонами по даній справі, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі до суду позову, сформованого в системі «Електронний суд», про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 33865грн. 20 коп., сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. згідно платіжної інструкції № 27390 від 13.10.2025 року (а.с.6).
Відповідно, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову ТОВ «ФК «ЕЙС» в частині стягнення заборгованості, з відповідача в користь позивача слід стягнути 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Відносно вирішення питання щодо стягнення з відповідача в користь позивача витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим суд констатує, що у відповідності до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15.
Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, правнича допомога надавалась позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» Адвокатським бюро «Соломко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року (а.с.47-48).
Згідно долучених стороною позивача до матеріалів справи копії зазначеного договору, додаткової угоди №25770809898 від 11.09.2025 року до нього та акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року, витрати ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на правничу допомогу склали 7000 грн. 00 коп. (а.с.49, 50).
Разом з тим, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, складність справи та виконані адвокатом роботи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.
На підставі наведеного, ст.ст.516, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280-283, 289 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02090, м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, - 33865 (тридцять три тисячі вісімсот шістдесят п'ять) грн. 20 коп. заборгованості за кредитним договором №00-9634089 від 19.02.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02090, м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, - 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02090, м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, - 5000 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
В решті вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення
складено 05.02.2026 року.
Суддя Грещук Р.П.