Справа № 347/1424/23
Провадження № 1-кп/347/183/26
05.02.2026 м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисникі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Косів клопотання прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023090000000019 від 16.01.2023 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
В провадженні Косівського районного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023090000000019 від 16.01.2023 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
02.02.2026 року прокурор Косівської окружної прокуратури подав до суду клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на даний час ризики та підстави, передбачені кримінально-процесуальним законодавством щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_6 не перестали існувати. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п.1 - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання винуватим за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину, про що свідчить поведінка ОСОБА_7 , який скрився з місця події, після вчинення злочину та переховувався від правоохоронних органів; п.3 - незаконно впливати на потерпілу та свідків, з яким добре знайомий, про що свідчать показання надані потерпілою ОСОБА_8 , згідно яких підозрюваний надав їй неправдиву інформацію щодо місця перебування її сина в ніч на 15.01.2023, а також показання свідка ОСОБА_9 , згідно яких підозрюваний чинив на нього психологічний тиск заборонивши повідомити про подію, яка мала місце в ніч на 15.01.2023, а також маючи на меті, з участю свідка, в подальшому, сховати труп ОСОБА_10 ; п.4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду та переховуватись від органу досудового розслідування та суду, про що свідчить його поведінка після вчинення злочину: залишив місце злочину та переховувався, вживав заходів до перевезення трупу в інше місце з метою знищення слідів злочину, переховував знаряддя злочину; п.5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний офіційно ніде не працевлаштований, джерело доходів його невідоме. За місцем проживання відповідно до характеристики старости Черганівського старостинського округу характеризується негативно: ОСОБА_6 неврівноважений, зловживає спиртними напоями, скандалить, неодноразово був причетний до бійок.
Враховуючи наявні ризики, особу обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належне виконання обов'язків обвинуваченим, шляхом застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можливо.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просить його задоволити з підстав викладених у ньому.
Потерпіла в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не відомі.
Захисники обвинуваченого заперечили щодо задоволення поданого прокурором клопотання, посилаючись на відсутність заявлених прокурором ризиків та недоведеність неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_6 . З приводу даних обставин долучили до матеріалів справи письмові заперечення на клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою в яких виклали свої аргументи щодо незаконності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просять відмовити у клопотанні прокурора, а у випадку необхідності обрати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисників.
Суд, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисників приходить до наступних висновків.
Згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно ухвали Косівського районного суду від 19.12.2025р. ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» на строк 60 днів до 16 лютого 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, судове провадження у даному кримінальному провадженні перебуває на стадії підготовчого провадження.
Як передбачено ч. 1 ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Розділ ІІ Кримінально процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Існування ризиків, які наведені прокурором у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України мають місце в даному випадку, оскільки з врахуванням обставин і тяжкості кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватості, даних, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 є переконливим.
При цьому, суд враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, знайшли своє підтвердження доводи прокурора про те, що ризики згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати до теперішнього часу, що в свою чергу виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Наведені стороною захисту аргументи щодо відсутності підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту чи застави не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не спростовують доводів прокурора щодо заявлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України з метою уникнення відповідальності, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Суд також бере до уваги й те, що кримінальне провадження на даний час перебуває на стадії підготовчого провадження.
Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у випадку визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не може забезпечити його належної процесуальної поведінки, тобто не є достатнім у цій конкретній справі.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з рішенням ЄСПЛ "Летельє проти Франції" особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд вважає, що лише такий запобіжний захід, який хоча і є винятковим, проте спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також суд виходить з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 має такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.
Також суд бере до уваги і той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України не є особою, до якої не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Посилання сторони захисту та обвинуваченого на можливість обрання іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не підтверджене належними доказами та не спростовує наведених прокурором ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні дають достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ризики на даний час не зменшилися та не перестали існувати. Строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 16 лютого 2026 року та судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку.
Таким чином, враховуючи наведене, зокрема доведення прокурором обставин, передбачених п. 1 - 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, у тому числі і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим вище ризикам, враховуючи те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні прокурора, а застосування обвинуваченому іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, тому слід продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд враховує обставини, передбачені ст. ст. 177- 178 КПК України та не визначає обвинуваченому розмір застави на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 є обвинуваченим у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
При цьому, строк тримання під вартою ОСОБА_6 слід визначити на 60 днів зі строком дії ухвали до 05.04.2026 року включно.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 197, 205, 376, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Косівської окружної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» на строк 60 днів до 05 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Строк запобіжного заходу обчислювати з дня винесення ухвали, а саме з 05 лютого 2026 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захисникам та направити начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголосити 06 лютого 2026 року о 15.00 год.
Суддя ОСОБА_1