Справа №345/3438/22
Провадження № 1-кс/345/66/2026
28.01.2026 року м. Калуш
Слідчий суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Калуської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області № 6, клопотання старшого слідчого СВ Калуського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Калуської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя та зареєстрованого АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, -
Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у сумі 199 680 гривень щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя та зареєстрованого АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого, посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів і за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'ти до семи років.
Сторона обвинувачення вважає, що, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, підтвердженого зібраними у кримінальному провадженні доказами, та можливість призначення реального покарання у виді позбавлення волі на значний строк, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, у зв'язку з чим слідчий клопоче про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави.
Дане клопотання мотивоване тим, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому, строк дії введеного на території України воєнного стану неодноразово продовжувався.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб врегульовано положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Пунктами 6 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Водночас, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації на строк 90 діб.
Разом з тим, проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувалось, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації'від 14.07.2025 № 479/2023, затвердженого Законом України від 15.07.2025 № 4525-IX, продовжено строк проведення загальної мобілізації з 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
В той же час, пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021, встановлено, що Перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Згідно ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов'язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України.
Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 передбачено виключний перелік громадян України, які мають право виїжджати за межі України в період дії воєнного стану.
Таким чином, на підставі вищевказаних Указів Президента України, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема, виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється.
У зв'язку із цим, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на незаконне переправлення свого сина ОСОБА_8 через державний кордон України на територію країн Євросоюзу. У зв'язку із цим ОСОБА_7 в порушення вимог вищезазначених нормативно-правових актів, вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше серпня 2024 року ОСОБА_7 маючи намір переправити за кордон, під час дії воєнного стану, свого сина ОСОБА_8 дізналась про те, що ОСОБА_4 може допомогти в незаконному перетині державного кордону України.
Так, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше, ніж у серпні 2024 року ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_7 , та спільно із іншими невстановленими особами, скориставшись тяжким суспільним становищем щодо обмеження конституційних прав громадян України в частині обмеження виїзду за межі території України чоловікам віком від 18 до 60 років, організували злочинну схему незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України.
Відповідно до розробленого злочинного задуму ОСОБА_7 повинна була здійснити фінансування незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України.
В свою чергу ОСОБА_4 повинен був здійснити пошук осіб які безпосередньо переправлять ОСОБА_8 через державний кордону України та забезпечити комунікацію між вказаними особами та ОСОБА_7 , та сприяти незаконному перетину ОСОБА_8 надаючи поради та вказівки.
Таким чином, ОСОБА_4 діючи умисно, використовуючи умови правового режиму воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді незаконного переправлення осіб через державний кордон України та бажаючи їх настання, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими досудовим розслідуванням особами організував незаконне переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України та сприяв такому перетину порадами, вказівками, наданням засобів.
Так в серпні 2024 року, більш точної дати в ході проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 за допомогою месенджерів WhatsApp та Signal почав спілкуватись із ОСОБА_7 та надавати поради та вказівки останній щодо можливості незаконного перетину державного кордону її сина ОСОБА_8 .
В подальшому в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше, ніж у листопаді 2024 року ОСОБА_9 підшукав невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які повинні були здійснити незаконне переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України із Республікою Румунія в Чернівецькій області. Також в той час ОСОБА_4 за допомогою месенджерів WhatsApp та Signal продовжив організовувати незаконне переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України шляхом надання порад та вказівок ОСОБА_7 та налагодження її комунікації із невстановленими досудовим розслідуванням особами, які повинні були здійснити переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України.
Зокрема 13 листопада 2024 року ОСОБА_4 надіслав повідомлення у застосунку «Signal» ОСОБА_7 із відомостями про необхідність здійснення переказу грошових коштів у сумі 18000 доларів США на обумовлений ним криптогаманець «TUNaD6EzTNWVLVoqVNr9GGKVn4P8tcbPSr» в системі «https://tronscan.org», без будь якої вигоди для себе, у якості винагороди за організацію незаконного перетину державного кордону її сином ОСОБА_8 , на рахунок невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які повинні були здійснити переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України.
В свою чергу ОСОБА_7 13.11.2025 здійснили переказ грошових коштів у сумі 18019,9 доларів США на криптогаманець TUNaD6EzTNWVLVoqVNr9GGKVn4P8tcbPSr, який був наданий ОСОБА_4 та надіслала посилання на транзакцію ОСОБА_4 чим вчинила фінансування незаконного перетину державного кордону ОСОБА_8 .
В подальшому ОСОБА_9 продовжуючи злочинну діяльність, розпочав надавати вказівки у вигляді повідомлень на месенджер Signal ОСОБА_7 з приводу місця, дати, часу та способу перетину державного кордону ОСОБА_8 та провів ОСОБА_7 детальний інструктаж щодо порядку дій задля незаконного перетину державного кордону, надавав поради і вказівки щодо його поведінки після незаконного перетину державного кордону України та вказав на наразі невстановлену досудовим розслідуванням особу, залучену ним до участі у вчиненні даного кримінального правопорушення, як на таку, що зустріне їх у попередньо визначеному ними місці та надалі безпосередньо транспортує ОСОБА_8 до державного кордону України, для його незаконного перетину.
В подальшому невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в період часу з 06.12.2024 по 07.12.2024, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не представилось за можливе, у невстановленому досудовим розслідуванні місці забезпечила незаконний перетин ОСОБА_8 державного кордону України із Республікою Румунія шляхом проведення останнього лісистою місцевістю повз контрольно-пропускні пункти на території Державного кордону України в Чернівецькій області. Таким чином 07.12.2024 ОСОБА_8 пішки незаконно перетнув державний кордон України із Республікою Румунія, за що невстановлена досудовим розслідуванням особа отримала грошові кошти загальною сумою 18019,9 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 07.12.2024 становило 749 582,79 грн.
Таким чином ОСОБА_9 підозрюється у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
Вказана підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями зібраними в ході проведення заходів УСБУ в Івано-Франківській області, протоколами допитів свідків, протоколами оглядів речей та документів,та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підставами вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування і суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що він, усвідомлюючи неминучість настання покарання за вчинення кримінального правопорушення (злочину), може виїхати за межі м. Львів чи за межі України з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення або ж з вказаною метою чинити тиск на учасників кримінального провадження та перешкоджання встановленню істини в кримінальному провадженні.
Таким чином, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
З метою запобігання вказаним ризикам, необхідно обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави, що забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
З метою забезпечення дієвості даного запобіжного заходу вважається доцільним визначити розмір застави підозрюваному у сумі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у сумі 199 680 гривень.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, посилаючись на викладені в ньому обставини, просила клопотання задовольнити. У разі задоволення клопотання застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу із покладенням на нього обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання. Водночас вони звернули увагу суду на те, що підозрюваний ОСОБА_4 є директором ТОВ «ЕСМАРКЕС ГРУП» та здійснює підприємницьку діяльність, яка пов'язана з необхідністю регулярних службових виїздів у межах області та до сусідніх областей з метою належного виконання покладених на нього управлінських та господарських функцій. У зв'язку з викладеним сторона захисту просила суд, у разі задоволення клопотання, не покладати на ОСОБА_4 обов'язок не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, оскільки такий обов'язок може безпідставно обмежити його право на працю та перешкоджати здійсненню законної підприємницької діяльності.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, встановлено наступне.
Як слідує з матеріалів клопотання, у вчиненні кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець, житель та зареєстрований в АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, раніше не судимий.
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_4 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями зібраними в ході проведення заходів УСБУ в Івано-Франківській області, протоколами допитів свідків, протоколами оглядів речей та документів,та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а саме злочин передбачений ч. 2 ст. 332 КК України, відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України є тяжким злочином.
У клопотанні та в судовому засіданні прокурором наведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_4 , може переховуватись від органів досудового розслідування і суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підставами вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є наявність обґрунтованих ризиків того, що, усвідомлюючи неминучість притягнення до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, він може залишити межі міста Львова або територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Крім того, з метою уникнення відповідальності підозрюваний може вчиняти дії, спрямовані на незаконний вплив на учасників кримінального провадження, а також іншим чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому встановленню обставин у даному кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 182 КПК України визначено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука.
Однак ані особисте зобов'язання, ані особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа та вагомості наданих доказів.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Прокурор у судовому засіданні, зважаючи на роль підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується, просила визначити розмір застави в сумі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у сумі 199 680 гривень, оскільки на думку прокурора внесення застави саме в таких розмірах зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Слідчий суддя приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у підозрюваного.
Вирішуючи дане клопотання, враховуючи вищенаведене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані про особу підозрюванго, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді застави.
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак вважаю, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід - заставу у розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680,00 гривень. Застава саме в такому розмірі здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, так як характер злочину є тяжким, тому саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст.ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.
Також слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Доводи сторони захисту щодо недоцільності покладення на підозрюваного обов'язку не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, слідчий суддя вважає такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Посилання сторони захисту на те, що підозрюваний здійснює підприємницьку діяльність та обіймає посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю, що зумовлює необхідність його службових виїздів, саме по собі не спростовує наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та не виключає можливості ухилення підозрюваного від органів досудового розслідування і суду.
Слідчий суддя враховує, що покладений обов'язок не є абсолютною забороною на пересування підозрюваного, а передбачає можливість відлучення з відповідного населеного пункту за умови отримання дозволу слідчого, прокурора або суду, що забезпечує баланс між правом особи на працю та необхідністю здійснення належного процесуального контролю за її поведінкою.
З огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, характер та спосіб його вчинення, роль підозрюваного у кримінальному провадженні, а також наявність обґрунтованих ризиків, передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що покладення зазначеного обов'язку є пропорційним, необхідним та таким, що відповідає завданням застосування запобіжного заходу.
Таким чином, доводи сторони захисту не дають підстав для відмови від покладення на підозрюваного обов'язку не відлучатися з населеного пункту без відповідного дозволу та не спростовують необхідності застосування такого процесуального обмеження.
Керуючись ст.ст.176-178,182,193,194,196,309,376 КПК України, -
Клопотання слідчого задоволити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя та зареєстрованого АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у сумі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у сумі 199 680,00 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: МЦП:820172 Код отримувача: 26289647 Банк отримувача: ДКС України, м.Київ Рахунок: UA158201720355259002000002265.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обов'язки, покладені на підозрюваного, діють до 29 березня 2026 року включно.
Роз'яснити підозрюваному зміст ч. 6 ст. 183 КПК України про те, що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному зміст ч. 8 ст. 183 КПК України про те, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 04.02.2026 року.
Слідчий суддя: