Справа № 204/1050/26
Провадження № 2-з/204/9/26
про забезпечення позову
06 лютого 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі головуючого судді Чапали Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану у її інтересах представником - адвокатом Працевитим Геннадієм Олександровичем, про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -
05 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана у її інтересах представником - адвокатом Працевитим Геннадієм Олександровичем, про забезпечення позову до подачі позовної заяви, яка була передана судді 06 лютого 2026 року.
Відповідно до змісту вказаної заяви просить суд винести ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви та зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №42070 від 24.05.2021 р., вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» з боржника ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 78 482,40 грн., після чого направити ухвалу про забезпечення позову в порядку ч. 2 ст. 157 ЦПК України на адресу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анни Сергіївни для подальшого виконання.
В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає суду, що нею планується подання позову про визнання незаконним та таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №42070 від 24.05.2021 р., вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» з боржника ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 78 482,40 грн.
На даний час приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрила виконавче провадження № 67565641. В рамках виконавчого провадження було накладено арешти на всі рахунки боржника, що підтверджується доданими до заяви постановами та платіжними інструкціями. Станом на сьогодні з усіх банківських рахунків заявника здійснюються відрахування на користь кредитора за виконавчим написом, який буде оскаржуватися в судовому порядку та фактично є таким, що не підлягає виконанню.
Зазначені дії приватного нотаріуса, кредитора та приватного виконавця щодо виконання оскаржуваного виконавчого документу в період майбутнього розгляду справи у суді будуть порушувати права заявника (позивача) та свідчать про можливість реального стягнення його майна та коштів в рамках виконання виконавчого напису, який було вчинено з порушенням закону, в період розгляду справи у суді, до ухвалення рішення по суті справи, що може істотно ускладнити або навіть унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених прав заявника.
Ознайомившись із поданою заявою про забезпечення позову, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Листом ВСС України №24-152/04-13 від 28.01.2013 р., свого часу було роз'яснено, що зупинення виконавчого провадження за Законом України «Про виконавче провадження» і зупинення виконання за правилами ЦПК - це різні правові інститути, які вчиняються в різних правових процедурах.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Необхідно враховувати, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.
Суд вважає обґрунтованими побоювання заявника щодо можливості стягнення з нього сум спірної заборгованості, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у разі ухвалення рішення його на користь.
Викладені представником заявника обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.
З огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а спосіб забезпечення позову є співмірним із подальшими позовними вимогами та відповідає вимогам закону, з урахуванням існування обставин, на які вказує заявник, суд вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову та зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №42070 від 24.05.2021 р., вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 78 482,40 грн.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких можуть зазнати відповідачі у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
При цьому, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки, матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином зупинення стягнення може завдати збитків відповідачу, а також, в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Згідно ч. 7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч. 2 ст. 157 ЦПК України примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Одночасно суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу, що визначено п. 1 ч. 13 ст. 158 ЦПК України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 149, 150-153, 157 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , подану у її інтересах представником - адвокатом Працевитим Геннадієм Олександровичем, про забезпечення позову до подачі позовної заяви - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №42070 від 24.05.2021 р., вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 78 482,40 грн.
Зустрічне забезпечення у справі не застосовано.
Копію ухвали негайно направити приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анні Сергіївні (місцезнаходження: 49033, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 4, оф. 4) - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.
Суд роз'яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.
Суддя Г.В. Чапала