Рішення від 06.02.2026 по справі 199/11773/25

Справа № 199/11773/25

Провадження № 2/202/1121/2026

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі

цивільну справу №199/11773/25 за позовом

Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

27.08.2025 АТ «СЕНС БАНК» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 08.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим уклав з банком угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631936025. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку не виконання Позичальником умов Договору, останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.

Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за Кредитним договором становить 67030,76 грн.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено Досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань. Дану вимогу залишено відповідачем без реагування. Тому АТ «Сенс Банк» просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 67030,76 грн. та судові витрати.

01.10.2025 по справі відкрите спрощене позовне провадження та відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

22.12.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Перепелиця В.М. подала відзив на позов у якому зазначила, що позов не містить інформації та будь-якого обґрунтування щодо того: в якій сумі Відповідачу фактично надано кредит? (позов містить лише загальні умови та містить дві цифри максимальний - 200000,00 грн. та доступний - 30000,00 грн.); коли та в якій сумі Відповідачем були фактично витрачені кошти? - за яким видом операцій були витрачені кошти (для визначення процентної ставки, оскільки процентна ставка 0,01% для торгових операцій, 37% для операцій зняття готівки)? Як при сумі доступного кредиту 30 0000 утворилася заборгованість 37 152, 32 грн.; коли Відповідач перестав виконувати зобов'язання (точна дата) ? за який період нарахована заборгованість? за якою ставкою?

Також зазначила, що позивачем не підтверджено факт видачі кредиту та розмір заборгованості за тілом кредиту та за відсотками, оскільки долучені до позову копії документів неналежної якості та нечитабельні, що позбавляє можливості Відповідача та суд дослідити та оцінити обґрунтування вимог Позивача та надані докази.

Враховуючи викладене вважає, що позовна заява не містить фактичних обставин, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо предмета позову, а також долучення до позову копій виписки та розрахунку заборгованості неналежної якості (нечитабельні), що позбавляє можливості Відповідача та суд дослідити та оцінити обґрунтування вимог Позивача та надані докази - Позивач жодним належним і допустимим доказом не довів факт отримання Відповідачем грошових коштів та наявності заборгованості у Відповідача, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а тому просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідь на відзив позивач не подав.

Повідомлені судовими повістками, які доставлені до електронний кабінетів представників у підсистемі «Електронний суд», позивач та відповідач у судове засідання не з'явились, а їх представники надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та відповідача, оскільки про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2021 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа Банк» було підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», на підставі яких ОСОБА_1 , було відкрито картковий рахунок, з лімітом кредитної лінії у розмірі 30 000,00 грн., з встановленням фіксованої процентної ставки за користування кредитною лінією у розмірі 0,01% річних для торгових операцій, 37% річних для операцій зняття готівки. Всі відносини, що не врегульовані угодою, врегульовані договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід'ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку www.alfabank.ua, що підтверджується акцептом пропозиції та паспортом споживчого кредиту.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у відповідності до якого запис про зміну найменування позивача внесено 30.11.2022.

01.12.2022 Національний банк України вніс запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (скорочене найменування - АТ «Альфа-Банк») на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (скорочене найменування - АТ «Сенс Банк»).

З наданої позивачем виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 09.12.2021 по 26.05.2025 судом встановлено, що фактично в період з 09.12.2021 по 16.01.2022 ОСОБА_1 витратив 24 123,29 грн кредитних коштів. Після 16.01.2022 ОСОБА_1 кредитними коштами не користувався.

10.07.2025 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 68 557,96 грн, яка відповідачем не виконана.

У розрахунку заборгованості, який надано позивачем суду, останній зазначає, що борг відповідача складається з: 37 152,32 грн - прострочене тіло кредиту та 29 878,44 грн відсотки за користування кредитом, які і просить стягнути з ОСОБА_1 .

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Сенс Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З аналізу зазначеного вище розрахунку та виписки по рахунку відповідача випливає, що за період з 09.12.2021 по 26.05.2025 відповідачем фактично витрачено кредитних коштів у розмірі 26 782,39 грн, внесено на рахунок банку 2 650,00 грн, банком нараховано відсотки та комісії за користування кредитом у розмірі 10 665,19 грн, а відтак суд встановив, що відповідач має заборгованість перед банком у розмірі 24 123,29 грн (26 782,39 грн (фактично витрачені кошти) - 2 650,00 грн (внесені в рахунок погашення заборгованості кошти) = 24 123,29 грн).

Суд зазначає, що при укладенні кредитного договору, а саме у паспорті споживчого кредиту, який є його невід'ємною частиною, сторони погодили реальну річну процентну ставку у розмірі 0,01 % річних.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набранням чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено комісію за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором.

Отже, встановлення банком комісії за обслуговування кредиту, зокрема, комісії за розрахунково-касове обслуговування, відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21.

Розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Розрахунково-касове обслуговування є однією з базових операцій банків. Будь яка операція - і пасивна, і активна, і надання послуг - неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже - розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому виконання таких операцій виконуються за дорученням клієнтів, яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.

Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди.

Отже, касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У цій справі судом встановлено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

Витяг з Публічної пропозиції, додатків до договору, що розміщений на веб-сторінці банку www.alfabank.ua, на які містить посилання у кредитному договорі, та які були б погоджені з відповідачем у момент укладення вказаного договору суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Відтак, з виписки по рахунку, судом встановлено, що банком безпідставно нараховувалися комісії та плати (розрахунково-касове обслуговування, плата за користування послугою SMS-інформування, проценти за овердрафт, проценти за прострочену заборгованість) у розмірі 10 665,19 грн, які були включені в суму заборгованості за тілом кредиту.

Оскільки умови угоди про надання кредиту від 08.12.2021 року в частині щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування та плати за користування послугою SMS-інформування є нікчемними, а стягнення процентів за овердрафт та за прострочену заборгованість не передбачені кредитним договором та фактично є нарахування відсотків на вже нараховані відсотки, вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 29 878,44 грн до задоволення не підлягають.

Як вже було встановлено судом, з наданої банком виписки, фактична заборгованість відповідачки перед банком становить 24 123,29 грн (26 782,39 грн (фактично витрачені кошти) - 2 650,00 грн (внесені в рахунок погашення заборгованості кошти) = 24 123,29 грн), а тому суд змушений перерахувати розмір заборгованості наступним чином: 24 123,29 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту, та: 24 123,29 х 0,01% = 2,41 грн, що є заборгованістю за відсотками за користування кредитом.

Отже заборгованість в розмірі 24 366,93 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24 123,29 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 2,41 грн, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши укладення між сторонами кредитного договору 08.12.2021 року та отримання за його умовами грошових коштів, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору та наявність, у зв'язку з цим, заборгованості перед банком, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позов банку та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором від 08.12.2021 року у розмірі в розмірі 24 366,93 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24 123,29 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 2,41 грн.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується випискою, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 880,54 грн витрат по сплаті судового збору, що є пропорційним задоволеним позовним вимогам (36,35%).

Приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача у позові, тобто до закінчення судових дебатів, зроблена заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. У зв'язку з чим суд вважає за необхідне встановити позивачу строк у п'ять днів після ухвалення рішення суду для подання суду доказів на підтвердження витрат, які він сплатив у зв'язку з розглядом справи.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст. ст. 261, 509, 525, 526, 530, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ 23494714; юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100) заборгованість за кредитним договором від 08.12.2021 у сумі 24 366,93 грн (двадцять чотири тисячі триста шістдесят шість грн 93 коп.), що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24 123,29 грн (двадцять чотири тисячі сто двадцять три грн 29 коп.) та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 2,41 грн (дві грн 41 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ 23494714; юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100) витрати по сплаті судового збору у розмірі 880 грн 54 коп. (вісімсот вісімдесят грн 54 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України позивачу подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення докази щодо розміру витрат, які він сплатив у зв'язку з розглядом справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склала 06.02.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО

Попередній документ
133876098
Наступний документ
133876100
Інформація про рішення:
№ рішення: 133876099
№ справи: 199/11773/25
Дата рішення: 06.02.2026
Дата публікації: 09.02.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Індустріальний районний суд міста Дніпра
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (28.04.2026)
Дата надходження: 20.04.2026
Розклад засідань:
23.10.2025 17:45 Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
18.11.2025 16:45 Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
08.01.2026 10:00 Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
03.02.2026 11:30 Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська