Номер провадження 22-ц/821/287/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/6274/25 Категорія: 302090000 Пономар В.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
03 лютого 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіВасиленко В.І. , Сіренко Ю. В.
секретар Широкова Г.К.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача адвоката Кулика О. І. на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.11.2025 (повний текст складено 10.11.2025, суддя в суді першої інстанції Пономар В. О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Черкаська міська рада, державний реєстратор виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопа Б. А., приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С. О., державний реєстратор виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенко Т. О., Бобров А. С., державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ткаченко А. А., про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 у травні 2025 року звернувся до суду з позовом, яким просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 22.03.2024 № 812/5, яким за скаргою Черкаської міської ради були анульовані низка рішень державних реєстраторів і приватного нотаріуса щодо реєстрації за позивачем права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати похідне рішення про скасування державної реєстрації від 22.03.2024 № 72205446, прийняте державним реєстратором департаменту державної реєстрації Мін'юсту Ткаченко А. А.;
- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити у Державному реєстрі речових прав відповідні записи, у тому числі рішення реєстраторів Цьопи Б. А. (від 19.12.2016 № 33005473, від 20.12.2016 № 33034847, від 26.12.2016 № 33177887, від 27.12.2016 № 33207729), приватного нотаріуса Фіщука С. О. (від 28.12.2016 № 33246383) та державного реєстратора виконавчого комітету Смілянської міської ради Миколенка Т. О. (від 27.01.2021 № 56321728).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у 2016 році на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу набув спірне нежитлове приміщення як добросовісний набувач, об'єкт має ознаки нерухомого майна, що підтверджується висновком експерта, тоді як Мін'юст, розглянувши скаргу органу місцевого самоврядування через багато років після проведення реєстраційних дій та без належного повідомлення позивача, дійшов помилкового висновку про неправомірну реєстрацію малої архітектурної форми як нерухомого майна і фактично позбавив його права власності.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.11.2025 позовні вимоги у справі відхилено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у справі не доведено протиправність оскаржуваних дій відповідачів та незаконність втручання у його право власності.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Кулик О. І. подав 03.12.2025 засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та новим рішенням задовольнити позов.
Скаржник зазначає, що Мін'юст у оскаржуваному наказі вказував про те, що спірна нерухомість була малою архітектурною формою (МАФ), проте нерухомість позивача є капітальною спорудою та відноситься до нерухомого майна, про що вказано у відповідному висновку експерта, якому суд першої інстанції належної оцінки не надав.
За обставин справи мало місце неправомірне втручання державних органів у право мирного володіння майном позивача, чим порушено його конвенційні права.
Скасовані реєстраційні дії на користь позивача були здійснені у 2016 році, однак міська рада пропустила строки їх оскарження, визначені нормами законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Міністерства юстиції України проти її аргументів заперечив, вказавши на правомірність дій державних органів, які оспорює позивач, та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що з договору оренди землі, укладеного 20.06.2006 між Черкаською міською радою, як орендодавцем, та приватним підприємцем ОСОБА_2 , як орендарем, убачається, що міська рада передала в строкове платне користування земельні ділянки в м. Черкаси, зокрема на розі АДРЕСА_2 для розміщення літніх терас з продажу пива на розлив та безалкогольних напоїв.
У договорі визначено цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.
З поданих позивачем змін до договору оренди землі від 08.12.2016 вбачається, що орендодавцем є Черкаська міська рада, а орендарем - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . в оренду передано земельну ділянку площею 0,0105 га, кадастровий номер 7110136700:05:027:0026, для розміщення літньої тераси й продажу пива на розлив та безалкогольних напоїв.
Зазначені відомості відтворені у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованому 27.12.2016 приватним нотаріусом Даниловою О. В., де орендарем також зазначено саме ФОП ОСОБА_2 , а орендодавцем - Черкаську міську раду. Таким чином, зареєстрованим належним речовим правом була чинна оренда земельної ділянки за ФОП ОСОБА_2 , що виникла на підставі договору оренди 2006 року та його змін, вчинених з урахуванням рішення Господарського суду Черкаської області від 28.12.2015 у справі № 925/1948/15.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.12.2015 визнано укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 20.06.2006 між ОСОБА_2 та Черкаською міською радою.
У подальшому позивачем ОСОБА_2 20.09.2017 подано компетентним органам нотаріально посвідчену заяву про відмову від права оренди зазначеної земельної ділянки на користь ОСОБА_1 .
Також ОСОБА_2 07.09.2020 довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважено діяти від її імені як орендаря щодо цієї земельної ділянки в органах влади, місцевого самоврядування та реєстраційних службах.
На замовлення ОСОБА_3 16.12.2016 виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення торговельного призначення (торговельний павільйон), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 із загальною площею приміщення 61,5 кв.м.
Між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 28.12.2016 укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С. О. договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. За умовами договору продавець передає, а покупець приймає у власність нежитлове приміщення загальною площею 61,5 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1 . Продавець підтвердив, що відчужуване майно йому належить, не перебуває під арештом, забороною відчуження чи податковою заставою, не є предметом спору, прав третіх осіб на нього не зареєстровано, що підтверджується довідками з Державного реєстру речових прав, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 28.12.2016.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 241905458, дата формування 27.01.2021) вбачається, що об'єктом нерухомого майна є нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта 1122640071101, загальна площа 89,3 кв. м. Право приватної власності на зазначений об'єкт зареєстровано 28.12.2016 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Фіщуком С. О.
До Міністерства юстиції України 31.01.2024 звернулася Черкаська міська рада, яка оскаржила рішення державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 33005473 від 19.12.2016. Зі скарги вбачається, що 26-27 грудня 2016 року державним реєстратором на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2016, акта приймання-передачі від 01.12.2016, технічного паспорта на торгівельний павільйон та рішення й ухвали Господарського суду Черкаської області у справі № 925/1948/15 було зареєстровано право приватної власності за громадянином ОСОБА_3 на нежитлове приміщення загального призначення площею 61,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Скаржник вважає, що таку реєстрацію здійснено з порушенням вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку державної реєстрації прав, оскільки подані документи не підтверджували виникнення у набувача права власності на об'єкт нерухомого майна: об'єкт фактично є тимчасовою спорудою, не подано документа про прийняття будівлі в експлуатацію, не надано документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під об'єктом, а державний реєстратор не перевірив наявність та обсяг прав територіальної громади м. Черкаси як власника земельної ділянки. У зв'язку з цим Черкаська міська рада просила Міністерство юстиції України скасувати зазначене рішення державного реєстратора, а також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33246383 від 28.12.2016 прийнятого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С. О., як такого, що було прийнято у результаті неправомірної первинної реєстрації права власності.
Міністерством юстиції України 23.02.2024 направлено Черкаській міській раді, державному реєстратору Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопі Б. А., приватним нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Фіщуку С. О. відповідні повідомлення про заплановане на 12.03.2024 засідання Колегії на їх офіційні електронні адреси.
З урахуванням вимог, встановлених пунктом 10 Порядку № 1128, за 15 днів до дня засідання Колегії 12.03.2024 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено інформацію про засідання Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.
Приватний нотаріус Фіщук С. О. 27.02.2024 скерував лист на адресу начальника управління забезпечення діяльності Колегії Мінюсту, у якому повідомив, що 28.12.2016 він посвідчив договір купівлі-продажу нежитлового приміщення між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Перед посвідченням ним проведені всі необхідні перевірочні дії, за результатами чого підстав для відмови у вчиненні нотаріальних дій не встановлено.
Центральна колегія Міністерства юстиції України 12.03.2024 у м. Києві розглянула скаргу Черкаської міської ради від 31.01.2024 № 06-117/24 (зареєстровану в Мін'юсті 08.02.2024 за № СК-1050-24) на реєстраційні рішення державного реєстратора Цьопи Б. А. та приватного нотаріуса Фіщука С. О.
Зі змісту висновку вбачається, що за результатами розгляду скарги Колегія встановила, що державний реєстратор виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопа Б. А. у грудні 2016 року прийняв кілька рішень про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване на земельній ділянці в м. Черкаси, при цьому із поданих документів убачалися ознаки тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а не об'єкта нерухомого майна. Надалі приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С. О. 28.12.2016 вніс на підставі цих відомостей зміни до запису про право власності, а державний реєстратор виконавчого комітету Смілянської міської ради Миколенко Т. О. 27.01.2021 вніс зміни до розділу Державного реєстру прав щодо цього ж нежитлового приміщення. Всі ці реєстраційні дії були взаємопов'язаними і ґрунтувалися на первинному рішення державного реєстратора Цьопи Б. А.
Дослідивши подані документи та норми ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ЦК України (ст. 181, 182), а також Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, колегія дійшла висновку, що реєстратор прийняв рішення без належних правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості, який фактично має ознаки тимчасової споруди. Отже державна реєстрація була проведена з порушенням вимог законодавства.
У зв'язку з установленими порушеннями колегія рекомендувала: 1) скаргу Черкаської міської ради задовольнити; 2) визнати такими, що прийняті з порушенням Закону, та анулювати рішення державного реєстратора Цьопи Б. А. від 19.12.2016, 20.12.2016, 26.12.2016, 27.12.2016 щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення; 3) визнати такими, що прийняті з порушенням Закону, та анулювати рішення приватного нотаріуса Фіщука С .О. від 28.12.2016, внесене на підставі цих відомостей; 4) визнати такими, що прийняті з порушенням Закону, та анулювати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Смілянської міської ради Миколенка Т. О. від 27.01.2021 № 56321728; 5) тимчасово заблокувати державному реєстратору Цьопі Б. А. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці як захід реагування за порушення законодавства у сфері державної реєстрації.
Міністерством юстиції 22.03.2024 видано наказ № 812/5 «Про задоволення скарги», яким анульовано вказані вище рішення державного реєстратора та нотаріусів.
22.03.2024 державним реєстратором прав на нерухоме майно Ткаченко А. А. проведено скасування за заявою.
Позивачем надано висновок експерта № 3760 від 24.04.2025 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, відповідно до якого об'єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до нерухомого майна та є капітальною спорудою. У висновку наявна відмітка про те, що експерт обізнаний з відповідальністю, передбаченою ст. 384 КК України, водночас, що висновок складений для подання до суду не зазначено.
Позивач вважає, що ним правомірно та добросовісно набуто у власність нерухоме майно, а Мін'юст, розглянувши скаргу органу місцевого самоврядування через багато років після проведення реєстраційних дій та без належного повідомлення позивача, дійшов помилкового висновку про неправомірну реєстрацію малої архітектурної форми як нерухомого майна і протиправно позбавив його права власності, що обумовило звернення з цим позовом до суду.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частини перша-третя статті 319 ЦК України).
Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:
- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону визначено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Відповідно до п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 (в редакції чинній на момент спірної реєстрації права власності позивача) для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Частиною 4 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.
У ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» зазначено, що павільйони відносяться до малих архітектурних форм.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, перевіряє відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а також перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Також під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок державної реєстрації прав передбачає, зокрема, перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачена відмова в державній реєстрації прав, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону.
Відповідно до приписів ст. 7 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України, поміж іншого: забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
Статтею 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Відповідно до частини третьої указаної статті рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.
Як зазначено в ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.
Відтак, до повноважень відповідача належить розгляд скарг на рішення державного реєстратора, за наслідками розгляду яких Міністерство юстиції України може повністю або частково задовольнити скаргу, зокрема шляхом прийняття рішення про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Згідно ч. 10 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок № 1128).
Згідно з п. 2 Порядку № 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
Пунктом 10 Порядку № 1128 передбачено, що для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін'юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Інформація про дату, час і місце засідання колегії, що проводиться після відкладення розгляду скарги або для повторного розгляду скарги у визначених законодавством випадках, не оприлюднюється, якщо колегією не прийнято рішення про інше.
Відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.
Пунктами 13, 14 Порядку № 1128 передбачено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені ЗУ «Про звернення громадян», засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін'юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.
Згідно з п. 12 Порядку № 1128 матеріали скарги у сфері державної реєстрації надаються заінтересованим особам за їх клопотанням для ознайомлення та/або фотографування. Якщо таке клопотання заявлено під час засідання колегії (крім випадку проведення засідання під час воєнного стану), колегія відкладає розгляд скарги на строк, необхідний для ознайомлення з відповідними матеріалами, але не більш як на одну годину.
З урахуванням викладеного правового регулювання, апеляційний суд констатує, що у даній справі має місце спір за позовом власника стосовно порушення його прав внаслідок скасування уповноваженим органом (Міністерством юстиції України) записів у державному реєстрі про державну реєстрацію права власності позивача, наслідок чого порушено права останнього.
Так Міністерство юстиції України повноважне розглядати скарги суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, що регламентується Порядком № 1128 розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.
При цьому за обставин цієї справи відповідний розгляд щодо позивача відбувся з належним дотриманням приписів законодавства, що скаржником не спростовано.
Так суд першої інстанції аргументовано врахував, що пункт 10 Порядку № 1128 у воєнний час допускає колегіальний розгляд скарги без участі заінтересованих осіб, за умови оприлюднення інформації про засідання на офіційному веб-сайті та надсилання повідомлень на відомі електронні адреси.
З матеріалів справи вбачається, що Мін'юст за 15 днів до дати засідання 12.03.2024 розмістив відповідне повідомлення на сайті та надіслав листи на електронні адреси учасників, у тому числі державного реєстратора та нотаріуса. За таких обставин вимоги Порядку № 1128, на думку суду, були дотримана, а сама відсутність позивача на засіданні колегії не робить наказ незаконним.
Також Порядок № 1128 прямо передбачає, що відсутність заінтересованих осіб не є перешкодою для розгляду скарги. З цього слідує, що розгляд мав завершитися навіть якщо хтось із учасників не з'явився чи не надіслав пояснення.
З огляду на це, місцевий суд вірно дійшов висновку, що Міністерство юстиції діяло в межах та у спосіб, передбачених Порядком № 1128 для умов воєнного стану, належним чином поінформувало учасників про розгляд скарги, а відсутність позивача не перешкоджала Колегії ухвалити рішення. При цьому позивач не довів, що за умови його особистої участі чи подання додаткових пояснень могли бути надані інші, істотні докази, здатні вплинути на результат розгляду скарги.
Апеляційний суд не погоджується з доводами скаржника про те, що Мін'юст у оскаржуваному наказі вказував про те, що спірна нерухомість була малою архітектурною формою (МАФ), проте нерухомість позивача відноситься до нерухомого майна, про що вказано у відповідному висновку експерта, з урахуванням такого.
Із матеріалів справи вбачається, що первинна реєстрація стосувалася об'єкта, який у поданих для реєстрації документах був визначений як торговельний павільйон. Це підтверджується технічним паспортом на об'єкт від 16.12.2016.
При цьому у ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» зазначено, що павільйони відносяться до малих архітектурних форм. Отже у даному випадку державний реєстратор мав на підставі п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав за неналежного об'єкта права власності, який не є нерухомим майном.
При цьому позивач не довів, що реєстратору були надані всі необхідні документи передбачені п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, а саме: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, що скаржником при апеляційному перегляді справи не спростовується.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди.
Тобто закон прямо забороняє вносити до Державного реєстру права на об'єкти, які за своїми ознаками є тимчасовими і не створюють нерозривного зв'язку із землею. Для їх виникнення достатньо дозвільних документів на розміщення тимчасової споруди, а не правовстановлюючих документів на нерухомість.
Оцінюючи висновок експерта № 3760 від 24.04.2025, у якому спірний об'єкт визначено як капітальна споруда, слід врахувати таке.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 у справі № 172/313/21 вказав, що висновок експерта, який складений з порушенням вимог ст. 106 ЦПК України, зокрема без прямої вказівки, що його підготовлено саме для подання до суду, не може розцінюватися як належний і допустимий доказ у справі. Поданий у цій справі висновок містить застереження про обізнаність експерта з відповідальністю за надання завідомо неправдивого висновку, однак не містить обов'язкового застереження, що експертне дослідження виконане саме для подання до суду.
Також необхідно відмітити, що спірні реєстраційні дії були вчинені та спірний наказ Міністерства юстиції було видано до 24.04.2025, коли складався висновок експерта. Тому такий документ не міг бути і не був предметом перевірки колегії Мін'юсту, а отже не може спростувати встановлений адміністративним органом факт відсутності на момент реєстрації обов'язкових документів про виникнення права на капітальну споруду.
Експертний висновок не може замінити собою документи, які відповідно до норм законодавства необхідно було надати для реєстрації об'єкта.
За таких обставин поданий позивачем висновок експерта № 3760 від 24.04.2025 не є належним і допустимим доказом.
Отже, як вірно зазначив місцевий суд, що на момент вчинення спірних реєстраційних дій заявлений до реєстрації об'єкт за своїми ознаками був малою архітектурною формою за приписами ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», а тому не підлягав державній реєстрації відповідно до ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відсутність у позивача та ненадання державному реєстратору документів, передбачених п. 41 Порядку № 1127, для реєстрації новозбудованого об'єкта нерухомого майна, підтверджує правомірність висновків Колегії Міністерства юстиції про допущені порушення та протиправність державної реєстрації права власної на об'єкт малої архітектурної форми як на нерухоме майно.
Апеляційний суд також оцінює критично посилання скаржника на те, що скасовані реєстраційні дії на користь позивача були здійснені у 2016 році, однак міська рада пропустила строки їх оскарження, визначені нормами законодавства, адже ч.3 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює двохмісячний строк для оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора до Міністерства юстиції України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до правових висновків ВС у постановах від 02.05.2023 у справі №910/16665/21, від 06.07.2018 у справі №826/3442/17, від 30.03.2021 у справі №400/1825/20) при застосуванні цієї норми суд має досліджувати як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори, що впливали на можливість особи дізнатися про порушення: чи була в неї інформація про вчинені реєстраційні дії, чи мала вона доступ до відповідних відомостей, чи були перешкоди.
При цьому Верховний Суд звертає увагу, що слово «могла» в цій нормі слід тлумачити не як обов'язок особи постійно моніторити реєстр, а як наявність такої сукупності обставин, за яких незнання є фактично неможливим або малоймовірним.
У цій справі позивач лише посилається на те, що Черкаська міська рада як власник землі мала знати про вчинення ще у 2016 році реєстраційних дій, проте не подав доказів, що рада дійсно отримувала інформацію про сам факт реєстрації павільйону як нерухомості у ДРРП і нею нехтувала. Натомість зі скарги міської ради слідує, що виявлення цього запису відбулося у січні 2024 року, а скарга подана 31.01.2024, тобто у межах двохмісячного строку.
За відсутності доказів більш ранньої обізнаності скаржника місцевий суд обґрунтовано погодився з доводами Міністерства юстиції України Черкаської міської ради про дотримання строку на оскарження.
Апеляційний суд також відхиляє аргументи скаржника і про те, що мало місце неправомірне втручання державних органів у право мирного володіння майном позивача, з урахуванням такого.
Предмет позовних вимог у справі є правомірність внесення до Державного реєстру речових прав відомостей про об'єкт, який законом прямо віднесений до таких, що не підлягають державній реєстрації (ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Тобто державній перевірці з боку відповідача-Міністерства юстиції України підлягало не наявність чи відсутність у особи права власності щодо майна, а можливість здійснити державну реєстрацію такого права щодо певного конкретно визначеного майна з урахуванням наданих для такої реєстрації документів.
Водночас положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції предметом правового захисту визначають право власності особи.
Європейський Суд з прав людини виходять з того, що втручання в мирне володіння може бути виправдане, якщо воно здійснене на підставі закону, переслідує легітимну мету та є пропорційним.
За обставин цієї справи Мін'юст діяв у межах ст. ст. 7, 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 1128, тобто на підставі закону. Втручання було спрямоване на виправлення реєстраційних дій конкретного реєстратора, який здійснив реєстрацію з порушенням вимог законодавства, що скаржником не спростовується. Залишення в реєстрі незаконного запису створювало б невизначеність і для власника землі (Черкаської міської ради), який надав позивачу земельну ділянку під спірною нерухомістю в оренду лише під розташування літніх терас з продажу пива на розлив та алкогольних напоїв (т.1 а.с 63), а також для подальших користувачів чи набувачів, тому таке втручання мало легітимну мету.
Отже апеляційні аргументи позивача не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.11.2025 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід віднести на рахунок державного бюджету, враховуючи наявність пільг у позивача щодо сплати зазначеного збору за приписами п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.11.2025 у даній цивільній справі- залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді віднести на рахунок державного бюджету.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 04.02.2026.
Суддя-доповідач
Судді