Справа № 546/460/25 Номер провадження 22-ц/814/1078/26Головуючий у 1-й інстанції Романенко О. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
02 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами представника Клименко Тараса Васильовича, який діє в інтересах ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту,-
14.05.2025 через електронний кабінет Електронного суду, до суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованості за договором № 481966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023 в розмірі - 55039,95 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 укладено договір № 481966-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 02.12.2023 року направило ОСОБА_2 пропозицію (оферту) укласти договір № 481966-КС-001 про надання кредиту. 02.12.2023 року ОСОБА_2 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договір № 481966-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_2 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1021, на номер телефону НОМЕР_1 , який введено/відправлено відповідачем позивачеві.
Відповідно до умови вищевказаного договору, позивач надав відповідачці грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідачка зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання споживчих кредитів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за вищевказаним договором виконало, та надало ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10000,00 грн, шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
01.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду № 1 до договору № 481966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до вказаної додаткової угоди, кредит збільшено на 8000,00 грн, у зв'язку з чим змінено умови кредитування. На момент укладення вищевказаної додаткової угоди сума неповернутого відповідачкою кредиту отриманого відповідно до основного договору становила 6518,10 грн. У зв'язку із зазначеним після укладення додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит: загальна сума (розмір) наданого кредиту за договором становить 14518,10 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка за договором 806,28 процентів, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту за договором 24106,55 грн.
Після укладення додаткової угоди змінено термін дії договору - до 18.07.2024 та визначено дату повернення кредиту - 18.07.2024. Комісія за надання додаткової суми кредиту - 1200,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 , на виконання умов договору № 481966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023 здійснила часткову оплату за вказаним договором на загальну суму 9980,14 грн.
Однак ОСОБА_2 , належним чином не виконала своїх зобов'язань за договором № 481966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023 та додатковою угодою № 1 від 01.02.2024, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 55039,95 грн, що складається з:
- суми прострочених платежів за тілом кредиту - 14518,10 грн;
- суми прострочених платежів по процентах - 40221,02 грн;
- суми прострочених платежів за комісією - 300,83 грн.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2025 рокупозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про на дання кредиту задовольнити частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» суму заборгованості за договором № 481966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023, станом на 29.04.2025, в розмірі 48905,44 грн (сорок вісім тисяч дев'ятсот п'ять гривень 44 копійки), що складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 14518,10 грн (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 10 копійок), заборгованість за процентами у розмірі - 34086,51 грн (тридцять чотири тисячі вісімдесят шість гривень 51 копійка), заборгованість за комісією - 300,83 грн (триста гривень 83 копійки).
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2131,71 грн (дві тисячі сто тридцять одна гривня 71 копійка).
У задоволенні позовних вимог в іншій частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішення Клименко Т.В., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» подав апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2025 року по справі № 546/460/25 змінити - в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості по процентам за користування кредитом, а саме змінити суму стягнення з 34 086,51 гривень на нову грошову суму в розмірі 40 221,02 (сорок тисяч двісті двадцять одна) гривня 02 копійки; в решті Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2025 року у справі № 546/460/25 - залишити без змін.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що при винесенні оскаржуваного Рішення судом першої інстанції також було і неповно з'ясовані суттєві обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до невірних по суті висновків по цій судовій справі в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором сумі 6 134,51 грн., а ухвалене ним оскаржуване Рішення в зазначеній частині, в тому числі і через це, не можна визнати законним та обґрунтованим.
Акцентує увагу суду, що розмір денної процентної ставки передбачений Договором № 481966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023 року та Додатковою угодою, не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі - як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 40 221,02 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того представником ОСОБА_2 - адвокатом Калафута Д.В. було подано апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 08.10.2025 року у справі № 546/460/25 у частині стягнення 48 905,44 грн. Прийняти нове рішення, яким визначити до стягнення лише фактичну суму боргу - 10 500 грн, виключивши безпідставно нараховані проценти та комісії. Стягнути з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на користь ОСОБА_2 усі витрати, а саме 2008,84 грн судовий збір та 8500 грн витрати на правову допомогу.
В доводах апеляційної скарги, зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та справедливості, ухвалене з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права, без належного аналізу доказів і без урахування сталої практики Верховного Суду у справах цієї категорії. Таке рішення є наслідком неповного з'ясування фактичних обставин справи та неправильного застосування норм права, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню в апеляційному порядку з ухваленням нового - законного, обґрунтованого та справедливого рішення.
Стверджує, що суд першої інстанції у своєму рішенні одночасно послався на різні діапазони процентних ставок - 0,526 %/день, 2 %/день та 1,5 %/день (з 22.04.2024), не надавши жодного логічного чи нормативного пояснення зміни цих показників у межах одного й того ж договору. Така непослідовність у викладенні мотивів свідчить про відсутність системного аналізу доказів, а також про помилки арифметичного характеру при розрахунку суми процентів.,
Акцентує увагу суду, що в матеріалах справи відображено, що встановлена ставка у 2 % на добу (або навіть «знижена» 0,526 % на добу) у перерахунку становить понад 190-730 % річних, що у десятки разів перевищує середньоринкові показники. Такий розмір є економічно невиправданим і юридично неспівмірним, створює істотний дисбаланс прав сторін і порушує.
У відзиві на апеляційну скаргу, Покрищук А.В., який діє в інтересах ТзОВ «Бізнес Позика» прохає залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
У відповіді на відзив, який був поданий представником ОСОБА_2 - адвокатом Калафута Д.В., зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, оскільки ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.п. 1, 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02.12.2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту № 481966-КС-001 (Споживчий кредит. Електронна форма) шляхом обміну електронними повідомленнями, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 12 - 26).
Умовами договору про надання кредиту № 481966-КС-001 від 02.12.2023 передбачено загальний розмір наданого кредиту 10000,00 грн (пункт 2.6.).
Відповідно до пункту 2.7., вищевказаного правочину, термін дії договору визначено до 23.03.2024.Строк, на який надається кредит: 16 тижні (пункт 2.3).
Пункти 2,4, 2.10 та 2.11 договору про надання кредиту, розмір процентів, містять дату видачі кредиту - 02.12.2023 та дату повернення кредиту - 23.03.2024.
- загальна сума (розмір) наданого кредиту за договором становить: 14518,10 грн;
- знижена процентна ставка 0,526%, стандартна процента ставка 2%.
Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди №1 від 01.02.024 до договору № 481966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023, збільшено суму кредиту на 8000гривень, строк, на який надається кредит збільшується, за домовленістю сторін строк, на який надається кредит складає сукупність строку фактичного користування позичальника кредитом до моменту укладення цієї додаткової угоди та додаткового строку користування кредитом, який становить 24 тижні.
Дата повернення кредиту -18.07.2024, яка визначена п. 4 додаткової угоди №1 до договору № 481966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023.
Пунктом 5 додаткової угоди №1 від 01.02.2024 до договору № 481966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023, визначена комісія за надання додаткової суми кредиту - 1200,00 грн.
Додаткова угода №1 від 01.02.2024 до договору № 481966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023, містить реквізити сторін, підписана позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5729, 01.02.2024 11:34:50 ОСОБА_2 та підписаний кредитодавцем, шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 01.02.2024 з метою укладення додаткової, надіслало ОСОБА_2 пропозицію (оферта) укласти додаткову угоду №1 до договору № 481966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023 (Споживчий кредит. Електронна форма) (т.1 а.с. 37 - 38).
01.02.2024 ОСОБА_2 прийняла (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення додаткової угоди №1 до договору № 481966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023 (Споживчий кредит. Електронна форма). Даний правочин містить реквізити сторін та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5729, 01.02.2024 11:34:50 (т.1 а.с. 39 - 40).
Договір № 418966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023 та додаткова угода №1 від 01.02.2024 до договору № 418966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023 у реквізитах позичальника ОСОБА_2 містить номер електронного платіжного засобу5355-28 НОМЕР_3 (т .1 а.с. 22 - 26, 35 - 36).
Невід'ємною частиною додаткової угоди є паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого сума кредиту - 14518,10 грн, строк кредиту - 169 днів, комісія за надання кредиту -1200,00 грн, загальні витрати за кредитом - 9588,45 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 24106,55 грн (а.с. 27 - 28).
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за додатковою угодою №1 від 01.02.2024 до договору № 481966-КС-001 про надання кредиту від 02.12.2023 виконало та надало ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 8000,00 грн, що підтверджується наданою Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на ухвалу суду від 09.07.2025 випискою по рахунку НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 199 - 257, т. 2 а.с. 2 - 29).
Порядок повернення кредиту та розмір щомісячного платежу, визначений графіком платежів, який міститься в умовах додаткової угоди №1 від 01.02.2024 до договору № 481966-КС-001 від 02.12.2023 та у паспорті споживчого кредиту (т.1 а.с. 35 - 36 та а.с. 27 - 28).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом на підставі кредитного договору № 481966-КС-001 від 02.12.2023 (т.1 а.с. 41 - 44), ОСОБА_2 надано 02.12.2023 кредит в сумі 10000,00 грн. та 01.02.2024 - 8000,00 грн, стандартна процентна ставка в день 2,0000, валюта розрахунку - гривня, період кредитування з 02.12.2023 по 18.07.2024. Станом 29.04.2025 нараховано заборгованості на загальну суму 55039,95 грн, з них заборгованість за кредитом - 14518,10 грн, по відсотках - 40221,02 грн, комісії - 300,83 грн, що підтверджується вищевказаним розрахунком заборгованості (т. 1 а.с. 41 - 44).
У період кредитування, вбачається, що ОСОБА_2 сплатила 9980,14 грн, з них зараховано за кредитом - 3481,90 грн, по відсотках - 4099,07 грн, по комісії - 2399,17 грн (т. 1 а.с. 41 - 44).
Залишок заборгованості за кредитним договором, станом на 29.04.2025 складає - 55039,95 грн, з них заборгованість за кредитом - 14518,10 грн, по відсотках - 40221,02 грн, комісії - 300,83 грн (т. 1 а.с. 41 - 44).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що сторони погодили всі істотні умови кредитування, які відповідачка не заперечує. До 22.04.2024 відповідачкою здійснювалися часткові платежі на загальну суму 9980,14 грн, які були зараховані на погашення тіла кредиту (3481,90 грн), відсотків (4099,07 грн) та комісії (2399,17 грн). З урахуванням сплачених відсотків у сумі 4099,07 грн, стягненню підлягає заборгованість за відсотками у розмірі 34086,51 грн.
Відповідно до додаткової угоди, розмір тіла кредиту становить 14518,10 грн, що включає непогашений основний борг за первісним договором у сумі 6518,10 грн та додатково надані 8000,00 грн. Оскільки після 01.02.2024 погашення тіла кредиту не здійснювалося, зазначена сума підлягає стягненню з відповідачки.
Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним не в повному обсязі з наступних підстав.
За змістом ст .ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в ч. 1ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору, так і отримання позичальником ОСОБА_3 грошових коштів на погоджених нею умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та не виконання останньою свого обов'язку по своєчасному поверненню кредитних коштів.
Поряд з тим, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції в частині визначення розміру процентів, які підлягають стягнення з відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що сума нарахованих відповідачу процентів становить 40221,02 грн.
Судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача проценти за користування кредитом в сумі 34086,51 грн. В решті процентів за користування кредитом було відмовлено.
Відповідно до п. 3.2.2. Договору визначено, що в разі прострочення платежів за кредитом, сплата процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою, при цьому нарахування процентів за заниженою процентною ставкою припиняється.
Відповідно до частини третьої статті 213 цього Кодексу при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
За визначенням статті 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) як вид забезпечення зобов'язання є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Виконання зобов'язання може бути забезпечене неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому договором або законом можуть бути встановленні інші види забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання. За допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання. Неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, умови наявного між сторонами кредитного договору передбачають нарахування та сплату, тобто розмір процентної ставки за користування тілом кредиту у разі, коли терміни внесення платежів не порушено (знижена процентна ставка); та збільшених процентів (стандартна процентна ставка), які нараховувалися на загальну суму заборгованості за кредитом, яка виникла у зв'язку порушення строків погашення кредиту та процентів. Тобто, у даних спірних правовідносинах збільшена частина процентів за стандартною процентною ставкою на загальну заборгованість за кредитом, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань, є за своєю юридичною природою пенею.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі №6-1964цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що пунктом 2.4. даного договору закріплена стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000 яка є фіксованою та знижена процентна ставка за кредитом: в день 0,52582609, яка також є фіксованою. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом на підставі кредитного договору № 481966-КС-001 від 02.12.2023 (т.1 а.с. 41 - 44), ОСОБА_2 надано 02.12.2023 кредит в сумі 10000,00 грн. та 01.02.2024 - 8000,00 грн, стандартна процентна ставка в день 2,0000, валюта розрахунку - гривня, період кредитування з 02.12.2023 по 18.07.2024. У період кредитування, вбачається, що ОСОБА_2 сплатила 9980,14 грн.
Виходячи із застосування зниженої процентної ставки 0,52582609 % в день заборгованість за процентами з період з 02.12.2023 року по 18.07.2025 року складає 15937 грн.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом в сумі 11837,93 грн, виходячи із зниженої процентної ставки за період з 02.12.2023 року по 18.07.2025 року 0,52582609 % за виключенням 4099,07 грн. сплачених відповідачем.
При цьому колегія суддів, враховуючи що сторони у пунктах 3.2.2., 6.1. договору погодили нарахування пені за порушення виконання зобов'язання, вважає в цілому вимоги позивача щодо стягнення різниці розрахунку процентів проведеного судом в сумі 28382,22 грн правомірними.
Проте, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи викладене, підстав для стягнення з відповідача зазначених процентів у розмірі 28382,2 грн, які за своєю юридичною природою є пенею, не вбачається.
Що стосується доводів апеляційної скарги, представника Клименко Тараса Васильовича, який діє в інтересах ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", то доводи апеляційної скарги викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при перегляді його в апеляційному порядку.
Щодо витрат на правничу допомогу, які були заявлені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 слід зазначити наступне.
Пунктами 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з тим, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний
інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На підтвердження отриманих правничих послуг позивач надав: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.08.2025 року, копію Ордера на надання правничої допомоги, копію Детального опису наданих послуг на загальну суму 8500 грн.
Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, часткове задоволення позову, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги, апеляційний суд дійшов до висновку, що заявлені представником позивача витрати в суді апеляційної інстанції на загальну суму 8500 грн. не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер. Колегія суддів вважає, що слід стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Враховуючи викладене рішення районного суду в частині стягнення відсотків за користування кредитом слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення процентів із ОСОБА_2 на користь ТОВ « Бізнес Позика» у розмірі 11837,93 грн.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено на 47,83% слід змінити розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ТОВ « Бізнес Позика» судовий збір за подачу позову у розмірі 1158,63 грн. Стягнути з ТОВ « Бізнес Позика» на користь ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 472,48 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Клименко Тараса Васильовича, який діє в інтересах ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Бізнес Позика» процентів за користування кредитом - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» проценти за користування кредитним коштами за договором №481966-КС-001 від 02.12.2023 року у розмірі 11837,93 грн.
В іншій частині рішення районного суду- залишити без змін.
Змінити порядок розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 витрати зі сплати судового за подачу позовної заяви у розмірі 1158,63 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Бізнес Позика» на ОСОБА_2 витрати зі сплати судового за подачу апеляційної скарги у розмірі 472,48 грн. та 3000 грн витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2026 року.
Головуючий суддя : _____________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: _____________________ С.Б. Бутенко _____________________ О.І. Обідіна