Житомирський апеляційний суд
Справа №293/956/22 Головуючий у 1-й інст. Лось Л. В.
Категорія 71 Доповідач Талько О. Б.
20 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Григорусь Н.Й., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 293/956/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : Черняхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 4 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Лось Л.В.,
У липні 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Терещенко Л.В., звернулася до суду позовом, в якому зазначила, що позивач, який є громадянином КНР, перебуваючи на території України, із середини січня 2020 року до лютого 2022 року проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 . Під час спільного проживання, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народилася донька ОСОБА_4 . Згодом позивачеві стало відомо про те, що у актовому записі про народження відомості про батька дитини записані зі слів матері. Отже, батьком дитини записано особу, якої не існує, а прізвище доньки зазначене « ОСОБА_5 ».
Вказує, що відповідачка відмовлялася надавати позивачеві свідоцтво про народження дитини та не бажає визнавати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 .
Таким чином, позивач змушений звернутися до суду з метою захисту прав дитини, а також його прав як батька малолітньої доньки.
Враховуючи вищезазначене, представник позивача просила визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина КНР, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 4 серпня 2025 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина КНР, батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( номер актового запису про народження дитини №1724 від 6 липня 2021 року), здійснений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції без належного обгрунтування після закриття підготовчого провадження у справі задовольнив клопотання представника позивача про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Однак, поза увагою суду залишилася та обставина, що позивач, в порушення вимог частини другої статті 83 ЦПК України, у позовній заяві не вказав про можливість у майбутньому заявити клопотання про долучення нових доказів та призначення експертизи.
Зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 83 ЦПК України саме у позовній заяві ОСОБА_1 зобов'язаний був письмово повідомити суд про неможливість заявити відповідне клопотання та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
ОСОБА_2 вважає, що суд повністю знівелював принцип змагальності цивільного процесу та дійшов помилкового висновку про її ухилення від участі у проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи.
Так, у позовній заяві відсутнє клопотання про призначення такої експертизи. Під час нового судового розгляду, на стадії підготовчого провадження, позивачем також не заявлено відповідне клопотання. Жодної інформації про намір призначити таку експертизу їй не було направлено.
Вказує, що суд першої інстанції взагалі не повідомляв її про розгляд нового клопотання про призначення експертизи та про необхідність з'явитися до експертної установи для відібрання біологічних зразків.
Суд першої інстанції не з'ясував причини її неприбуття до експертної установи 21 березня 2025 року та дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для застосування положень статті 109 ЦПК України.
Стверджує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач є батьком її доньки, а висновки суду грунтуються виключно на припущеннях.
Наголошує на тому, що її представник повідомив в судовому засіданні про те, що вона була необізнана про необхідність з'явитися разом із дитиною до експертної установи, проте суд не вчинив жодних дій з метою встановлення причин її неприбуття до експертної установи.
Також ОСОБА_2 зазначає, що позивач не є батьком її доньки, а пред'явлення даного позову зумовлене виключно його бажанням залишитися проживати на території України. Саме із цією метою у лютому 2022 року ОСОБА_1 запропонував їй укласти фіктивний шлюб або записати його батьком дитини. Вона відмовилася виконувати прохання позивача, внаслідок чого останній став її переслідувати та погрожувати фізичною розправою, а також вчиняти інші неправомірні дії. Вказані обставини підтверджуються її зверненнями до правоохоронних органів.
Звертає увагу на те, що відмітка у паспорті позивача свідчить про його відсутність на території України в період ймовірного зачаття дитини. Окрім того, у зв'язку із систематичним порушенням позивачем законодавства України, 20 червня 2022 року щодо ОСОБА_3 прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки ( до 20 червня 2025 року). Таким чином, за допомогою судових органів позивач легалізував своє перебування в Україні. Більше того, на жодному судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити законність перебування ОСОБА_3 на території України та спростувати обгрунтовані підозри у можливості викрадення та вивезення дитини за межі України.
ОСОБА_2 стверджує, що наявність такої можливості підтверджується й тим, що після подання до суду відзиву на позовну заяву відбувся підпал житлового будинку її матері, де вона переховувалася разом із дітьми від позивача.
Зазначає, що з метою уникнення систематичних та нестерпних переслідувань з боку позивача вона змушена була разом із дітьми на деякий час залишити територію України.
Також відповідачка зазначає, що не проживала разом із позивачем однією сім'єю, вони не вели спільне господарство та не підтримували подружніх стосунків.
Таким чином, вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Могильницький В.Ю., підтримав апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення адвоката Могильницького В.Ю., колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_4 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ( актовий запис про народження №1724 від 6 липня 2021 року, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький).
У актовому записі про народження дитини, у графі « Відомості про батька» зазначена наступна інформація: « ОСОБА_6 ».
Підставою запису відомостей про батька зазначено заяву матері від 6 липня 2021 року та вказано, що державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивач є громадянином КНР. Наявна в матеріалах справи копія паспорта ОСОБА_7 свідчить про те, що останній вперше прибув до України з території рф у 2016 році. 20 червня 2022 року щодо позивача прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну на три роки, до 20 червня 2025 року.
ОСОБА_2 є громадянкою України та має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Досліджена в судовому засіданні довідка Черняхівської селищної ради Житомирської області від 4 серпня 2022 року свідчить про те, що ОСОБА_2 проживає на території Селецького старостинського округу разом із дітьми: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , без реєстрації.
Долучена до матеріалів справи письмова відповідь старости Селецького старостинського округу на адвокатський запит містить інформацію про те, що у Селецькому старостинському окрузі відсутні жодні відомості про проживання на території округу громадянина КНР ОСОБА_3 та останній не звертався до Селецького старостинського округу з будь-якими письмовими зверненнями.
Обгрунтовуючи позов, представником позивача долучено до матеріалів справи світлини, на яких зображені сторони, а також малолітня дитина. Окрім того, суду надано копію відеозапису на носії CD- диску, на якому зафіксовано, як позивач у присутності ОСОБА_2 тримає на руках малолітню доньку відповідачки та бавиться із дитиною. Вказані докази підтверджують ту обставину, що між позивачем та ОСОБА_2 існували певні стосунки. Суд позбавлений можливості з'ясувати, наскільки такі стосунки були тривалими та близькими, проте сам факт існування певних взаємовідносин між сторонами є доведеним.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду ( частина друга статті 125 СК України).
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
У частині перші статті 135 СК України зазначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Як визначено частинами першою, другою та третьою статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народження вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу ( частина четверта статті 128 СК України).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень цивільного процесуального законодавства, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, визнання батьківства на підставі статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів ( відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку є результат судово-генетичної експертизи, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства.
Згідно із частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 січня 2025 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
На вирішення експертизи поставлено наступне питання : « Чи є ОСОБА_1 , громадянин КНР, ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якої є ОСОБА_2 , та якою є вірогідність такого батьківства?».
При цьому, питання щодо призначення вказаної експертизи було вирішене за участю представників сторін, які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
17 січня 2025 року ухвалу суду від 13 січня 2025 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи було доставлено до електронного кабінету представника ОСОБА_2 - адвоката Могильницького В.Ю.
28 січня 2025 року до суду надійшло клопотання експерта про надання дозволу на повне або часткове знищення об'єктів експертизи ( біологічних зразків).
Також у клопотанні містилося прохання забезпечити одночасну явку позивача та ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до експертної установи для відбору біологічних зразків, який повинен був відбутися 21 березня 2025 року, з 14 до 15 год., за адресою місця розташування експертної установи.
Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 січня 2025 року з метою вирішення клопотання експерта поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 14 год. 30 хв. 20 лютого 2025 року.
Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_2 та її представника - адвоката Могильницького В.Ю., про час та місце проведення вказаного судового засідання.
Проте, адвокат Могильницький В.Ю. був обізнаний про призначення даного судового засідання, про що свідчить його клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, направлене через систему « Електронний суд» 31 січня 2025 року.
Вказане клопотання було задоволено та в судовому засіданні, призначеному на 20 лютого 2025 року, на 14 год. 30 хв. , адвокат Могильницький В.Ю. приймав участь у режимі відеоконференції.
За наслідками розгляду клопотання експерта ухвалою суду від 20 лютого 2025 року надано згоду на повне або часткове знищення біологічних зразків або зміну їх властивостей у зв'язку із проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи.
Також зобов'язано позивача та ОСОБА_2 разом із дитиною ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прибути до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 21 березня 2025 року, у проміжок часу з 14 до 15 години, для відібрання біологічних зразків, необхідних для проведення вказаної експертизи.
Суд також роз'яснив сторонам наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені статтею 109 ЦПК України.
Копію ухвали суду від 20 лютого 2025 року цього ж дня доставлено до електронного кабінету адвоката Могильницького В.Ю., що підтверджується відповідною довідкою ( том 3, а.с. 170).
9 квітня 2025 року до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи з тих підстав, що 21 березня 2025 року ОСОБА_1 з'явився до експертної установи. ОСОБА_2 разом із донькою ОСОБА_4 , не з'явилися до експертної установи для відбору біологічних зразків.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що призначена у справі судова молекулярно-генетична експертиза не була проведена внаслідок ухилення відповідачки від явки з дитиною до експертної установи для відбору біологічних зразків, що є підставою для застосування положень статті 109 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки позивач доклав можливих зусиль для доведення походження від нього дитини, однак ОСОБА_2 ухилилась від проходження експертизи, яка могла б із значним ступенем вірогідності підтвердити чи спростувати наявність кровного споріднення між позивачем та малолітньою дитиною ОСОБА_4 . Доказів на спростування доводів позивача щодо визнання його батьківства стосовно дитини не надано.
Надсилання копії ухвали суду від 20 лютого 2025 року до електронного кабінету адвоката Могильницького В.Ю. свідчить про те, що ОСОБА_2 була обізнана із необхідністю з'явитися до експертної установи для відбору біологічних зразків. Проте, такі дії не були вчинені нею, що вказує на її ухилення від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та надає суду підстави встановити факт наявності кровного споріднення між позивачем та дитиною.
Таким чином, відсутні підстави для скасування рішення суду.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 4 серпня 2025 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 6 лютого 2026 року.