Житомирський апеляційний суд
Справа №935/1063/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/338/26
Категорія ст.331 КПК України Доповідач ОСОБА_2
02 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючої - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 ,
прокурора: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 січня 2026 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 19 березня 2026 року,
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 січня 2026 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 19 березня 2026 року.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, судом встановлено що про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України свідчить те, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
За вказаних обставин, обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду. Також ОСОБА_8 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може перешкоджати повному встановленню обставин вчинених злочинів, може вчиняти спроби незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу скасувати та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю за адресою: АДРЕСА_1 , за неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту визначити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вважає ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою необґрунтованою та незаконною.
Наголошує на тому, що допитаний потерпілий ОСОБА_9 створив ряд протиріч, які ставлять під сумнів обставини справи, а потерпілий ОСОБА_10 спростував обставини, які зазначені в обвинувальному акті.
Крім того, потерпілий ОСОБА_11 заяву про вчинення кримінального правопорушення не писав, тілесні ушкодження ніхто не бачив, камери відеоспостереження не працювали.
Показання потерпілого ОСОБА_10 є такими, які прямо спростовують обставини, які зазначені в обвинувальному акті.
Зазначає, що станом на даний час допитані потерпілі ставлять під сумнів наявність обґрунтованого обвинувачення відносно ОСОБА_8 .
Зазначає, що в доводах прокурора та в ухвалі суду відсутні будь які докази, які б свідчили, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
Вказує, що ОСОБА_8 позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, проживає з сім'єю, а тому намірів переховуватись від суду немає.
Зазначає, що вказані три ризики в клопотанні про продовження тримання під вартою повністю спростовуються застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_8 , його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження № 12016060140000247 від 29.04.2016 року по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.2 ст.255, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.2 ст.255, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263 КК України, зокрема і особливо тяжких злочинів, вчинених проти життя та здоров'я особи, проти громадської безпеки, проти волі, честі та гідності особи, проти власності, міра покарання, у разі визнання його винуватим, передбачає довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України однією з обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, є тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.
Також , колегія суддів враховує що ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені злочинів у складі злочинної організації (у якій він виступив в якості активного виконавця), що певним чином мінімізує можливість застосування заохочувальних приписів КК України у разі постановлення обвинувалього вироку та підвищує імовірність настання ризику переховування обвинуваченого від суду.
Усвідомлюючи вказані факти, бажаючи уникнути негативних наслідків кримінально правового характеру, обвинувачений може ухилятися від суду, що свідчить про існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_8 будучи за обвинуваченням активним виконавцем в злочинній організації, може незаконно впливати на інших обвинувачених, свідків та потерпілих з метою відмови або зміни їх показань.
Перебуваючи на волі, обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними у кримінальному провадженні особами у якості свідків та потерпілих, інших обвинувачених.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Як заявив в судовому засіданні в апеляційній інстанції прокурор загалом в суді із 21 потерпілого наразі залишається не допитаним 1 потерпілий, також із понад 100 свідків сторони обвинувачення наразі судом допитано лише 5, при цьому не допитано ряд свідків сторони обвинувачення по епізодам інкримінованих ОСОБА_8 , зокрема умисного вбивства, скоєного з особливою жорстокістю.
За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілого продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень за п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. Наявність відповідного ризику у кримінальному провадженні обгрунтовується тим, що ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності та вироком Кузнєцовського міського суду Рівненської області від 16.08.2024 року засуджений за ч.2 ст.258, ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_8 є особою схильною до вчинення різного роду злочинів, у тому числі із застосуванням насильства, на що вказують обставини за яких він обвинувачується за п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 189 КК України.
За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки суду про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст.194 КПК України, для продовження строку тримання під вартою та неможливості зміни його на більш м'який запобіжний захід.
Аргументи сторони захисту про безпідставність продовження строку тримання під вартою у зв'язку з недоведеністю ризиків колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність висновків суду.
Тривалий розгляд кримінального провадження викликаний об'єктивними чинниками які неспростовані захисником, складністю провадження та кількістю епізодів, великою кількістю учасників кримінального провадження, також не допитані всі свідки, зокрема ті, що були очевидцями вбивства інкримінованого ОСОБА_8 , захисники заявляли клопотання відкладення розгляду справи, а приймаючи рішення про відкладення розгляду справи суд визначав судові засідання в найкоротші терміни враховуючі, що кримінальне провадження щодо осіб, які тримаються під вартою має бути здійснено невідкладно та розглянуто першочергово.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції про необхідність дотримання вимог щодо розумності строків визначених ст. 28 КПК України, оскільки обвинувальний акт згідно до виділених матеріалів провадження затверджений ще 21.03.2024 року, а ОСОБА_8 утримується під вартою з 17.08.2023 року, а саме з моменту затримання, і саме суд зобов'язаний реагувати на поведінку учасників кримінального провадження, здійснення прокурором своїх повноважень щодо забезпечення присутності свідків обвинувачення та допиту всіх потерпілих.
Доводи захисника про те, що до ОСОБА_8 може бути застосований більш м'який запобіжний захід, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки судом при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи обсяг обвинувачення, тяжкість та характер кримінальних правопорушень.
Твердження захисника, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, сім'ю та постійне місце проживання, не є переконливим аргументом для можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки це не стримало його від протиправної поведінки, відповідно до обвинувального акта.
Що стосується аргументів захисника, що потерпілий ОСОБА_9 надав пояснення, які ставлять під сумнів обставини викладені в обвинувальному акті, то вони будуть перевірені судом під час судового розгляду в суді першої інстанції, оскільки ОСОБА_8 перебуває в статусі обвинуваченого і щодо висунутого йому обвинувачення здійснюється судовий розгляд, у ході якого будуть ці обставини перевірені.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що вказані доводи є передчасними та не можуть бути перевірені апеляційним судом, оскільки такі обставини перевіряються лише при прийнятті кінцевого рішення за результатами судового розгляду після дослідження усіх доказів.
Крім того, відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд вправі не визначати альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства та погрози застосування насильства.
За таких обставин, висновок суду про неможливість визначення застави обвинуваченому ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, з ним погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 січня 2026 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 19 березня 2026 року задишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_4
ОСОБА_3