Справа № 161/5919/23 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/24/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.
26 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,
позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2025 року,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна.
Позов мотивує тим, що вона є власником 59/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іншим співвласником даного майна є відповідач ОСОБА_3 якій належить 41/100 частини спірного нерухомого майна. Між співвласниками житлового будинку склався фактичний порядок користування (згідно техпаспорта виданого КПВОБТІ).
10 січня 2023 року позивач звернулась до відповідача з метою проведення розподілу житлового будинку в натурі, відповідно до наявних ідеальних часток 59/100 ОСОБА_1 та 41/100 ОСОБА_3 про що була надіслана рекомендованим листом вказана пропозиція. Однак на час звернення до суду між сторонами не досягнуто домовленості щодо такого поділу.
За будинком АДРЕСА_2 , у 1958 році рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради депутатів трудящих закріплена земельна ділянка площею 500 кв м. Отже право користування даною земельною ділянкою також переходить до сторін відповідно до розміру їх часток у домоволодінні .
Просить суд поділити житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на окремі цілі об'єкти нерухомого майна, шляхом: -59/100 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , виділити у натурі зі спільної часткової власності у власність ОСОБА_1 , як відокремлену частину будинку; -41/100 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , виділити у натурі зі спільної часткової власності у власність ОСОБА_3 , як відокремлену частину будинку. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Визначити порядок користування земельною ділянкою площею 500 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом: -83/100 частки земельної ділянки виділити у користування ОСОБА_1 ; -17/100 частки земельної ділянки виділити у користування ОСОБА_3 ..
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2025 року позов задоволено.
Ухвалено здійснити поділ в натурі житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на окремі цілі об'єкти нерухомого майна, шляхом:- виділення 59/100 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , виділити у натурі зі спільної часткової власності у власність ОСОБА_1 , а саме наступні приміщення: кухня 1-1, площею 5,1 кв.м., кімната 1-2, площею 7,7 кв.м., кімната 1-3, площею 13,9 кв.м., кімната 1-4, площею 13,8 кв.м.;- виділення 41/100 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , виділити у натурі зі спільної часткової власності у власність ОСОБА_3 , а саме наступні приміщення: коридор 2-1, площею 3,4 кв.м., кімната 2-2, площею 8,2 кв.м., кімната 2-3, площею 12,4 кв.м., кухня 2-4, площею 5,7 кв.м.
В спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено приміщення: коридор І, площею 2,7 кв.м., та паливна ІІ, площею 3,6 кв.м.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 500 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом:- виділення 83/100 частки земельної ділянки виділити у користування ОСОБА_1 ;- виділення 17/100 частки земельної ділянки виділити у користування ОСОБА_3 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник, подала апеляційну скаргу у якій, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне встановлення фактичних обставин справи, просить рішення суду першої інстанції, в частині здійснення поділу в натурі житлового будинку з надвірними спорудами на окремі цілі об'єкти нерухомого майна скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким здійснити поділ спірного майна, з врахуванням варіантів поділу житлового будинку. Змінити рішення суду, в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності сторонам по справі: 59/100 частин - ОСОБА_1 (59/200 на підставі рішення Луцького мсіькрайонного суду Волинської області № 2-464/09 від 22.04.2009 року та 59/200 на підставі свідоцтва про право на спадщину за коном № 4-517 від 03.08. 2016 року) та 41/100 частин - ОСОБА_3 .
Рішенням Луцького міського суду Волинської області від 05 серпня 1993 року визначено долю ОСОБА_3 в розмірі 41/100 частини в спільній власності на житловий будинок , що знаходиться в АДРЕСА_3 , а саме - житлової прибудови а-2, 1/2 коридору І площею 2,7 кв.м.; 1/2 коридору 2, площею 3,6 кв.м., кімнати 2-2, площею 8,2 кв.м., вбиральні, частини огорожі. ОСОБА_5 встановлено долю в розмірі 59/100 частини від вартості всього будинковолодіння, а саме: 1/2 коридору І площею 2,7 кв.м.; 1/2 коридору 2, площею 3,6 кв.м., кухні І-І площею 5,1 кв.м., кімнати І-2, площею 7,7 кв.м., кімнати І-3, площею 13,9 кв.м., кімнати І-4, площею 13,8 кв.м., хлів Б-І, гараж Г-І, хлів - прибудова б-І, хлів - прибудова б-2, вбиральня, огорожа, ворота, льох під сіньми (а.с. 113-114).
Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради депутатів трудящих від 17 жовтня 1958 року (т. 1, а. с. 65) за ОСОБА_6 закріплена земельна ділянка під індивідуальне будівництво, яка розташована в АДРЕСА_4 , загальною площею 500 кв. м. та зобов'язано ОСОБА_6 погодити проєкт будинку та забудови земельної ділянки з головним архітектором м. Луцька.
На підставі рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради депутатів трудящих від 1959 року № 301 було змінено нумерацію зазначеного будинку на « АДРЕСА_1 », а згідно з довідкою Луцького міськжитлоуправління ЖЕК № 6 від 17 грудня 1974 року знову змінено нумерацію цього будинку на « АДРЕСА_5 ».
Рішенням Луцького міського народного суду Волинської області від 21 жовтня 1988 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Волинського обласного суду від 08 грудня 1988 року, визнано за позивачем ОСОБА_5 право користування земельною ділянкою в розмірі 83/100 часток, що становить 415 кв м, яка розташована по АДРЕСА_1 , згідно із запропонованою схемою Луцького міськвиконкому. Визнано за відповідачкою ОСОБА_7 право користування земельною ділянкою в розмірі 17/100 часток жилого будинку, що становить 85 кв м, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначала, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися сталі відносини щодо порядку користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 . Однак в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо розподілу даного житлового будинку з надвірними спорудами та користування земельною ділянкою для обслуговування даного майна, що і стало підставою для звернення до суду.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частинами першою, другою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Отже, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна має враховуватись правова природа такої власності, адже співвласникам належать ідеальні частки у праві власності на спільне майно, які є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частку майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
При вирішенні спору щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, який перебуває у власності кількох осіб, необхідно виходити з розміру часток кожного зі співвласників нерухомого майна, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо між сторонами немає погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою, порядок користування встановлюється з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Частиною третьою статті 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22) зроблені такі висновки: «тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18), від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15 (провадження № 61-26178св18) від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20).
Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на майно пропорційно своїй частці у ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди призначенню будівлі.
У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає у рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 та від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.
Схожі за змістом висновки щодо виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, викладені у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, від 12 березня 2020 року у справі № 127/5835/16-ц, від 22 лютого 2020 року у справі № 279/4966/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 369/6871/16-ц, від 15 травня 2024 року у справі № 309/3900/16-ц.
Предметом позову даної цивільної справи є поділ спірного майна між співвласниками, відповідно до їх часток у спільній частковій власності, та припинення спільної часткового власності сторін.
Судом встановлено, що між сторонами тривалий проміжок часу встановлено порядок користування об'єктом нерухомого майна та визначено, які конкретно приміщення кожним з них використовуються. Також порядок користування, як об'єктом нерухомого майна, так і земельної ділянки, що виділена під конкретне приміщення (а.с.10 Т. 1), був неодноразово предметом судових розглядів.
Рішенням Луцького міського народного суду Волинської області від 21 жовтня 1988 року визнано за ОСОБА_5 право користування земельною ділянкою в розмірі 83/100 частини жилого будинку, що становить 415 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , згідно запропонованої схеми Луцького міськвиконкому. Визнано за відповідачем ОСОБА_8 право користування земельною ділянкою в розмірі 17/100 частин жилого будинку, що становить 85 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , згідно запропонованої схеми Луцького міськвиконкому ( Т.1 а.с.13).
08 червня 1983 року укладений договір купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , відповідно до якого ОСОБА_5 продав ОСОБА_8 17/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою : АДРЕСА_1 .
Рішенням Луцького міського народного суду Волинської області від 05 серпня 1993 року визначено ОСОБА_3 долю в розмірі 41/100 частини в спільній власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 встановлено долю в розмірі 59/100 частини від вартості всього будинковолодіння ( Т.1, а.с. 113-114).
Звертаючи до суду з позовом, позивач вказувала, що бажає поділити в натурі житловий будинок та припинити часткову власність, при цьому зауважувала, що в досудовому порядку не можна вирішити вказаного питання, оскільки існують розбіжності з відповідачем щодо приміщень, які спільно використовуються, та земельної ділянки.
При розгляді даної цивільної справи, судом першої інстанції не вирішено питання про технічну можливість такого поділу, а враховано лише визначений рішенням суду від 05 серпня 1993 року порядок користування житловим будинком, що призвело до винесення рішення без встановлених фактичних обставин справи щодо можливості поділу будинку відповідно до часток співвласників та визначення варіантів такого поділу. Окрім того, у рішенні суду не визначено, яка загальна площа будинку, яку саме площу будинку отримує кожен із співвласників та чи відповідає вона їхнім ідеальним часткам, чи є відхилення від зазначених часток. Суд не вирішив питання компенсації у разі відхилення від ідеальних часток.
Відповідно до частин першої та другої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Враховуючи викладене, для правильного вирішення спору по суті, повного та всебічного з'ясування об'єктивних обставин, що мають значення для справи, ухвалою Волинського апеляційного суду від 13 травня 2025 року було призначено судові будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи на вирішення якої було поставлено питання, що стосуються можливості поділу в натурі будинковолодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до запропонованих варіантів поділу будинку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
На адресу суду надійшов висновок експерта № 25080/5 ЮШ комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 05 листопада 2025 року, відповідно до якого було запропоновано два варіанти розподілу спірного майна та земельної ділянки між співвласниками.
Клопотань від сторін про визнання висновку експерта від 05 листопада 2025 року неповним або таким, що суперечить матеріалам справи до суду не надходило.
В судовому засідання позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона погоджується з обома варіантами розподілу, а відповідач ОСОБА_3 зазначила, що їй більше підходить другий варіант розподілу, сторона позивача не заперечувала.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку позов підлягає до задоволенню, та спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами підлягає поділу між співвласниками відповідно до їх часток, саме з врахуванням другого варіанта розподілу спірного майна та земельної ділянки, який запропонований судовим експертом у висновку № 25080/5 ЮШ від 05 листопада 2025 року, з виплатою компенсації стороні відповідача стороною позивача за відхилення від ідеальних часток співвласників, та припинення спільної часткової власності сторін.
Необхідно зауважити, що перепланування, переобладнання житлового будинку сторонам необхідно провести після отримання відповідної дозвільної документації та розробки відповідної проектної документації спеціалізованими організаціями.
Покликання відповідача на неможливість поділу земельної ділянки з вказівкою про те, що спірна земельна ділянка в даному випадку не є об'єктом цивільних прав, є безпідставними та спростовуються дослідженими судом письмовими доказами, а саме: випискою із рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.10.1958 року( а.с 75 Т.1), рішенням Луцького міськрайонного суду від 21.10.1988 року, що залишено без змін ухвалою Волинського обласного суду від 08.12.1988 року (Т.1 а.с 25-26), якими визначено площу земельної ділянки за адресою проживання сторін та встановлено порядок користування земельною ділянкою відповідно до порядку використання приміщень сторонами, який склався фактично між ними. В даному випадку після фактичного поділу між сторонами об'єкту нерухомого майна та припинення спільної власності, земельна ділянка залишається у користуванні осіб. Позивач та відповідач мають право у передбачений законом порядок та спосіб реалізувати своє право на отримання земельної ділянки у власність.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального права то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду, з ухваленням нового судового рішення.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК України).
Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.
Так, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір в розмірі 4181,87 гривень (а.с. 1, Т.1), за подання апеляційної скарги 5025, 44 гривень (а.с.43, Т.2), разом 9207,31 гривень, за проведення експертизи ОСОБА_1 сплачено 38000 гривень.
З врахуванням того, що цей спір не міг бути вирішений між сторонами в добровільному порядку без ухвалення судового рішення, на думку колегії суддів, вказана обставина є підставою для покладення судових витрат у рівних частках на двох сторін, а тому з відповідача в користь позивача необхідно стягнути 4603, 65 гривень та 19000 витрат за проведення експертизи
Керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Поділити в натурі житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на окремі цілі об'єкти нерухомого майна.
Виділити у власність ОСОБА_1 (РНОПП НОМЕР_1 ) 596/1000 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: по Житловому будинку «А-1» виділити приміщення: 1-2 площею 7, 7 кв.м.; 1-3 площею 13, 9 кв.м.; 1-4 площею 13, 8 кв.м.; ІІ паливна площею 3,6 кв.м., загальною площею 39,0 кв.м; по прибудові «а»: 1-1 кухня площею 5,1 кв.м., з надвірних будівель та споруд виділити: Сарай «б», Сарай « Б-1», Гараж « В-1», Убиральня «Д», Ворота «1», Ворота « 2», 90% огорожі «3-6».
Виділити у власність ОСОБА_3 (РНОПП НОМЕР_2 ) 404/1000 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: по Житловому будинку « А-1» виділити приміщення: 2-2 площею 8,2 кв.м.; по прибудові «а»: І коридор площею 2,7 кв.м.; прибудову «а1» в складі приміщень: 2-1 площею 3, 4 кв.м., 2-3 площею 12, 4 кв.м.; 2-4 площею 5, 7 кв.м., загальною площею 21, 5 кв.м.; з надвірних будівель та споруд виділити: Убиральню « Г», 10% огорожі « 3-6».
ОСОБА_1 (РНОПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОПП НОМЕР_2 ) провести роботи для утворення окремих ізольованих частин, а саме: замурувати дверні прорізи між приміщеннями І та 1-1; І та ІІ; ІІ та 2-2; влаштувати окремий вхід до частини І шляхом розширення віконного прорізу в приміщенні 1-2; влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-2 та ІІ; переобладнати приміщення обох частин окремим інженерних забезпеченням.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОПП НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_3 (РНОПП НОМЕР_2 ) 9228 гривень компенсацію за відхилення від ідеальних часток співвласників.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОПП НОМЕР_2 ) на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділити у користування ОСОБА_1 (РНОПП НОМЕР_1 ) частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 412 кв.м., що позначена на плані (рис. 5 додатків висновку експерта № 250804/5 ЮШ) штриховкою синього кольору та має розміри по периметру від північно - західного кута ділянки за годинниковою стрілкою в м: 15, 61 м; 10,70 м; 2, 54 м; 5,06 м; 11,05 м; 0, 3 м; 6,09 м; 6, 16 м; 3,33 м; 11, 32 м; 2,26 м по межі ділянки; 5,10 м по лінії поділу; 3, 66 м; 3,05 м; 1, 63 м; 2, 29 м по лінії поділу житлового будинку «А-1»; 3, 71 м; 9, 68 м по лінії поділу ділянки; 3, 97 м; 5, 39 м по межі ділянки.
Виділити у користування ОСОБА_3 (РНОПП НОМЕР_2 ) частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 88 кв.м., що позначена на плані (рис. 5 додатків висновку експерта № 250804/5 ЮШ) штриховкою чорного кольору та має розміри по периметру від західної межі ділянки проти годинникової стрілки в м: 5, 10 м по лінії поділу; 3, 66 м; 3, 05м; 1,63 м; 2,29 м по лінії поділу житлового будинку «А-1», 3, 71 м; 9, 68 м по лінії поділу ділянки; 8, 33 м; 1, 14 м по межі ділянки.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОПП НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 (РНОПП НОМЕР_1 ) 4603, 65 гривень сплаченого судового збору та 19000 витрат за проведення експертизи.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: