Справа № 159/291/26 Провадження №11-сс/802/37/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
05 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваної - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 (ЄРДР за № 42026032110000009),
Слідчий СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором ОСОБА_6 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, одруженої, з вищою освітою, не працевлаштованої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42026032110000009.
Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2026 року частково задоволено клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 , застосовано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 19 березня 2026 року включно, з визначенням розміру застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисячі двісті сорок) гривень.
В поданій апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою. Вказує на те, що ні слідчим, ні прокурором не було надано жодних доказів про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Посилається на те, що визначена слідчим суддею застава є занадто суворою, підозрювана являється неплатоспроможною, сім'я виховує двох неповнолітніх дітей та проживає за межею бідності, чоловік має тимчасовий не постійний заробіток, її батьки є особами пенсійного віку. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Вказує на те, що визначення альтернативи тримання під вартою - застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на думку сторони обвинувачення, не буде достатньою спроможним забезпечити виконання обов'язків, покладених на підозрювану. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою повністю задовольнити клопотання слідчого, обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 497,6 тисяч.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, підозрювану та її захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу захисника та заперечили апеляцію сторони обвинувачення і просили скасувати ухвалу слідчого судді, та застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, міркування прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримував, апеляцію захисника заперечував і просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, перевіривши матеріали клопотання за доводами апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.
Згідно вимог ч.4 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч.1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України;
- наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків;
- недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання її під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.
Як убачається з матеріалів провадження, 20 січня 2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в цілому мотивував своє рішення.
Обґрунтованість оголошеної ОСОБА_8 підозри стверджується: копіями матеріалів кримінального провадження, які додані до клопотання.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду.
Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі, зазначення часу і місця його вчинення, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.
Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11 - 132сап21).
Оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи достатню наявність доказів про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у вчиненні якого вона підозрюється, апеляційний суд вважає, що оголошена ОСОБА_8 підозра є обґрунтованою.
З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.
Так, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, і яке є корисливим злочином, спрямованим на ухилення осіб від проходження військової служби в умовах воєнного стану, враховуючи особу підозрюваної, яка може залишити територію України, може довести до відома інших ще не встановлених органом досудового розслідування співучасників про обставини, які їй стали відомі при ознайомленні з матеріалами клопотань, раніше не судима, на її утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, даних про неможливість її перебування в СІЗО за станом здоров'я суду не надано.
За викладених обставин у сукупності апеляційний суд приходить до висновку, що на даний час саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_8 на даний час є недостатнім.
Доводи сторони захисту та прокурора щодо невідповідності визначеного розміру застави ОСОБА_8 є необґрунтованими з огляду на таке.
Так, апеляційний суд вважає, що, постановляючи ухвалу про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, врахував положення ст.ст.182, 183 КПК України, тяжкість та обставини кримінального правопорушення, характер та спосіб його вчинення, наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, і дійшов належного висновку про визначення їй розміру застави, який у разі його внесення, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 як підозрюваної у кримінальному провадженні.
Тому, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначений розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, гарантуватиме виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, і у свою чергу обґрунтовано визначив розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на думку апеляційного суду, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання підозрюваною своїх процесуальних обов'язків.
Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах захисника та прокурора, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді