Справа № 155/41/26 Провадження №11-сс/802/60/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
05 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника власника майна - Горохівського міського голови ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 28 січня 2026 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 42025032010000255),
Ухвалою слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 28 січня 2026 року задоволено клопотання прокурора Горохівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку 22 січня 2026 року, а саме на системний блок моделі «2Е-S616-400», вилучений з кабінету ОСОБА_10 ; системний блок «Vinda» з наліпками АМD RYZEN5, АМD RADEON, вилучений з кабінету ОСОБА_11 , системний блок моделі «2Е-S616-400», вилучений з кабінету ОСОБА_12 , шляхом постановлення заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 42025032010000255, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
В поданій апеляційній скарзі представник власника майна - Горохівський міський голова ОСОБА_8 вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що в клопотанні про накладення арешту на майно відсутнє будь-яке обґрунтування, за яким із критеріїв ст.98 КПК України, вилучене майно визнано речовим доказом. Вказує на те, що дане кримінальне провадження є безпідставним та необґрунтованим, а накладення арешту на майно є передчасним. Крім того, на даний час у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі. Також зазначає, що незрозуміло яким чином вилучене комп'ютерне обладнання стосується вчинення можливого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні клопотання відмовити.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, представника власника майна, яка підтримувала подану апеляційну скаргу і просила скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в накладенні арешту на майно, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арештом майна згідно ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів . У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, - щодо збереження речових доказів.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про накладення арешту на майно слідчим суддею дотримані.
З матеріалів клопотання вбачається, що сектором дізнання відділення поліції №2 (місто Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025032010000255 від 18 грудня 2025 року, розпочатого за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
Встановлено і те, що в рамках досудового розслідування вказаного кримінального провадження 22 січня 2026 року у приміщенні Горохівської міської ради проведено санкціонований обшук, в ході якого вилучено: системний блок моделі «2Е-S616-400», у кількості 1 шт., з кабінету ОСОБА_10 ; системним блок «Vinda» з наліпками АМD RYZEN5, АМD RADEON, у кількості 1 шт., з кабінету ОСОБА_11 ; системний блок моделі «2Е-S616-400», у кількості 1 шт., з кабінету ОСОБА_12 .
Доводячи підставність поданого клопотання, прокурор вказував про те, що вилучене майно могло бути знаряддям кримінального правопорушення, а тому з метою збереження доказів кримінального правопорушення, шляхом позбавлення права розпорядження та користування речами, запобіганню можливостей їх приховання, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, а також проведення швидкого, повного, ефективного та неупередженого досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також проведення комп'ютерно-технічної експертизи, просив накласти арешт на це майно.
Проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, на яке накладено арешт, дійсно може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України, а тому відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України підлягають арешту - з метою збереження речових доказів.
Крім того, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що стороною кримінального провадження доведено наявність підстав для накладення арешту на вищезазначене майно, з метою збереження доказів кримінального правопорушення, проведення експертизи вказаних предметів, оскільки це буде сприяти належному розслідуванню кримінального провадження та встановленню об'єктивної істини по справі.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що на даний час в кримінальному провадженні призначені і проводиться комп'ютерно-технічна експертиза, а вилучені системні блоки - передані експерту для можливості її проведення.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно, прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування та постановлення нової про відмову в задоволенні клопотання прокурора, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, немає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника власника майна - Горохівського міського голови ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 28 січня 2026 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: