05 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 760/28963/24
провадження № 61-1249ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забігайло Людмила Петрівна, ОСОБА_1 , про встановлення факту батьківства в разі смерті особи,
ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просила встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зобов'язати Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни в актовий запис про народження дитини ОСОБА_3 , змінивши в графі батько - ОСОБА_5 на ОСОБА_4 , змінити ОСОБА_3 по батькові з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Солом'янський районний суд міста Києва ухвалою від 11 березня 2025 року заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства в разі смерті особи залишив без розгляду.
Київський апеляційний суд ухвалою від 15 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Касьяненком Д. Л. , на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року залишив без руху та надав строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення її недоліків, а саме: подання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Касьяненком Д. Л. , на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року визнав неподаною та повернув скаржнику.
27 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д. Л., засобами поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року в указаній справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на наступне.
Згідно з частиною першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.
Забезпечення права на справедливий суд відіграє особливу роль у демократичному суспільстві, є його базовою цінністю, яка має вирішальне значення у безперешкодній реалізації основоположних прав і свобод людини і громадянина та дотриманні принципу верховенства права загалом. Водночас однією з важливих гарантій цього права є можливість оскарження судових рішень в апеляційному порядку.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року (заява № 15123/03) зазначається, що, приймаючи до уваги особливості порядку апеляційного оскарження за українським законодавством, право заявника на доступ до апеляційного суду було захищено основоположними гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції. У цьому зв'язку Суд нагадує, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
У рішенні в справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року (заява № 32671/02) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідно до статей 3, 8, 9, 21 і 55 Конституції України право на судовий захист і доступ до правосуддя відноситься до невідчужуваних прав і свобод людини й одночасно виступає гарантією захисту всіх інших прав і свобод, що визнаються та гарантуються згідно із загальноприйнятими принципами і нормами міжнародного права.
Аналіз наведених конституційних положень у взаємозв'язку зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції дає підстави для висновку, що правосуддя як таке повинно забезпечувати ефективне поновлення в правах і відповідати вимогам справедливості.
Ці нормативні положення гарантують особі право на перегляд судом справи, стосовно якої суд ухвалив рішення по суті спору, принаймні один раз - в апеляційному порядку.
Отже, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів особи.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені статтею 356 ЦПК України.
Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зі змісту статей 185, 357 ЦПК України вбачається, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що не погоджуючись з ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Касьяненка Д. Л., оскаржила її в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 15 грудня 2025 року вказав, що заявнику необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. Крім того, апеляційний суд зазначав, що строк для усунення недоліків апеляційної скарги становить десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали.
Згідно з частиною сьомою статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
У пункті 2 частини шостої статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Апеляційний суд встановив, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було направлено представнику апелянта - Касьяненку Д. Л. 16 грудня 2025 року засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд».
Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції копію вищевказаної ухвали представник ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д. Л. отримав через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» 16 грудня 2025 року о 10:30:03.
Таким чином, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги слід вважати 26 грудня 2025 року.
За змістом пункту 111 Розділу V «Перехідні положення» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, особа, яка використовує підсистему «Електронний суд», самостійно несе відповідальність за свій електронний кабінет, направлені їй копії судових рішень вважаються отриманими, про що Суду стає відомо з повідомлення про доставлення електронного листа.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).
Крім того, вже 17 грудня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень було забезпечено надання загального доступу до ухвали Київського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року.
Встановивши, що ухвалу Київського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху представник ОСОБА_1 адвокат Касьяненко Д. Л. отримав 16 грудня 2025 року, однак зазначені у ній недоліки апеляційної скарги станом на 20 січня 2026 року не усунуто, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 357 ЦПК України, для визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд наголошує, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою - це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку, встановленого положеннями процесуального закону.
Доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при поверненні апеляційної скарги.
Верховний Суд також звертає увагу ОСОБА_1 , що повернення апеляційної скарги не позбавляє її права повторно подати апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України, про що їй було роз'яснено апеляційним судом в оскарженій ухвалі.
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забігайло Людмила Петрівна, ОСОБА_1 , про встановлення факту батьківства в разі смерті особи.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко