28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 753/1742/24
провадження № 61-4599св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Кривошей Олександр Юрійович, на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року у складі колегії суддів: Соколової В. В.,
Невідомої Т. О., Поліщук Н. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просили визнати недійсними свідоцтва, видані державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Шапченко М. І. (далі - державний нотаріус Шапченко М. І.) після смерті
ОСОБА_5 , а саме: свідоцтва про право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0159 га, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , виданого на ім'я ОСОБА_3 ; свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки, видане на ім'я ОСОБА_3 ; свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки, видане на ім'я ОСОБА_4 та визнання
права власності за ОСОБА_2 на 40/100 часток земельної ділянки, а за
ОСОБА_1 право власності на 20/100 часток спірного нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 жовтня 2008 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5 ), фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) укладений договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони домовилися про організацію спільної діяльності щодо будівництва магазину для продажу товарів на перетині
АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Частки сторін були розподілені таким чином: ФОП ОСОБА_5 - 40 %, ФОП ОСОБА_2 - 40 %, ФОП ОСОБА_1 - 20%. Згідно з пунктом 8.1 цього договору майно, створене сторонами внаслідок спільної діяльності, складає їх спільну власність.
У 2010 році вони побудували та набули у спільну власність «Нежитловий будинок - магазин для продажу продовольчих товарів» площею 74,8 кв. м та земельну ділянку площею 0,0159 га, кадастровий номер 8000000000:90:001:005, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування магазину для продажу продовольчих товарів.
Для здійснення спільної діяльності ОСОБА_5 брав грошові кошти у позивачки та її чоловіка ОСОБА_6 .
Із квітня 2013 року до вересня 2022 року ОСОБА_1 (син ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ) від імені ОСОБА_5 зі свого рахунку сплачував єдиний податок з фізичних осіб та орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, а також перераховував грошові кошти за договором купівлі-продажу земельної ділянки у червні 2021 року.
За умовами пунктів 6.3 та 6.4 договору про спільну діяльність від 17 жовтня 2008 року, зі згоди інших учасників спільної діяльності, ОСОБА_5 зареєстрував на своє ім'я право власності на нежитловий будинок - магазин для продажу продовольчих товарів та земельну ділянку.
У 2023 році ОСОБА_5 помер. Спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 , на ім'я яких були видані свідоцтва про право на спадщину за законом. ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на частку у праві спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку.
Посилаючись на те, що відповідно до норм цивільного законодавства спірне нерухоме майно належить до об'єктів права спільної сумісної власності, а отже, видані свідоцтва порушують право власності позивачів, є незаконними та підлягають скасуванню, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили задовольнити позов.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0159 га, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , видане 31 жовтня 2023 року державним нотаріусом Шапченко М. І., зареєстроване у реєстрі за
№ 2-1163, на ім'я ОСОБА_3 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,0159 га, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , видане 31 жовтня 2023 року державним нотаріусом Шапченко М. І., зареєстроване у реєстрі за № 2-1165, на ім'я ОСОБА_3 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,0159 га, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , видане 31 жовтня 2023 року державним нотаріусом Шапченко М.І., зареєстроване у реєстрі за № 2-1167, на ім'я ОСОБА_4 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 40/100 часток земельної ділянки площею 0,0159 га, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2324965380000.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 20/100 часток земельної ділянки площею 0,0159 га, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2324965380000.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 17 жовтня 2008 року між ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про спільну діяльність, метою якого було, зокрема будівництво магазину для продажу продовольчих товарів.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вносили грошові кошти на рахунки у готівковій формі, а керівництво спільною діяльністю, згідно з умовами зазначеного договору, було доручено ОСОБА_5 .
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , набута у власність внаслідок спільної діяльності та за рахунок коштів ОСОБА_1 , а отже, є спільною власністю учасників договору про спільну діяльність від 17 жовтня 2008 року.
Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише визнанням державою вже набутого особою права, а тому реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_5 не має правового значення для вирішення цього спору.
Суд не взяв до уваги докази, надані відповідачками на спростування зазначеного, оскільки такі не відповідають критеріям належності, достовірності та достатності.
Оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14 червня 2021 року укладений у результаті спільної діяльності, то спадкодавець фактично мав право на 40 % вказаної земельної ділянки, що відповідає його частці на майно, отримане внаслідок спільної діяльності, відповідно до умов договору про спільну діяльність від 17 жовтня 2008 року.
Зважаючи на те, що при видачі свідоцтв про право на спадщину відповідачам нотаріус не міг знати про обсяг спадщини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивачів та, відповідно, наявність правових підстав для скасування свідоцтв про право на спадщину.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання права власності на частку земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не спростували аргументів позивачів, викладених у позовній заяві. Ураховуючи визначення часток сторін договору про спільну діяльність від 17 жовтня 2008 року, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання права власності за позивачами на частки земельної ділянки, яка є предметом їх спільної діяльності.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 61 000 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 291,75 грн, а всього 66 291,75 грн.
Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 61 000 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 291,75 грн, а всього 66 291,75 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що померлий ОСОБА_5 здійснював підприємницьку діяльність з 18 січня 1997 року.
Між ним та ОСОБА_2 були укладені договори про спільну діяльність від 10 лютого 1998 року та 25 червня 2006 року. Умовами останнього договору було визначено, що участь сторін є рівною, а майно, створене або набуте сторонами внаслідок спільної діяльності, - спільною власністю.
Протягом 1997-2010 років ОСОБА_5 вчиняв дії щодо створення об'єкта нерухомого майна - магазину для продажу продовольчих товарів площею
74,80 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
31 грудня 2010 року він отримав свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно, яке зареєстрував у той же день. Вимог щодо вказаного об'єкта нерухомого майна позивачі не заявляли.
Нежитлове приміщення - магазин для продажу продовольчих товарів площею 74,80 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 0,0159 га, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005,за адресою: АДРЕСА_1 .
ФОП ОСОБА_5 використовував зазначену земельну ділянку на підставі договору оренди від 12 серпня 2004 року, а надалі набув її у власність на підставі договору купівлі-продажу від 14 червня 2021 року, який укладено зі згоди його дружини ОСОБА_3 .
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що земельна ділянка площею 0,0159 га, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя.
Апеляційний суд відхилив посилання позивачів на здійснення ОСОБА_1 замість ОСОБА_5 орендних платежів за користування земельною ділянкою у період з 2013 року до 2021 року, оскільки ОСОБА_1 став стороною договору про спільну діяльність лише після укладення договору від 17 жовтня 2018 року, тобто здійснені ним платежі до цієї дати не можуть свідчити про виконання умов договору про спільну діяльність.
Надаючи оцінку копіям меморіальних ордерів, згідно з якими платежі на загальну суму 416 420,47 грн, які відповідають сумі, визначеній у пункті 2.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 червня 2021 року, ОСОБА_1 здійснив замість ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що правова підстава здійснення таких дій ОСОБА_1 не визначена ані в цих банківських документах, ані в будь-яких інших документах. Крім того, відсутні відомості про здійснення авансового платежу за умовами пункту 2.1 зазначеного договору.
Крім того, умовами договору про спільну діяльність від 17 жовтня 2018 року визначено предмет і мету договору, а саме: будівництво магазину для продажу товарів на перетині АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; продаж продовольчих товарів у зазначеному магазині після завершення його будівництва та здачі його в експлуатацію; досягнення цілей щодо отримання прибутку та ведення господарських операцій.
З огляду на те, що станом на 2018 рік будівництво магазину для продажу продовольчих товарів на перетині АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 було звершено, про що свідчить свідоцтво
ОСОБА_5 про право власності від 31 грудня 2010 року та відсутність у договорі про спільну діяльність умов щодо набуття прав на земельну ділянку, апеляційний суд дійшов висновку про те, що набуття ОСОБА_5 права власності на спірну земельну ділянку не є наслідком виконання умов договору про спільну діяльність.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правомірно набули право власності на спірну земельну ділянку у порядку спадкування, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , в інтересах яких діє адвокат Кривошей О. Ю., звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18,
від 13 серпня 2018 року у справі № 907/1183/18 (пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково використав концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним заперечення відповідача через відсутність спростування цього твердження позивачами.
Суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги докази, на підтвердження сплати ОСОБА_1 замість ОСОБА_5 орендних платежів за користування земельною ділянкою у період із 2013 року до 2021 року з тих підстав, що
ОСОБА_1 став стороною договору про спільну діяльність лише після укладення договору від 17 жовтня 2018 року; договір про спільну діяльність був укладений
17 жовтня 2008 року.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що копії меморіальних ордерів, згідно з якими платежі у розмірі 416 420,47 грн, які відповідають сумі, визначеній у пункті 2.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14 червня 2021 року, та були сплачені ОСОБА_1 замість ОСОБА_5 , не містять правової підстави вчинення таких дій, є припущенням, оскільки у меморіальних ордерах від 16 червня 2021 року, від 17 червня 2021 року, від 18 червня 2021 року у призначенні платежу зазначено посилання на реєстровий номер у Єдиному реєстрі нотаріальних дій договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки - «454», а також зазначено розрахунковий рахунок Київської міської ради, який відповідає умовам пункту 2.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14 червня 2021 року.
Вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутність у договорі про спільну діяльність від 17 жовтня 2008 року умов щодо набуття прав на земельну ділянку, не дає підстави для висновку, що набуття прав на спірну земельну ділянку є наслідком виконання умов договору про спільну діяльність.
Водночас суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що реалізація головної мети спільної діяльності була неможлива без отримання у користування земельної ділянки. Отримавши будівлю у власність, учасники спільної діяльності реалізували принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі шляхом викупу у Київської міської ради.
У липні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Возний М. В., у якому він просить продовжити строк для подання відзиву, оскільки відповідачки копію касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження не отримали, а він ознайомився із зазначеними процесуальними документами через підсистему «Електронний суд» 11 липня 2025 року.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 копію касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження не отримали, а адвокат Возний М. В., який діє в їх інтересах, ознайомився із зазначеними процесуальними документами через підсистему «Електронний суд» 11 липня 2025 року та у встановлений судом десятиденний строк (21 липня 2025 року) надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, відсутні підстави для вирішення клопотання про продовження строку для подання відзиву, оскільки такий не пропущено.
Відзив мотивовано тим, що доводи касаційної інстанції є необґрунтованими, зокрема висновки Верховного Суду, викладені у постановах, на які посилаються позивачі у касаційній скарзі, ухвалені не у подібних правовідносинах.
ОСОБА_5 ще на початку 2002 року звернувся до Київської міської державної адміністрації щодо надання дозволу на розміщення торговельного павільйону на перетині АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Оформлення всіх необхідних документів відбулося до 2008 року. ФОП ОСОБА_5 самостійно здійснив усі необхідні платежі, пов'язані з отриманням дозвільних документів. До кінця серпня 2008 року усі роботи були закінчені та надані документи для оформлення права власності на нежитловий будинок - магазин для продажу продовольчих товарів площею 74,8 кв. м. Тобто, всі дії, пов'язані із будівництвом, були здійснені до укладення договору про спільну діяльність, а тому не було необхідності для організації спільної діяльності з метою будівництва магазину.
ОСОБА_3 не було відомо про укладення ним будь-яких договорів з позивачами.
Крім того, позивачі не мають жодного права на спірну земельну ділянку, оскільки договір купівлі-продажу від 14 червня 2021 року укладений ОСОБА_5 не як суб'єктом підприємницької діяльності, а як фізичною особою за згодою дружини, тобто не на виконання умов договору про спільну діяльність.
Крім того, ОСОБА_2 ще у 2011 році припинила підприємницьку діяльність, а тому не могла бути стороною договору про спільну діяльність.
Суд апеляційної інстанції належно дослідив зібрані у справі докази, повно встановив обставини справи, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Кривошей О. Ю., на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.,
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Кривошей О. Ю., на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389; витребувано із Дарницького районного суду міста Києва матеріали справи № 753/1742/24; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У червні 2025 року матеріали справи № 753/1742/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_5 був зареєстрований ФОП з 18 січня 1997 року
(т. 1 а.с. 165).
Згідно з копією розписки від 12 серпня 1997 року ОСОБА_5 взяв у ОСОБА_8 1 000,00 дол. США для спільної діяльності (т. 1 а.с. 233).
22 грудня 1997 року Головкиївархітектурою Київської міської держадміністрації було погоджено архітектурно-планувальне завдання на тимчасове розміщення торговельного павільйону та благоустрій прилеглої території в
АДРЕСА_3 приватному підприємцю ОСОБА_5
(т.1 а.с.189-190).
Згідно з пунктом 1. 1 договору про спільну діяльність від 10 лютого 1998 року, укладеного у простій письмовій формі між приватним підприємцем ОСОБА_5 і
ОСОБА_9 (після укладення шлюбу - ОСОБА_2 ), сторони зобов'язалися сумісно діяти для спільної господарської мети, як-то будівництво і експлуатація торгового павільйону за адресою: мікрорайон «Осокорки Північні» перехрестя вул. Гмирі і Григоренка.
Відповідно до пункту 2.2 зазначеного договору учасники договору про сумісну діяльність, керуючись взаємною згодою, доручили ОСОБА_5 керівництво їх сумісною діяльністю, а також на нього покладено ведення спільних справ.
Згідно з пунктом 3.3 договору про сумісну діяльність від 10 лютого 1998 року, для досягнення мети, сторони роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю у рівній мірі.
Пунктом 2.8 цього договору передбачено, що у випадку розірвання договору, все отримане майно і кошти розділяються порівну між учасниками договору
(т.1 а.с. 235).
Рішенням Київської міської ради від 06 вересня 2001 року № 11/445 підприємцю ОСОБА_5 погоджено місце розташування торговельного павільйону із збірних конструкцій на перетині АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 на частині земельної ділянки, площа якої становить 0,015 га (т. 1 а.с. 180-182).
Рішенням Київської міської ради від 12 лютого 2004 року № 59/1269 суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 передано в довгострокову оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,02 га для будівництва та обслуговування магазину для продажу продовольчих товарів на перетині АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (т.1 а.с.198).
20 лютого 2002 року між Київською міською радою та підприємцем ОСОБА_5 укладений договір резервування земельної ділянки площею 0,0154 га для розташування торговельного павільйону із збірно-розбірних конструкцій на перетині АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 185).
11 листопада 2002 року Головним управлінням містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації приватному підприємцю ОСОБА_5 погоджено містобудівне обґрунтування розміщення торгівельного павільйону на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 166-174).
12 серпня 2004 року між Київською міською радою та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5 укладений та нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_5 прийняв в оренду земельну ділянку, яка розташована за адресою: перетин АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , площею 159 кв. м, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005, строком дії 10 років.
Відповідно до пункту 4.2 зазначеного договору річна орендна плата на земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативно грошової оцінки
(т. 1 а.с. 200-202).
25 червня 2006 року між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_2 у простій письмовій формі укладений договір про спільну діяльність, за умовами якого вони домовилися про організацію спільної діяльності в сфері підприємницької діяльності, а саме: будівництво магазину для продажу продовольчих товарів на перетині АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; продажу продовольчих товарів у вказаному магазині, після завершення його будівництва та здачі в експлуатацію; для здійснення комерційних цілей щодо отримання прибутку для ведення господарських операцій. Сторони зобов'язалися діяти спільно шляхом об'єднання майна, грошових коштів та зусиль і (або) шляхом користування в спільній продукції раніше створених сторонами програмних засобів, технологій, що є інтелектуальною власністю.
У розділі «Спільне майно Сторін за даною угодою» визначено, що грошові та майнові внески сторін крім інтелектуальної власності, а також майно, створене або набуте сторонами внаслідок спільної діяльності, складає їх спільну власність
(т. 1 а.с. 238-240).
У розписці від 01 червня 2008 року ОСОБА_5 вказав, що отримав від ОСОБА_2 1 250,00 грн на отримання ордера на будівництво (т. 1 а.с. 232).
25 червня 2008 року Головне управління контролю за благоустроєм м. Києва Київської міської державної адміністрації видало дозвіл (ордер) № 08020045 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку з будівництвом магазину з облаштуванням тимчасової огорожі на період виконання робіт за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 195-196).
17 жовтня 2008 року між ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладений договір про спільну діяльність, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В. О. (далі - приватний нотаріус Селіверстов В. О.), за умовами якого сторони домовилися про організацію спільної діяльності в сфері підприємницької діяльності для досягнення наступних господарських та комерційних цілей: будівництва магазину для продажу товарів на перетині
АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; продажу продовольчих товарів у вказаному магазині після завершення його будівництва та здачі його в експлуатацію; досягнення цілей щодо отримання прибутку та ведення господарських операцій (підпункти 1.1.1 - 1.1.3 пункту 1.1).
Відповідно до пункту 1.2 зазначеного договору, сторони зобов'язалися діяти спільно шляхом об'єднання майна, грошових коштів і зусиль і (або) шляхом користування в спільній продукції раніше створених сторонами програмних засобів, баз даних і технологій, що є інтелектуальною і майновою власністю сторін.
Згідно з підпунктом 3.1.4 пункту 3.1 договору про спільну діяльність від 17 жовтня 2008 року ОСОБА_5 зобов'язався надавати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 інформацію про хід виконання спільного проекту (спільних проектів).
Згідно з пунктом 6.1 зазначеного договору ведення спільних справ за договором здійснюється сторонами за їх спільною згодою.
Відповідно до пункту 6.3 договору керівництво спільною діяльністю за договором, а також ведення спільних справ доручається ОСОБА_5 .
Згідно з пунктом 6.4 договору ОСОБА_5 є повноважним представником ОСОБА_2 та ОСОБА_1., керує усією спільною діяльністю та виконує усі необхідні юридичні дії та акти для досягнення поставленої за договором мети.
Відповідно до пункту 6.5 договору, усі фінансові операції по спільній діяльності сторін здійснюються через розрахунковий рахунок ОСОБА_5 .
Відповідно до пунктів 7.1 - 7.3 договору частка ОСОБА_5 складає 40 %; частка ОСОБА_2 - 40 %; частка ОСОБА_1 - 20 %.
Згідно з пунктом 8.1 договору, грошові і майнові внески сторін, включаючи результати інтелектуальної діяльності, а також майно, створене або набуте сторонами внаслідок спільної діяльності, складає їх спільну власність.
Відповідно до пункту 9.4 договору кожна зі сторін не має права розпоряджатися своєю часткою загалом, майна без згоди іншої сторони, за винятком тієї частки продукції і доходів від спільної діяльності, яка поступає в розпорядження кожної сторони після фактичного розподілу.
Згідно з пунктом 12.2 договору взаємостосунки сторін припиняються шляхом складання окремої угоди або акта про дострокове припинення дії цього договору.
Пунктом 14.1 договору передбачено, що термін дії договору - безстроково.
Як вказано в пункті 15.3 договору, він вчинений без витребування згоди дружини ОСОБА_5 , оскільки на момент укладання цього договору він не проживає однією сім'єю з жінкою та не веде спільного господарства (т. 1 а.с. 33-38).
У сертифікаті відповідності від 22 жовтня 2010 року серії КВ номер 000429 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта: будівництво магазину для продажу продовольчих товарів на перетині АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , загальною площею 74,8 кв. м, замовником об'єкта зазначений ФОП ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 25).
Згідно зі свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 , виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва 31 грудня 2010 року, нежилий будинок - магазин для продажу продовольчих товарів площею 74, 80 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (т. 1. а.с. 24, 203).
Право власності ОСОБА_5 було зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом про державну реєстрацію від 08 лютого 2011 року (т. 1 а.с. 26, 128, 204).
Згідно з технічним паспортом від 12 липня 2010 року нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74,8 кв. м, складається з основного приміщення площею 72,4 кв. м, підсобного приміщення площею 1,5 кв. м, вбиральні площею 0,9 кв. м (т.1 а.с. 21-23).
07 жовтня 2014 року ОСОБА_5 видав довіреність, якою він уповноважив ОСОБА_10 бути його представником в установах та організаціях з питань, що стосуються оформлення всіх документів, які необхідні та пов'язані з відведенням земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 229).
Згідно з квитанціями Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк») у період 2013-2021 років плату за землю з фізичної особи ОСОБА_5 здійснювалася ОСОБА_1 (т.1 а.с. 241-т.2 а.с. 57).
14 червня 2021 року між Київською міською радою та ОСОБА_5 , від імені якого діяла ОСОБА_4 , укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т. М., зареєстрований у реєстрі за № 454, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти у власність земельну ділянку, площею 0,0159 га, в межах, які встановлюються у натурі (на місцевості), кадастровий номер 8000000000:90:011:005, місце розташування - АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.3 зазначеного договору, цільове призначення земельної ділянки - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг; категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Земельна ділянка продається для експлуатації та обслуговування магазину для продажу продовольчих товарів. Земельна ділянка відчужується без зміни цільового призначення.
Згідно з пунктом 2.1 договору ціна продажу земельної ділянки визначена на підставі висновку про ринкову вартість земельної ділянки, складеного Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин», становить 534 000,00 грн. Відповідно до договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки від 17 липня 2015 року за № 4 покупець
( ОСОБА_5 ) сплатив авансовий внесок у сумі 117 579,53 грн, який зараховується до сум, які покупець має сплатити за земельну ділянку.
Решта вартості земельної ділянки у сумі 416 420,47 грн сплачується протягом 10 банківських днів від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. (пункт 2.2 договору).
У пункті 10.6 договору зазначено, що він укладений за письмовою згодою дружини покупця ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , викладеною у виді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іценко О. Г. 17 травня 2021 року за реєстровим № 1384 (т.1 а.с. 27-32,
121-123).
Згідно з довідкою Департаменту земельних ресурсів від 13 липня 2021 року ОСОБА_5 виконав грошове зобов'язання згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14 червня 2021 року у повному обсязі (т.1 а.с.206).
Відповідно до меморіальних ордерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа Банк») 16 червня 2021 року ОСОБА_1 як платник здійснив переказ коштів у розмірі 140 000,00 грн на користь Казначейства України (ел.адм.подат), у призначенні платежу вказано: «… згідно реєстру 454, від 14.06.2021 ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 231); 17 червня 2021 року - у розмірі 140 000,00 грн на користь Казначейства України (ел.адм.подат), у призначенні платежу вказано: «… згідно реєстру 454, від 14.06.2021 ОСОБА_5 » (т. 1 а.с. 234); 18 червня 2021 року - у розмірі 136 420,47 грн на користь Казначейства України (ел.адм.подат), у призначенні платежу вказано: «… згідно реєстру 454, від 14 червня 2021 року ОСОБА_5 »
(т. 1 а.с. 237).
Згідно з витягом із Державного земельного кадастру та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:90:011:005, місце розташування -
АДРЕСА_1 , право приватної власності ОСОБА_5 було зареєстровано 03 серпня 2021 року; 28 червня 2022 року здійснено реєстрацію обтяжень згідно з податковою заставною (т. 1 а.с.124-129, 207).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Згідно зі спадковою справою від 01 червня 2023 року № 373/2023, заведеною після смерті ОСОБА_5 , із заявами про прийняття спадщини звернулася його дружина ОСОБА_3 та його дочка ОСОБА_4 , які прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право на спадщину (т. 1 а.с. 98-158).
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 31 жовтня 2023 року за реєстровим № 2-1163, виданим державним нотаріусом Шапченко М. І., ОСОБА_3 є тим з подружжя, яка пережила чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , їй належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям під час шлюбу. Спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке посвідчується цим свідоцтвом, складається з: земельної ділянки площею
0,0159 га, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (т.1 а.с. 130, 208).
31 жовтня 2023 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину
за реєстровим № 2-1165 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,0159 га, кадастровий
номер 8000000000:90:011:0005, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (т. 1 а.с. 131).
31 жовтня 2023 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за реєстровим № 2-1165 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,0159 га, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (т. 1 а.с. 134, 210).
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 29 листопада 2023 року земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005, площею 0,0159 га зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 - 1/2 та 1/4 частки, за ОСОБА_4 - 1/4 частка
(т. 1 а.с. 19-20, 77-79, 133, 136, 209, 211).
Відомостей щодо видачі свідоцтв про право на спадщину на належний на праві власності ОСОБА_5 нежилий будинок - магазин для продажу продовольчих товарів площею 74,8 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали спадкової справи не містять.
Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська оціночна компанія» 21 грудня 2023 року, ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005, площею 0,0159 га, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , становить 552 717,00 грн.
(т. 1 а.с. 42-57).
04 грудня 2023 року ОСОБА_7 та ОСОБА_1 звернулися до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з претензією щодо вчинення необхідних дій щодо усунення порушення прав учасників договору про спільну діяльність від 17 жовтня 2008 року, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 39-41).
У суді першої інстанції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , допитані як свідки, підтвердили обставини ведення спільної діяльності з ОСОБА_5 та вкладення у таку діяльність виключно коштів їх сім'ї.
Крім того, допитаний у суді першої інстанції як свідок ОСОБА_10 пояснив, що у 2013 році погодився на пропозицію ОСОБА_1 зібрати всі необхідні документи для виділення земельної ділянки, при цьому довіреність йому надав ОСОБА_5 , але всі питання, які виникали, в тому числі і щодо внесення необхідних платежів, він обговорював з ОСОБА_1 .
Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд
Відповідно до частини першої статті 626, статті 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1130-1132 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Відповідно до частини першої статті 1133, частини першої статті 1134 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 916/2500/15).
Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14 червня 2021 року укладений у результаті спільної діяльності, то ОСОБА_5 фактично мав право на 40 % вказаної земельної ділянки, що відповідає його частці на майно, отримане внаслідок спільної діяльності, відповідно до умов договору про спільну діяльність від 17 жовтня 2008 року.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов
висновку, що зазначені обставини підтверджуються, зокрема квитанціями
АТ «КБ «ПриватБанк» у період 2013-2021 років та меморіальними ордерами від 16 - 18 червня 2021 року про здійснення ОСОБА_11 плати за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14 червня 2021 року.
Натомість, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не взяв до уваги зазначені докази, надані позивачами на підтвердження здійснення ОСОБА_1 замість ОСОБА_5 орендних платежів за користування земельною ділянкою у період з 2013 року до 2021 року, посилаючись на те, що ОСОБА_1 став стороною договору про спільну діяльність лише після укладення договору від 17 жовтня 2018 року, тобто здійснені ним платежі до цієї дати не можуть свідчити про виконання умов договору про спільну діяльність.
Такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки з матеріалів справи відомо, що договір про спільну діяльність укладений між
ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 17 жовтня 2008 року, а отже, орендні платежі за користування земельною ділянкою у період з 2013 року до 2021 року були здійснені ОСОБА_1 від імені ОСОБА_5 на виконання умов договору про спільну діяльність про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
Надаючи оцінку копіям меморіальних ордерів, згідно з якими платежі на загальну суму 416 420,47 грн, які відповідають сумі, визначеній у пункті 2.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 червня 2021 року, ОСОБА_1 здійснив замість ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що правова підстава здійснення таких дій ОСОБА_1 не визначена ані в цих банківських документах, ані в будь-яких інших документах.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції, у меморіальних ордерах
АТ «Альфа Банк» від 16 червня 2021 року зазначено, що ОСОБА_1 як платник здійснив переказ коштів у розмірі 140 000,00 грн на користь Казначейства України (ел.адм.подат), у призначенні платежу вказано: «… згідно реєстру 454, від 14.06.2021 ОСОБА_5 »; від 17 червня 2021 року - у розмірі 140 000,00 грн на користь Казначейства України (ел.адм.подат), у призначенні платежу вказано: «… згідно реєстру 454, від 14.06.2021 ОСОБА_5 »; 18 червня 2021 року - у розмірі 136 420,47 грн на користь Казначейства України (ел.адм.подат), у призначенні платежу вказано: «… згідно реєстру 454, від 14.06.2021 ОСОБА_5 ».
Зазначене дає підстави для висновку про те, що здійснивши переоцінку доказів, суд апеляційної інстанції належно такі докази не дослідив, висновків суду першої інстанції не спростував, а тому дійшов помилкового висновку про те, що надані позивачами докази не підтверджують здійснення ОСОБА_1 платежів від імені ОСОБА_5 на виконання договору про спільну діяльність від 17 жовтня 2008 року.
Позивачі виконали свій обов'язок щодо доведення обставини, на які вони посилалися на обґрунтування своїх доводів, що є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі, а тому доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції належно не дослідив зібрані у справі докази, є обґрунтованими.
За змістом пункту 3.1 договору про спільну діяльність від 17 жовтня 2008 року ОСОБА_5 зобов'язався вести всю документацію та здійснювати всі необхідні дії, пов'язані з будівництвом магазину та введенням його в експлуатацію; після підписання договору невідкладно приступити до здійснення комерційних проектів, які пов'язані з експлуатацією магазину (підпункти 31.1, 3.1.2).
Згідно з пунктами 6.3, 6.4 зазначеного договору керівництво спільною діяльністю за договором, а також ведення спільних справ доручено ОСОБА_5 , який є повноважним представником ОСОБА_2 та ОСОБА_1., керує усією спільною діяльністю та виконує усі необхідні юридичні дії та акти для досягнення поставленої за договором мети.
14 червня 2021 року між Київською міською радою та ОСОБА_5 , від імені якого діяла ОСОБА_4 , укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, згідно з пунктом 1.3 якого, цільове призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - роздрібна торгівля та надання комерційних послуг; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування магазину для продажу продовольчих товарів. Земельна ділянка продається для експлуатації та обслуговування магазину для продажу продовольчих товарів.
За змістом підпункту 3.16 пункту 3.1 зазначеного договору ОСОБА_5 зобов'язався використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.
Вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, не звернув уваги на те, що продаж земельної ділянки відбувся із конкретно визначеною метою - для експлуатації та обслуговування магазину для продажу продовольчих товарів, що з урахуванням умов договору про спільну діяльність від 17 жовтня 2008 року дає підстави для висновку про те, що отримання
ОСОБА_5 у власність спірної земельної ділянки безпосередньо пов'язане із виконанням ним умови вищезазначеного договору про спільну діяльність.
За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що набуття ОСОБА_5 права власності на спірну земельну ділянку не є наслідком виконання умов договору про спільну діяльність, оскільки у договорі про спільну діяльність відсутні умови щодо набуття прав на земельну ділянку, є помилковими, оскільки конкретна мета передання йому у власність цієї земельної ділянки зазначена у договорі купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14 червня 2021 року.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (постанови Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 563/1101/1906, від 06 вересня 2023 року у справі № 539/4177/19)
Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спадкодавцю ОСОБА_5 належало 40 % від спільної діяльності за договором від 17 жовтня 2008 року, у зв'язку з чим він фактично мав право на 40 % спірної земельної ділянки, яка підлягала спадкуванню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Зважаючи на те, що відповідачки успадкували, у відповідних частках, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0159 га, кадастровий номер 8000000000:90:011:0005, чим порушили права ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
За таких обставин доводи касаційної скарги є обґрунтованими, а тому постанова Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року підлягає скасуванню, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року -залишенню в силі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, повно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належно дослідив зібрані у справі докази та надав їм відповідну оцінку, а тому дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 .
Скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції, не спростувавши висновків суду першої інстанції, не встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційний суд допустив помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
За подання касаційної скарги на рішення суду сплачується 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми (підпункт 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір»).
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У зв'язку із задоволенням касаційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та скасуванням постанови суду апеляційної інстанції і залишенням в силі рішення суду першої інстанції, судовий збір, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги через підсистему «Електронний суд» підлягає стягненню з ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , з рахунку якого було сплачено судовий збір, у загальному розмірі 16 933,60 грн (21 167,00х0,8), тобто по 8 466,80 грн з кожної.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Кривошей Олександр Юрійович, задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 рокускасувати, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги 8 466 (вісім тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги 8 466 (вісім тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк