04 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 161/5769/25
провадження № 61-1278ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 29 грудня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання протиправним та скасування рішення,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України») про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є побутовим споживачем послуг з розподілу природнього газу за адресою: АДРЕСА_1 . 02 жовтня 2024 року представниками Волинської Філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» складено акт про порушення № 670, яким було встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), а саме підпункту 3 пункту 1 глава 2 розділу XI Кодексу - несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ чи лічильника газу) та підпункту 1 пункту 3 глава 2 розділу XI - пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно (з наявним дописом «Пошкодження пломбувального дроту»), з зазначенням в акті як «пошкоджений пломбувальний дріт» лічильника газу марки «Elster» типу «G-4» 2017 року випуску (заводський № 11216621), який експлуатувався у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (о/р НОМЕР_1 ).
Розгляд акту про порушення від 02 жовтня 2024 року № 670 відбувся 17 жовтня 2024 року без присутності споживача. За результатом розгляду акту про порушення від 02 жовтня 2024 року № 670, оформленого за наслідками нібито виявленого виду порушення, передбаченого підпунктом 1 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС та вирішено провести визначення об'єму спожитого природного газу згідно пункту 1 глави 3 розділу XI Кодексу ГРС. На підставі цього 21 листопада 2024 року ТОВ «Газорозподільчі мережі України» Волинською філією складено вимогу на суму 21 107,91 грн, яка була направлена позивачеві. Відповідно до змісту зазначеної вимоги внаслідок розгляду зазначеного акту про порушення комісією з розгляду актів про порушення було проведено визначення об'єму спожитого природного газу та його вартості, що була встановлена у розмірі 2 844,73 куб. м та у вартісному еквіваленті 21 107,91 грн. 24 січня 2025 року Волинською філією ТОВ «Газорозподільчі мережі України» складено повторно вимогу на суму 19 603,21 грн, яка була направлена позивачеві. Відповідно до змісту зазначеної вимоги 19 грудня 2024 року відбулося повторне засідання комісії з розгляду актів про порушення, на якому був розглянутий акт про порушення від 02 жовтня 2024 року № 670, оформленого за місцем скоєння нібито порушення у квартирі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (о/р НОМЕР_1 ).
Несакціонованого втручання в роботу лічильника газу не відбулося, у зв'язку з чим рішення комісії з розгляду актів про порушення про дорахування до сплати необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості є незаконним та просить його скасувати, оскільки за результатами експертизи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ не виявлено та лічильник визнаний придатним для подальшої експлуатації, що підтверджують метрологічні показники лічильника.
Сам по собі факт того, що пошкоджено пломбувальний дріт на пломбі не свідчить про втручання в роботу лічильника та викривлення даних обліку, і є лише припущенням відповідача, що не підтверджується жодними належними та достатніми доказами.
З урахуванням викладеного, просив суд визнати протиправним рішення ТОВ «Газорозподільні мережі України» про донарахування необлікованого об'єму та обсягу природного газу і його вартості згідно з актом про порушення від 02 жовтня 2024 року № 670 в сумі 19 603,21 грн обсягом 2 641,94 куб. м та зобов'язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснити перерахування обсягу та вартості спожитого природного газу шляхом скасування та виключення з особового рахунку ОСОБА_1 донарахованого необлікованого об'єму природного газу і його вартості, згідно з актом про порушення від 02 жовтня 2024 року № 670 в сумі 19 603,21 грн обсягом 2 641,94 куб. м.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 07 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним рішення ТОВ «Газорозподільні мережі України» про донарахування необлікованого об'єму та обсягу природного газу і його вартості згідно з актом про порушення від 02 жовтня 2024 року № 670 в сумі 19 603,21 грн обсягом 2 641,94 куб. м.
Зобов'язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснити перерахування обсягу та вартості спожитого природного газу шляхом скасування та виключення з особового рахунку ОСОБА_1 донарахованого необлікованого об'єму природного газу і його вартості, згідно з актом про порушення від 02 жовтня 2024 року № 670 в сумі 19 603,21 грн обсягом 2 641,94 куб. м.
Стягнуто з ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі - 1 211,20 грн судового збору.
У лютому 2026 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 29 грудня 2026 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Справа незначної складності є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Предметом позову в цій справі є визнання протиправним рішення про донарахування необлікованого об'єму та обсягу природного газу і його вартості в сумі 19 603,21 грн та зобов'язання відповідача здійснити перерахування обсягу та вартості спожитого природного газу шляхом скасування та виключення з особового рахунку позивача донарахованого необлікованого об'єму природного газу і його вартості в сумі 19 603,21 грн.
Верховний Суд вважає цю справу малозначною, оскільки доходить висновку про її незначну складність. Справа не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України та не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі, підлягають касаційному оскарженню, зокрема, справа має виняткове значення для заявника та становить значний суспільний інтерес.
Суд вважає, що заявником не обґрунтовано фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів подібних правовідносин.
Обставини, на які посилається заявник, зокрема, що у випадку відкриття касаційного провадження, результат такого розгляду впливатиме на широку масу спорів, не є переконливими та такими, що дають підстави для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо, до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить належних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для великої групи людей в контексті зазначених критеріїв.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 29 грудня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник