печерський районний суд міста києва
Справа № 757/2002/26-к
16 січня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадженні № 12021000000000088 від 28.01.2021, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадженні № 12021000000000088 від 28.01.2021, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000088, відомості про яке 28.01.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 та 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України.
Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.
Досудовим розслідуванням встановлюються обставини, за яких організованою злочинною групою, створеною ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , у складі самих ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з метою особистого збагачення, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14.01.2022 по 31.08.2022 з території земельних ділянок, що розміщені на території Нещерівської сільської ради та Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області було здійснено незаконний видобуток природнього некарбонатного середньозернистого піску, загальним об'ємом 14 164 метрів кубічних, вартістю 4 094 070, 48 грн. (чотири мільйони дев'яносто чотири тисячі сімдесят гривень сорок вісім копійок) без ПДВ тобто у великому розмірі, що спричинило тяжкі наслідки довкіллю у розмірі екологічного збитку 15 942 998,40 грн. (п'ятнадцять мільйонів дев'ятсот сорок дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім гривень сорок копійок).
19.11.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручене повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 240 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 240 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.11.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 19.01.2026, в межах строків досудового розслідування.
Постановою заступника Генерального прокурора від 15.01.2026 строк досудового розслідування продовжено до 3-х місяців, тобто до 19.02.2026.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосований до підозрюваного ОСОБА_5 спливає 19.01.2026, однак завершити його до вказаного строку не представляється можливим внаслідок складності провадження та необхідності проведення слідчих (розшукових) і процесуальних дій в тому числі необхідно:
- здійснити аналіз інформації вилученої у операторів мобільного зв'язку;
- встановити та допитати додаткових свідків про обставини вчинення кримінального правопорушення;
- за необхідності призначити додаткові експертизи, необхідність у яких виникне в ході розслідування та отримати їх висновки;
- продовжити строк дії запобіжних заходів відносно підозрюваних;
- визначитися з правовою кваліфікацією дій інших учасників в кримінальному провадженні та вирішити питання щодо повідомлення про підозру іншим особам;
- виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, необхідність у проведенні яких виникне під час розслідування.
Зважаючи на те, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 закінчується 19.01.2026, виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою, у зв'язку з наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Станом на момент подачі даного клопотання заявлені ризики переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, підозрюваних, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшились та не відпали.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) обґрунтовується тим, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 240 КК України, є тяжким, та передбачає покарання, окрім іншого, у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з метою його уникнення, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні) виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та фактично ознайомившись із значною частиною матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 володітиме інформацією щодо кола осіб, їх біографічних даних, які є свідками та/або можуть бути допитані як свідки та надати органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв'язку з чим обрання стосовно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, наддасть останньому можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.
Зазначені вище обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином).
Ураховуючи те, що зазначений вище злочин вчинявся ОСОБА_5 з корисливих мотивів, слід прийти до уваги, що обрання відносно нього запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення, а також можливого вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із незаконним впливом стосовно свідків.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року і по дату складання клопотання, в Україні діє воєнний стан, що може бути використано підозрюваним для неявки за викликами до слідчого, прокурора чи суду, а відтак призведе до затягування проведення слідчих (розшукових) дій за його участі та вжиття необхідних заходів забезпечення кримінального провадження.
Також, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може залишити постійне місце свого проживання, виїхати з території України та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків та осіб, які можуть бути свідками у кримінальному провадженні та володіють інформацією щодо обставин вчинення ним протиправних дій, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, як зазначає прокурор, продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування підозрюваного ОСОБА_5 , виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Беручи до уваги наявність вказаних ризиків, сторона обвинувачення приходить до висновку про неможливість запобігти їм, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначив, що більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, вказавши на необґрунтованість підозри та недоведеність заявлених ризиків. Просили застосувати до підозрюваного запобіжних захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить наступних висновків.
19.11.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручене повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 240 КК України.
Постановою заступника Генерального прокурора від 15.01.2026 строк досудового розслідування продовжено до 3-х місяців, тобто до 19.02.2026.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до положень ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено слідчим суддею при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах.
Слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
З огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Слідчим суддею встановлено, що у даному кримінальному провадженні триває досудове розслідування та існує потреба в проведенні ряду слідчих та процесуальних дій, у зв'язку із чим постановою заступника Генерального прокурора від 15.01.2026 строк досудового розслідування продовжено до 3-х місяців, тобто до 19.02.2026.
Долучені до клопотання докази, містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу» (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп / 2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов'язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.
У рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «Мамедова проти Росії» від 01 червня 2006 року, а також правових позицій, викладених у п. 80 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, та у рішенні у справі «Тодоров проти України» від 12 січня 2012 р., визначено принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, згідно з яким «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
Відповідно до правової позиції, викладеній у листі ВССУ, від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, наявність ризиків, приходить висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, заборонивши йому залишати місце свого проживання з 23:00 до 06:00 наступної доби, за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, одночасно поклавши на підозрюваного обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12021000000000088 від 28.01.2021, а саме до 19.02.2026 включно.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, заборонивши йому залишати місце свого проживання з 23:00 до 06:00 наступної доби, за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, а саме до 19.02.2026.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з особами визначеними слідчим/прокурором;
- залишити на зберігання у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Негайно звільнити підозрюваного ОСОБА_5 з під варти у залі суду.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на слідчого у кримінальному провадженні.
Встановити строк дії ухвали до 19.02.2026.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1