29 січня 2026 року
м. Київ
справа № 723/709/24
провадження № 61-831ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргуАкціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» , яка підписана представником Петрович Юлією Федорівною, на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2025 року, додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» про стягнення безпідставно списаних коштів, та зустрічним позовом Акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення боргу за кредитом,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» (далі - АТ «Державний Ощадний Банк України») про стягнення безпідставно списаних коштів, у якому просив суд зобов'язати AT «Ощадбанк» зарахувати на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , кошти в розмірі 45 900 грн та на картковий рахунок № НОМЕР_2 , який також належить ОСОБА_1 кошти в розмірі 1 730 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позов мотивований тим, що між нею та AT «Ощадбанк Україна» укладений кредитний договір.
30 червня 2023 року, приблизно о 17:05 годині, невстановленою особою, шляхом шахрайських дій, були перераховані грошові кошти у сумі 47 730 грн, з банківських карток AT «Ощадбанк», які належали позивачу, а саме: № картки НОМЕР_1 - 45 900 гривень, разом з комісією, в розмірі 487 гривень; № картки НОМЕР_2 - 1 730 грн на картковий рахунок AT «ПУМБ» № НОМЕР_3 .
Дізнавшись про переказ грошових коштів, позивач звернулась на гарячу лінію AT «Ощадбанк Україна» з проханням заблокувати карткові рахунки, та повідомила про те, що жодних переказів вона не здійснювала.
01 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до ВП №1 (м.Сторожинець) ЧРУП ГУНП у якій повідомила про те, що невстановлена особа, своїми шахрайськими діями, із використанням електронно - обчислювальної техніки, заволоділа грошовими коштами з банківської карти позивача № НОМЕР_1 в розмірі 47 730 грн, про що свідчить витяг з ЄРДР, номер кримінального провадження 12023262150000338 від 02 липня 2023 року.
Також 01 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Територіального відділення Ощадного банку №10023/0144 з заявою про проведення службового розслідування по факту списання невідомими особами, за допомогою програмного забезпечення інтернет- банкінгу, через додаток «Ощад24», грошових коштів з рахунків № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , що належать позивачу.
Зазначає, що умови кредитного договору не порушувала та вказані кошти з власних рахунків 30 червня 2023 року, приблизно з 17:05 по 17:28 годині, не переказувала.
У березні 2024 року АТ «Державний Ощадний Банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просило суд, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Державний Ощадний Банк України» борг за кредитом в сумі 53 389,36 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Зустрічний позов мотивований тим, що позивачу був встановлений кредит в сумі 46 400 (сорок шість тисяч чотириста) грн на строк дії платіжної картки, а саме до листопада 2024 року. З вересня 2020 року і до червня 2023 року ОСОБА_1 активно користувалась наданими кредитними коштами, що підтверджується виписками по рахунку.
Користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
Своїми діями по введенню всіх необхідних реквізитів картки, ОСОБА_1 сприяла переказу коштів 30 червня 2023 року. Тому відповідальність за здійснені операції несе саме позивач ОСОБА_1 .
Так, згідно п.9.15 ДКБО - клієнт зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про Логін, Пароль, Картковий пароль, а також ПІН, CVV2\C VC2, строк дії, номер картки тощо. Встановлено, що ризик і відповідальність за несанкціоноване використання Логіна, Пароля, Карткового пароля несе виключно клієнт.
Також, пунктом 9.16 вказано, що саме клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефона (відповідної SIM карти), номер якого визначений в заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб або повідомлений банку в іншому встановленому договором порядку як номер мобільного телефону клієнта, їх втрати, незаконного за володіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на номер мобільного телефону клієнта.
У відповідності до п.9.17 - клієнт усвідомлює та приймає на себе усі ризики щодо можливості авторизації сторонньою особою у мобільних додатках Google Pay або в інших подібних додатках за допомогою технології біометрії, в тому числі якщо у мобільному пристрої збережені відбитки пальців сторонньої особи. Також пунктом 9.18 ДКБО обумовлено, що будь-яку особу, що використала біометрію, як засіб ідентифікації клієнта для доступу до системи ДБО (у тому числі технології Touch ID, Face ID), банк безумовно вважає клієнтом і не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися.
Відповідальність банку за зняття коштів з картки настає лише після її блокування, а до того моменту банк, зважаючи на укладені умови договору та встановлені правила, не має права обмежувати дії позивача, контролювати процедуру зняття готівки з картки, контролювати її у позивача.
Станом на 28 лютого 2024 року прострочена заборгованість за кредитом складає 53 389,36 грн.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до АТ «Державний Ощадний Банк України» про стягнення безпідставно списаних коштів задоволено частково. Стягнуто з АТ «Державний Ощадний Банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 47 730 грн. В частині стягнення з AT «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50 000 грн відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом АТ «Державний Ощадний Банк України» відмовлено.
Додатковим рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2025 року стягнуто з АТ «Державний Ощадний Банк України» на користь ОСОБА_1 19 291 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 грудня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Державний Ощадний Банк України» задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2025 року, викладено її в редакції цієї постанови. Змінено резолютивну частину рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2025 року, викладено її в наступній редакції. Зобов'язано АТ «Державний Ощадний Банк України» відновити залишок кредитних коштів на рахунку ОСОБА_1 у сумі 45 900 грн безпідставно списаних (перерахованих) 30 червня 2023 року з карткового рахунку за № НОМЕР_1 , належного ОСОБА_1 . Зобов'язано АТ «Державний Ощадний Банк України» відновити залишок кредитних коштів на рахунку ОСОБА_1 у сумі 1 730 грн безпідставно списаних (перерахованих) 30 червня 2023 року з карткового рахунку за № НОМЕР_2 , належного ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Змінено резолютивну частину додаткового рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2025 року, викладено її в наступній редакції. Стягнуто з АТ «Державний Ощадний Банк України» на користь ОСОБА_1 4 778 грн судових витрат понесених на оплату професійної правничої допомоги.
АТ «Державний Ощадний Банк України» 15 січня 2026 року засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2025 року, додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом та ухвалити нове рішення, яким у задоволення первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Предметом спору у справі за первісним позовом є стягнення в розмірі 45 900 грн та в розмірі 1 730 грн, стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Предметом спору у справі за зустрічним позовомє стягнення в сумі 53 389,36 грн.
Отже, справа № 723/709/24 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
АТ «Державний Ощадний Банк України» в касаційній скарзі вказує, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, крім того,справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. АТ «Державний Ощадний Банк України», як фінансова установа, позбавлений можливості обмеження будь-яких операцій, якщо вони вчиняються від імені власника рахунку з введенням всіх необхідних реквізитів, кодів доступу та авторизації відповідних операцій, що також підтверджує виняткове значення зазначених правовідносин та їх фундаментальне значення для всієї правозастосовчої практики по всій банківській системі. Проте, АТ «Державний Ощадний Банк України» не обґрунтовує в чому саме проявляється ігнорування та чому саме справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та у чому проявляється значний суспільний інтерес та виняткове значення. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення, а касаційна скарга стосується питань права, що мають фундаментальне значення для єдиної правозастосовної практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у справі з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» , яка підписана представником Петрович Юлією Федорівною, на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2025 року, додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» про стягнення безпідставно списаних коштів, та зустрічним позовом Акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення боргу за кредитом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат