Ухвала
4 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 369/18112/23
провадження № 61-14243ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Терещенко Людмила Вячеславівна, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 1 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Мурашко Ольга Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Микола Олександрович, про скасування рішення про реєстрацію речового права, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
13 листопада 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Верховного Суду подана касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Терещенко Л. В., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 1 жовтня 2025 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваних судових рішеннях із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваних судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої
статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок щодо застосування аналогічних норм Господарського процесуального кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Терещенко Л. В.,
не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, на постанови Верховного Суду, на зміст частини другої
статті 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, зокрема, конкретні пункти, на підставі яких оскаржуються судові рішення, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, і надати докази надсилання копії цієї скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
З касаційної скарги убачається, що заявник оскаржує рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 1 жовтня 2025 року, якими задоволено дві вимоги немайнового характеру за первісним позовом (визнання неправомірними і скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо житлового будинку і земельної ділянки) та одну вимогу майнового характеру за зустрічним позовом (стягнення заборгованості).
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону, чинній на час подання первісного позову, за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073,6 грн).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на
2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року становив 2 684 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
За подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити
за дві вимоги немайнового характеру за первісним позовом судовий збір у розмірі 3 435,52 грн (1 073,6 грн х 2 х 200 % х 0,8 %).
Крім того оскаржуваними судовими рішеннями задоволено одну вимогу майнового характеру за зустрічним позовом, зокрема, стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 133 878,63 доларів США, що еквівалентно на момент подання позову за курсом Національного банку України
5 087 387,94 грн; 1 % складає 50 873,87 грн, що є більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140 грн).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028 грн.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону, чинній на час подання зустрічного позову, визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140 грн).
Тому за подання касаційної скарги з урахуванням коефіцієнту
0,8 % заявнику необхідно сплатити за одну вимогу майнового характеру за зустрічним позовом судовий збір у розмірі 24 224 грн (15 140 грн х 200 % х 0,8 %).
За таких обставин заявнику необхідно сплатити судовий збір за оскарження в касаційному порядку судових рішень у загальному розмірі 27 659,52 грн
(3 435,52 грн + 24 224 грн), про що надати відповідний документ або документ, що підтверджує підстави звільнення його від сплати судового збору.
Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Терещенко Людмила Вячеславівна, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 1 жовтня 2025 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко