Постанова від 02.02.2026 по справі 740/1678/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 740/1678/17

провадження № 61-12923 сво 24

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Зайцева А. Ю., Крата В. І., Синельникова Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Чередніченко Максим Миколайович,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «РІД»,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «В.М.Т.», ОСОБА_2 ,

розглянув справу за позовом ОСОБА_1

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «РІД»,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «В.М.Т.», ОСОБА_2 , про стягнення вартості частини майна товариства пропорційно успадкованій частці в статутному капіталі, інфляційних втрат, трьох процентів річних за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чередніченка Максима Миколайовича, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л.,

Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «РІД»

(далі - СТОВ «РІД», товариство), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з товариства на свою користь вартість частини майна

у товаристві пропорційно успадкованій частці у статутному капіталі товариства

у розмірі 37 781 227,15 грн, із яких:

- 15 147 954, 05 грн - вартість частини майна СТОВ «РІД», що належать до виплати пропорційно успадкованій частці у статутному капіталі товариства станом

на ІНФОРМАЦІЯ_2, з урахуванням ринкової вартості окремого майна товариства;

- 3 525 945,69 грн - три проценти річних, нараховані за період із 07 серпня 2015 року до 10 травня 2023 року;

- 19 107 327,41 грн - інфляційні втрати за період із 07 серпня 2015 року до 10 травня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 10 липня 2000 року було зареєстровано СТОВ «РІД», до складу учасників якого увійшли: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У зв'язку зі збитковістю товариства та постійним залученням на його розвиток коштів ОСОБА_8 , учасниками товариства було прийнято рішення

про частковий продаж останньому своїх часток у статутному капіталі товариства.

28 лютого 2013 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір купівлі-продажу часток статутного капіталу товариства, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Зеленським В. В.

(далі - приватний нотаріус), зареєстрований у реєстрі за № 213.

Згідно з умовами зазначеного договору ОСОБА_8 , як покупець, придбав частину у розмірі 44 % від загального статутного капіталу товариства

за 22 000,00 грн. Загальний статутний капітал товариства становив 50 000,00 грн.

Цього самого дня ОСОБА_8 був прийнятий до складу учасників товариства,

затверджено новий статут товариства у редакції від 28 лютого 2013 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла учасниця товариства ОСОБА_3 , яка володіла часткою у статутному капіталі у розмірі 22 000,00 грн, що у процентному співвідношенні становило 44 % від загального статутного капіталу товариства.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої згідно з положеннями статуту товариства у редакції від 28 лютого 2013 року увійшла частка у статутному капіталі у розмірі 22 000,00 грн,

що у процентному співвідношенні становило 44 % від загального розміру статутного капіталу товариства.

На момент смерті ОСОБА_8 частка у статутному капіталі (44 %) померлої учасниці товариства ОСОБА_3 не була виключена та/або розподілена

між учасниками товариства, розміри часток учасників товариства у статутному капіталі товариства були визначені наступним чином: ОСОБА_3 - 44 %,

ОСОБА_6 - 5 %, ОСОБА_5 - 2 %, ОСОБА_7 - 5 %, ОСОБА_8 - 44 %.

13 грудня 2014 року ОСОБА_2 , як спадкоємець ОСОБА_3 , склав нотаріальну заяву до товариства, відповідно до якої він відмовився від вступу до складу учасників товариства та просив виплатити йому належну частку майна у грошовому виразі відповідно до встановленого законом порядку.

16 грудня 2014 року були проведені загальні збори учасників товариства,

за результатами яких згідно з протоколом № 2 прийняті рішення, які стосувалися змін до статуту товариства у складі учасників товариства, розподілу часток

у статутному капіталі між ними та виплати у грошовій формі частки вартості майна товариства померлої учасниці ОСОБА_3 її спадкоємцю ОСОБА_2

24 грудня 2014 року державний реєстратор реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Кірсанова С. Є.

(далі - державний реєстратор) прийняла рішення про проведення державної реєстрації викладених змін до установчих документів товариства, про що зроблений відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців № 10631050011001545.

Позивач указувала, що 12 лютого 2015 року вона отримала свідоцтво про право

на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Ястремською Ж. В. (далі - державний нотаріус), зареєстроване у реєстрі за № 2-140, та звернулася до товариства з письмовою заявою, в якій просила включити її до складу учасників товариства у зв'язку

з прийняттям спадщини померлого чоловіка ОСОБА_8 , якому належала частка у статутному капіталі товариства у розмірі 44 %. У цій заяві вона також просила запросити її на загальні збори учасників товариства при розгляді питання про її включення до складу учасників товариства.

26 березня 2015 року були проведені загальні збори учасників товариства, на яких згідно з протоколом № 1 було прийнято рішення, що стосувалося змін положень статуту товариства у складі учасників товариства, розподілу часток між ними

та виплати їй у грошовій формі частки вартості майна товариства померлого учасника ОСОБА_8

31 березня 2015 року державний реєстратор провела державну реєстрацію викладених змін до установчих документів товариства та здійснила відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 10631050012001545.

22 квітня 2015 року вона отримала лист від товариства про те, що 26 березня

2015 року були проведені загальні збори учасників товариства, на яких була розглянута її заява від 12 лютого 2015 року про прийняття до складу учасників товариства. За результатами розгляду цієї заяви їй було відмовлено у прийнятті

до складу учасників товариства та вирішено виплатити у грошовій формі частку

у майні товариства у розмірі 44 %, яка належала ОСОБА_8 на день смерті.

Позивач указувала, що станом на день подання позовної заяви до суду

їй не виплачена у грошовій формі частка вартості майна товариства померлого учасника ОСОБА_8

06 квітня 2017 року за її замовленням був складений консультативний висновок «Про визначення ринкової вартості рухомого та нерухомого майна, що належить СТОВ «РІД» за № 35/17-Ф. Вартість майна товариства станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 складала 35 868 349,44 грн. Позивач уважала, що на її користь із товариства мають бути стягнуті грошові кошти в якості вартості частини майна товариства пропорційно успадкованій частці в статутному капіталі у розмірі 27 977 313,56 грн

(35 868 349,44 грн х 78 % (частка у майні товариства)).

При цьому виплата в грошовій формі частини в майні товариства пропорційно успадкованій частці в статутному капіталі товариства їй мала бути здійснена у строк до 06 серпня 2015 року.

Крім того, за прострочення виплати їй відповідних грошових коштів з товариства підлягають стягненню на її користь інфляційні втрати та три проценти річних

за відповідні періоди (частина друга статті 625 ЦК України).

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 29 березня

2024 рокуу складі судді Киреєва О. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто із СТОВ «РІД на користь ОСОБА_1 :

- вартість частини майна СТОВ «РІД» пропорційно успадкованій частці (44 %)

у статутному капіталі СТОВ «РІД» у розмірі 15 147 954,05 грн;

- суму інфляційних втрат за час прострочення виплати вартості частини майна СТОВ «РІД» із 07 серпня 2015 року до 10 травня 2023 року пропорційно успадкованій частці у статутному капіталі СТОВ «РІД» у розмірі 19 107 327,41 грн;

- три проценти річних за час прострочення виплати вартості частини майна

СТОВ «РІД» пропорційно успадкованій частці у статутному капіталі СТОВ «РІД»

з 07 серпня 2015 року до 10 травня 2023 року у розмірі 3 525 945,69 грн;

- судові витрати: зі сплати судового збору у розмірі 13 676,36 грн, на оплату проведення судових експертиз у розмірі 344 500,00 грн, на залучення спеціаліста

у розмірі 15 000,00 грн та витрати з професійної правничої допомоги

у розмірі 44 000,00 грн.

У задоволенні заяви СТОВ «РІД» про розстрочення виконання судового рішення відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням загальних зборів учасників товариства спадкоємця ОСОБА_8 - ОСОБА_1 , не прийнято

до складу учасників СТОВ «РІД», а тому ОСОБА_1 набула право на отримання

у грошовій формі частки у майні, яка належала спадкодавцю, як учаснику товариства. Вартість частини майна СТОВ «РІД», що належить до виплати

ОСОБА_1 відповідно (пропорційно) до розміру успадкованої нею частки

у статутному капіталі товариства, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, становить

15 147 954,05 грн. Відповідач не надав доказів на спростування зазначеної суми. При цьому до активів товариства слід включити вартість газопроводів високо тиску і середнього тиску до сіл Сальне та Садове Ніжинського району Чернігівської області.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, яке виникло у зв'язку

зі смертю ОСОБА_8 , а тому, з урахуванням частини другої статті 625

ЦК України, статті 54 Закону України «Про господарські товариства» та положення статуту СТОВ «РІД», інфляційні втрати та три проценти річних повинні нараховуватися з 07 серпня 2015 року. Відповідні розрахунки, здійснені позивачем, обґрунтовані (три проценти річних - 3 525 945,69 грн, інфляційні втрати -

19 175 837,97 грн).

У задоволенні заяви СТОВ «РІД» про розстрочення виконання рішення суду відмовлено, так як відповідач позовні вимоги частково визнавав, не надав доказів того, що він намагався добровільно врегулювати спір, затягував розгляд справи. При цьому протягом всього часу розгляду справи в суді СТОВ «РІД» здійснювало господарську діяльність, отримувало прибуток, товариство не є збитковим, могло та повинно було вжити відповідних заходів для акумулювання коштів,

які підлягали виплаті позивачу.

Суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам, у тому числі висновками відповідних судових експертиз, які проводилися з метою встановлення ринкової вартості майна товариства та визначення вартості частини майна,

що належить до виплати ОСОБА_1 пропорційно до розміру успадкованої нею частки, урахував положення статуту товариства, застосував відповідні норми

ЦК України, Закону України «Про господарські товариства».

Районний суд урахував відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.

Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 серпня 2024 року апеляційну скаргу СТОВ «РІД» задоволено частково.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2024 року змінено, зменшено суму, яка підлягає стягненню з СТОВ «РІД» на користь

ОСОБА_1 :

- вартість частини майна СТОВ «РІД» пропорційно успадкованій частці (44 %)

у статутному капіталі СТОВ «РІД» зменшено з 15 147 954,05 грн до 6 249 647,00 грн;

- суму інфляційних втрат за час прострочення виплати вартості частини майна СТОВ «РІД» зменшено з 19 107 327,41 грн до 5 535 229,39 грн за період із 28 березня 2017 року до 10 травня 2023 року пропорційно успадкованій частці в статутному капіталі СТОВ «РІД»;

- суму трьох процентів річних за час прострочення виплати вартості частини майна СТОВ «РІД» пропорційно успадкованій частці у статутному капіталі СОВ «РІД» зменшено з 3 525 945,69 грн до 1 147 537,92 грн за період із 28 березня 2017 року

до 10 травня 2023 року.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2024 року в частині судових витрат змінено.

Стягнуто з СТОВ «РІД» на користь ОСОБА_1 : витрати зі сплати судового збору у сумі 6 402, 48 грн; витрати на оплату проведення судових експертиз

у сумі 117 922, 35 грн; витрати на залучення спеціаліста у сумі 5 134, 50 грн; витрати на правову допомогу в сумі 15 061,20 грн.

В іншій частині рішення Носівського районного суду Чернігівської області

від 29 березня 2024 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТОВ «РІД» у відшкодування судових витрат, пов'язаних із апеляційним розглядом справи, 54 631,08 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вартість газопроводу необхідно виключити із загальної вартості майна СТОВ «РІД», так як рішенням Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області

(далі - Лосинівська СР) від 30 березня 2021 року прийнято у комунальну власність газопроводи підземні розподільчі високого тиску і середнього тиску до сіл Сальне та Садове Ніжинського району Чернігівської області.

ОСОБА_1 зверталася до СТОВ «РІД» із заявою, в якій зазначила номер свого банківського рахунку для перерахування коштів для виплати вартості частини майна СТОВ «РІД», що належала ОСОБА_8 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказана заява отримана СТОВ «РІД» 28 березня 2017 року. Саме з цієї дати слід нараховувати суму інфляційних втрат та три проценти річних за час прострочення виплати вартості частини майна СТОВ «РІД», за період до 10 травня 2023 року, пропорційно успадкованій частці в статутному капіталі товариства.

Суд апеляційної інстанції надав оцінку наявним у справі доказам, у тому числі: положенням статуту товариства, відповідним рішенням загальних зборів його учасників, висновку експертів за результатами проведення додаткової комплексної товарознавчої, оціночно-будівельної та економічної експертизи від 10 квітня

2023 року № 225/12-2021.

Відповідно до вказаного висновку частина майна СТОВ «РІД», що належить

до виплати ОСОБА_1 відповідно (пропорційно) до розміру успадкованої нею частки в статутному капіталі товариства, з урахуванням ринкової вартості окремого майна СТОВ «РІД», складає 7 220 227,00 грн.

Проте, апеляційний суд не погодився з даним висновком в частині включення

до загальних активів товариства вартості газопроводів високого та середнього тиску, загальною вартістю 2 647 034,00 грн, оскільки ці газопроводи прийнято

у комунальну власність Лосинівської СР. Грошові кошти, які були стягнуті

з СТОВ «РІД» на користь ОСОБА_1 рішенням Ніжинського міськрайонного

суду Чернігівської області від 01 квітня 2016 року, враховані експертом

при визначенні зобов'язань товариства. Тому розмір чистих активів товариства станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 становив 13 762 572,00 грн. Розмір частки,

яка підлягає виплаті позивачу, складає 6 249 647,00 грн.

Позивач повідомила відповідачу банківські реквізити для перерахування коштів

28 березня 2017 року, тому саме з цієї дати і до 10 травня 2023 року (з урахуванням розміру позовних вимог) слід стягнути інфляційні втрати та три проценти річних

за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Апеляційний суд застосував відповідні норми ЦК України.

Розподіл судових витрат змінено з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України пропорційно задоволених позовних вимог.

Крім того, з ОСОБА_1 на користь відповідача стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 54 631,08 грн. Підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу, які понесла ОСОБА_1 , відсутні, так як остання не надала доказів того, що її представник - адвокат Чередніченко М. М., є учасником адвокатського об'єднання, з яким ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чередніченко М. М., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 серпня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у частині:

- в якій змінено рішення районного суду і залишити у цій частині в силі рішення суду першої інстанції;

- відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, понесених на стадії апеляційного провадження, та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення

з СТОВ «РІД» на користь ОСОБА_1 47 602,56 грн витрат на правничу допомогу;

- стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних з апеляційним розглядом справи, у розмірі 54 631,08 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні цих витрат із ОСОБА_1 .

В іншій частині постанова Чернігівського апеляційного суду від 19 серпня 2024 року не оскаржується.

Підставами касаційного оскарження судового рішення зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 23 вересня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Петров Є. В., Пророк В. В.

Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 вересня 2024 року № 1146/0/226-24 на підставі службової записки судді Ситнік О. М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 26 вересня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження

у справі.

У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду: Ситнік О. М., Ігнатенка В. М., Фаловської І. М., визнано необґрунтованою, вказану заяву передано для вирішення зазначеного питання,

у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. від 06 листопада 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід від участі у розгляді справи суддів Верховного Суду: Ситнік О. М., Ігнатенка В. М., Фаловської І. М., відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2024 року заяву суддів Верховного Суду: Фаловської І. М., Ігнатенка В. М., про самовідвід задоволено. Відведено суддів Верховного Суду: Фаловську І. М., Ігнатенка В. М., від участі у розгляді справи. Справу передано на автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 08 листопада 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Сердюк В. В., Пророк В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 у частині відводу судді Верховного Суду Ситнік О. М. із підстав заміни складу колегії та залучення суддів: Фаловської І. М., Ігнатенка В. М., залишено без розгляду. В іншій частині заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду: Ситнік О. М., Пророка В. В., визнано необґрунтованою. Заяву про відвід суддів Верховного Суду: Ситнік О. М., Пророка В. В., передано для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

Білоконь О. В. від 27 листопада 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1

про відвід від участі у розгляді справи суддів Верховного Суду: Ситнік О. М.,

Пророка В. В., відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2024 року заяви суддів Верховного Суду: Ситнік О. М., Пророка В. В., про самовідвід задоволено. Відведено суддів Верховного Суду:

Ситнік О. М., Пророка В. В., від участі в розгляді справи. Справу передано

на автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 05 грудня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Карпенко С. О., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Сердюк В. В.

Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2024 року № 1469/0/226-24 у зв'язку з відпусткою судді Грушицького А. І. на підставі повідомлення судді Карпенко С. О. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 23 грудня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Карпенко С. О., судді, які входять до складу колегії: Петров Є. В., Сердюк В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2024 року визнано необґрунтованою заяву

ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Карпенко С. О. від участі у розгляді справи. Заяву про відвід судді-доповідача Карпенко С. О. передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33

ЦПК України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

Тітова М. Ю. від 25 грудня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1

про відвід від участі у розгляді справи судді-доповідача Карпенко С. О. відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2025 року визнано необґрунтованою заяву

ЦПК України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

Зайцева А. Ю. від 24 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1

про відвід від участі у розгляді справи судді-доповідача Верховного Суду

Карпенко С. О. відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2025 року заяву судді Верховного Суду Карпенко С. О. про самовідвід задоволено. Відведено суддю Верховного Суду Карпенко С. О.

від участі в розгляді справи. Справу передано на автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 07 лютого 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Литвиненко І. В., судді, які входять до складу колегії: Петров Є. В., Сердюк В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2025 року справу призначено до розгляду.

Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 03 квітня

2025 року справу призначено судді-доповідачеві Литвиненко І. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Лідовець Р. А., Петров Є. В., Сердюк В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за участі сторін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2025 року справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І. , ОСОБА_10, Крат В. І., Синельников Є. В., Червинська М. Є.

Ухвалою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2025 року вказану справу прийнято та призначено до розгляду (провадження № 61-12923сво24).

Ухвалою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2025 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 403 ЦПК України.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21 липня 2025 року справу повернуто на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (провадження № 14-77цс25).

Справа була призначена для розгляду на: 15 вересня 2025 року, 20 жовтня

2025 року, 24 листопада 2025 року.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2025 року у зв'язку

зі звільненням у відставку судді ОСОБА_10 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Крат В. І., Синельников Є. В., Червинська М. Є.

Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 27 січня

2026 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., склад колегії суддів: Грушицький А. І., Зайцев А. Ю., Крат В. І., Синельников Є. В.,

Червинська М. Є.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чередніченка М. М., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки про зміну рішення районного суду і безпідставно зменшив грошові суми, які підлягають стягненню з СТОВ «РІД» на користь ОСОБА_1 , зокрема: вартість частини майна СТОВ «РІД» пропорційно успадкованій частці (44 %) у статутному капіталі

СТОВ «РІД»; суму інфляційних втрат і трьох процентів річних за час прострочення виплати.

Як наслідок, апеляційним судом помилково змінено рішення суду першої інстанції

в частині розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції надав вірну оцінку поданим сторонами доказам, у тому числі, відповідним висновкам судових експертиз і встановив, що вартість частини майна СТОВ «РІД», що належить до виплати ОСОБА_1 відповідно (пропорційно)

до розміру успадкованої нею частки у статутному капіталі товариства, станом

на ІНФОРМАЦІЯ_2, становить 15 147 954,05 грн. Розмір суми інфляційних втрат і трьох процентів річних за час прострочення виплати, а також визначення дати,

з якої слід нараховувати відповідні санкції, районним судом, на відміну

від апеляційного осуду, здійснено вірно. Відповідні нарахування повинні здійснюватися, починаючи саме з 07 серпня 2015 року, а не з 28 березня 2017 року, як помилково вважав апеляційний суд, так як виплата учаснику товариства вартості частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі,

при виході з товариства виплачується у строк до 12 місяців із дня виходу (стаття 54 Закону України «Про господарські товариства», положенням Статуту СТОВ «РІД»).

Суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував вартість майбутнього врожаю

у сумі 12 880 135,90 грн, відповідних нежитлових приміщень, засновникам яких

є інше товариство, власником якого є відповідач, газопроводів, окремих сільськогосподарських культур (віки) та всіх інших складових, на включення яких до майна товариства наполягала позивач. Суд апеляційної інстанції повинен був урахувати також податок на додану вартість (далі - ПДВ).

Суд апеляційної інстанції не врахував відповідні правові висновки, викладені

у постановах Верховного Суду.

Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у спірних правовідносинах статей 54, 55 Закону України «Про господарські товариства»

(у редакції до 17 червня 2018 року), статей 147, 148, 625 ЦК України (у редакції

до 17 червня 2018 року), статті 12 ЦПК України.

Вважає, що відповідач не довів тієї обставини, що ним було понесено

витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

у розмірі 150 000,00 грн. Ця сума є завищеною. Натомість, наявні правові підстави для стягнення з товариства на користь позивача 47 602,56 грн витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що позивач понесла витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 41 016,80 грн.

СТОВ «РІД» не оскаржило судові рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2024 року СТОВ «РІД» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Зазначає, що до 28 березня 2017 року, внаслідок прострочення кредитора, відповідач не міг добровільно виконати своє зобов'язання, а тому воно було обґрунтовано відстрочене і саме з цієї дати слід нараховувати інфляційні втрати

та три проценти річних.

Вважає, що позивач посилається на нерелевантні правові висновки Верховного Суду.

При цьому позивач не є платником ПДВ, а тому визначення вартості чистих активів товариства для виплати вартості частки товариства його учаснику без урахування ПДВ не призводить до зменшення розміру грошової суми, на яку має право позивач. ОСОБА_1 не може претендувати на 44 % від податку на додану вартість, який належить не їй, а державі.

Крім того, заявник вдається до повторної оцінки наявних у справі доказів, яким судом уже надана відповідна правова оцінка, а Верховний Суд, переглядаючи

у касаційному порядку постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність

або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (стаття 400 ЦПК України).

У відзиві товариство зазначає про понесені витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 50 000,00 грн, які просить стягнути на свою користь

з позивача.

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заперечення

на відзив на касаційну на скаргу (по суті відповідь на відзив), в яких викладено незгоду з доводами, викладеними у відзиві, та підтримано доводи своєї касаційної скарги.

Крім того, у листопаді 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заперечення щодо стягнення з неї витрат на правничу допомогу на користь товариства.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 у позовній заяві посилалася на консультативний висновок

«Про визначення ринкової вартості рухомого та нерухомого майна, що належить СТОВ «РІД», складений 06 квітня 2017 року за її замовленням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 .

Згідно з цим висновком ринкова вартість об'єкта оцінки - рухоме та нерухоме майно, що належить СТОВ «РІД», становить 33 992 712,00 грн.

Під час складення цього висновку про вартість майна були досліджені:

баланс основних засобів товариства станом на 01 січня 2014 року; копія

даних з уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи

ТУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області станом на ІНФОРМАЦІЯ_2; копія накладної товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-ЕКО»

від 22 вересня 2010 року № 53; копія видаткової накладної товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» від 02 вересня 2011 року № НЖРНк-01536; копія видаткової накладної приватного підприємства «Агротехніка» від 07 травня 2008 року № 111; копія довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» від 08 грудня 2015 року № 631; копія довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» від 08 грудня 2015 року № 1309; копія довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» від 21 серпня 2015 року

№ 444; копія довідки товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» від 21 жовтня 2014 року № 18263; копія накладної товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» від 24 вересня 2009 року № 1111136363/321380; копію видаткової накладної товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» від 17 липня 2014 року № К-012086/009478; копія довідки товариства

з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕЛ ІНТЕРНЕШНЛ» від 03 квітня 2017 року

№ 79/20170403; копія листа приватного акціонерного товариства «ЧЕРНІГІВГАЗ»

від 10 березня 2017 року; копію акта про прийомку закінченого об'єкта системи газопостачання міжселищного газопроводу середнього тиску до сіл Сальне

та Садове Ніжинського району Чернігівської області від 08 травня 2009 року.

Згідно з висновком про вартість майна було оцінено наступне майно: трактор

«ХТЗ 17021», 1998 року випуску; трактор «ХТЗ 17021», 1998 року випуску; трактор « ХТЗ 17021 », 1998 року випуску; трактор « ХТЗ 17021 », 1998 року випуску; трактор колісний «Т-150к», 1986 року випуску; трактор «МТЗ 82.1», 2004 року випуску; трактор «Беларус 892», 2007 року випуску; трактор «Беларус 892», 2011 року випуску; трактор «ХТЗ 17221», 2006 року випуску; комбайн зернозбиральний «Славутич

КЗС-9-1», 1998 року випуску; комбайн зернозбиральний «Славутич КЗС-9-1»,

1998 року випуску; машина гичкозбиральна «БМ 6Б», 2006 року випуску; культиватор «КПС-4,2», 2005 року випуску; культиватор «КПС-4,2», 2001 року випуску; культиватор «КПС-4,2», 2001 року випуску; культиватор «КПС-4,2», 2005 року випуску; культиватор «КПС 4,2», 2005 року випуску; культиватор «КРН-5,6», 2003 року випуску; очисник головок коренеплодів «ОГД 6А», 2005 року випуску; сівалка

«СТВТ 12-8М», 2011 року випуску; агрегат «АГ 6», 2009 року випуску; сівалка,

2009 року випуску; сівалка, 2009 року випуску; протруювач «ПК-20», 2011 року випуску; бурякозбиральний комбайн «КС-6», 1990 року випуску; бурякозбиральний комбайн «КС-6», 1990 року випуску; дискова борона «БГР-4,2», 2004 року випуску; дискова борона «БГР- 4,2», 2009 року випуску; європак «Борекс», 2003 року випуску; дискова борона «БГР-7», 2002 року випуску; плуг «ПНЛ-4», 2004 року випуску; плуг «ПНЛ-4», 2004 року випуску; оприскувач «ОП-2000», 2003 року випуску; оприскувач «ОП-2000», 2003 року випуску; сепаратор зерновий «САД-14», 2008 року випуску; внесення добрив «МВУ-900», 2004 року випуску; внесення добрив «МВУ-900»,

1990 року випуску; сівалка «Клен-6», 2004 року випуску; сівалка «С3-3,6», 1992 року випуску; сівалка «СПУ-5,6», 2003 року випуску; сівалка «СУПН-8», 2003 року випуску; зерноочисна машина «ОВС-25», 2003 року випуску; зерноочисна машина «ОВС-25», 2003 року випуску; зернопогрузчик, 2008 року випуску; протруювач насіння

«ЗМ-60», 2007 року випуску; протруювач насіння «ПК-20», 2003 року випуску; автомобіль «ГАЗ-53», 1986 року випуску; автомобіль «САЗ», 2004 року випуску; автомобіль «САЗ», 2010 року випуску; плуг дисковий «ПДМ-2,5», 2011 року випуску; агрегат «АІІК-7,5» «Партнер», 2010 року випуску; обприскувач «ОПК 2000», 2008 року випуску; розпилювач «6 ІК.447.56.00.00.0 РОМ 120-04», 2008 року випуску; розкидач міндобрив «МВУ-1000», 2011 року випуску; завантажувач сіялок «ГАЗ ЗС-30М»,

2011 року випуску; сіялка «СТВТ-12-8М», 2011 року випуску; комбайн бурякозбиральний «Moreau Lektra V2 Hotland», 1998 року випуску; жатка кукурудзяна «8 Geringoff», 2008 року випуску; рапсові столи до комбайну «Case 2188», 2008 року випуску; рапсові столи до комбайну «Case 2188», 2008 року випуску; рапсові столи до комбайну «Case CF 80», 2008 року випуску; комбайн зернозбиральний «Case 2188», 1995 року випуску; очищувач «ОГД-6А», 2006 року випуску; газопровід середнього тиску до сіл Сальне та Садове довжиною 7 496,6 м; нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 106) - офіс, загальною площею 69,70 кв. м,

які розташовані у АДРЕСА_1 .

Загальна вартість вищезазначеного майна згідно з указаним висновком

6 907 742,00 грн.

Станом на день смерті ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) товариством було засіяно орендовані ним земельні ділянки зерновими та олійними культурами, загальною площею 2 460 га. Пшеницею озимою було засіяно 700 га, соняшником - 460 га, кукурудзою - 500 га, ячменем - 500 га, житом - 70 га, соєю - 120 га,

гречкою - 30 га, гірчицею - 20 га, ріпаком - 60 га.

Згідно з указаним висновком ринкова вартість майбутнього врожаю товариства станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 складала 27 085 240,00 грн.

У зерносховищах України перебували на зберіганні зернові, олійні культури та цукор (60 тон), які були власністю товариства станом на ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до висновку про вартість майна, ринкова вартість 60 тон цукру на зазначену дату складала 400 000,00 грн.

У висновку не зазначена грошова оцінка частини вартості майна товариства, зазначеного в балансі основних засобів станом на 01 січня 2014 року, який підписаний директором товариства ОСОБА_6, головним бухгалтером ОСОБА_12 та скріпленого печаткою товариства, зокрема: контора; КЗС; навіс

на КЗС; кладова КЗС; навіс СТФ; ангар м/к; вагова; паркан; столова; очисник,

2009 року випуску; коренезбиральна машина, 2009 року випуску; агрегат ґрунтообробний, 2010 року випуску; плуг дисковий, 2011 року випуску; доска стясна, 2011 року; система паралель води, 2 шт., 2012 року; системний блок, 2012 року; розкидач міндобрив, 2013 року; вологомір, 2013 року; пристосування для збору соняшника; відвал комунальний, 2013 рік постановки на баланс.

Загальна вартість вищезазначеного майна згідно з балансом основних засобів товариства станом на 01 січня 2014 року складала 1 453 046,06 грн.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство є одним із засновників товариства з обмеженою відповідальністю «В.М.Т.» (далі - ТОВ «В.М.Т.»), статутний фонд якого складає 420 000,00 грн. Розмір внеску товариства до статутного фонду ТОВ «В.М.Т.» складає 400 591,38 грн.

ОСОБА_1 уважала, що вартість майна товариства станом на 06 серпня

2014 року складала 35 868 349,44 грн, а тому з товариства на її користь мають бути стягнуті грошові кошти в якості вартості частини майна товариства пропорційно успадкованій частці у статутному капіталі у розмірі 27 977 313,56 грн

(35 868 349,44 грн х 78 %).

СТОВ «РІД» (код ЄДРПОУ: 30911133, місцезнаходження: 16673, Україна, Чернігівська область, Ніжинський район, село Сальне, вулиця Жовтнева, 1) було зареєстроване Ніжинською районною державною адміністрацією Чернігівської області 10 липня 2000 року (а. с. 172-174, т. 10).

Станом на дату розгляду справи судами СТОВ «РІД» у стані припинення

або ліквідації не перебувало.

Відповідно до пуекту 1.2 статуту СТОВ «РІД» товариство діє на підставі цього статуту, Конституції України, ЦК України, ГК України, ЗК України, законів України:

«Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність», та іншого чинного законодавства.

Пунктом 1.5 статуту СТОВ «РІД» встановлено, що учасниками товариства

є громадяни України: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7

та ОСОБА_8 .

Відповідно до пунктів 5.2 та 5.3 статуту СТОВ «РІД» для забезпечення діяльності товариства створений статутний капітал у розмірі 50 000,00 грн.

Розподіл статутного капіталу між учасниками відбувається наступним чином: ОСОБА_3 - внесок 22 000,00 грн або 44 % статутного капіталу; ОСОБА_6 - внесок 2 500,00 грн або 5 % статутного капіталу; ОСОБА_5 - внесок 1 000,00 грн або 2 % статутного капіталу; ОСОБА_7 - внесок 2 500,00 грн або 5 % статутного капіталу; ОСОБА_8 - внесок 22 000,00 грн або 44 % статутного капіталу.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 та 9.3 статуту СТОВ «РІД» прийняття нового учасника, у тому числі спадкоємця чи правонаступника учасника, до товариства здійснюється лише за згодою інших учасників товариства, яка оформляється рішенням зборів учасників товариства, прийнятого в порядку, передбаченому статутом.

Учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю

або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту його виходу (а. с. 30-46, т. 1).

16 грудня 2014 року загальними зборами учасників СТОВ «РІД» одноголосно було прийнято рішення про:

- виключення зі складу учасників СТОВ «РІД» ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю;

- виплату ОСОБА_2 , спадкоємцю ОСОБА_3 , у грошовій формі частки у майні 44 %, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті учасника - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- затвердження розподілу часток у статутному капіталі наступним чином:

ОСОБА_7 - внесок 11 500,00 грн або 23 % статутного капіталу; ОСОБА_6 - внесок 11 500,00 грн або 23 % статутного капіталу; ОСОБА_5 -

внесок 5 000,00 грн або 10 % статутного капіталу; ОСОБА_8 -

внесок 22 000,00 грн або 44 % статутного капіталу (а. с. 47-49, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер учасник СТОВ «РІД» ОСОБА_8 (а. с. 19, т. 1).

Вихід ОСОБА_8 зі складу учасників СТОВ «РІД» відбувся ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з припиненням правоздатності.

12 лютого 2015 року ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадщина,

на яку видане це свідоцтво, складається з 44 % у статутному капіталі СТОВ «РІД»,

що становить 22 000,00 грн (а. с. 20, 21, т. 1).

20 лютого 2015 року ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_8 , подала

на розгляд загальних зборів учасників СТОВ «РІД» заяву від 12 лютого 2015 року про прийняття її до складу учасників СТОВ «РІД» із часткою статутного фонду 44 % (а. с. 178, т. 10).

26 березня 2015 року загальні збори учасників СТОВ «РІД» одноголосно прийняли рішення про виключення зі складу учасників СТОВ «РІД» ОСОБА_8 у зв'язку зі смертю та виплату ОСОБА_1 - спадкоємиці ОСОБА_8 , у грошовій формі частки у майні 44 %, яка належала спадкодавцю, вартість якого визначається на день смерті учасника - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 50-52, т. 1).

Листом від 09 квітня 2015 року № 31 СТОВ «РІД» повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до рішення загальних зборів учасників товариства вирішено виплатити їй у грошовій формі частку у майні СТОВ «РІД» 44 %, яка належала ОСОБА_8 , вартість якої відповідно до статті 55 Закону України

«Про господарські товариства» визначається на день смерті учасника.

У листі вказано, що СТОВ «РІД» листом від 26 лютого 2015 року № 17 повідомляло представника ОСОБА_1 про те, що 12 лютого 2015 року у приміщенні,

де знаходився офіс товариства за адресою: місто Ніжин, вулиця Успенська, 6,

офіс № 9, сталася пожежа, в результаті якої були знищені первинні бухгалтерські документи та податкові документи, регістри аналітичного та синтетичного обліку, податкова, фінансова, статистична та інша звітність, документи тимчасового

та постійного зберігання за період з 01 січня 2005 року по 12 лютого 2015 року.

З огляду на вказані обставини непереборної сили, ОСОБА_1 було роз'яснено, що розрахунок належної їй частки у майні товариства буде здійснений після відновлення всіх необхідних документів у термін, визначений чинним законодавством. Розрахунок з вказаним розміром належної до виплати частки

у майні товариства буде надісланий додатково у обов'язковому порядку. У листі СТОВ «РІД» просило ОСОБА_1 письмово повідомити номер поточного рахунку, відкритого на її ім'я, та реквізити банку для перерахунку належних грошових коштів (а. с. 53, 54, т. 1).

12 лютого 2015 року виникла пожежа житлового будинку із вбудованим стоматологічним кабінетом та піцерією ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 94, т. 6).

СТОВ «РІД» 23 лютого 2015 року видало наказ № 1 «Про створення комісії

для встановлення переліку знищених в результаті пожежі документів» з метою встановлення переліку документів, які були знищені в результаті пожежі,

яка сталася 12 лютого 2015 року у будівлі за адресою:

АДРЕСА_2 , в якій знаходилося офісне приміщення товариства

(а. с. 95, т. 6).

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області рішенням від 01 квітня

2016 року стягнув з СТОВ «РІД» на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн у рахунок повернення боргу за договором позики (безвідсоткової) від 01 квітня 2010 року,

183 000,00 грн інфляційних втрат, 26 629,56 грн - три проценти річних за весь час прострочення (а. с. 2-5, т. 3).

З висновку експертів за результатами проведення додаткової комплексної товарознавчої, оціночно-будівельної та економічної експертизи від 10 квітня

2023 року № 225/12-2021 встановлено, що коригування кредиторської заборгованості СТОВ «РІД» перед ОСОБА_8 у сумі 1 000 000,00 грн здійснено відповідно до вимог НП (С)БО 6 щодо виправлення бухгалтерської помилки в обліку (а. с. 83, т. 22).

З робочого проєкту відкритого акціонерного товариства «Чернігівгаз» Ічнянського управління по газопостачанню та газифікації Носівського району

по газопостачанню та газифікації «Газифікація житлових будинків по селам Сальне та Садове Ніжинського району Чернігівської області, зареєстрованого 09 липня 2007 року, апеляційний суд встановив, що замовником є вуличний кооператив

(а. с. 16-76, т. 16).

Згідно з договором підряду від 12 квітня 2007 року № 10/07 «підрядник» -

ВАТ «Чернігівгаз», взяло на себе виконання робіт з проектування та газифікації

с. Сальне Ніжинського району, а «замовник» - голова кооперативу

ОСОБА_17, зобов'язався прийняти й оплатити роботу на об'єкті «Газифікація с. Сальне та Садове». (а. с. 211-213, т. 16).

Лосинівська СР рішенням від 30 березня 2021 року прийняла у комунальну власність газопроводи підземні розподільчі високого тиску - 236,81 м, середнього тиску - 7 496,6 м, до сіл Сальне та Садове Ніжинського району Чернігівської області (а. с. 70, т. 19, а. с. 60, т. 20).

Відповідно до листа регіональної газової компанії «Чернігівгаз» від 05 грудня

2017 року замовником розробки проектної документації на газопроводи високого та середнього тиску до сіл Сальне та Садове є голова кооперативу

ОСОБА_14 , згідно з виконавчо-технічної документації, замовником будівництва виступала Сальненська сільська рада. На балансі компанії

та в державній частці майна, газопровід високого тиску, довжиною 236,81 м,

та середнього тиску, довжиною 7 496,6 м, не знаходяться, а обслуговуються згідно з договором на експлуатацію складових газорозподільної системи від 01 квітня 2017 року № 04/298 (а. с. 138, т. 5).

24 березня 2017 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до СТОВ «РІД»

про перерахування у грошовій формі вартості частини майна СТОВ «РІД»,

що належала ОСОБА_8 станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, із зазначенням банківського рахунку для перерахунку коштів. Заява отримана товариством

28 березня 2017 року (а. с. 13, 15, т. 3).

Апеляційний суд встановив, що ринкова вартість об'єкта оцінки на дату оцінки

(25 липня 2017 року), згідно зі звітом про незалежну оцінку вартості об'єкта: майно згідно з переліком (додається), що належить СТОВ «РІД», складає 11 934 900,00 грн (а. с. 78-168, т. 3). Указаний висновок не може бути взятий до уваги, оскільки ринкова вартість майна товариства визначена не станом на ІНФОРМАЦІЯ_2.

З метою встановлення ринкової вартості майна СТОВ «РІД», а також визначення розміру вартості частини майна СТОВ «РІД», що належить до виплати

ОСОБА_1 відповідно (пропорційно) до розміру успадкованої нею частки

у статутному капіталі станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, районний суд призначив

у справі комплексну судову товарознавчу, автотоварознавчу, будівельно-технічну, оціночно-земельну та економічну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам товариства з обмеженою відповідальністю «Український незалежний інститут судових експертиз».

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної товарознавчої, автотоварознавчої, оціночно-будівельної та економічної експертизи від 12 жовтня 2020 року № 86/06-2019, вартість частини майна СТОВ «РІД»,

що належить до виплати ОСОБА_1 відповідно (пропорційно) до розміру успадкованої нею частки у статутному капіталі СТОВ «РІД» станом на 06 серпня

2014 року з урахуванням з'ясування ринкової вартості окремого майна СТОВ «РІД» внаслідок проведення товарознавчої, автотоварознавчої, оціночно-будівельної експертиз, проведених у складі даної комплексної експертизи, становить

61 352 060,00 грн (а. с. 46-224, т. 15).

Рішенням № 1 дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 11 травня 2021 року розглянуто питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта ОСОБА_15 , яка у висновку експерта завищила вартість газопроводу, та притягнуто її до дисциплінарної відповідальності (а. с. 162-166, т. 19).

У зв'язку із тим, що висновок експертів № 86/06-2019 за результатами проведення комплексної товарознавчої, автотоварознавчої, оціночно-будівельної

та економічної експертизи від 12 жовтня 2020 року був визнаний неповним

та неясним у зв'язку із допущеною в резолютивній частині висновку технічної помилки, за клопотанням позивача суд призначив у справі додаткову комплексну судову товарознавчу, автотоварознавчу, будівельно-технічну, оціночно-земельну

та економічну експертизу, проведення якої доручив судовим експертам товариства з обмеженою відповідальністю «Український незалежний інститут судових експертиз».

Районний суд ухвалою від 02 вересня 2021 року у справі призначив додаткову комплексну судову товарознавчу, автотоварознавчу, будівельно-технічну, оціночно-земельну та економічну експертизу (а. с. 99, 100, т. 20).

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення додаткової комплексної товарознавчої, оціночно-будівельної та економічної експертизи

від 10 квітня 2023 року № 225/12-2021 за результатами дослідження фінансової звітності щодо вартості майна СТОВ «РІД» із урахуванням ринкової вартості окремого майна станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 документально обґрунтовуються

та підтверджуються: загальні активи у сумі 21 431 006,00 грн; зобов'язання

у сумі 502 140,00 грн.

Розмір чистих активів СТОВ «РІД» станом на ІНФОРМАЦІЯ_2

складав16 409 606,00 грн.

Частина майна СТОВ «РІД», що належить до виплати ОСОБА_1 відповідно (пропорційно) до розміру успадкованої нею частки в статутному капіталі товариства станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, з урахуванням ринкової вартості окремого майна СТОВ «РІД», складає 7 220 227,00 грн (16 409 606 х 44%).

Апеляційний суд не погодився з даним експертним висновком у частині включення до загальних активів товариства вартості газопроводів високого та середнього тиску, загальною вартістю 2 647 034,00 грн (а. с. 18, т. 22).

Апеляційний суд встановив, що розмір чистих активів товариства станом

на ІНФОРМАЦІЯ_2 становив 13 762 572,00 грн (21 431 006,00 грн -

5 021 400,00 грн - 2 647 034,00 грн.), а 44% - 6 055 531,68 грн.

Товариством не заперечувався розмір частки, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 , у розмірі 6 249 647,00 грн.

ОСОБА_1 повідомила товариству банківські реквізити для перерахування коштів 28 березня 2017 року. З цієї дати і до 10 травня 2023 року слід нараховувати інфляційні втрати та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного

суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403

ЦПК України, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду вважала, що необхідно відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2023 року у справі

№ 161/14845/19 (провадження № 61-5925св23).

Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що у справі, яка переглядається, зважаючи на характер правовідносин, позовні вимоги про стягнення вартості частки майна СТОВ «РІД» у розмірі 44 % статутного капіталу, інфляційних втрат та трьох процентів річних мають розглядатися у порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Водночас, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 161/14845/19 (провадження

№ 61-5925св23), вирішуючи спір за позовом спадкоємця померлого учасника товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення на його користь вартості частки майна, інфляційних втрат та трьох процентів річних, виклала правовий висновок, відповідно до якого вважала правовідносини у наведеній справі,

за тотожних фактичних обставин, спадковими, вказавши, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо спадкоємець померлого учасника товариства звертається із позовом

до такого товариства про стягнення на його користь вартості частки майна, проте питання про розмір такої частки (частки спадкової маси) не оспорює, вимоги щодо визнання права на спадщину не заявляє, такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, адже виникнення корпоративних прав у спадкоємця померлого учасника товариства пов'язане саме з моментом прийняття спадщини, до складу якої входить право на частку у статутному капіталі товариства, а також отримання таким спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права

із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Щодо юрисдикції спору

Перед Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду поставлено єдине питання: юрисдикційність спору у цій справі.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, вирішуючи спір, ураховує, що ухвалою від 30 червня 2025 року справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зокрема, для вирішення питання про юрисдикцію спору за позовом фізичної особи до товариства про стягнення вартості частини майна пропорційної частці позивача в статутному капіталі товариства.

Велика Палата Верховного Суду повернула справу, зазначивши, що спору

про юрисдикційність у цій справі немає (ухвала від 21 липня 2025 року, провадження № 14-77цс25).

Так, Велика Палата Верховного Суду, повертаючи вказану справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зазначила про те, що питання юрисдикційності подібної справи уже вирішено Великою Палатою Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово викладала у своїх постановах висновок щодо питання юрисдикції спору у подібних правовідносинах. При цьому у цій справі позивач не згадувала про порушення судами правил предметної юрисдикції ні в судах першої та апеляційної інстанцій,

ні в касаційній скарзі.

Спір за позовом фізичних осіб до товариства про стягнення вартості частини майна, що пропорційна належній кожному позивачу частці в статутному капіталі відповідача, слід розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки позивачів не було включено до складу учасників відповідача, відтак спір

не є корпоративним.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду

у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 320/4574/17 (провадження

№ 14-240цс19). Від цього правового висновку Велика Палата Верховного Суду

не відступала.

Судова практика щодо юрисдикційності спорів про стягнення вартості успадкованої частки у статутному капіталі товариства є сталою та незмінною з дня ухвалення Великою Палатою Верховного Суду наведеної постанови.

Підхід Великої Палати Верховного Суду до юрисдикції таких спорів проглядається також із змісту постанови від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21 (провадження № 14-102цс22).

У цій постанові підтверджено висновок про те, що за наслідком виникнення

чи визнання права на спадщину з'являється право на участь в управлінні

та діяльності господарського товариства, що є ознакою набуття корпоративних прав спадкоємцями, при тому, що таке набуття не пов'язане з будь-яким рішенням зборів учасників про прийняття такого спадкоємця до складу учасників товариства. Відносини з оспорювання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, перерозподілу спадкових часток є сімейними та спадковими з огляду на те, що: 1) такі відносини виникли

між учасниками сімейних і спадкових відносин. Жодні інші особи, які не володіють спеціальним статусом спадкоємця, подружжя тощо, їх учасниками бути не можуть; 2) спірні відносини виникли щодо об'єктів, які мають спеціальний правовий режим, що існує лише в сімейному та спадковому праві - спільне майно подружжя, спадщина.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року зазначила

про відсутність виключної правової проблеми із зазначеного питання (провадження № 14-77цс25). При цьому вказано про те, що у цій справі позивач

не згадувала про порушення судами правил предметної юрисдикції як в судах першої та апеляційної інстанцій, так і в касаційній скарзі.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово викладала у своїх постановах висновок щодо питання юрисдикції спору у подібних правовідносинах,

а саме, що такий спір підлягає вирішенню судами цивільної юрисдикції, тому Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду має необхідні повноваження та процесуальну можливість для вирішення справи по суті.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, відповідаючи на питання, яке перед ним поставила колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, виходить із того, що спір у цій справі належить до цивільного судочинства.

Щодо вирішення спору по суті

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права

та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини

і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування

за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця

та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною п'ятою статті 147 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на день смерті

ОСОБА_8 ) встановлено, що частка у статутному капіталі товариства

з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи

або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 148 ЦК України (у редакції, чинній на день смерті ОСОБА_8 та на дату прийняття рішення про виплату позивачу грошової вартості частки), учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником

та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки

її виплати встановлюються статутом і законом.

Частинами другою, третьою статті 4 Закону України «Про господарські товариства» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет

і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування, розмір

та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок підписання установчих документів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації

і реорганізації товариства. Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону.

Відповідно до статті 51 вказаного Закону установчі документи товариства

з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад

та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов

з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі

№ 925/1165/14 постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року

у справі № 925/1165/14 (провадження № 12-38гс12) викладено правовий висновок про те, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства. За наявності спору між учасниками товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю

є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами.

Вирішуючи спір, районний суд надав оцінку і врахував висновки експертів

від 12 жовтня 2020 року № 86/06-2019 та від 10 квітня 2023 року № 225/12-2021.

Суд апеляційної інстанції у межах аргументів апеляційної скарги (стаття 367

ЦПК України) здійснив перевірку рішення районного суду та встановив, що згідно

з експертного висновку від 10 квітня 2023 року № 225/12-2021 вартість об'єкта будівництва міжселищного газопроводу високого тиску до села Сальне Ніжинського району Чернігівської області становить 121 690,00 грн та, відповідно, до зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва газопроводу середнього тиску до села Сальне та села Садове Ніжинського району Чернігівської області загальна кошторисна вартість становить 2 525 344,00 грн.

Такі висновки апеляційного суду правильні, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи, тобто наданими сторонами доказами.

Апеляційний суд установив, що згідно з робочого проєкту ВАТ «Чернігівгаз» Ічнянського управління по газопостачанню та газифікації Носівського району

по газопостачанню та газифікації «Газифікація житлових будинків по селам Сальне та Садове Ніжинського району Чернігівської області, зареєстрованого 09 липня 2007 року, замовником проєкту є вуличний кооператив (а. с. 16-76, т. 16).

Відповідно до договору підряду від 12 квітня 2007 року № 10/07 підрядник -

ВАТ «Чернігівгаз», взяло на себе зобов'язання з виконання робіт з проєктування

та газифікації села Сальне Ніжинського району Чернігівської області, а замовник - голова кооперативу ОСОБА_17, зобов'язався прийняти й оплатити роботу по об'єкту (а. с. 211-213, т. 16).

30 березня 2021 року Лосинівська СР прийняла у комунальну власність газопроводи підземні розподільчі високого тиску - 236,81 м, середнього тиску - 7 496,6 м,

до сіл Сальне та Садове Ніжинського району Чернігівської області (а. с. 70, т. 19,

а. с. 60, т. 20).

Таким чином, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що включення вартості газопроводів до активів товариства експертом було здійснено помилково, оскільки СТОВ «РІД» власником цього майна не було.

Наведене також узгоджується із копією бухгалтерської довідки № 1 до журналу - ордеру № 4 А с.-г. за січень 2018 року, в якій головний бухгалтер СТОВ «РІД»

ОСОБА_18 зазначила, що протягом 2008-2009 року СТОВ «РІД» надавало цільову благодійну допомогу на будівництво систем газопостачання міжселищного газопроводу середнього тиску до сіл Сальне та Садове Ніжинського району Чернігівської області. У травні 2009 року на підставі акта про приймання об'єкта системи газопостачання міжселищного газопроводу помилково на баланс підприємства були зараховані спірні газопроводи, внаслідок чого була завищена балансова вартість СТОВ «РІД». Вказані основні засоби були оприбутковані помилково, оскільки згідно з акта від 08 травня 2009 року СТОВ «РІД» не було замовником робіт та послуг з будівництва, а оплату замовлених монтажною організацією будівельних матеріалів здійснило для будівництва газопроводу,

а не для власних потреб товариства (а. с. 95, т. 5).

Врахувавши, що грошові кошти, які були стягнуті з СТОВ «РІД» на користь

ОСОБА_1 рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 01 квітня 2016 року були враховані експертом при визначенні зобов'язань товариства (а. с. 83, т. 22), апеляційний суд, за встановлених фактичних обставин цієї справи, дійшов правильного висновку про те, що розмір чистих активів товариства станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 становив 13 762 572,00 грн

(21 431 006,00 грн - 5 021 400,00 грн - 2 647 034,00 грн), а 44 % становить

6 055 531,68 грн.

З урахуванням того, що відповідач не заперечував розмір частки, яка підлягає виплаті позивачу у розмірі 6 249 647 грн, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що з товариства на користь позивача слід стягнути саме визнану товариством суму.

Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, а тому відхиляються Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Безпідставними є аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд припустився помилки, оскільки визначив суму до стягнення без урахування ПДВ.

При цьому постанова Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі

№ 825/2313/16, на яку посилається заявник касаційної скарги, ухвалена у справі, фактичні обставини у якій не є подібними з фактичними обставинами у справі,

яка є предметом касаційного перегляду.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податок

на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 ПК об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу,

у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню

з СТОВ «РІД» компенсація частки померлого учасника цього товариства, тому підстав для визнання помилковим висновків апеляційного суду у цій частині

у зв'язку із порушенням норм матеріального права колегія суддів не вбачає.

Твердження касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції

безпідставно змінив рішення суду першої інстанції, виключивши вартість окремих сільськогосподарських культур, колегія суддів відхиляє, оскільки, визначаючи розмір частки чистих активів товариства станом на ІНФОРМАЦІЯ_2,

суд апеляційної інстанції виключив вартість газопроводів у розмірі 2 647 034,00 грн та вартість зобов'язань СТОВ «РІД» станом на дату смерті ОСОБА_8

( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у розмірі 5 021 400,00 грн.

При цьому судом апеляційної інстанцій надано правову оцінку висновку експертів від 10 квітня 2023 року № 225/12-2021, мотивувальна частина якого містись оцінку засіяних площ сільськогосподарських культур, серед яких і така культура як вика

(а. с. 2-130, т. 22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі

№ 925/1165/14 (провадження № 12-38гс12) та постанові Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 203/2465/16-ц (провадження № 61-22771св18) викладено правові висновки про те, що вартість частини майна товариства,

що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства

за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

Крім того, судом апеляційної інстанції зроблено вірні висновки у частині вирішення питання про нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів

не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, у строк до 12 місяців із дня виходу. З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити відповідну суму у строки, визначені положеннями Закону України «Про господарські товариства», а невиконання цього обов'язку тягне правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

ОСОБА_1 зверталася до СТОВ «РІД» із заявою, у якій зазначила номер свого банківського рахунку, з приводу перерахування коштів для виплати вартості частини майна СТОВ «РІД», яка належала ОСОБА_8 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_2. Указана заява отримана СТОВ «РІД» 28 березня 2017 року, у зв'язку

з цим, суму інфляційних втрат та трьох процентів річних за час прострочення виплати вартості частини майна СТОВ «РІД» необхідно обчислювати з дати отримання товариством банківського рахунку ОСОБА_1 , а саме з 28 березня 2017 року, та за період до 10 травня 2023 року, пропорційно успадкованій частці

в статутному капіталі СТОВ «РІД».

Тобто у СТОВ «РІД» виник позитивний обов'язок виплатити спадкоємцеві померлого учасника товариства належної такому учасникові частки вартості майна

у товаристві.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 звернулася до СТОВ «РІД» із заявою,

в якій зазначила номер свого банківського рахунку для перерахування коштів для виплати вартості частини майна СТОВ «РІД» і яка була отримана товариством лише 28 березня 2017 року, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що суму інфляційних втрат та трьох процентів річних за час прострочення виплати вартості частки майна СТОВ «РІД» необхідно рахувати з дати отримання СТОВ «РІД» банківського рахунку ОСОБА_1 , а саме з 28 березня 2017 року.

Такі висновки узгоджуються з доказами, наданими сторонами, нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, сталою

та сформованою судовою практикою Великої Палати Верховного Суду

та Верховного Суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції правильно вирішено питання розподілу судових витрат, у тому числі, витрат на професійну правничу допомогу.

Здійснюючи розподіл цих судових витрат, суд апеляційної інстанції надав правову оцінку доказам, наданим на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахував часткове задоволення апеляційної скарги, заяву ОСОБА_1 про неспівмірність витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції й дійшов до висновку

про стягнення з ОСОБА_1 на користь СТОВ «РІД» 54 631,08 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Розмір цих витрат визначений апеляційним судом з дотриманням критерію розумності розміру понесених стороною витрат й доводи касаційної скарги цього

не спростовують.

Зроблені судом апеляційної інстанції висновки узгоджуються з судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), чинним на час ухвалення судового рішення законодавством,

що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Судом апеляційної інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України), а тому відповідні доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, вони

не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, по суті зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України

не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Такі висновки узгоджуються з судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Щодо відступлення від правових висновків

Передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного

суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403

ЦПК України, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

№ 161/14845/19 (провадження № 61-5925св23).

Водночас, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 161/14845/19 (провадження

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Задля гарантування юридичної визначеності Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної правової підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого

або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері

або їх правового регулювання (постанови Великої Палати Верховного Суду:

від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18 (пункти 43-45), від 05 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц, провадження

№ 14-396цс18 (пункти 43-44) і № 818/1688/16, провадження № 11-892апп18 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18, провадження № 14-66цс19 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження

№ 14-112цс19 (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, провадження № 14-308цс19 (пункт 24)).

У рішенні від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» («Chapman v. the United Kingdom», заява № 27238/95, пункт 70) ЄСПЛ наголосив,

що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

З урахуванням висновків, зроблених у цій постанові, сталої та сформованої судової практики Великої Палати Верховного Суду, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу

від указаного правового висновку.

Висновки Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду щодо застосування норм права

Згідно з частиною другою статті 416 ЦПК України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку.

У справі, яка переглядається, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду не формує нових висновків щодо юрисдикційності спору,

так як Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово викладала у своїх постановах висновок щодо питання юрисдикції спору у подібних правовідносинах,

а саме, що такий спір підлягає вирішенню судами цивільної юрисдикції,

про що вказано у тексті цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат, зокрема, за клопотанням позивача, Верховим Судом не здійснюється.

Разом із цим, у відзиві на касаційну скаргу СТОВ «РІД» зазначило про понесення витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 50 000,00 грн,

які просить стягнути на свою користь з позивача.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати

на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю

або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва

та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних

із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом,

що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12

частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат

на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами

(стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору

та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані

з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи

або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані

з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати

на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом

із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката

за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги

на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом

на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат

на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи

та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом

на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу

за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі

№ 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом

у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження

№ 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження

№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження

№ 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження

№ 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження

№ 61-3157св21) та інших.

Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищевказаного, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначає, що про факт понесення витрат на правничу допомогу та про їх розмір товариство зазначило відповідно до вимог процесуального закону.

У відзиві на касаційну скаргу товариством зазначено, що розмір понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції склав 50 000,00 грн,

на підтвердження чого надано докази: копію додаткової угоди про погодження розміру гонорару до договору про надання правничої допомоги, якою сторони погодили загальний розмір гонорару (30 000,00 грн + 20 000,00 грн); копію ордера

на надання правничої допомоги товариству адвокатом Луєнком Ю. В.; акт

про надану правничу допомогу; додаток до акта про надану правничу допомогу

з детальним описом робіт; копію платіжної інструкції про сплату СТОВ «РІД»

на користь ОСОБА_16 50 000,00 грн.

Відзив разом із додатками направлено іншим учасникам справи.

Проте, ОСОБА_1 подала заперечення на заяву про стягнення з неї на користь товариства витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду ураховує,

що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді

до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання

є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими,

що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Таким чином, товариством надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді касаційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою

№ 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи

та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, позивачем подано заперечення проти заявленого товариством розміру витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними (постанова Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі

№ 466/4361/20, провадження № 61-360св24).

Верховний Суд, з урахуванням наведеного, вважає за можливе зменшити визначений товариством розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді касаційної інстанції до 20 000,00 грн.

Керуючись статтями 137, 141, 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чередніченка Максима Миколайовича, залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 серпня 2024 року залишити

без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «РІД» витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції, у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: А. І. Грушицький

А. Ю. Зайцев

В. І. Крат

Є. В. Синельников

М. Є. Червинська

Попередній документ

133874710

Наступний документ

133874712

Інформація про рішення:

№ рішення:	133874711
№ справи:	740/1678/17
Дата рішення:	02.02.2026
Дата публікації:	09.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(04.12.2025)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	04.12.2025
Предмет позову:	про стягнення вартості частки в майні товариства пропорційно успадкованій частці в статутному капіталі, інфляційних втрат та трьох відсотків річних

Розклад засідань:

Минулі засідання (42)

20.03.2026 04:42	Носівський районний суд Чернігівської області
20.03.2026 04:42	Носівський районний суд Чернігівської області
20.03.2026 04:42	Носівський районний суд Чернігівської області
20.03.2026 04:42	Носівський районний суд Чернігівської області
20.03.2026 04:42	Носівський районний суд Чернігівської області
20.03.2026 04:42	Носівський районний суд Чернігівської області
20.03.2026 04:42	Носівський районний суд Чернігівської області
20.03.2026 04:42	Носівський районний суд Чернігівської області
20.03.2026 04:42	Носівський районний суд Чернігівської області
08.02.2021 11:00	Носівський районний суд Чернігівської області
02.03.2021 14:15	Носівський районний суд Чернігівської області
16.04.2021 11:00	Носівський районний суд Чернігівської області
21.05.2021 12:00	Носівський районний суд Чернігівської області
03.06.2021 10:00	Носівський районний суд Чернігівської області
15.06.2021 10:00	Чернігівський апеляційний суд
02.07.2021 10:00	Носівський районний суд Чернігівської області
15.07.2021 10:00	Носівський районний суд Чернігівської області
13.08.2021 09:00	Чернігівський апеляційний суд
16.08.2021 16:00	Носівський районний суд Чернігівської області
02.09.2021 15:00	Носівський районний суд Чернігівської області
06.09.2021 14:15	Носівський районний суд Чернігівської області
30.11.2021 16:00	Чернігівський апеляційний суд
18.02.2022 10:00	Носівський районний суд Чернігівської області
16.05.2023 14:30	Носівський районний суд Чернігівської області
06.06.2023 15:00	Носівський районний суд Чернігівської області
15.06.2023 14:15	Носівський районний суд Чернігівської області
28.07.2023 10:00	Носівський районний суд Чернігівської області
04.08.2023 10:00	Носівський районний суд Чернігівської області
11.08.2023 10:00	Носівський районний суд Чернігівської області
29.09.2023 11:00	Носівський районний суд Чернігівської області
03.11.2023 14:15	Носівський районний суд Чернігівської області
24.11.2023 09:00	Носівський районний суд Чернігівської області
29.11.2023 14:15	Носівський районний суд Чернігівської області
30.11.2023 14:15	Носівський районний суд Чернігівської області
08.12.2023 09:00	Носівський районний суд Чернігівської області
09.01.2024 10:00	Носівський районний суд Чернігівської області
15.03.2024 10:00	Носівський районний суд Чернігівської області
23.05.2024 09:00	Чернігівський апеляційний суд
24.07.2024 10:00	Чернігівський апеляційний суд
19.08.2024 15:00	Чернігівський апеляційний суд
12.09.2024 16:00	Носівський районний суд Чернігівської області
23.09.2024 16:00	Носівський районний суд Чернігівської області