Справа №705/174/22
1-кс/705/193/26
04 лютого 2026 року м. Умань
Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , ознайомившись із матеріалами скарги ОСОБА_2 , що подана представником заявника - адвокатом ОСОБА_3 на постанову про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження,
02.02.2026 через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_2 , що подана представником заявника - адвокатом ОСОБА_3 на постанову про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, в якій він просить скасувати постанову керівника Уманської окружної прокуратури ОСОБА_4 від 30 січня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження. Закрити кримінальне провадження №12021250320001414 від 15 грудня 2021 року за ознаками ч. 2 ст. 367 КК України відносно ОСОБА_2 за відсутності складу та події злочину.
Системний аналіз положень Кримінального процесуального кодексу України дає підстави вважати, що скарга, з якою звернулася ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 до слідчого судді, не може бути предметом розгляду, з огляду на наступне.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Частиною 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Положеннями ст. 306 ч.1 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду.
Як вбачається з матеріалів скарги, 30.01.2026 адвокат ОСОБА_3 , який діє інтересах ОСОБА_2 звернувся до Уманської окружної прокуратури з клопотанням, в якому він просив закрити кримінальне провадження на підставі п.п.1,2 ч.1 ст. 284 КПК України.
За наслідками розгляду вказаного клопотання 30.01.2026 керівником Уманської окружної прокуратури винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 від 30.01.2026 про закриття кримінального провадження №12021250320001414 від 15.12.2021 на підставі п.п.1,2 ч.1 ст. 284 КПК України. У постанові також зазначалися підстави, на які посилався захисник для прийняття рішення про закриття кримінального провадження, а саме: посилання в повідомленні про підозру на недіюче законодавство; відсутність причинного зв'язку між інкримінованим ОСОБА_2 діянням та його наслідками у виді заподіяння майнової шкоди потерпілому ОСОБА_5 ; відсутність порушень прав потерпілого ОСОБА_5 та, відповідно, завданих йому збитків; незгода із розміром збитків, вказаних у повідомленні про підозру.
Разом з тим, скарга направлена на оскарження рішення керівника Уманської окружної прокуратури, яка не входить до переліку оскаржень дій чи бездіяльності, прямо передбаченою спеціальною нормою кримінального процесуального закону.
Як зазначено у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №370/2316/18 (провадження №51-9929 км 18), за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Зокрема, предметом такого оскарження є бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, а також рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування; про закриття кримінального провадження; про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи; про відмову у визнанні потерпілим; про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу; про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування; відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, а також повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру та рішення, дії чи бездіяльність при застосуванні заходів безпеки. Даний перелік, визначений КПК України, є вичерпним.
Частина друга зазначеної статті встановлює заборону розгляду під час досудового розслідування скарг на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора. Такі скарги можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами статей 314-316 зазначеного Кодексу.
Зазначені обставини кореспондуються також і з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, відображеної у постанові від 26 березня 2019 року у справі № 807/1456/17, які беруться слідчим суддею до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, згідно якої наведений у частині першій статті 303 КПК України перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У частині другій статті 303 КПК України закріплена пряма заборона окремого оскарження інших рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора.
Положеннями процесуальних норм, які містяться у параграфі 1 «Форми закінчення досудового розслідування» Глави 24, також не передбачено оскарження учасниками кримінального провадження бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора щодо закриття кримінального провадження.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК України (ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України).
Посилання адвоката ОСОБА_3 у поданій скарзі на положення п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки під час звернення до прокурора з клопотанням про закриття кримінального провадження зазначена підстава не була предметом розгляду прокурора.
Слідчий суддя виходить з того, що межі судового контролю при розгляді скарг, поданих у порядку ст. 303-306 КПК України, визначаються змістом оскаржуваного рішення та тими доводами, які були викладені заявником у первинному клопотанні, за результатами розгляду якого прийнято відповідне процесуальне рішення.
З огляду на це, доводи скарги, які ґрунтуються на підставі, що не заявлялася стороною захисту перед прокурором, фактично зводяться до вимоги первинного вирішення питання, яке не було предметом процесуального розгляду органу досудового розслідування чи прокурора, що виходить за межі повноважень слідчого судді на цій стадії кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя позбавлений можливості надавати оцінку доводам скарги в частині застосування п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки це означало б підміну повноважень прокурора та вирішення питання, яке не було предметом оскаржуваного процесуального рішення.
Згідно ст.304 ч.4 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Таким чином, у відповідності до норми ст. 304 ч.4 КПК України заявнику необхідно відмовити у відкритті провадження за його скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.93, 303, 304, 306, 309, 310, 369, 371, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , що подана представником заявника - адвокатом ОСОБА_3 на постанову про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення такої ухвали. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії оскаржуваної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1