Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3035/25
Провадження № 2/711/3/26
07 січня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Буйновській А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву представника Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» - Синюк С.Л. про ухвалення додаткового рішення у справі №711/3035/25 про стягнення із ОСОБА_1 витрат правничу допомогу, -
В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувала на розгляді цивільна справа №711/3035//25 за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.
19.11.2025р. суд ухвалив рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 140 110 грн. 81 коп. та судові витрати в розмірі 2 982 грн. 58 коп., тобто усього стягнуто суму коштів в розмірі 143 093 грн. 39коп.
01.12.2025р. на адресу суду надійшла заява представника позивача - Синюк С.Л. від 28.11.2025р. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки судом не вирішувалося питання щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу.
Також зазначає, що повне судове рішення було оприлюднене 23.11.2025р. (відповідно до картки руху електронного суду), тому вважає, що початком п'ятиденного терміну потрібно вважати саме 24.11.2025р. Тому, слід вважати, що п'ятиденний термін є пропущеним з поважних причин.
А тому, просить, в разі пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, - поновити такий строк. Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
11.12.2025р. відповідач ОСОБА_1 , в особі представника Блізнєцова Є.А., подав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому вказує, що судове рішення було ухвалене 19.11.2025р. П'ятий день після винесення рішення 24.11.2025р. Натомість заяву про ухвалення додаткового рішення представник позивач подав до суду 28.11.2025р., мотивуючи це тим, що повний текст рішення отримав 23.11.2025р. Однак, наявність чи відсутність повного тексту судового рішення не вливає на можливість подання заяви про розподіл судових витрат та заяви про ухвалення додаткового рішення. Тому, вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення подана не у визначені Законом строки, а тому має бути залишена без розгляду. Разом з тим, зазначає, що у сторони відповідача є зауваження з приводу підтверджуючих документів про витрати позивача на надання правничої допомоги, оскільки в договорі про надання правової допомоги №1 від 03.01.2024р. немає чіткого зазначення чи є оплата роботи адвоката фіксованою чи є погодинною, а також немає детального опису робіт (наданих послуг), які були б узгоджені сторонами.
В судове засідання представник позивача - адвокат Синюк С.Л. не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. В заяві від 08.12.225р. представник позивача просив розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення у відсутність представника позивача, заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
В судове засідання відповідач та його представник не з'явилися. Представник відповідача Блізнєцов Є.А. 07.01.2026р. подав до суду заяву, в якій просив судове засідання, призначене на 07.01.2026р. проводити без його участі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження розміру понесених сторонами судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (ст. 126 ЦПК).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК), (постанова ВС від 20.09.2023р. у справі № 752/11324/14-ц).
Представник позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначав, що оскільки повний текст рішення суду був оприлюднений 23.11.2025р., то строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення є пропущеним з поважних причин.
Надаючи оцінку таким доводам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно матеріалів справи, 18.11.2025р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, яке було проголошене 19.11.2023р. у відсутність сторін у справі.
Копія зазначеного судового рішення була доставлена до електронного кабінету представника позивача Синюка С.Л. 23.11.2025р. о 09:14 год. Окрім того, рішення суду надіслане до ЄДРСР 20.11.2025р. та було оприлюднене з наданням загального доступу 24.11.2025р.
Заява про ухвалення додаткового рішення у справі була направлена до суду представником позивача 28.11.2025р., тобто на дев'ятий день після ухвалення судового рішення та в останній (п'ятий) день від дня доставлення судового до електронного кабінету представника позивача.
З урахуванням того, що до отримання судового рішення стороні позивача не було відомо про його суть (задоволення позову чи відмову в задоволенні позову), суд вважає, що строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення пропущений позивачем з поважних причин та приходить до висновку про необхідність поновлення пропущеного строку на подання заяви про ухвалення судового рішення.
Щодо витрат позивача на правничу допомогу, то суд приходить до наступного.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Оскільки за наслідками розгляду справи по суті позовні вимоги були задоволені судом частково, то витрати позивача на правову допомогу мають підлягати відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги в сумі 10 000 грн.
Оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу ним надано: договір про надання правничої допомоги №1 від 03.01.2024р., укладений між Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО» та Адвокатським бюро «Синюк та Партнери», предметом якого є надання юридичної допомоги (представляти інтереси Компанії на всій території України, вести справи в судах загальної юрисдикції та ін.), /а.с. 38-39, 54-57, 97-98, 137-140, 177-180, 237-238 том 1/; акт виконаних робіт від 24.11.2025р. за договором надання правничої допомоги №1 від 03.01.2024р. на загальну суму 30 000 грн., з яких, щодо учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 - на суму 10 000 грн. /а.с. 243 том 1/; рахунок фактуру №34 від 21.11.2025р. на суму 30 000 грн. /а.с. 242 том 1/; платіжну інструкцію №1097 від 21.11.2025р. на суму 30 000 грн. /а.с. 242 -зворотній бік том 1/; копію ордера серії АІ №1523915 від 04.01.2024р. /а.с. 239 том 1/; копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, видане Синюк С.Л. /а.с. 240 том 1/.
Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критеріїв співмірності та пропорційності таких витрат, а також з урахуванням заперечень відповідача, суд виходить з наступного.
За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п'ятої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що такі витрати складають 10 000 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 24.11.2025р. Стороною позивача не надано детального опису робіт (наданих послуг), які були б узгоджені сторонами. Разом з тим, в заяві про ухвалення судового рішення представником позивача викладено детальний опис виконаних ним робіт, а саме:
- консультація замовника - 1 година, вартість робіт - 1000 грн.;
- підготовчі дії: з'ясування чи мали місце обставини, про які вказує Замовник, та якими доказами вони підтверджуються; з'ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду; збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог; аналіз судової практики, всього витрачено 4 години, вартість робіт - 4 000 грн.;
- підготовка на подання позовної заяви в суд; визначення підсудності розгляду даної позовної заяви; визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та розміру судових витрат; написання, підготовка, копіювання, зшивання та надсилання позво ох заяви з додатками до суду, всього витрачено 5 годин, вартість робіт - 5 000 грн.
Разом з тим, оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що за своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Згідно заяви про ухвалення додаткового рішення, стороною позивача заявлені вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, яка обумовлена лише підготовкою та поданням до суду позовної заяви. Витрат на правничу допомогу, пов'язану з участю представника позивача в судових засіданнях останній не заявляв.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 10 000 грн. є необґрунтованою та не співмірною з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг.
За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, а також часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 5 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність та об'єм справи.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11-13, 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву представника Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» - Синюк С.Л. про ухвалення додаткового рішення у справі №711/3035/25 про стягнення із ОСОБА_1 витрат правничу допомогу - задовольнити частково.
Поновити Приватному акціонерному товариству «ПРОСТО» строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №711/3035/25.
Стягнути ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» (код ЄДРПОУ 24745673; юридична адреса: вул. Герцена, буд.10, м. Київ) витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 07.01.2026р.
Головуючий: В.М. Скляренко