01 грудня 2025 року Справа № 921/438/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства “Приватбуд-А», пр-кт Степана Бандери, 33, м. Тернопіль Тернопільська область, 46002
до відповідачів: 1. Територіального управління Державного бюро розслідувань, 79008, Львівська область, м. Львів, вул. Кривоноса, 6, 2. Тернопільської обласної прокуратури, 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4
за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державна казначейська служба України, вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01014, ЄДРПОУ 37567646
про стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди в розмірі 30 000 грн 00 коп. завданої внаслідок неефективної діяльності органу досудового розслідування та прокуратури.
За участі учасників та їх представників:
Позивача: адвокат Варода Павло Борисович, ордер на надання правничої допомоги, серія ВО №1107680 від 11.06.2025, (присутній до оголошення судом перерви);
Відповідача 1: Онищак Михайло Петрович, виписка з ЄДР; наказ від 04.08.2021; посадова інструкція від 11.03.2025, представник, (присутній до оголошення судом перерви);
Відповідача 2: прокурор Безкоровайна Оксана Анатоліївна, довіреність №15-15-вих-25 від 06.01.2025 (дійсна до 31.12.2025); наказ від 26.10.2020; службове посвідчення №071095 від 01.03.2023;
Третьої особи:не з'явився.
1. Суть та рух справи.
Позивач - Приватне підприємство "Приватбуд-А" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідачів: 1. Територіального управління Державного бюро розслідувань, 79008, Львівська область, м. Львів, вул. Кривоноса, 6, 2. Тернопільської обласної прокуратури, 46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4, у якій просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Приватбуд-А" моральну шкоду в розмірі 30 000грн, завдану внаслідок неефективної діяльності органу досудового розслідування та прокуратури.
Ухвалою суду від 30.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.08.2025, яке було відкладено востаннє на 04.11.2025.
В судовому засіданні 04.11.2025 судом закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 04.11.2025 по розгляду справи по суті, судом оголошено перерву, із призначенням стадії дослідження доказів і судових дебатів, до 01.12.2025 о 10год 00хв.
В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Представники відповідачів, проти позову заперечили, просили у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні 01.12.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні 01.12.2025 о 15 год. 00 хв.
В судовому засіданні 01.12.2025 судом оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1. Аргументи позивача.
Позивач - Приватне підприємство "Приватбуд-А" у позовній заяві № 501 від 23.07.2025 просить стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Приватбуд-А" моральну шкоду в розмірі 30 000 грн, завдану внаслідок неефективної діяльності органу досудового розслідування та прокуратури.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що 22.12.2015 в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області надійшла ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Делікатної Л.В. №607/18968/15-к від 18.12.2015 про зобов'язання внесення відомостей до ЄРДР, згідно заяви директора ПП "Приватбуд-А" Шмідта А.Л. від 02.12.2015, в якій останній просить вжити міри до Козака О.С., який самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчиняє дії щодо користування творчою майстернею в м. Тернополі, по вул. Київська, 6А приміщення №73.
За даним фактом 23.12.2015 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015210010003743 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Також, під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Приватбуд-А" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.12.2006 по 30.06.2012, службові особи Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, завдали матеріальної шкоди інтересам ПП "Приватбуд-А" та в подальшому незаконно відчужили через товарну біржу, приміщення №73, будинку № 6А, по вул. Київська м. Тернополя.
За даним фактом 29.12.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016210010001153, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. 30.03.2016 матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12015210010003743 від 23.12.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, та №12016210010001153 від 29.03.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.367 КК України, об'єднані в одне кримінальне провадження за №12015210010003743.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9.04.2019 у справі №607/3350/19 скаргу директора ПП "Приватбуд-А" на бездіяльність прокуратури Тернопільської області у кримінальному провадженні №12015210010003743 від 23.12.2015 задоволено. Зобов'язано прокурора прокуратури Тернопільської області у кримінальному провадженні №12015210010003743 від 23.12.2015, в межах повноважень, передбачених ст. 36 КПК України, вчинити дії щодо визначення необхідних для проведення слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження.
Постановою слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Летняки Андрія Романовича від 30.12.2021, кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015210010003743 від 23.12.2015, закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діяннях службових осіб Тернопільської ОДПІ складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.02.2022 у справі №607/2773/22 за скаргою директора ПП "Приватбуд-А" постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові від 30.12.2021 про закриття кримінального провадження №12015210010003743 від 23.12.2015 року скасовано.
Постановою слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Летняки А.Р. від 12.10.2022 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015210010003743 від 23.12.2015, закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діяннях службових осіб Тернопільської ОДПІ складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.03.2023 у справі №607/4084/23 за скаргою директора ПП «Приватбуд-А» постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові від 12.10.2023 про закриття кримінального провадження №12015210010003743 від 23.12.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, скасовано.
Постановою слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Майки П.В. від 30.11.2023 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015210010003743 від 23.12.2015, закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діяннях службових осіб Тернопільської ОДПІ складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.02.2024 у справі №607/1132/24 за скаргою директора ПП "Приватбуд-А" постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові від 30.11.2023 про закриття кримінального провадження № 12015210010003743 від 23.12.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, скасовано.
Постановою старшого слідчого в ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Качмара С.В. від 22.11.2024 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015210010003743 від 23.12.2015, закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діяннях службових осіб Тернопільської ОДПІ складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.05.2025 у справі №607/7645/25 за скаргою директора ПП "Приватбуд-А" Шмідта А.Л. скасовано постанову старшого слідчого в ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Качмара С.В. від 22.11.2024 про закриття кримінального провадження № 12015210010003743 від 23.12.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
На переконання позивача, постанови про закриття провадження неодноразово скасовувалися слідчим суддею як незаконні, що свідчить про системну бездіяльність органу досудового розслідування та прокуратури, яка порушує право позивача ПП "Приватбуд-А" на ефективний захист, гарантований статтею 56 Конституції України, статтями 13 і 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що призвела до заподіяння моральної шкоди у вигляді тривалого стану правової невизначеності, знецінення правових очікувань та втрати довіри до органів правопорядку.
З огляду на те, що органом досудового розслідування тривалий час - понад 9 років, неефективно здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015210010003743 від 23.12.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, відкритого за заявою директора ПП "Приватбуд-А" Шмідта А.Л., позивач вважає обґрунтованим стягнення з Державного бюджету України компенсації моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.
2.2. Аргументи відповідача 1 - Територіального управління Державного бюро розслідувань.
У відзиві на позовну заяву від 13.08.2025 (вх. № 5793 від 13.08.2025) відповідач проти позовних вимог Приватного підприємства "Приватбуд-А", заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, так як вважає, що аргументи про заподіяння позивачу моральної шкоди є юридично неспроможними та не відповідають фактичним обставинам справи.
Територіальне управління Державного бюро розслідувань зазначає, що в позовній заяві позивач повинен був навести обставини, в чому полягає моральна шкода завдана юридичній особі.
Однак як вбачається зі змісту позовної заяви, в такій не зазначено про заподіяння позивачу моральної шкоди у зв'язку з приниженням ділової репутації ПП "Приватбуд-А", посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності ПП "Приватбуд-А".
Навпаки, позивачем вказується, що чинниками які можуть свідчити про завдання моральної шкоди є психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органами держави чи місцевого самоврядування прав людини (сторінка 8 позовної заяви).
Крім того, як зазначає позивач, бездіяльність відповідачів порушує право ПП "Приватбуд-А" на ефективний захист, гарантований статтею 56 Конституції України, статтями 13 і 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також призвела до заподіяння моральної шкоди у вигляді тривалого стану правової невизначеності, знецінення правових очікувань та втрати довіри до органів правопорядку (сторінка 9 позовної заяви).
Іншими словами, позивач наводить перелік явищ, при виникненні яких моральна шкода може бути заподіяння виключно фізичній особі і одночасно, не наводить жодного аргументу про події, які можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди саме юридичній особі
Проте на думку відповідача 1, позивач не довів такого елемента складу цивільного правопорушення як наявність моральної шкоди, оскільки на підтвердження цих обставин не долучено жодних доказів, а також про це немає жодної вказівки у позовній заяві
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки поза зв'язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Таким чином комплексний аналіз положень статті 2 КПК України у взаємозв'язку з приписами статей 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України дає підстави для висновку, що протиправними, тобто такими, які утворюють склад цивільного правопорушення, є виключно ті дії (бездіяльність) які полягають у невиконанні державою свого позитивного зобов'язання, такого як захист особи від кримінального правопорушення.
Для оцінки ефективності досудового розслідування необхідно враховувати не лише сам факт надмірної тривалості кримінального провадження чи неодноразового скасування постанов про закриття кримінального провадження, але й складність справи, поведінку заявника і органів державної влади, обсяги проведених слідчих дій в конкретному кримінальному провадженні та значення цих дій, а також значення дій, які не були проведені проте які були б доречними і які ймовірно, дозволили б встановити істину у кримінальному провадженні, що власне і свідчить про виконання чи навпаки, невиконання державою свого позитивного зобов'язання, такого як захист особи від кримінального правопорушення і саме в залежності від цього дії (бездіяльність) органу досудового розслідування набувають (не набувають) ознак протиправності як обов'язкового елемента складу цивільного правопорушення.
При цьому, враховуючи право органу досудового розслідування визначати пріоритетність у розслідуванні найтяжчих злочинів, у справах про менш тяжкі злочини держава не виконує свого позитивного обов'язку у зв'язку з цим лише тоді, коли можуть бути встановлені грубі та серйозні недоліки у проведенні розслідування кримінальної справи чи притягненні до відповідальності.
Однак у справі яка розглядається, по-перше, позивач взагалі не надає оцінки обставинам вчинення ймовірного злочину та засобам, які необхідно було б вжити з метою його розкриття, обмежившись лишень констатацією факту про відсутність остаточного результату протягом більш як дев'яти років, а по-друге, що найголовніше, не врахував, що в межах кримінального провадження за його заявою проведено весь необхідний комплекс слідчих дій і жоден зі слідчих суддів під час скасування постанов слідчих про закриття кримінального провадження, так само як і позивач, не вказували про існування грубих та серйозних недоліків у розслідуванні кримінального провадження.
Навпаки, в межах цього кримінального провадження вирішувались клопотання позивача та йому надавались відповіді, а також йому було забезпечено можливість оскарження постанов слідчого. Слідчі судді розглядали такі скарги протягом строків, які не можна критикувати.
Зокрема в ході досудового розслідування було встановлено, що ПП "Приватбуд-А" несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми податкових зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості перед бюджетом.
Відповідно до протоколу допиту потерпілого ОСОБА_1 від 24.11.2021, останній показав, що податкове повідомлення-рішення №0000642250 від 24.10.2012, визначеного на підставі акта перевірки №4194/22-10/31743670 від 03.10.2012, йому було вручено ОСОБА_2 .
При його отриманні, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що вказане Повідомлення-рішення, не відповідає чинному законодавству, адже у 2010 році проводилась перевірка працівниками податкової служби, і на ПП «Приватбуд-А», заборгованості виявлено не було.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 та головний бухгалтер ОСОБА_3 відмовились від підписання акта перевірки №4194/22-10/31743670 від 03.10.2012, та ОСОБА_1 не оскаржував дане рішення у адміністративному порядку, адже розумів, що оскарження тільки нашкодить йому, та такого оскарження не потрібно, враховуючи норми ст. 228 ЦК України.
При цьому, грошові зобов'язання визначені контролюючим органом ПП "Приватбуд-А» не оскаржувалися ні в адміністративному, ні в судовому порядку, тому вважаються узгодженим, а рішеннями судів позови Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області задоволені. Тобто судами підтверджено правомірність дій податківців. Так, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 у справі №819/1978/13-а за позовом Тернопільської ОДПІ до ПП "Приватбуд-А" про стягнення податкового боргу постановлено стягнути з рахунків у банках обслуговуючих ПП "Приватбуд-А" та за рахунок готівки, що належить ПП "Приватбуд-А" податкову заборгованість в сумі 873 118,02 грн.
Також постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року у справі №819/2437/13-а за позовом Тернопільської ОДПІ до ПП "Приватбуд-А" про стягнення податкового боргу постановлено стягнути з рахунків у банках обслуговуючих ПП "Приватбуд-А" та за рахунок готівки, що належить ПП "Приватбуд-А" у податкову заборгованість в сумі 50 094,00 грн.
В подальшому, 05.02.2014 у справі №819/112/14-а постановою Тернопільського оружного адміністративного суду задоволено позов Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області та надано дозвіл на погашення податкового боргу ПП "Приватбуд-А" в розмірі 916 440,43 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
Приймаючи таке рішення суд врахував, що згідно довідки про наявність податкового боргу станом на 22.01.2014, за ПП "Приватбуд-А" рахується заборгованість в розмірі 916 440,43 грн, з яких: 739 298,38 грн по податку на прибуток приватних підприємств (в т.ч. 668 908,57 - основний платіж, 70 389,81 грн - пеня); 81 477,27 грн по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (в т.ч. 53 399,00 грн - основний платіж, 23 227,01 грн - штрафні санкції, 4 851,26 грн - пеня); адміністративні штрафи та санкції в розмірі 50 094,00 грн. (в т.ч. 50 094,00 грн - штрафні санкції); 44 887,08 грн по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходу платника податків у вигляді зарплати (в т.ч. 16 613,17 грн - основний платіж, 28 161,94 грн - штрафні санкції, 101,97 грн - пеня); 693,70 грн по збору за спеціальне використання води (в т.ч. 693,70 грн - штрафні санкції).
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 30.11.2023, під час досудового розслідування проведено допити свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також проведено спілкування з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Стосовно висновку судово-економічної експертизи, до чого по суті зводяться основні аргументи сторони позивача, то орган досудового розслідування надав йому належну оцінку в сукупності з іншими доказами, і ,зокрема, встановив (зі змісту самого висновку та з показів свідка ОСОБА_11 - старшого державного ревізора Тернопільської ОДПІ, який разом з іншими працівниками Тернопільської ОДПІ проводив перевірку), що такий висновок зроблено лише на підставі даних, зазначених в головній книзі та розрахунковому рахунку підприємства, без відповідних підтверджуючих первинних документів, на підставі яких мали заноситись відповідні дані в головну книгу, однак саме ці документи, які визначені нормами ПК України не були надані ПП "Приватбуд-А" до перевірки Тернопільській ОДПІ в 2012 році, в результаті чого визначено суму заниженого податку на прибуток.
Натомість під час податкової перевірки підприємством не надано первинних документів, які б підтверджували задекларовану суму витрат на суму 2 908 315грн, які були понесені ПП "Приватбуд-А" упродовж звітного 2008 року.
Тож у даному випадку ОСОБА_1 безпідставно стверджує про неефективність досудового розслідування, посилаючись на неналежну оцінку та ігнорування слідчими висновку судово-економічної експертизи. При цьому слід зауважити, що в силу частини 10 статті 101 КПК України висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження. Інших підтверджених грубих недоліків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, які могли б вплинути на хід і результат досудового розслідування, ОСОБА_1 не наведено.
Проте незважаючи на неодноразове скасування постанов про закриття кримінального провадження, жоден із слідчих суддів не встановив грубих і серйозних недоліків у проведенні досудового розслідування кримінального провадження, адже ні слідчі судді під час скасування постанов про закриття кримінального провадженні, ні сам позивач не вказували на конкретні кроки, які, ймовірно, призвели б до встановлення у діях працівників Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області ознак злочину, при тому що матеріали кримінального провадження навпаки містили докази, які виправдовують таких працівників, адже правомірність нарахування податкових зобов'язань підтверджена рішенням судів про стягнення цієї заборгованості і ці рішення судів набрали законної сили.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач обмежився виключно констатацією факту скасування постанов слідчих і навіть не вказав, в чому полягає неефективність досудового розслідування. Також, надаючи оцінку обставинам вчинення ймовірного злочину та засобам, які необхідно було б вжити з метою його розкриття, позивач обмежившись лишень констатацією факту про відсутність остаточного результату не зазначає конкретних недоліків досудового розслідування та який саме комплекс слідчих дій має бути зроблено і в чому полягає бездіяльність слідчих, яка на думку позивача призвела до надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності остаточного результату.
Відповідно немає підстав для висновку, що в діях відповідача наявні ознаки протиправності як обов'язкового елемента для притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Відтак дії відповідача жодним чином не могли спричинити для позивача моральної шкоди, а аргументи позивача про протилежне свідчать лише про його незгоду із діями слідчих, а не про заподіяння йому моральної шкоди. Таким чином, позовні вимоги ПП "Приватбуд-А" по суті є недоведеними та не підлягають задоволенню.
2.3. Аргументи відповідача 2 - Тернопільської обласної прокуратури.
У відзиві на позовну заяву № 15-550ВИХ-25 15-1946-25 від 13.08.2025 (вх. № 5867 від18.08.2025), відповідач 2, щодо позовних вимог позивача заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, так як спричинення шкоди ПП "Приватбуд-А" не підтверджено доказами, як і причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і протиправними діями Тернопільської обласної прокуратури, а також не обґрунтовано, у чому саме полягає спричинена моральна шкода, а постановлені ухвали слідчих суддів не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначає, що в ході досудового розслідування, встановлено, що істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб діями службових осіб Тернопільської ОДПІ не завдано, а також враховуючи те, що грошові зобов'язання визначені контролюючим органом, ПП "Приватбуд-А" не оскаржувалися у передбаченому законом порядку, тому вважаються узгодженими, водночас судовими рішеннями задовольнялися позовні вимоги Тернопільської ОДПІ про стягнення боргу, чим підтверджується правомірність їх дій.
Відповідач 2 зазначає, що проаналізувавши матеріали кримінального провадження та комплексно оцінивши отримані відомості, прийнявши до уваги відсутність сукупності об'єктивних, неупереджених і достатніх даних для доведення вини осіб у суді, слідчий прийшов до висновку, що в діях службових осіб Тернопільської ОДПІ відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.
Зазначене рішення про закриття кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 14.05.2025 скасовано за скаргою директора ПП "Приватбуд-А" Шмідта А.Л.
Рішення про закриття провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України прийнято ще 08.09.2017.
Слідчим СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області 25.12.2025 Шмідту А.Л. вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого та допитаного його як потерпілого.
Разом з тим, в ході проведення досудового розслідування не встановлено обставин, які б свідчили про завдання Шмідту А.Л. чи приватному підприємству моральної, фізичної або майнової шкоди, а також наявності в діях працівників податкової служби ознак складу кримінального правопорушення, у зв'язку з чим неодноразово приймались рішення про закриття кримінального провадження.
Зазначає, що сам факт оскарження ПП "Приватбуд-А" до слідчого судді рішень про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015210010003743 та винесення слідчим суддею процесуальних ухвал про скасування прийнятих слідчим рішень і зобов'язання виконати певні процесуальні дії, не може бути безспірним доказом того, що діями чи бездіяльністю службових осіб прокуратури чи ДБР заподіяно підприємству моральну шкоду.
Відтак, незгода позивача з постановленими рішеннями органу досудового розслідування про завершення досудового розслідування, які він неодноразово (4 рази) оскаржував в порядку, передбаченому КПК України не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди і не тягне наслідки цивільно-правового характеру. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.12.2021 у справі № 646/5190/19-ц, провадження № 61-3057св21.
Відповідач наголошує, що позивачем не надано до суду жодного доказу, який би свідчив та підтверджував неправомірність дій відповідачів, наслідком якого було б завдання позивачу моральної шкоди.
2.4. Аргументи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державної казначейської служби України.
У відзиві на позовну заяву від 03.11.2025 (вх. № 7722 від 04.11.2025) третьою особою зазначено, що Казначейство, яке залучено до справи як відповідач, згідно із своїми функціональними обов'язками не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) вказано, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Казначейства чи ї його територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Казначейство чи її територіальний орган.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 641/4272/19 зазначено, що залучення або незалучення до участі у спорах з державою ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення відповідача у справі, оскільки таким належним відповідачем є Держава Україна, а не ДКС України чи її територіальний орган (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25 березня 2020 року № 641/8857/17 (пункт 64)).
Тому у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсації), немає необхідності визначати відповідачем ДКС України або її територіальний орган. Останні зобов'язані виконати відповідне рішення суду незалежно від їхньої участі у розгляді справи за позовом до держави.
Таким чином, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав). Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов'язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів.
З огляду на наведене, просить у задоволенні позовних вимог ПП "Приватбуд-А" відмовити.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як слідує з матеріалів справи, 22.12.2015 в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області надійшла ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Делікатної Л.В. №607/18968/15-к від 18.12.2015 про зобов'язання внесення відомостей до ЄРДР, згідно заяви директора ПП "Приватбуд-А" Шмідта А.Л. від 02.12.2015, в якій останній просить вжити міри до Козака О.С., який самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчиняє дії щодо користування творчою майстернею в м. Тернополі, по вул. Київська, 6А приміщення №73.
23.12.2015, за даним фактом, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015210010003743 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Також, під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Приватбуд-А" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.12.2006 по 30.06.2012, службові особи Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, завдали матеріальної шкоди інтересам ПП "Приватбуд-А" та в подальшому незаконно відчужили через товарну біржу, приміщення №73, будинку АДРЕСА_1 .
29.12.2016, за даним фактом, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016210010001153, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
30.03.2016 матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12015210010003743 від 23.12.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, та №12016210010001153 від 29.03.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.367 КК України, об'єднані в одне кримінальне провадження за №12015210010003743.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.04.2019 у справі №607/3350/19 скаргу директора ПП "Приватбуд-А" на бездіяльність прокуратури Тернопільської області у кримінальному провадженні №12015210010003743 від 23.12.2015 задоволено. Зобов'язано прокурора прокуратури Тернопільської області у кримінальному провадженні №12015210010003743 від 23.12.2015, в межах повноважень, передбачених ст. 36 КПК України, вчинити дії щодо визначення необхідних для проведення слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження.
Постановою слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Летняки Андрія Романовича від 30.12.2021, кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015210010003743 від 23.12.2015, закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діяннях службових осіб Тернопільської ОДПІ складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.02.2022 у справі №607/2773/22 за скаргою директора ПП "Приватбуд-А" постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові від 30.12.2021 про закриття кримінального провадження №12015210010003743 від 23.12.2015 року скасовано.
Постановою слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Летняки А.Р. від 12.10.2022 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015210010003743 від 23.12.2015, закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діяннях службових осіб Тернопільської ОДПІ складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.03.2023 у справі №607/4084/23 за скаргою директора ПП "Приватбуд-А" постанову слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Летняка А.Р. від 12 жовтня 2022 про закриття кримінального провадження №12015210010003743 від 23 грудня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, скасовано.
Постановою слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Майки П.В. від 30.11.2023 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015210010003743 від 23.12.2015, закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діяннях службових осіб Тернопільської ОДПІ складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.02.2024 у справі №607/1132/24 за скаргою директора ПП «Приватбуд-А» постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові від 30.11.2023 про закриття кримінального провадження № 12015210010003743 від 23.12.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, скасовано.
Постановою старшого слідчого в ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Качмара С.В. від 22.11.2024 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015210010003743 від 23.12.2015, закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діяннях службових осіб Тернопільської ОДПІ складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.05.2025 у справі №607/7645/25 за скаргою директора ПП «Приватбуд-А» Шмідта А.Л. скасовано постанову старшого слідчого в ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Качмара С.В. від 22.11.2024 про закриття кримінального провадження № 12015210010003743 від 23.12.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні триває понад дев'ять років, однак жодних ефективних процесуальних дій не вчинено. Постанови про закриття провадження неодноразово скасовувалися слідчим суддею як незаконні, що свідчить про системну бездіяльність органу досудового розслідування та прокуратури. Така бездіяльність, яка порушує право позивача ПП "Приватбуд-А" на ефективний захист, гарантований статтею 56 Конституції України, статтями 13 і 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та призвела до заподіяння моральної шкоди у вигляді тривалого стану правової невизначеності,знецінення правових очікувань та втрати довіри до органів правопорядку.
З урахуванням характеру і тривалості страждань, а також принципів розумності та справедливості, позивач ПП "Приватбуд-А" просить стягнути з Державного бюджету України компенсації моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.
4. Норми права та судова практика, які застосував суд.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Пунктами 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України визначено такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
В частині другій статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що "шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України".
Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
У силу статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Способами захисту ділової репутації може бути вимога про відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної такими порушеннями юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.
Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 №2664-III (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.
Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК України.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
За змістом норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, у тому числі моральної, є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач.
З наведеного слідує, що зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
У вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди, завданої юридичній особі, господарський суд в кожному конкретному випадку повинен з'ясовувати, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяні йому втрати немайнового характеру та чим (якими доказами) він обґрунтовує розмір відшкодування такої шкоди, що підлягає стягненню.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22 виснувала, що для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою. Аналогічний висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Тобто протиправність дій чи бездіяльності заподіювача має бути прямою причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки. Такий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 30.01.2019 № 199/1478/17, від 27.11.2019 у справі № 641/2198/17, від 13.01.2020 у справі № 227/2572/19, від 21.02.2020 у справі № 521/2951/17 та від 19.03.2020 у справі № 686/13212/19.
5. Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи та обставини справи.
Позивач стверджує, що неправомірними діями Територіального управління Державного бюро розслідувань та Тернопільської обласної прокуратури під час досудового розслідування кримінального провадження №12015210010003743 від 23.12.2015, які полягають в неефективному досудовому розслідуванні кримінального провадження, йому завдано моральної шкоди у вигляді тривалого стану правової невизначеності, знецінення правових очікувань та втрати довіри до органів правопорядку.
При цьому, відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу наведеної норми вбачається, що заподіяння моральної шкоди юридичній особі проявляється у приниженні ділової репутації юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу. Визначення терміну «ділова репутація» наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», за змістом якої діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства.
Згідно з роз'ясненнями, які надані в пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Як слідує із матеріалів справи, позивач наводить перелік явищ, при виникненні яких моральна шкода може бути заподіяння виключно фізичній особі і одночасно, не наводить жодного аргументу про події, які можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди саме юридичній особі.
У ч. 2 п. 5 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» № 01-8/184 від 28 березня 2007 р. Вищий господарський суд України роз'яснив, що діловою репутацією юридичної особи є престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед споживачів її товарів і послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами ст. 1166, 1167 ЦК. Положення цих норм щодо категорій поширювачів такої інформації можуть бути конкретизовані в окремих законах.
Отже, судом встановлено, що звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації ПП "Приватбуд-А" або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, зокрема вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача, внаслідок дій чи бездіяльності Територіального управління Державного бюро розслідувань та Тернопільської обласної прокуратури під час досудового розслідування кримінального провадження №12015210010003743 від 23.12.2015.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
6. Загальний висновок.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", який на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.
У відповідності до частин 1,2 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
7. Судові витрати.
Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позову, судові витрати, суд покладає на позивача.
Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.
Повне рішення, з урахуванням відпустки та тимчасової непрацездатності судді, складено 05.02.2026.
Повний текст рішення надіслати учасникам справи до їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко