Справа № 167/1272/25
Номер провадження 2/167/80/26
06 лютого 2026 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Сіліча І. І.,
з участю секретаря судового засідання Матвійчук Л. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданий в її інтересах представником ОСОБА_2 до Рожищенської міської ради Луцького району Волиснької області про визнання права власності на спадкове майно
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Петрук В. А. звернувся до суду з позовом до Рожищенської міської ради Луцького району Волиснької області про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . Після смерті останньої відкрилась спадщина на майно, зокрема земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства та земельну ділянку площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Зазначає, що вказані земельні ділянки ОСОБА_3 успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого чоловіка ОСОБА_4 , однак не оформила своїх спадкових прав належним чином. 17 грудня 2019 року на випадок своєї смерті спадкодавець ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого вищевказані земельні ділянки заповіла своїй дочці ОСОБА_1 .
Вказує, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері та прийняла спадщину. Звернувшись до нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки отримала відмову у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.
На підставі викладеного, просить суд визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: Волинська область Луцький район (раніше Рожищенський район), село Незвір (територія Луківської сільської ради) та, які були передані у приватну власність ОСОБА_4 на підставі рішення Луківської сільської ради Рожищенського району Волинської області від 07 квітня 1994 року № 51 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачу Рожищенській міській раді Луцького району Волинської області було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися. Згідно поданої заяви просили розгляд справи проводити у їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Представник відповідача Рожищенської міської рада Луцького району Волинської області в підготовче засідання не з'явився, 06 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» надіслав суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у їхній відсутності. Проти задоволення позову не заперечують.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 17 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 17 грудня 2025 року о 09 год 00 хв. Витребувано у приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Матвійчук С. П. належним чином засвідчену копію спадкової справи №143/2021, щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті 06 лютого 2026 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.
Згідно копії рішення сесії Луківської сільської ради народних депутатів Рожищенського району Волинської області №51 від 07 квітня 1994 року «Про приватизацію земельних ділянок», виданої державним архівом Волинської області 22 вересня 2025 року за №509/01-25, вирішено передати безоплатно у власність спадкодацю ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства, 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 08 травня 1996 року Луківською сільською радою Рожищенського району Волинської області ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено, що спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, вступивши у фактичне управління та володіння ним. Однак не оформила своїх спадковим прав.
Спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 02 червня 2021 року виконавчим комітетом Луківської сільської ради Рожищенського району Волинської області.
17 грудня 2019 року навипадок своєї смерті спадкодавець ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла дочці ОСОБА_1 .
Спадкодавець ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 з дочкою ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області від 10 серпня 2021 року № 362.
Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 як матір'ю та дочкою, підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , згідно якого встановлено, що позивач після одруження змінила прізвище ОСОБА_7 на Юриста.
З копії матеріалів спадкової справи № 143/2021, заведеної 12 серпня 2021 року після смерті ОСОБА_3 встановлено, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 спадщину після смерті матері ОСОБА_3 прийняла шляхом подачі заяви про прийняття спадщини. Інших спадкоємців за законом чи заповітом немає.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 листопада 2025 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Матвійчук С. П. позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,60 га та площею 0,22 га, які розташовані за адресою: с. Незвір Луцького району Волинської області (територія Луківської сільської ради), цільове призначення яких: для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, що належали ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно на ім'я спадкодавця - ОСОБА_3 .
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наявністю у позивачів права на спадкування за заповітом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Положеннями ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Відповідно до положень ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно положень ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
За змістом ст. 6 ЗК України 1990 року (що діяв на момент передачі земельної ділянки) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян, з поміж іншого, для: будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу.
Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення (ст. 17 ЗК України 1990 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 провадження № 61-26091св18, зазначено, що у разі якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця.
Якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 14-652цс18.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 (провадження № 61-41370св18), зроблено висновок, що «особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц (провадження № 61-14127св18), зроблено висновок, що «у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації».
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
На підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів судом встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_4 успадкувала земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться на території Луківської сільської ради Рожищенського району Волинської області, проте право власності не оформила.
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , у встановлений законом строк спадщину прийняла. У видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки позивачу відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця ОСОБА_3 .
За наведених обставин, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити та в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: Волинська область Луцький район (раніше Рожищенський район), село Незвір (територія Луківської сільської ради) та були передані у приватну власність ОСОБА_4 на підставі рішення Луківської сільської ради Рожищенського району Волинської області від 07 квітня 1994 року № 51.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, згідно клопотання представника позивача судовий збір необхідно залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 89, 247, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 , поданий в її інтересах представником ОСОБА_2 до Рожищенської міської ради Луцького району Волиснької області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельної ділянки площею площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: Волинська область Луцький район (раніше Рожищенський район), село Незвір (територія Луківської сільської ради) та були передані у приватну власність ОСОБА_4 на підставі рішення Луківської сільської ради Рожищенського району Волинської області від 07 квітня 1994 року № 51 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сплачений судовий збір залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 06 лютого 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Представника заявника: ОСОБА_2 , місце роботи: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Відповідач: Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області, місцезнаходження: м. Рожище, вул. Незалежності, буд. 60 Луцький район Волинська область, код ЄДРПОУ 04333268.
Головуючий суддя І. І. Сіліч