просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
06 лютого 2026 року м.Харків Справа № 913/290/25
Провадження № 4/913/290/25
Господарський суд Луганської області у складі судді Ірини ГОЛЕНКО, розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 10.12.2025
Державного підприємства «Укрвугілля», м. Київ
до відповідача - Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 154949 грн 41 коп.
Без виклику (повідомлення) сторін,
Державне підприємство «Укрвугілля» звернулося до Господарського суду Луганської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовною заявою до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення 154949 грн 41 коп., з яких: 105934 грн 44 коп. - збитки, 10700 грн 83 коп. - 3% річних, 38314 грн 14 коп. - інфляційні втрати.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним на виконання умов договору поставки рядового вугілля від 05.03.2021 № 05-21/РВ було здійснено оплату придбаного у відповідача вугілля на суму 1642401 грн 65 коп., у т. ч. 273733 грн 61 коп. ПДВ. За заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 0219/02 від 31.01.2022 зобов'язання ДП «Укрвугілля» по оплаті поставленого вугілля за зазначеним договором припинилися зарахуванням зустрічних вимог частково на суму 335606 грн 65 коп., в т. ч. 55934 грн 44 коп. ПДВ, та становлять 1306795 грн 00 коп. Позивач 14.02.2022 здійснив оплату вугілля на суму 300000 грн 00 коп., в т. ч. 50000 грн 00 коп. ПДВ. Загальна сума оплаченого позивачем ПДВ становить 105934 грн 44 коп.
Як зазначає позивач у позові, в порушення п. п. 6.6.2, 7.8 договору поставки рядового вугілля від 05.03.2021 № 05-21/РВ та вимог податкового законодавства відповідач не виписав та не здійснив реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавило позивача права включити вказану суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму сплаченого ПДВ у розмірі 105934 грн 44 коп. Тому позивач посилається на понесення збитків у вказаному розмірі, які підлягають відшкодуванню відповідачем.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Голенко І.П.
Господарський суд Луганської області ухвалою від 12.12.2025 відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, а також встановив сторонам строки для подання процесуальних заяв по суті.
Ухвала суду від 12.12.2025 надсилалась позивачу та його представнику в їх електронні кабінети підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» та отримана 12.12.2025 о 17 год. 08 хв. позивачем та о 17 год. 14 хв. представником позивача Маковієм В.В., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідач не має електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», тому суд направив ухвалу суду від 12.12.2025 на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 (зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а також ІНФОРМАЦІЯ_1, але відповідно до сформованої довідки документ повернено ( не доставлено ) з повідомленням про помилку.
12.12.2025 суд також розмістив відповідне повідомлення на сторінці Господарського суду Луганської області (у розділі «Інше - Повідомлення для учасників справ, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях»), враховуючи Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд також враховує висновок Європейського суду з прав людини про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Отже судом вчинені всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення його процесуальних прав на подання відзиву та клопотань щодо розгляду справи у встановлені судом строки.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно із ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.
Між Державним підприємством «Укрвугілля» (далі покупець) та Акціонерним товариством «Лисичанськвугілля» (далі постачальник) укладено договір поставки рядового вугілля від 05.03.2021 № 05-21/РВ (далі договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю рядове вугілля (далі вугілля), а покупець прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених даним договором. (п. 1.1, 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.3 договору, вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля, складеного на підставі наданих постачальником копій наступних документів: посвідчень про якість, рахунків-фактур, підписаного постачальником та вантажоодержувачем Акту звіряння поставок вугілля по кількості та якості. Датою поставки є дата підписання акту приймання-передачі вугілля.
Згідно п. 5.1 покупець оплачує постачальнику вартість вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання відповідного акту приймання - передачі вугілля. Покупець має право здійснити попередню оплату вугілля.
У п. 3.4.5 договору передбачено, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань, вимагати відшкодування в повному обсязі всіх збитків, пов'язаних з невиконанням/неналежним виконанням Постачальником своїх зобов'язань і сплати штрафних санкцій.
Пунктом 8.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2021.
Договір підписаний належним чином обома сторонами та скріплений печатками підприємств.
У договорі поставки рядового вугілля від 05.03.2021 № 05-21/РВ, який доданий до позовної заяви, відсутні пункти 7.8 та 6.2.2 (з урахуванням технічної помилки в нумерації пунктів) з тим змістом, який наведений у позовній заяві, і тому посилання позивача у позові в обґрунтування вимог на ці пункти договору є безпідставними.
Відповідач на виконання умов договору № 05-21/РВ від 05.03.2021 протягом дії договору поставив позивачу 859,500 т вугілля на загальну суму 1642401,65 грн, що підтверджується актами приймання-передачі партій вугільної продукції від 29.01.2022 (до акту звіряння кількості та якості № 6), за яким передано вугілля в кількості 616,900 т вартістю 1276664, 68 грн та актом від 31.01.2022 (до акту звіряння кількості та якості № 8), за яким передано вугілля в кількості 242,600 т вартістю 365736,97 грн. Ці акти належним чином підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.
31.01.2022 сторони договору підписали заяву № 0219/02 про припинення зобов'язань зарахуванням однорідних вимог між ДП «Укрвугілля» та АТ « Лисичанськвугілля» на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 203 Господарського кодексу України. Відповідно до цієї заяви зобов'язання ДП «Укрвугілля» по оплаті вартості поставленого вугілля за договором № 05-21/РВ від 05.03.2021 припинилися частково зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 335 606, 65 грн (в т. ч. ПДВ 55 934,44 грн) та становить 1 306 795, 00 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2022 за договором № 05-21/РВ від 05.03.2021. Цей акт належним чином підписаний сторонами договору та скріплений печатками підприємств.
ДП «Укрвугілля» (позивач) здійснило оплату за вугілля на суму 300 000 грн з призначенням платежу «Оплата за вугілля згідно Договір поставки рядового вугілля № 05-21/РВ від 05.03.2021. Тендеру не підлягає, ПДВ 20%- 50000 грн», що підтверджується платіжним дорученням № 169 від 14.02.2022.
Отже ДП «Укрвугілля» здійснило оплату товару (вугілля) відповідачу за договором на загальну суму 635 606,65 грн, у т. ч. 105 934,44 грн ПДВ.
У податкових деклараціях з додатками, Витягу з електронного кабінету платника податків ДП «Укрвугілля», реєстру отриманих ПН/РК від контрагента АТ «Лисичанськвугілля» за період з 31.01.2022 по 25.11.2025, додані позивачем до позовної заяви, відсутні відомості щодо факту реєстрації відповідачем податкових накладних для позивача та, відповідно, неможливість використання позивачем незареєстрованих податкових накладних для формування податкового кредиту, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ позивача саме з січня 2022 року, коли була здійснена перша оплата (заява № 0219/02 від 31.01.2022.).
Відповідно до відповіді Державної податкової служби України від 17.09.2024 № 4520/ІПК/99-00-21-03-03 ІПК на звернення позивача від 07.08.2024 № 0516/06 «якщо на дату реєстрації в ЄРПН постачальником відповідної податкової накладної терміни, встановленi пунктом 198.6 статтi 198 розділу V ПКУ (з урахуванням зупинення термінів відповідно до пункту 102.9 статті 102 глави 9 розділу II ПКУ та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ), минули, покупець втрачає право на формування податкового кредиту на підставі такої податкової накладної».
Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 0784/06 від 24.10.2024 на суму 105934,44 грн. у зв'язку з невиконанням визначеного законом обов'язку зареєструвати податковi накладнi та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту покупця, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками покупця (позивача у цій справі).
Проте, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу цієї вимоги.
З урахуванням викладеного, постачальник (відповідач у справі) отримав оплату за вугілля на загальну суму 635 606,65 грн, проте не виписав та не здійснив реєстрацію податкових накладних в ЄРПН на суму ПДВ у розмірі 105 934,44 грн, що призвело до виникнення збитків у позивача.
Отже, підставою для звернення позивача до суду з цим позовом стало невиконання АТ «Лисичанськвугілля» своїх зобов'язань, що призвело до втрати можливості ДП «Укрвугілля» отримати право на податковий кредит з ПДВ, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача 154949 грн 41 коп., з яких: 105934 грн 44 коп. - збитки, 10700 грн 83 коп. - 3% річних, 38314 грн 14 коп. - інфляційні втрати.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Предметом розгляду у справі є вимога Державного підприємства «Укрвугілля» про відшкодування збитків у розмірі 105934 грн 44 коп., які, на думку позивача, були завдані АТ «Лисичанськвугілля» у зв'язку з втратою позивачем права на податковий кредит через нерозміщення податкової накладної в ЄРПН.
Отже суть спору полягає у з'ясуванні того, чи підлягає відшкодуванню сума ПДВ, яку позивач не зміг включити до складу податкового кредиту через невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо реєстрації податкової накладної, передбаченого нормами Податкового кодексу України.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або
санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така
поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності, полягає у ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
У постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 наголошується на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Отже, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення (постанова Верховного Суду від 02.05.2024 у справі № 914/127/20).
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/ послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Отже, аналіз вищезазначених приписів податкового законодавства свідчить про те, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за загальним правилом, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Матеріали справи підтверджують факт укладання між сторонами спору договору поставки рядового вугілля від 05.03.2021 № 05-21/РВ, а також факт постачання відповідачем 859,500 т вугілля на загальну суму 1642401,65 грн (акти приймання-передачі партій вугільної продукції від 29.01.2022 та від 31.01.2022) та оплати позивачем на загальну суму 635 606,65 грн, у т. ч. 105 934,44 грн ПДВ (заява № 0219/02 про припинення зобов'язань зарахуванням однорідних вимог між ДП «Укрвугілля» та АТ « Лисичанськвугілля» від 31.01.2022, платіжне доручення № 169 від 14.02.2022).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН.
Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Разом з цим, відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Отже, саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Згідно з п. 201.1 та 201.10 ст. 201 розділу V ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановленi ПК України терміни.
В матеріалах справи відсутні докази складання відповідачем та реєстрації податкових накладних із відображенням зазначених оплат позивача за поставлене йому вугілля за вказаними вище актами. У зв'язку з чим відповідач порушив вимоги Податкового кодексу України щодо своєчасного складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 914/2524/21 зазначено, що хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.
Враховуючи наведені вище обставини справи, надані докази господарський суд дійшов висновку, що у діях відповідача наявні всі необхідні складові елементи цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування збитків у межах господарського спору.
Зокрема, протиправність поведінки відповідача полягає у невиконанні ним передбаченого податковим законодавством (п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України) обов'язку щодо своєчасного складання та реєстрації податкових накладних, що позбавило позивача можливості реалізувати право на податковий кредит; факт заподіяння збитків полягає у тому, що позивачем сплачено відповідачу грошові кошти у складі вартості товару, включаючи ПДВ, однак унаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних, позивач втратив право включити сплачений ПДВ до складу податкового кредиту, що призвело до безповоротної фінансової втрати на відповідну суму.
Причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіяною шкодою є не реєстрація податкових накладних, яка унеможливила включення відповідних сум до податкового кредиту у межах встановленого законом строку (365 календарних днів), що прямо передбачено п. 198.6 ст. 198 ПК України.
Щодо вини відповідача, то згідно з усталеною судовою практикою та положеннями статей 614 і 1166 ЦК України, вона презюмується, а доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних обставин, що унеможливили належне виконання відповідачем свого обов'язку, матеріали справи не містять і таких доказів самим відповідачем не надано.
Враховуючи встановлені обставини справи, положення законодавства та наведені правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що вимога про відшкодування збитків у сумі 105934 грн 44 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 10700 грн 83 коп. за період з 15.07.2022 до 25.11.2025 та інфляційних втрат у сумі 38314 грн 14 коп. за період з липня 2022 року до жовтня 2025 року включно, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 у п. 43. Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28; № у ЄДРСР 73469624), від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункти 21, 22, 25, 42, 45; № у ЄДРСР 74838873), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (№ у ЄДРСР 82997465)).
Згідно із наданого розрахунку позивач заявив до стягнення 3% річних за період з 15.07.2022 по 25.11.2025 у розмірі 10700 грн. 83 коп.
У постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 200/4768/23 зазначено, що ' 03 2022 2118-IX « ? ? ? ? ? ? ».
Цим Законом підрозділ 10 розділу XX ПК України був доповнений пунктом 69, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Проте, правове регулювання спірних правовідносин у зв'язку із продовженням воєнного стану змінилося з 27 травня 2022 року.
Так, 27 травня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).
У цьому Законі підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Отже, з наведених положень закону вбачається, що останнім днем виконання відповідачем свого обов'язку щодо реєстрації податкових накладних є 15 липня 2022 року, про що також зазначає позивач у позові.
У ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тому перший день прострочення слід вважати 16.07.2022.
Суд здійснив власний розрахунок 3% річних та дійшов висновку, що правильним слід вважати період нарахування 3% річних з 16.07.2022 по 25.11.2025, які складають 10692 грн 12 коп.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних у сумі 10692 грн 12 коп. за період з 16.07.2022 до 25.11.2025. У задоволенні решти вимог у сумі 8 грн 71 коп. слід відмовити.
Згідно із наданого розрахунку позивач заявив до стягнення інфляційні втрати у розмірі 38314 грн 14 коп. за період з липня 2022 року по жовтень 2025 року включно.
Якщо період прострочення виконання зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Враховуючи вищевказану правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що слід вважати правильним період нарахування інфляційних втрат з серпня 2022 року, (враховуючи перший день прострочення 16.07.2022), до жовтня 2025 року (включно).
Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат, за результатами якого сума інфляційних втрат за період з серпня 2022 року до жовтня 2025 року (включно) склала 37311 грн 42 коп.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати у сумі 37311 грн 42 коп. за період з серпня 2022 року до жовтня 2025 року включно. У задоволенні решти вимог у сумі 1002 грн 72 коп. слід відмовити.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути 153937 грн 98 коп., з яких: 105934 грн 44 коп. - збитки, 10692 грн 12 коп. - 3% річних, 37311 грн 42 коп. - інфляційні втрати. У задоволені решти позову слід відмовити.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України, витрати позивача на судовий збір покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд ухвалює та підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1, ідентифікаційний код 32359108) на користь Державного підприємства «Укрвугілля» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 11, офіс 19, ідентифікаційний код 43474633) збитки в сумі 105934 грн 44 коп., 3% річних в сумі 10692 грн 12 коп., інфляційні втрати в сумі 37311 грн 42 коп., судовий збір у сумі 2406 грн 59 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано - 06.02.2026
Суддя Ірина ГОЛЕНКО