ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2026Справа № 910/13616/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Імпорт логістік групп» (Україна, 49089, м. Дніпро, вул. Шапарда Алана, буд. 14, секція 3, кв. 96; ідентифікаційний код: 41795971)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Олімпікс» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Банкова, буд. 2; ідентифікаційний код: 39288133)
про стягнення 84 780,53 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “Імпорт логістік групп» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Олімпікс» (далі - відповідач) про стягнення 84 780,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки № ІЛГ-030324 від 03.03.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
20.11.2025 представником позивача сформовано в системі “Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 20.11.2025 зареєстрована в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам до їхніх електронних кабінетів 26.11.2025. Відповідно до повідомлення про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету особи, 26.11.2025 судом отримано інформацію про доставку ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет відповідача.
Пунктом 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Імпорт логістік групп» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Олімпікс» (далі - покупець) було укладено Договір поставки №ІЛГ-030324 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник на підставі письмово узгоджених і затверджених сторонами Додатків (Специфікацій) та/або супровідних бухгалтерських документів, що є невід'ємною частиною Договору, зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товари, що визначені у Додатках (Специфікаціях) та/або супровідних бухгалтерських документах, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну, узгоджену сторонами у відповідному Додатку (Специфікації) та/або супровідних бухгалтерських документах.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування, асортимент, кількість, ціна товару визначаються сторонами в Додатках (Специфікаціях) та/або в супровідних бухгалтерських документах, які з моменту їхнього підписання сторонами є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1 Договору ціна товару, що поставляється по цьому договору, визначається у відповідному Додатку (Специфікації) та/або в супровідних бухгалтерських документах та містить у собі всі витрати, пов'язані з завантаженням, пакуванням і маркуванням товару, а якщо умови передбачають доставку товару покупцю - перевезенням товару.
Якщо інші умови не вказані в специфікації та/або в бухгалтерських супровідних документах, оплата товару за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування оплати у розмірі 100 % вартості товару, передбаченої у специфікації та/або в бухгалтерських супровідних документах, протягом 14-ти (чотирнадцяти) днів, наступних за днем відвантаження товару (п. 2.6 Договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору поставка товару здійснюється у строк, зазначений у специфікації та/або в бухгалтерських супровідних документах.
У пункті 11.6 Договору сторони домовились, що направлення документів, які виникають під час виконання договору, може здійснюватися у вигляді електронних документів із застосуванням до них кваліфікованого електронного підпису та печатки (далі - КЕП).
Обмін документами здійснюється із застосуванням положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронні довірчі послуги" та чинного законодавства в Україні.
Сторони зобов'язуються щоденно слідкувати за надходженнями електронних документів та своєчасно здійснювати їх прийняття, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій стороні.
Електронні документи вважаються отриманими якщо протягом передбаченого договором строку сторона - одержувач не надіслала стороні - відправнику мотивованої відмови від підписання електронних документів у строки згідно договору. Мотивована відмова від підписання електронних документів надсилається через механізм відхилення електронного документа з обов'язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини відхилення.
Про направлення та отримання сторонами електронних документів свідчить сформована системою електронного документообігу квитанція.
На виконання умов Договору позивачем у вересні 2024 року - березні 2025 року було поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 229705,44 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних від 05.09.2024 №1990 на суму 11820,00 грн, від 07.10.2024 №2251 на суму 29000,00 грн, від 08.10.2024 №2257 на суму 3962,50 грн, від 17.10.2024 №2354 на суму 21090,00 грн, від 29.10.2024 №2452 на суму 28320,00 грн, від 05.12.2024 №2761 на суму 64270,00 грн, від 20.03.2025 №650 на суму 26741,54 грн, від 20.03.2025 №651 на суму 44501,40 грн.
Відповідачем було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару в загальному розмірі 158462,50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №3471 від 05.09.2024 на суму 11820,00 грн, №3509 від 07.10.2024 на суму 19700,00 грн, №3510 від 07.10.2024 на суму 9300,00 грн, №3511 від 07.10.2024 на суму 3962,50 грн, №3527 від 17.10.2024 на суму 21090,00 грн, №3550 від 28.11.2024 на суму 28320,00 грн, №3584 від 03.12.2024 на суму 24270,00 грн, №3585 від 03.12.2024 на суму 20000,00 грн, №3586 від 03.12.2024 на суму 20000,00 грн.
Позивачем було зареєстровано податкові накладні №159 від 20.03.2025 на суму 26741,54 грн та №160 від 20.03.2025 на суму 44501,40 грн у Єдиному реєстрі податкових накладних.
З огляду на те, що відповідач не виконав у повному обсязі свої грошові зобов'язання за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 71242,94 грн, пеню в розмірі 11012,40 грн, інфляційні втрати в розмірі 1430,20 грн та 3% річних у розмірі 1094,99 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 229705,44 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
Зокрема, 20.03.2025 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар вартістю 71242,94 грн, що підтверджується видатковими накладними від 20.03.2025 №650 на суму 26741,54 грн, від 20.03.2025 №651 на суму 44501,40 грн.
Вищевказані накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого сторонами в Договорі порядку розрахунків, плата за товар вноситься протягом 14-ти (чотирнадцяти) днів, наступних за днем відвантаження товару.
Зважаючи на викладене, строк оплати товару за Договором є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відсутність повної оплати поставленого за Договором товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 71242,94 грн визнається судом обґрунтованою.
Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає таке.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 6.3 Договору за порушення строків виконання зобов'язань з винної сторони на користь іншої сторони стягується неустойка у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невиконаного зобов'язання, але не більше його вартості. У разі відсутності вартості зобов'язання сторони домовились використовувати вартість товарів, який підлягає поставці, який безпосередньо пов'язаний з таким зобов'язанням.
Позивачем, з огляду на встановлений судом строк оплати товару, правомірно заявлено до стягнення пеню, нараховану за період прострочення з 29.04.2025 по 28.10.2025.
Оскільки невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної оплати поставленого товару підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення пені визнається судом обґрунтованою.
Наданий позивачем розрахунок пені не є арифметично вірним, однак заявлений позивачем розмір пені не перевищує розміру, розрахованого судом, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних не є арифметично вірними, однак заявлені позивачем розміри інфляційних втрат та 3% річних не перевищують розмірів, розрахованих судом, відтак позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість у розмірі 71242,94 грн, пеня в розмірі 11012,40 грн, інфляційні втрати в розмірі 1430,20 грн та 3% річних у розмірі 1094,99 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Олімпікс» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Банкова, буд. 2; ідентифікаційний код: 39288133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Імпорт логістік групп» (Україна, 49089, м. Дніпро, вул. Шапарда Алана, буд. 14, секція 3, кв. 96; ідентифікаційний код: 41795971) заборгованість у розмірі 71242 (сімдесят одна тисяча двісті сорок дві) грн 94 коп., пеню в розмірі 11012 (одинадцять тисяч дванадцять) грн 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 1094 (одна тисяча дев'яносто чотири) грн 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 06.02.2026.
Суддя О.В. Нечай