ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2026Справа № 910/620/25 (910/14930/25)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська,148, ідентифікаційний код 40806442)
до Приватного підприємства "Нова компанія" (79035, м.Львів, вул. Зелена,147, ідентифікаційний код 42083215)
про стягнення 1 482 250,50грн.
в межах справи №910/620/25
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.Смарт Трейдинг" (04053, м. Київ, вул. провулок Варязький,4Б, оф. 31, ідентифікаційний номер 38960764)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська,148, ідентифікаційний номер 40806442)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Представники учасників: не викликались.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/620/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажні системи України" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Нова компанія" про стягнення 1 482 250,50грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
23.12.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
29.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Дане клопотання обгрунтоване тим, що відповідачем разом із відзивом поданий значний обсяг доказів, що не надавався ним раніше на запити арбітражного керуючого. У зв'язку з цим, представником ТОВ «Вантажні системи України» здійснюється підготовка окремої позовної заяви про визнання недійсними правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог для забезпечення реального та ефективного захисту майнових інтересів боржника. З огляду на вказане, позивач зауважив, що справа є складною, потребує дослідження значного обсягу доказів, встановлення фактичних обставин, перевірки дійсності правочинів та заслуховування пояснень сторін, що унеможливлює її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
За змістом ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частинами 1, 2, 3 ст. 247 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Приймаючи до уваги наведене, а також враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування, категорію і складність спору, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
До того ж, при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, сторони наділені повним обсягом передбачених законом процесуальних прав та можливостей, пов'язаних з розглядом спору. Таким чином, здійснення ефективного захисту порушеного права не поставлене у залежність від форми господарського судочинства та безпосередньої участі учасника справи у судових засіданнях.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Вантажні системи України» надало послуги з перевезення вантажів ПП «Нова Компанія» на суму 1 878 716,20 грн., з яких на 1 482 250,50 грн. здійснено зарахування податкового кредиту до сум ПДВ, згідно з наступними накладними: - податкова накладна №18 від 13.07.2022 на загальну суму 12 354,30 грн;- податкова накладна №1 від 01.08.2023 на загальну суму 5 133,20 грн;- податкова накладна №95 від 31.08.2021 на загальну суму 333 626,50 грн;- податкова накладна №66 від 30.09.2021 на загальну суму 554 277,00 грн;- податкова накладна №79 від 31.07.2021 на загальну суму 161 209,30 грн;- податкова накладна №96 від 31.08.2021 на загальну суму 72 806,40 грн;- податкова накладна №80 від 31.07.2021 на загальну суму 39 667,20 грн;- податкова накладна №21 від 21.02.2022 на загальну суму 23 454,60 грн;- податкова накладна №7 від 13.04.2023 на загальну суму 10 434,80 грн;- податкова накладна №39 від 31.05.2021 на загальну суму 300 513,40 грн;- податкова накладна №15 від 12.07.2022 на загальну суму 12 264,20 грн; - податкова накладна №78 від 30.11.2021 на загальну суму 71 447,00 грн;- податкова накладна №15 від 12.06.2023 на загальну суму 4 761,40 грн;- податкова накладна №21 від 14.06.2023 на загальну суму 4 396,60 грн;- податкова накладна №64 від 29.10.2021 на загальну суму 113 382,80 грн;- податкова накладна №15 від 09.08.2023 на загальну суму 20 688,60 грн;- податкова накладна №36 від 21.08.2023 на загальну суму 10 890,60 грн;- податкова накладна №32 від 18.08.2023 на загальну суму 10 794,00 грн;- податкова накладна №3 від 02.08.2023 на загальну суму 10 463,20 грн;- податкова накладна №24 від 14.08.2023 на загальну суму 10 414,00 грн;- податкова накладна №21 від 11.08.2023 на загальну суму 10 319,70 грн;- податкова накладна №6 від 03.08.2023 на загальну суму 10 147,50 грн;- податкова накладна №35 від 26.08.2022 на загальну суму 6 513,70 грн;- податкова накладна №43 від 24.08.2023 на загальну суму 5 397,00 грн;- податкова накладна №54 від 29.08.2023 на загальну суму 5 392,80 грн;- податкова накладна №48 від 25.08.2023 на загальну суму 5 363,40 грн;- податкова накладна №35 від 28.07.2023 на загальну суму 15 510,30 грн;- податкова накладна №21 від 19.07.2023 на загальну суму 10 906,00 грн;- податкова накладна №29 від 24.07.2023 на загальну суму 10 602,60 грн;- податкова накладна №24 від 20.07.2023 на загальну суму 5 227,50 грн;- податкова накладна №9 від 10.07.2023 на загальну суму 5 157,80 грн;- податкова накладна №38 від 31.07.2023 на загальну суму 5 198,80 грн.
На підтвердження відсутності оплати наданих послуг зі сторони ПП «Нова Компанія» позивачем надано до матеріалів справи виписки по рахунках ТОВ «Вантажні системи України», відкритих в АТ «Банк Альянс», АТ «Кредитвест Банк», АТ «Перший Інвестиційний Банк».
У зв'язку з цим, ліквідатором ТОВ «Вантажні системи України» направлено лист від 13.05.2025 за вих.№02-143/68 на адресу ПП «Нова Компанія» із вимогою повернення коштів за надані послуги.
Листом від 23.05.2025 №19010/6/13-01-04-07-12 Головне Управління Державної податкової служби у Львівській області на запит від 13.05.2025 за вих.№02-143/93 ТОВ «Вантажні системи України» надало копії податкових декларацій з податку на додану вартість разом з додатком 1, (відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування) та копії податкових накладних, які подавалися ПП «Нова Компанія» за результатами господарських операцій з ТОВ «Вантажні системи України».
У свою чергу, ПП «Нова Компанія» до відзиву на позовну заяву надало укладений між ПП «Нова Компанія» (постачальник) та ТОВ «Вантажні системи України» (покупець) Договір поставки № 31/11/2020 від 30.11.2020.
Відповідно до п.3.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах EXW (Франко завод) зі складу постачальника транспортом покупця та за його рахунок.
На виконання умов Договору поставки № 31/11/2020 від 30.11.2020 відповідачем поставлено позивачу товар згідно з видатковими накладними за період з 16.03.2021 по 09.08.2023.
Також, 04.03.2021 між ТОВ «Вантажні системи України» (перевізник) та ПП «Нова Компанія» (замовник) укладено Договір перевезення автомобільним транспортом №04/03/21.
Відповідно до пункту 1.1 договору перевізник зобов'язується власними силами та засобами приймати і доставляти до пунктів призначення за маршрутом, визначеним на підставі погоджених сторонами заявок, вантаж, який замовник та/або за його вказівкою інший вантажовідправник надає перевізнику до перевезення, а замовник зобов'язується сплачувати перевізнику провізну плату в розмірі та порядку, визначеному даним договором.
У пункті 2.2 договору вказано, що вартість послуг, які надає перевізник замовнику (провізна плата), вказується у заявках, рахунках та в актах виконаних робіт (наданих послуг).
Як зазначив відповідач, на виконання Договору перевезення автомобільним транспортом від 04.03.2021 №04/03/21 за період 01.12.2020 по 31.12.2021 ТОВ «Вантажні системи України» відвантажено продукції на суму 2 899 696,70 грн., що оплачена лише на суму 289 384,20 грн., тобто залишок боргу становив 2 610 312,50 грн.
31.12.2021 ТОВ «Вантажні системи України» та ПП «Нова Компанія» укладено Угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог, якою проведено взаємозалік заборгованостей на суму 1 956 707,40 грн.
Так, за змістом указаної Угоди, за Договором перевезення автомобільним транспортом від 04.03.2021 №04/03/21 сума боргу складає 1 956 707,40 грн., де ТОВ «Вантажні системи України» є кредитором, а ПП «Нова Компанія» є боржником; за Договором поставки №30/11/2020 від 30.11.2020 сума боргу складає 2 610 312,50 грн. ТОВ «Вантажні системи України» є боржником, а ПП «Нова Компанія» є кредитором при виконанні грошового зобов'язання на загальну суму 2 610 312,50 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до актів звірки взаєморозрахунків, підписаних уповноваженими представниками сторін за період з січня 2021 року по грудень 2024 року, заборгованість ТОВ «Вантажні системи України» перед ПП «Нова Компанія» за Договором поставки № 31/11/2020 від 30.11.2020 становить 871 358,72 грн.; заборгованість ПП «Нова Компанія» перед ТОВ «Вантажні системи України» за Договором перевезення автомобільним транспортом від 04.03.2021 №04/03/21 становить 231 869,80 грн.
Одночасно, 31.12.2024 сторонами підписано Угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог, якою проведено взаємозалік заборгованостей на суму 231 869 грн.
В угоді зазначено, що за Договором перевезення автомобільним транспортом від 04.03.2021 №04/03/21 сума боргу складає 231 869,80 грн., де ТОВ «Вантажні системи України» є кредитором, а ПП «Нова Компанія» є боржником; за Договором поставки № 31/11/2020 від 30.11.2020 сума боргу становить 871 358,72 грн., ТОВ «Вантажні системи України» є боржником, а ПП «Нова Компанія» є кредитором.
Крім того, відповідачем надано квитанції про блокування ДПС податкових накладних на загальну суму 325 131,90 грн., а саме: ПН №39 від 31.05.2021 на суму 300 513,40 грн, ПН №15 від 12.07.2022 на суму 12 264,20 грн, ПН №18 від 13.07.2022 на суму 12 354,30 грн.
Також, згідно з даними сервісу М.Е.DOC, знято з реєстрації ПН №1 від 01.08.2023 на суму 5 133,20 грн., відсутня в реєстрі податкова накладна №78 від 30.11.2021 на суму 71 447,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Звернувшись із даним позовом до суду, ТОВ «Вантажні системи України» стверджувало про наявність у ПП «Нова Компанія» заборгованості за Договором перевезення автомобільним транспортом від 04.03.2021 №04/03/21 у сумі 1 482 250,50грн.
Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України у редакції, чинній станом на 31.12.2021) господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Судом установлено, що в матеріалах справи наявна Угода про зарахування однорідних зустрічних вимог від 31.12.2021, якою проведено взаємозалік заборгованостей на суму 1 956 707,40 грн., а саме: за Договором перевезення автомобільним транспортом від 04.03.2021 №04/03/21 у розмірі 1 956 707,40 грн., за Договором поставки №30/11/2020 від 30.11.2020 у сумі 2 610 312,50 грн., у зв'язку з чим залишок боргу ТОВ «Вантажні системи України» за Договором поставки №30/11/2020 від 30.11.2020 склав 653 605,10 грн.
Також, за Угодою про зарахування однорідних зустрічних вимог від 31.12.2021 проведено взаємозалік заборгованостей на суму 231 869,80 грн., а саме: за Договором перевезення автомобільним транспортом від 04.03.2021 №04/03/21 сума боргу становила 231 869,80 грн., за Договором поставки № 31/11/2020 від 30.11.2020 сума боргу становить 871 358,72 грн., відтак залишок боргу ТОВ «Вантажні системи України» перед ПП «Нова Компанія» за Договором поставки № 31/11/2020 від 30.11.2020 склав 639 488,92 грн.
При цьому, судом застосовується принцип презумпції правомірності правочину, відображений у статті 204 ЦК України, за яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
До того ж, приписами Кодексу України з процедур банкрутства передбачений окремий процесуальний інструмент, який передбачає специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Така можливість визнання недійсними правочинів боржника передбачена статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до частини 2 якої правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
Натомість, доказів визнання недійсним в установленому законом порядку Угод про зарахування однорідних зустрічних вимог від 31.12.2021 матеріали справи не містять, та недійсність відповідних правочинів законом прямо не встановлена, тобто такі правочини не є нікчемними.
Суд зауважує, що закріплена у статті 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).
За наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що враховуючи укладення сторонами чинних Угод про зарахування однорідних зустрічних вимог від 31.12.2021, заборгованість ПП «Нова Компанія» перед ТОВ «Вантажні системи України» за Договором перевезення автомобільним транспортом від 04.03.2021 №04/03/21 у сумі 1 482 250,50грн. матеріалами справи наразі не підтверджується.
З огляду на наведене, у задоволенні позову суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в повному обсязі.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.02.2026
Суддя Д.В. Мандичев