ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.01.2026Справа № 910/12500/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Карго" (м. Київ)
про стягнення 2 026 953,60 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Ревенко О.В.
Від відповідача: Сидоренко Д.О.
Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Карго" про стягнення 2 026 953,60 грн штрафу за Договором №27 від 28.04.2022 на зайняття залізничних під'їзних колій (відстій вагонів/локомотивів) та надання супутніх послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.11.2025.
Разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, відповідно до прохальної частини якої заявник просить суд накласти арешт на грошові Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Карго", що знаходяться на банківських рахунках відповідача, в межах суми позову - 2 026 953,60 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
27.10.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості.
31.10.2025 позивачем подано відповідь на відзив.
12.11.2025 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою від 13.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2025.
У судовому засіданні 11.12.2025 оголошувалась перерва до 15.01.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2026 підтримав позовні вимоги. Представник відповідача проти позову заперечував.
15.01.2026 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.
15.01.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у строк, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.04.2022 між Приватним акціонерним товариством «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (позивач, Виконавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Карго" (відповідач, Замовник) було укладено Договір №27 на зайняття залізничних під'їзних колій (відстій вагонів/локомотивів) та надання супутніх послуг (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Виконавець надає Замовнику послуги з зайняття залізничних під'їзних колій для відстою незавантажених (порожніх) вагонів/локомотивів замовника на власних залізничних під'їзних коліях та супутніх послуг, а Замовник зобов'язується здійснювати оплату за надані послуги відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. Договору залізничні під'їзні колії, на яких надаються Послуги з відстою, знаходяться на балансі Виконавця (далі - «залізничні під'їзні колії»). Незавантажені (порожні) вагони / локомотиви Замовника (далі - «Рухомий склад»), який відстоюється на залізничних під'їзних коліях, належить Замовнику на правах власності або перебуває в іншому законному володінні Замовника.
Пунктами 2.1. - 2.3. Договору сторони погодили, що Замовник не пізніше ніж за сім робочих днів до запланованого дня початку надання Послуг з відстою направляє Виконавцю на погодження письмову заявку складену в довільній формі (далі - «Заявка») про намір направити Рухомий склад для відстою, відповідно до цього Договору, з обов'язковим зазначенням точної кількості Рухомого складу та кількості діб зайняття залізничних під'їзних колій (із зазначенням дати початку та дати закінчення надання Послуг з відстою). Загальна кількість Рухомого складу, що може відстоюватися на залізничних під'їзних коліях Виконавця не повинна перевищувати 130 вагонів (520 осей). За наявності технологічної можливості для надання Послуг з відстою, Виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання Заявки погоджує її та направляє Замовнику письмове погодження (далі - «Погодження»). Разом з Погодженням Виконавець направляє рахунок для оплати послуг в порядку передбаченому Договором. Після прибуття рухомого складу на станцію примикання Виконавець повідомляє у письмовому вигляді на електронну адресу або телефонним зв'язком Замовника про його прибуття. Розкредитування перевізних документів проводить Замовник.
Відповідно до п. п. 2.6. - 2.8. Договору в разі отримання від Виконавця Погодження Замовник здійснює попередню оплату (внесення завдатку) в розмірі, строки та порядку передбаченому п. 4.7 та п.4.8 цього Договору. Замовник не менше ніж за три календарні дні письмово повідомляє Виконавця про відправлення Рухомого складу на станцію примикання Дарниця Південно-Західної залізниці. Розмір попередньої оплати (завдатку) вартості запланованих Послуг з відстою розраховується Виконавцем на підставі погодженої Заявки, виходячи з вартості Послуг з відстою визначеної в п. 4.2. та вартості супутніх послуг визначених в п.4.3 та п.4.4. Договору. При розрахунку загальної вартості Послуг з відстою за кожною Заявкою враховується кількість Рухомого складу для відстою та кількість діб надання Послуг з відстою. Загальна вартість Послуг з відстою за кожною Заявкою, яка підлягає оплаті в порядку передбаченому в Договорі, вказується Виконавцем в Погодженні. У разі якщо в строки, визначені в п. 4.7 та п.4.8.. Договору, Замовник не сплатив попередню оплату (завдаток) в повному обсязі (сплатив частково), погоджена Заявка вважається не погодженою Виконавцем та з приводу такої Заявки Виконавець має право не надавати Послуги з відстою. В такому випадку, не надання Послуг з відстою не є порушенням Договору та не призводить до відповідальності Виконавця, в тому числі, за можливі збитки (упущену вигоду) Замовника, а всі плати та збори, нараховані залізницею за перевезення Рухомого складу та інші витрати, сплачуються Замовником самостійно за власний рахунок.
Початком відстою Рухомого складу Замовника визначається фактичний час його постановки до місця відстою, що підтверджується Актом загальної форми, який складається Виконавцем і підписується уповноваженими працівниками Сторін (на підставі якого складається Відомість плати за надані послуги). Закінченням відстою Рухомого складу Замовника є фактичний час його передачі в місцях відстою Виконавцю, що підтверджується Актом загальної форми, який складається Виконавцем і підписується уповноваженими працівниками Сторін (п. п. 2.10., 2.11. Договору).
Пунктом 5.5. Договору сторони погодили, що якщо після спливу строку надання Послуг з відстою (зайняття залізничних під'їзних колій Рухомим складом Замовника) визначеного в погодженій Заявці Замовник не звільнив залізничні під'їзні колії від Рухомого складу, останній сплачує Виконавцю штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від загальної вартості Послуг з відстою за відповідною Заявкою за кожну повну добу заняття Рухомим складом залізничних під'їзних колій, не залежно від кількості Рухомого складу, який залишився на залізничних під'їзних коліях понад строк надання Послуг з відстою.
Додатковими угодами № 1 від 20.06.2022, № 2 від 10.08.2022, № 3 від 09.09.2022, № 4 від 14.09.2022, № 5 від 20.12.2022 строк дії договору неодноразово продовжувався. Додатковою угодою № 12 від 27.11.2024 строк дії Договору продовжено до 31.12.2024, у всіх випадках Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за надані послуги.
Відповідно до заявок Замовника від 20.08.2022 № 20/08-1, від 07.09.2022 № 07/09-1, від 15.09.2022 № 15/09-1 Виконавцем прийнято на відстій сім напіввагонів:
Вагон № 63935530 прийнято від станції Дарниця 07.09.2022 о 16:00
Вагон № 63936520 прийнято від станції Дарниця 07.09.2022 о 16:00
Вагон № 63934319 прийнято від станції Дарниця 07.09.2022 о 16:00
Вагон № 63936082 прийнято від станції Дарниця 15.09.2022 о 12:35
Вагон № 63936306 прийнято від станції Дарниця 15.09.2022 о 12:35
Вагон № 63922009 прийнято від станції Дарниця 20.08.2022 о 20:55
Вагон № 63925713 прийнято від станції Дарниця 20.08.2022 о 20:55
Прийняття вагонів для відстою підтверджується пам'ятками №№ 424, 429, 460 про подавання вагонів та накладними по кожному вагону, які надані філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» листом від 27.05.2024 №ГІОЦ-46/525.
Згідно з вказаними заявками строк надання послуг з відстою був встановлений до 30.09.2022.
У подальшому листами (заявками) Замовника від 30.09.2022 № 30/09-1, від 31.10.2022 № 31/10-1, від 10.11.2022 № 10/11-1, від 24.11.2022 № 24/11-3, від 10.12.2022 № 10/12- 8, від 20.12.2022 № 20/12-2 строк відстою вагонів продовжувався. Останнім листом- заявкою від Замовника від 30.12.2022 № 30/12-1 строк відстою вагонів визначався з 01.01.2023 по 31.01.2023 (включно).
Позивач вказує, що з 01.02.2023 відповідач мав забрати сім вагонів з відстою, проте вагони продовжують знаходитись на залізничних коліях позивача, нових заявок у період 2023-2025 років на новий строк надання послуг з відстою відповідачем не надавалось.
Згідно з п. 2.11 Договору фактична передача вагонів Замовнику не відбулась, і вони продовжують знаходитись на колії позивача, що підтверджується складеним актом від 30.09.2025 та відповіддю філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» листом від 27.05.2024 № ГІОЦ-46/525 про дислокацію вагонів.
У зв'язку з цим позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 10 відсотків за кожну добу зайняття рухомим складом відповідача під'їзних залізничних колій позивача, розрахований відповідно до тарифів за заявкою від 30.12.2022 № 30/12-1 (вартість послуг за січень місяць 2023 року становила 20 832,00 грн з ПДВ), за період з 01.02.2023 по 30.09.2025, на загальну суму 2 026 953,60 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що послуги з відстою вагонів надавались на підставі Договору увесь час його дії (до 31.12.2024), та продовжують надаватись надалі, що підтверджується актами надання послуг, рахунками на оплату та платіжними інструкціями на оплату наданих послуг, вважає дії позивача суперечливими та недобросовісними, а порушене право позивача - відсутнім.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, заявками від 30.09.2022 № 30/09-3, від 31.10.2022 № 31/10-5, від 10.11.2022 № 10/11-3, від 24.11.2022 № 24/11-3, від 30.11.2022 № 30/11-2, від 10.12.2022 № 10/12-8, від 30.12.2022 № 30/12-1 строк відстою вагонів продовжувався до 31.01.2023 включно.
Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що по вказаним вище письмовим заявкам позивач не надав їх письмового погодження, але вчиняв дії, що підтверджували таке погодження, а саме направляв на адресу ТОВ «БГС Рейл Карго» рахунки на сплату послуг за наступний місяць.
Судом встановлено, що позивач щомісячно надавав відповідачу рахунки на оплату послуг з посиланням на Договір, які позивач оплачував, а також підписував акти наданих послуг за Договором та приймав оплату від відповідача.
Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що обидві сторони виконували умови Договору і після закінчення строку його дії (31.12.2024): позивач виставляв рахунки на оплату послуг, відповідач їх оплачував, обидві сторони підписували акти наданих послуг. Доказів існування інших укладених правочинів, на підставі яких надавались такі послуги, матеріали справи не містять.
При цьому жодних доказів направлення позивачем на адресу відповідача листів, претензій, вимог щодо необхідності прибрати вагони із залізничних під'їздних колій позивача у зв'язку із закінчення строку дії заявок.
Зі змісту листування між сторонами, зокрема, листів позивача від 27.02.2025, 10.03.2025, 25.03.2025, 07.08.2025 вбачається, що позивач наголошував на дійсності Договору, виставляв рахунки на оплату послуг та вимагав сплати наявної заборгованості.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Додатковою угодою №12 від 27.11.2024 до Договору сторони погодили, що даний Договір набуває чинності з 28 квітня 2022 року і діє до 31 грудня 2024 року (включно). У всіх випадках цей Договір діє до здійснення всіх за надані послуги. Кожна зі Сторін вправі в односторонньому порядку відмовитись від Договору до закінчення строку його дії шляхом направлення письмового повідомлення про розірвання Договору іншій Стороні не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати розірвання.
Доказів направлення будь-якою із сторін повідомлення про розірвання Договору відповідно до його п. 9.8. матеріали справи не містять, отже, правовідносини між сторонами регулюються умовами цієї угоди.
Водночас ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Водночас доказів направлення позивачем вимоги про звільнення залізничних під'їзних колій від вагонів відповідача матеріали справи не містять.
З огляду на фактичне виконання обома сторонами умов Договору після закінчення строку дії Заявок, відсутності вимог щодо звільнення колій, відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання такого зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності згідно з п. 5.5. Договору, та відсутність підстав для задоволення позову.
Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
За правилами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 05.02.2025.
Суддя Т.М. Ващенко