Рішення від 27.01.2026 по справі 910/13125/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2026Справа № 910/13125/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс цінні папери"

2. Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

про припинення трудових відносин.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс цінні папери", 2) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з вимогами:

- припинити трудові правовідносини та правовідносини представництва (правовідносини з управління) між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комекс цінні папери" у зв?язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, з дати набрання судовим рішенням по даній справі законної сили;

- зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію вчинити реєстраційну дію щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 1. правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 30.10.2025 було надіслано відповідачу 1. на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № R067039580060, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача 1. до суду не надходило.

Відповідач 2. правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 30.10.2025 в електронному вигляді отримано ним в його електронному кабінеті 03.11.2025, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 09.12.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 27.01.202 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивачки, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Згідно наявного у матеріалах справи наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс цінні папери" (відповідача 1.) № 03/02 від 01.02.2011 ОСОБА_1 (позивач) приступила до виконання обов'язків директора відповідача 1. з 01.02.2011.

Відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником відповідача 1. є ОСОБА_1 , а учасниками відповідача 1. є Кночі Лімітед (Knochy Limited), Товариство з обмеженою відповідальністю «Люмінарі» та ОСОБА_2 .

До матеріалів справи долучено заяву позивача від 18.06.2025 про звільнення її з посади директора відповідача 1.

18.06.2025 позивачка направила учасникам товариства заяви про звільнення її з посади директора за власним бажанням та повідомлення про скликання загальних зборів учасників відповідача 1. на 18.08.2025.

Вищезазначені заяви та повідомлення були направлені учасникам відповідача 1. 18.06.2025, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, фіскальних чеків №№ RK031967425UA, 0315000587452, 0315000587444.

Однак, 18.08.2025 збори учасників відповідача 1. не відбулись та станом на час розгляду справи відповідного рішення про звільнення позивача з посади директора відповідача 1. не було прийнято, що і стало підставою для звернення до суду із позовом.

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем дотримано порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Однак, до цього часу заява позивача про звільнення загальними зборами учасників відповідача 1. у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення.

Отже, неявка учасників відповідача 1. на загальні збори учасників (підтверджено долученим до матеріалів справи актом про невиконання вимог виконавчого органу щодо скликання та проведення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова компанія "ДЕФЕНС" від 27.03.2025) для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Уповноважений на звільнення директора орган відповідача 1. проігнорував повідомлення позивача про її звільнення і не розглянув по суті заяву про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов'язків. З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивачки в межах статутної діяльності товариства відповідачем 1. були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

Всупереч с. 74 ГПК України доказів звільнення позивачки з посади директора відповідача 1. та рішення загальних зборів учасників товариства, та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем 1. припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з товариством, а позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу до відповідача 2. про зобов'язання Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію вчинити реєстраційну дію щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов'язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем 1., суд дійшов висновку про те, що вимога щодо зобов'язання відповідача 2. щодо зобов'язання Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію вчинити реєстраційну дію щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс цінні папери" є належним та ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв'язку з чим така позовна вимога також підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам відповідачі письмових відзивів на позов не подали, стверджувань позивачки не спростували.

Враховуючи ч.ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1., як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Припинити трудові правовідносини та правовідносини представництва (правовідносини з управління) між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комекс цінні папери" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 65, код 33153077) у зв?язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, з дати набрання судовим рішенням по даній справі законної сили.

3. Зобов?язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 15, код 37401206) вчинити реєстраційну дію щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс цінні папери" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 65, код 33153077).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс цінні папери" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 65, код 33153077) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 05.02.2026

Суддя О.М.Ярмак

Попередній документ
133871578
Наступний документ
133871580
Інформація про рішення:
№ рішення: 133871579
№ справи: 910/13125/25
Дата рішення: 27.01.2026
Дата публікації: 09.02.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (27.01.2026)
Дата надходження: 22.10.2025
Предмет позову: припинення правовідносин з управління
Розклад засідань:
25.11.2025 10:30 Господарський суд міста Києва
09.12.2025 14:15 Господарський суд міста Києва