Справа № 909/121/26
про залишення заяви без руху
06.02.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши матеріали справи за заявою адвоката Калачика Володимира Вікторовича - представника боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 850/26 від 02.02.2025),
Представник фізичної особи ОСОБА_1 - адвокат Калачик Володимир Вікторович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2026, для розгляду справи призначено суддю Михайлишина В. В.
Розглянувши дану заяву, суд вважає за потрібне залишити її без руху з огляду на наступне.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника (ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства).
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в частині 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Отже, про наявність наведених підстав мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в Кодексі України з процедур банкрутства нормами вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються: 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) ім'я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв'язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності); 3) виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду; 4) перелік документів, що додаються до заяви.
Разом із тим, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, частиною 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Системний аналіз статті 113, частин 1, 2 статті 116, частини 1 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
За твердженням ОСОБА_1 загальна сума її заборгованості перед кредиторами становить 235 180, 00 гривень.
В якості доказів на підтвердження наявності та розміру заборгованості за кредитними договорами, заявником додано до заяви кредитний звіт станом 25.12.2025 із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов'язання ОСОБА_1 .
Водночас, при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози.
Таким чином, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 13.05.2024 у справі № 922/5486/23.
Отже, кредитний звіт із сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договорами.
Таким чином, звертаючись до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи, з посиланням на припинення погашення кредитів у розмірі 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних зобов'язань упродовж двох місяців, заявник не надав суду помісячних розрахунків належних до сплати платежів за кредитними договорами, а лише зазначив суму наявної заборгованості.
Положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладено на заявника. Саме заявник, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статті 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Отже, заявнику необхідно підтвердити належними доказами наявність та розмір заборгованості за кредитними договорами станом на момент звернення із заявою до суду та відобразити відповідні дані у конкретизованому списку кредиторів з зазначенням розміру помісячних платежів, належних до сплати.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пункт 14 частини 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 вказує, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Пунктом 50 Розділу 3 Положення закріплено, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Розділу 3 Положення).
В свою чергу, пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц).
Отже, надані заявником у якості доказів договори, укладені фізичною особою з фінансовими установами, можуть свідчити про домовленість сторін договорів та можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов'язання боржника перед фінансовими установами, суми заборгованості та строку прострочки по платежам за основним зобов'язанням лише у сукупності з іншими доказами, зокрема, первинними документами.
Суд звертає увагу, що заявником додано до заяви список кредиторів ОСОБА_1 у форматі не придатному для читання.
Водночас, у плані реструктуризації заявник зазначив кредитором ТОВ "ФК "ПОЗИКА", однак договору із означеним кредитором до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи не подав.
Також до заяви додано ряд договорів факторингу укладених з ТОВ "Преміум Актив", ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС", ТОВ "СВЕА ФІНАНС", ТОВ "Кредитпромінвест", а також кредитні договори укладені з ТОВ "Еквіфін Україна", ТОВ "Містер Кеш", ТОВ "Інстафінанс", які не вказано у плані реструктуризації.
Отже, заявниці необхідно підтвердити належними доказами наявність та розмір заборгованості за кредитними договорами станом на момент звернення із заявою до суду та відобразити відповідні дані у конкретизованому списку кредиторів з зазначенням розміру помісячних платежів, належних до сплати та надати до суду список кредиторів та боржників у форматі придатному для читання.
Також, відповідно до частини 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Метою такого плану є відновлення платоспроможності боржника.
Судом зазначається, що у відповідності до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. План реструктуризації повинен бути реальний, тобто ґрунтуватися на документах і доказах, які не повинні ставитися судом під сумнів.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/8306/20 законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Однак, поданий заявницею проект плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності не відповідає зазначеній примірній формі. В поданому ОСОБА_1 плані реструктуризації взагалі не вказано графіку розміру погашення кредиторських вимог по кожному кредитору окремо.
Окрім іншого, в плані реструктуризації заявник зазначив, що загальний дохід ОСОБА_1 становить 18 000, 00 гривень на місяць, однак підтвердження наявності доходів боржника заявником до суду не надано.
Також, в поданій до суду заяві заявниця вказує, що згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 право власності на будь-які об'єкти нерухомого майна не зареєстровано, що підтверджується відповідними довідками з реєстрів. Таким чином, боржник не має у власності житлової чи нежитлової нерухомості, яка могла б бути використана як джерело погашення заборгованості перед кредиторами.
Однак з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також опису майна боржника за ОСОБА_1 наявне зареєстроване нерухоме майно, яке не зазначене заявником у самій заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та у плані реструктуризації боргів боржника.
Таким чином, поданий заявником проект плану реструктуризації боргів не відповідає передбаченим Кодексом України з процедур банкрутства вимогам щодо форми та змісту зазначеного документа.
Частиною 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Так, заява відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 сформована та направлена до суду 02.02.2026 через підсистему "Електронний суд". Таким чином, до заяви про відкриття провадження у справі заявник повинен був надати декларації за 2023 - 2025 роки повністю та станом на 1 число січня 2026 року, проте, до заяви надано декларацію боржника станом на перше число грудня 2025 року.
Крім того, згідно наданих заявником копій декларацій за 2023 - 2025 роки, розділи ІІ, ІV, V, VI, VII, VIII, ІX, X, XI, XII, XІІІ, XIV не містять жодних відомостей про доходи, майно, активи та фінансові зобов'язання членів сім'ї боржника.
Відповідно до пункту 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Так, у справі № 910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
На переконання суду, коло членів сім'ї боржника в частині 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд із цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Як убачається із доданих до заяви декларації про майновий стан боржника, заявником у відповідних рядках декларацій частково відмічено "-", а частково відмічено "не відомо". Відповідні копії заяв про відмову членів сім'ї надати про себе інформацію містяться і в матеріалах заяви.
Водночас, у випадку, якщо члени сім'ї відмовилися надати про себе інформацію, то до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була йому для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
У постановах КГС ВС від 08.12.2022 у справі № 916/1941/21, від 17.01.2023 у справі № 916/2468/21 йдеться про те, що спеціальним законом, яким є КУзПБ, імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї.
Тож, звертаючись із відповідною заявою до суду, фізичній особі - боржнику слід уважно та ґрунтовно висвітлювати інформацію у деклараціях щодо себе та членів своєї сім'ї, оскільки неправильне, неповне та недостовірне висвітлення такої інформації є перешкодою для правильного і своєчасного розгляду справи про неплатоспроможність. Наприклад, відсутність інформації про членів сім'ї боржника не може вважатись "певними неточностями" в декларації про майновий стан, оскільки відсутність такої інформації позбавляє можливості суд визначити обсяги майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, а також позбавляє керуючого реструктуризацією можливості встановити шляхи реструктуризації боржника та в подальшому задовольнити грошові вимоги кредиторів.
Таким чином, боржнику для усунення недоліків поданої заяви слід надати суду уточнені і редаговані декларації про майновий стан боржника за 2023 - 2025 роки повністю та станом на 1 число січня 2026 року, заповнені з урахуванням приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність (у тому числі з відомостями про дату народження та громадянство членів сім'ї заявника), а також із доказами звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї та обґрунтувань об'єктивної неможливості отримання інформації з офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно абзацу 3 частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою частиною 3 статті 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 910/2629/20, від 23.11.2020 у справі № 922/1734/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 17.02.2021 у справі № 927/166/20).
Положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3 328, 00 гривень.
Отже, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 49 920, 00 гривень (3 328, 00 гривень прожитковий мінімум для працездатних осіб, станом на дату звернення із заявою х 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 3 місяці виконання повноважень керуючим реструктуризацією).
Заявником долучено до матеріалів заяви докази авансування винагороди арбітражному керуючому в розмірі 44 210, 00 гривень.
Пунктом 1-6 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Таким чином, заявнику необхідно надати суду належні докази в підтвердження авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому реструктуризацією в розмірі 5 710, 00 гривень (49 920, 00 гривень - 44 210, 00 гривень), або угоду, укладену з обраним нею арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом.
Згідно із частиною 3 статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За приписами частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про залишення заяви представника боржника Макарчук Наталії Ігорівни, адвоката Калачика Володимира Вікторовича про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 без руху та вважає за необхідне встановити заявнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених недоліків заяви.
Керуючись статями 2, 34, 37 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника боржника ОСОБА_1 , адвоката Калачика Володимира Вікторовича (вх. № 850/26 від 02.02.2025) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) - залишити без руху.
2. Заявнику у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області:
- конкретизований список кредиторів з інформацією щодо загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) по кожному кредитору окремо у форматі доступному для читання;
- проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства;
- підтвердження наявності доходів боржника (з урахуванням викладеного в мотивувальній частині ухвали);
- уточнені і редаговані декларації про майновий стан боржника за 2023 - 2025 роки повністю та станом на 1 число січня 2026 року, заповнені з урахуванням приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність (у тому числі з відомостями про дату народження та громадянство членів сім'ї заявника), а також із доказами звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була йому для заповнення розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність;
- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 5 710, 00 гривень, або угоду, укладену з обраним нею арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом.
3. Роз'яснити, що якщо заявник усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу.
4. У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи вважається неподаною і підлягає поверненню зі всіма доданими до неї документами.
5. Учасники справи можуть отримати інформацію по справі за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud5010/, а також ознайомитись з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
6. Ухвала набирає законної сили 06.02.2026 та не підлягає оскарженню.
Суддя В. В. Михайлишин