ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
02.02.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1285/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "ЕТАЛОН"
61060, Проспект Льва Ландау, буд. 171, м. Харків, Харківська область
ел. пошта: gbk.etalon@gmail.com
до відповідача: Приватного підприємства "АРХІМІДЖБУД"
77352, вул. Скородинського, буд. 127, с. Підмихайля, Калуський р-н, Івано-Франківська область
про стягнення 969 962 грн 90 коп. заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: Шевцов Олександр Анатолійович;
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "ЕТАЛОН" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "АРХІМІДЖБУД" про стягнення 969 962 грн 90 коп. заборгованості за договором поставки №0909/2024-Б від 09.09.2024, з них: 809 841 грн - основний борг, 124 028 грн 79 коп. - пеня, 13 847 грн 03 коп. - 3% річних та 22 246 грн 08 коп. інфляційні втрати.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2025, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 01.12.2025; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Позивачу копію ухвали про відкриття провадження у справі від 05.11.2025 направлено в його електронний кабінет, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України та доставлено до його електронного кабінету 06.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 07.11.2025.
Відповідачу - ПП "АРХІМІДЖБУД" копія ухвали від 05.11.2025 направлена за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак ця ухвала повернулася до суду з відміткою Укрпошти 22.11.2025 "за закінченням терміну зберігання".
Здійснюючи аналіз статті 242 ГПК України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 виснував, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20, від 13.01.2026 у справі №910/4862/21.
26.11.2025 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшло клопотання від 26.11.2025 (вх.№19359/25) про відкладення судового засідання для надання йому можливості скористатися правничою допомогою.
В судовому засіданні 01.12.2025 суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення судового засідання та відклав підготовче засідання на 08.01.2026, про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням від 01.12.2025, яку направлено в їх електронний кабінет, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України.
07.01.2026 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшло клопотання від 07.01.2026 (вх.№257/26) про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з перебуванням представника (керівника) на лікуванні.
В судовому засіданні 08.01.2026 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, мотивуючи тим, що відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України, повторна неявка в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки не є підставою для відкладення розгляду справи.
За наслідками підготовчого засідання 08.01.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.02.2026, про що представника позивача повідомлено в судовому засіданні, а відповідача - ухвалою повідомленням від 08.01.2026.
30.01.2025 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшли:
- заява від 30.01.2026 (вх.№1698/26), в якій відповідач повідомив, що між ПП "АРХІМІДЖБУД" та адвокатом Кобзаном Р.М. укладено договір про надання юридичної допомоги;
- клопотання від 30.01.2026 (вх.№1696/26) про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншій справі та для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді.
В судовому засіданні 02.02.2026 за наслідками розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд протокольно відмовив в задоволенні такого клопотання мотивуючи тим, що відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України, повторна неявка в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки не є підставою для відкладення розгляду справи. При цьому суд зазначив, що вказана справа розглядається з листопада 2025 року, в рамках якої суд вже задовольняв клопотання відповідача від 26.11.2025 про відкладення судового засідання для надання йому можливості скористатися правничою допомогою та правом на подання заяв по суті у підготовчому провадженні. Жодних доказів неможливості скористатися правовою допомогою з листопада 2025 року по 30.01.2026 позивач суду не надав. Суд вважає, що таке клопотання подано з метою затягування розгляду справи, що є зловживанням процесуальним правом сторони.
Позиція позивача: позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов'язань за договором поставки відповідач не здійснив оплату отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 809 841 грн 00 коп., на яку відповідачу нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Позиція відповідача: правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, заслухавши представника позивача, надавши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
09.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "ЕТАЛОН" (постачальник) та Приватним підприємством "АРХІМІДЖБУД" (покупець), укладено договір поставки №0909/2024-Б, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.
В п. 2.1 договору визначено, що предметом поставки є товарний бетон та розчин цементний ( товар).
Згідно з п. 2.2. договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються рахунками на оплату/специфікаціями/видатковими накладними, які є додатками до цього договору та його невід'ємною частиною.
За змістом п. 5.1 договору, постачання товару здійснюється на умовах попередньої оплати у розмірі 100% від вартості товару.
Відповідно до п. 6.2 договору, перехід права власності та ризиків випадкового знищення або пошкодження товару відбувається в момент передачі товару і підписання видаткової накладної на товар.
В п. 12.1 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу.
Згідно з пунктами 13.1, 13.2 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього договору та закінчується 31.12.2025.
В разі, якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, про що сторона повинна повідомити іншу сторону письмово під розпис або рекомендованим листом, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах без обмеження кількості таких пролонгацій (п. 13.8 договору).
Відповідно до підписаних та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних №838 від 03.03.2025 на суму на суму 131 944 грн 50 коп., №839 від 21.03.2025 на суму 258136 грн 50 коп., №852 від 27.03.2025 на суму 93 015 грн 00 коп., №1028 від 10.04.2025 на суму 100 170 грн 00 коп., №1196 від 17.04.2025 на суму 83 475 грн 00 коп., №1940 від 22.05.2025 на суму 143 100 грн 00 коп., на виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 809 841 грн 00 коп.
За порушення строків оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу 124 028 грн 79 коп. пені, 13 847 грн 03 коп. 3% річних та 22 246 грн 08 коп. інфляційних втрат.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу вимог статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом частинам 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
В частинах 1, 4 ст. 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Отже, враховуючи вимоги п. 5.1 договору та приписи частин 1, 2 ст. 692 ЦК України (покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів), граничний строк оплати відповідачем товару є дата отримання кожної партії товару (дата видаткової накладної, за якою отримано товар).
За встановлених судом обставин, на виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар на суму 809 841 грн 00 коп.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань за договором у повному обсязі суду не надав.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 809 841 грн 00 коп. основного боргу є обґрунтованими та належать до задоволення.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотки річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У договорі сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу (п. 12.1 договору).
За прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі положень ст.625 ЦК України та пункту 12.1 договору за період з 04.03.2025 по 29.10.2025 позивачем нараховано відповідачу 124 028 грн 79 коп. пені, 13 847 грн 03 коп. 3% річних та 22 246 грн 08 коп. інфляційних втрат.
Суд провів перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат (з врахуванням періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, який припав на вихідний день), не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, відповідно до якого загальний розмір пені становить 123 590 грн 31 коп., розмір 3% річних - 13 804 грн 59 коп., а розмір інфляційних втрат - 28 055 грн 73 коп.
Отже, розмір інфляційних втрат за перерахунком суду є більшим ніж визначив позивач. Проте суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому до задоволення належить заявлена до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат.
Відтак, з відповідача на користь позивача у зв'язку із простроченням оплати товару належить стягнути 123 590 грн 31 коп. пені, 13 804 грн 59 коп. 3% річних та 22 246 грн 08 коп. інфляційних втрат.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "АРХІМІДЖБУД" (77352, вул. Скородинського, буд. 127, с. Підмихайля, Калуський р-н, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 37638114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "ЕТАЛОН" (61060, Проспект Льва Ландау, буд. 171, м. Харків, Харківська область, код ЄДРПОУ 38771657) 969 481 (дев'ятсот шістдесят дев'ять чотириста вісімдесят одну) грн 98 коп. заборгованості, з яких: 809 841 (вісімсот дев'ять тисяч вісімсот сорок одну) грн 00 коп. основного боргу, 123 590 (сто двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто) грн 31 коп. пені, 13 804 (тринадцять тисяч вісімсот чотири) грн 59 коп. 3% річних та 22 246 (двадцять дві тисячі двісті сорок шість) грн 08 коп. інфляційних втрат, а також 14 542 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок дві) грн 29 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.02.2026
Суддя О.В. Рочняк