61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
22.01.2026р. Справа №905/1527/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., за участю секретаря судового засідання Ревенка Д.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРО МОНТАЖ (49009, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сергія Єфремова, буд. 16, поверх 4; код ЄДРПОУ 40001303)
до відповідача: держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м.Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля, 1, електронна пошта: info@minjust.gov.ru)
про відшкодування збитків у розмірі 6 599 456,00 доларів США, що еквівалентно 273 084 169,00 грн., з яких 564 624,00 доларів США, що еквівалентно 23 364 028,00 грн. реальні збитки, 1 866 000 доларів США що еквівалентно 68 223 900 грн упущена вигода, -
Представники сторін:
від позивача: Ясир С.А. (на підставі ордеру серія АР №1198021 від 18.12.2024)від відповідача: не з'явився
Обставини справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО МОНТАЖ» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування збитків у розмірі 6 599 456,00 доларів США, що еквівалентно 273 084 169,00 грн., що складається з реальних збитків в розмірі 564 624,00 доларів США, що еквівалентно 23 364 028,00 грн. та упущеної вигоди в сумі 6 034 832,00 доларів США, що еквівалентно 249 720 141,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та воєнних дій на території Донецької області йому завдано збитки у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди.
Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито провадження у справі №905/1527/24, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 20.01.2025 продовжено строк розгляду справи №905/1527/24 на стадії підготовчого провадження на тридцять днів до 11.03.2025.
20.02.2025 представником позивача через підсистему «Електронний суд» на адресу суду надано письмові пояснення з приводу того, яке саме обладнання використовувалось за Договорами підряду №853 від 09.06.2021 та №035/123/3182 від 14.06.2021 та докази, якими даний факт підтверджується.
25.07.2025 через систему "Електронний суд" позивач подав клопотання про збільшення розміру витрат на правничу допомогу, в якій просив стягнути з відповідача судові витрати в загальному розмірі 13 006 690,25 грн., з яких 125 000 грн. - витрати з проведення оцінки розміру реальних збитків та упущеної вигоди, 395 683,25 грн. - витрати на професійну правничу допомогу та 12 486 007 грн. - гонорар успіху.
Крім того, позивач надав додаткові пояснення по справі в яких здійснив перерахунок упущеної вигоди станом на дні закінчення строку дії договорів підряду та зазначив що вона складає 3 836 046,20 доларів США, що еквівалентно 160 396 216,10грн.
Ухвалою суду від 28.07.2025 прийнято до розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО МОНТАЖ" про збільшення розміру витрат на правничу допомогу.
30.10.2025 представник позивача на адресу суду надав клопотання про долучення звіту про оцінку збитків в якому просив прийняти до матеріалів справи звіт №2-19.10/23 про оцінку збитків (доопрацьований) від 28.10.2025 та врахувати зазначений в ньому розрахунок упущеної вигоди.
Представник позивача 06.11.2025 на адресу суду надав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог в якій просив позовні вимоги вважати викладеними в наступній редакції: стягнути збитки в загальному розмірі 2 430 624 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату оцінки становить 91 587 928 грн, що складається з реальних збитків в розмірі 23 364 028 грн, що еквівалентно 564 624 доларам США та упущеної вигоди в розмірі 68 223 900 грн, що еквівалентно 1 866 000 доларам США. Також у вказаній заяві представник позивача просив суд стягнути з відповідача судові витрати в загальному розмірі 5 214 468,14 грн, з яких 145 000,00 грн витрат з проведення оцінки розміру реальних збитків та упущеної вигоди, 52 846,59 грн витрат за послуги перекладу та надіслання процесуальних документів відповідачу, 437 225,15 грн витрат на професійну правничу допомогу та 4 579 396,40 грн гонорар успіху.
Ухвалою суду від 21.11.2025 клопотання позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог, викладене у заяві від 06.11.2025, задоволено. Прийнято до розгляду позовні вимоги та вимоги про стягнення судових витрат (з урахуванням їх зменшення та збільшення) викладені у заяви позивача від 06.11.2025.
Отже, судом остаточно розглядаються позовні вимоги про стягнення збитків в загальному розмірі 2 430 624 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату оцінки становить 91 587 928 грн, що складається з реальних збитків в розмірі 23 364 028 грн, що еквівалентно 564 624 доларам США та упущеної вигоди в розмірі 68 223 900 грн, що еквівалентно 1 866 000 доларам США.
11.12.2025 від представника позивача надійшло клопотання, в якому зазначено, що для забезпечення процесуальної рівності сторін господарського провадження та можливості переходу до розгляду справи по суті, було здійснено переклад ухвал Господарського суду Донецької області від 28.07.2025, 28.08.2025, 07.10.2025, 30.10.2025 по справі №905/1527/24, заяви з додатками про уточнення (зменшення) позовних вимог та звіту №2-19.10/23 про оцінку збитків (доопрацьованого) від 28.10.2025 з додатками на російську мову, а також надіслано даний переклад на адресу посольства РФ в Польщі, що підтверджується поштовою квитанцією. На підтвердження вказаних обставин до клопотання представником додано перші та останні сторінки перекладів, які він просив долучити до матеріалів справи.
За приписами п.3 ч.1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданням підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Підготовчі засідання неодноразово відкладались, що відображено в ухвалах, які містяться в матеріалах справи.
Оскільки розгляд справи неодноразово відкладався, суд вважає, що сторони мали час та можливість надати всі необхідні письмові докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 18.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2026 року.
Представник позивача з'явився в судове засідання, надав пояснення по суті позовних вимог та просив їх задовільнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся, письмових пояснень, відзиву, клопотання до суду не надавав.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи
Відповідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 19.12.1992.
Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ Укрпошта з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
Проте у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже подача будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з РФ унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Разом з цим, судом на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України розміщувались відповідні оголошення, які містяться в матеріалах справи, щодо розгляду справи №905/1527/24 для відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, зареєстроване місцезнаходження якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
На підтвердження відправлення відповідачу копії позовної заяви разом із додатками, позивач надав суду квитанцію про оплату послуг міжнародного поштового відправлення, опис вкладення до поштового відправлення до Посольства Російської Федерації в Республіці Польща .
Позивачем вчинено дії, спрямовані на повідомлення відповідача про хід судового процесу, шляхом направлення ухвал Господарського суду Донецької області від 28.07.2025, 28.08.2025, 07.10.2025, 30.10.2025, заяви з додатками про уточнення (зменшення) позовних вимог та звіту №2-19.10/23 про оцінку збитків (доопрацьованого) від 28.10.2025 з додатками перекладених на російську мову на адресу посольства РФ в Польщі,на електронну адресу посольства Російської федерації
Крім того судом здійснювалось направлення ухвал суду на офіційні електронні адреси посольства РФ в Республіці Молдова, та РФ, що підтверджується відповідними довідками з журналу обліку вихідної електронної пошти.
Отже, судом було вжито всі допустимі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Водночас, навіть незважаючи на введення воєнного стану в Україні, суд намагався вжити максимально можливих заходів, задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача про розгляд справи і не обмежувався при цьому тільки формальним посиланням у своїх рішеннях на можливість сторін ознайомитися з інформацією про розгляд справи на сайті Судової влади України.
При розгляді справи суд виходив з «презумпції обізнаності» відповідача, яка в свою чергу покладає на такого учасника справи обов'язок довести незнання про повідомлення, надіслане судом.
Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду, якої всі суди повинні керуватися, відповідач вважається належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання та про необхідність вчинення ним дій процесуального характеру.
Згідно з ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у строк, встановлений судом не скористався, будь-яких клопотання та заяв до суду не направляв.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.202 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
Щодо підсудності
Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Предметом позову даної справи є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна.
Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
З огляду на те, що внаслідок повномасштабної збройної агресії порушено суверенітет України, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у справі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача. Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справах №796/165/18 від 25.01.2019, №308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.
Щодо строку розгляду справи
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров'ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об'єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв'язку та інтернету.
Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи та складання повного тексту рішення.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ДНІПРО МОНТАЖ, є юридичною особою, резидентом України, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань - 40001303, дата державної реєстрації - 09.09.2015, дата запису - 09.09.2015, номер запису 12241020000073934.
Місцезнаходження юридичної особи 49009, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сергія Єфремова, буд. 16, поверх 4;
Основний вид економічної діяльності: 38.32 відновлення відсортованих відходів.
Позивач зазначає, що на підставі договору підряду № 853 від 09.06.2021 він надавав свої послуги Приватному Акціонерному товариству Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (замовник) (Код ЄДРПОУ 00191129, адреса: 87504, Україна, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Левченко, 1).
Згідно умов п. 1.1 зазначеного Договору Підрядник (позивач) зобов'язався власними силами по завданню Замовника у відповідності до вимог цього Договору виконати роботи з витягу скрапу фр. 0-10мм., скрапу фр. 10-60мм., скрапу фр. 60-250 мм. і вище 250 мм., лому металевого, лому шамотного вогнетривкого периклазохромітових вогнетривів та периклазових вогнетривів на ділянці перевалки сміття та балки Грековата ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», передбачені договірними цінами та заявками Замовника.
Умовами п.8.1.договору встановлено, що роботи виконуються підрядником на відкритих майданчиках замовника з використанням обладнання, автотранспорту та спеціальної техніки підрядника. Навантаження та транспортування матеріалів (скрапу, металевого, шамотного лому вогнетривкого та відходів, які залишились від переробки) виконуються власними силами та технікою підрядника, згідно технологічної карти.
Відповідно до п.18.1 Договору, договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє з 01.06.2021 по 31.12.2022.
Крім того, позивач надавав свої послуги на підставі Договору підряду № 035/123/3182 від 14.06.2021 Приватному Акціонерному товариству Металургійний комбінат «Азовсталь» (Код ЄДРПОУ 00191158, адреса: 87505, Україна, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1), відповідно до п. 1.1 якого Підрядник зобов'язався власними силами за завданням Замовника у відповідності до вимог цього Договору виконати роботи з витягу скрапу та металевого лому при переробці промислових відходів на ділянці ЦПМШ ПрАТ «МК «Азовсталь», передбачені договірними цінами та заявками Замовника.
Умовами п.8.1.договору встановлено, що роботи виконуються підрядником на відкритих майданчиках замовника з використанням обладнання, автотранспорту та спеціальної техніки підрядника. Навантаження та транспортування матеріалів (скрапу, металевого, шамотного лому вогнетривкого та відходів, які залишились від переробки) виконуються власними силами та технікою підрядника, згідно технологічної карти.
Відповідно до п.18.1 Договору, договір діє з 01.07.2021 по 30.04.2023.
Отже відповідно до умов зазначених договорів послуги за вказаними Договорами ТОВ "ДНІПРО МОНТАЖ" надавало за допомогою власного обладнання, розташованого на території вищезазначених комбінатів, зокрема:?
1)Виробнича лінія з переробки металургійних шлаків №6 (розташована за адресою:?Маріуполь на території Приватного акціонерного товариства металургійний комбінат Азовсталь);
2) Виробнича лінія з переробки металургійних шлаків №1 (розташована за адресою:Маріуполь на території Приватного акціонерного товариства металургійний комбінат Азовсталь);
3) Збагачувальна установка для дрібної фр. МОС (пилева) (розташована за адресою м.Маріуполь на території Приватного акціонерного товариства металургійний комбінат Азовсталь);
4) Виробнича лінія з переробки металургійних шлаків №6/1 (розташована за адресою: м.Маріуполь на території Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча);
5) Виробнича лінія з переробки металургійних шлаків № 7 (розташована за адресою: м.Маріуполь на території Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча);
6) Збагачувальна установка для дрібної фр. МОС (пилева) (розташована за адресою: м.Маріуполь на території Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний канат імені Ілліча);
7) Збагачувальна установка для дрібної фр. МОС (пилева) (розташована за адресою: м.Маріуполь на території Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча).
На підтвердження права власності на вищенаведене обладнання позивачем до матеріалів справи надані первинні бухгалтерські документи, картка по рахунку 1522 (основні засоби) за січень 2019-червень 2021, інвентарні картки обліку основних засобів.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
24 лютого 2022 року після початку військової агресії з боку Російської Федерації, обидві промислові ділянки ТОВ «Дніпро монтаж», що знаходились в м. Маріуполь на території ПАО МК «Азовсталь» та ПАО «МК Імені Ілліча» зупинили свою діяльність.
Відповідно до Наказу №240222 від 24.02.2022 директора ТОВ «Дніпро Монтаж» зупинено виробництво на території ПАО МК «Азовсталь» та ПАО «МК Імені Ілліча» та експлуатацію основних засобів зазначених у Додатку №1.
Позивач зазначає, що станом на 24.02.2022 все майно було в задовільному стані, що підтверджується Актом технічного огляду основних засобів, розташованих на територіях ПрАТ «МК «Азовсталь» та ПрАТ «ММК ім. Ілліча» № 5-О від 19.10.2023.
На момент виїзду останніх робітників ТОВ «Дніпро монтаж» з міста Маріуполь 24.02.2022. зазначене майно знаходилось на території комбінатів.
В період з березня 2022 року по травень 2022 року в Маріуполі проводились активні бойові дії, тому доступу на заводи в цей період не було.
Позивач посилається на те, що загальновідомою є інформація про те, що Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь зазнали значних руйнувань внаслідок збройної агресії РФ.
Влітку 2022 року директору ТОВ «Дніпро Монтаж» Кузіну В.В. стало відомо, що на ділянках, де зберігалось майно позивача, воно або відсутнє, або наявні його залишки в повністю неробочому стані. Отже внаслідок збройної агресії РФ, належне ТОВ «Дніпро монтаж» майно або повністю знищено, або розграбовано.
Директором позивача у складі комісії заступника директора, керівника виробництва, керівника відділу кадрів та головного бухгалтера ТОВ «Дніпро Монтаж» 23.05.2022 складено Акт про фіксацію втрат підприємства в якому зафіксовано втрачене майно, а саме: виробнича лінія з переробки металургійних шлаків №6, виробнича лінія з переробки металургійних шлаків №1, збагачувальна установка для дрібної фр. МОС (пилева), виробнича лінія з переробки металургійних шлаків №6/1, виробнича лінія з переробки металургійних шлаків № 7, збагачувальна установка для дрібної фр. МОС (пилева), збагачувальна установка для дрібної фр. МОС (пилева) та його балансова вартість на 01.01.2022. на загальну суму 19203477,23грн.
12.09.2022 позивач звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до відділення поліції №5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.
12.09.2022 ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України за фактом пошкодження обладнання ТОВ «Дніпро Монтаж», яке знаходиться в м. Маріуполь по вул. Левченка, 1 та вул. Лепорського, 1. Даний факт зареєстрований в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 13.09.2022, номер кримінального провадження: 12022041650001240.
Надалі кримінальне провадження № 12022041650001240 було передано за підслідністю до ГУ СБУ у Донецькій та Луганській областях, що підтверджується листом Дніпропетровської обласної прокуратури № 09/4-1808-22 від 27.10.2022.
24.02.2023 Позивачем було подано до Слідчого відділу 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях заяву про долучення додаткових доказів, до якої додавались первинні документи на підтвердження здійснення господарської діяльності на територіях вищевказаних комбінатів.
16.11.2023 Позивачем було подано до Слідчого відділу 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях клопотання в якому Позивач просив винести постанову слідчого, якою встановити факт захоплення збройними силами російської федерації території Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та Приватного акціонерного товариства металургійний комбінат Азовсталь, а також факт відсутності доступу до обладнання, яким володіє позивач, та яке знаходиться на непідконтрольній Україні території, а саме у м. Маріуполь Донецької області на території вищенаведених комбінатів.
У відповідь на вищезазначене клопотання позивача, старший слідчій відділу 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях повідомив останнього листом від 28.11.2023, що факт захоплення російськими військами території м. Маріуполя є загальновідомим фактом, а також законодавчо встановлено ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ» № 309 від 22.12.2022 і тому не потребує додаткового доказування та визнання. Також в листі зазначено, що враховуючи викладене, винесення окремої постанови про встановлення фактів, зазначених у клопотанні, не передбачено нормами КПК України.
Позивач зазначає, що через початок війни РФ проти України ТОВ «Дніпро монтаж» повністю зупинило свою діяльність на зазначених виробничих ділянках в м. Маріуполь, що підтверджується Наказом ТОВ «Дніпро Монтаж» № 240222 від 24.02.2022 про зупинення виробництва, у зв'язку з чим понесло реальні збитки та продовжує нести збитки у вигляді упущеної вигоди (недоотриманого доходу) за роботи та послуги, що мали б бути надані / виконані згідно договору підряду № 035/123/3182 від 14.06.2021 та договору підряду № 853 від 09.06.2021.
Для визначення розміру збитків, на замовлення Позивач, була проведена оцінка реальних збитків.
Згідно зі Звітом №1-19.10/23 про оцінку збитків станом на 04.10.2023, розмір реальних збитків завданих ТОВ «Дніпро Монтаж» внаслідок втрати у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації основних засобів, власником яких є позивач, що розміщені на територіях ПрАТ «МК Азовсталь» за адресою м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, ПрАТ «ММК ім.Ілліча» за адресою м.Маріуполь, вул. Левченко,1 становить 564 624 долара США або що відповідає офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют, станом на дату оцінки що складає 20 659 649 грн без ПДВ.
Також відповідно до Звіту №2-19.10/23 про оцінку збитків (з урахуванням доопрацьованого звіту) станом на 19.10.2023 розмір упущеної вигоди ТОВ «Дніпро Монтаж» від неможливості провадження господарської діяльності у зв'язку із збройною агресією РФ внаслідок зупинки виробництва та експлуатації основних засобів, власником яких є позивач, що розміщені на територіях ПрАТ «МК Азовсталь» за адресою м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, ПрАТ «ММК ім.Ілліча» за адресою м.Маріуполь, вул. Левченко,1 становить 1 866 000 доларів США або що відповідає офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют, станом на дату оцінки що складає 68 223 900грн.
Звіт про оцінку збитків виконано суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Жировим Андрієм Костянтиновичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 35/2023 від 19.01.2023 р., виданий Фондом державного майна України, термін дії з 19.01.2023 р. строк дії до 19.01.2026 р., Свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності № 98 від 25.01.14 р.) та оцінювачем Грунт Наталією Василівною (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 169 від 06.08.2015 р виданий Фондом державного майна України, Сертифікат «WAVO-WRV», реєстр. WRV-PUAVS/2025-02/37 від 21.02.2020 р.
Так, відповідно до звітів, розмір реальних збитків завданих позивачу, внаслідок збройної агресії Російської Федерації становить 564 624 долара США (20 659 649 грн), розмір упущеної вигоди становить 1 866 000 доларів США (68 223 900грн.).
Позивач зазначає, що внаслідок знищення та пошкодження майна у зв'язку із збройною агресією РФ йому завдано матеріальної шкоди у розмірі 564 624 долара США (реальні збитки) та 1 866 000 доларів США (упущеної вигоди), що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
Одночасно, відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
В розглядуваній справі спір виник між юридичною особою приватного права - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб'єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб'єкту - позивачу.
З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб'єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, суд визнає, що предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ «ДНІПРО МОНТАЖ» про відшкодування збитків, спричинених внаслідок збройної військової агресії Російської Федерації проти України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За умовами ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На підтвердження права власності на спірне майно позивачем до матеріалів справи додані відповідні первинні бухгалтерські документи які були дослідженні та прийняті судом як належні докази.
Також матеріалами справі підтверджено, що на момент військової агресії з боку Російської Федерації, 24 лютого 2022 року, обладнання позивача, а саме, виробнича лінія з переробки металургійних шлаків №6, виробнича лінія з переробки металургійних шлаків №1, збагачувальна установка для дрібної фр. МОС (пилева), виробнича лінія з переробки металургійних шлаків №6/1, виробнича лінія з переробки металургійних шлаків № 7, збагачувальна установка для дрібної фр. МОС (пилева), збагачувальна установка для дрібної фр. МОС (пилева) знаходилось на промислових ділянках в м. Маріуполь на території ПрАТ МК «Азовсталь» та ПрАТ «МК Імені Ілліча».
Відповідно до укладених договорів підряду № 853 від 09.06.2021№ та №035/123/3182 від 14.06.2021 позивач надавав свої послуги Приватному Акціонерному товариству Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та Приватному Акціонерному товариству Металургійний комбінат «Азовсталь», зазначені договори були укладені строком з 01.06.2021 по 31.12.2022 та 01.07.2021 по 30.04.2023 відповідно.
Доказів того, що договори були розірвані, визнані недійсними матеріали справи не містять.
Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У п.4 ч.1 ст.2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ст.3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи небуде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією з 24.02.2022 по 20.05.2022 м. Маріуполь Маріупольської міської територіальної громади входило до переліку територій активних бойових дій (UA14140050010029262). Відповідно до розділу 2 вказаного вище Переліку територій м.Маріуполь, Маріупольського району відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України з 21.05.2022.
Частиною 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Судом встановлено, що майно позивача, що знаходилось у місті Маріуполь є цивільним об'єктом, яке не використовувалось у військових цілях відповідно до міжнародного законодавства. При цьому, майно позивача знищене та пошкоджене відповідачем всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність як за відповідний обстріл, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.
Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
В підтвердження реального розміру збитків позивачем надано Звіт №1-19.10/23 про оцінку збитків станом на 04.10.2023, яким визначено розмір реальних збитків у сумі 564 624 долара США що відповідає офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют, станом на дату оцінки 20 659 649 грн без ПДВ та звіт №2-19.10/23 про оцінку збитків (з урахуванням доопрацьованого звіту) станом на 19.10.2023, яким визначено розмір упущеної вигоди в розмірі 1 866 000 доларів США що відповідає офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют, станом на дату оцінки що складає 68 223 900грн.
Відповідно до п.5 розділу ІV Методики визначення розміру упущеної вигоди передбачає проведення такої, зокрема, оціночної процедури як аналіз та визначення тривалості строку компаундування, у межах якого враховується упущена вигода від активу (майна).
Максимальна тривалість загального строку компаундування, у межах якого враховується упущена вигода, не повинна перевищувати строк з дати, що відповідає даті порушення цивільного права у зв'язку із знищенням, втратою або пошкодженням майна, до дати спливу трьох місяців з дати припинення чи скасування періоду воєнного стану внаслідок збройної агресії (підп.5.1 п.5 розділу ІV Методики).
Отже, датою з якої починається здійснення розрахунку упущеної вигоди є безпосередньо дата знищення, втрати або пошкодження майна.
Як вбачається з наданого звіту, загальний строк компаундування, у межах якого врахована упущена вигода для підрозділу на ПрАТ «МК Азовсталь» є період з 24.02.2022 по 30.04.2023; для підрозділу на ПрАТ «ММК ім.Ілліча» період з 24.02.2022 по 31.12.2022, що відповідає вимогам Методики визначення розміру упущеної вигоди та фактичним обставинам справи.
Заперечення відповідача проти результатів оцінки збитків в матеріалах справи відсутні.
Оцінивши надані позивачем Звіти про визначення обсягу збитків, суд вважає їх належними та достовірними доказом на підтвердження дійсного розміру збитків, завданих майну позивача збройною агресією Російської Федерації на суму 564 624 долара США реальних збитків та 1 866 000 доларів США упущеної вигоди .
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують заподіяння шкоди позивачу діями відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між діями та завданою майну шкодою, що свідчить про наявність складу цивільного правопорушення.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.
На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір збитків підтверджено належними доказами.
Враховуючи викладене, на переконання суду, позивачем у даній справі доведено повний склад правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди (збитків).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що на національному рівні гарантуються ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
З урахуванням наведеного ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір як звільнений від його сплати.
Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 059 800 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Керуючись ст.ст. 12, 13, 74, 76, 77, 79, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРО МОНТАЖ до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків що складаються з реальних збитків в розмірі 564 624 доларів США що еквівалентно 23 364 028 грн, та упущеної вигоди в розмірі 1 866 000 доларів США що еквівалентно 68 223 900 грн - задовольнити.
Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРО МОНТАЖ завдані збитки, що складаються з реальних збитків в розмірі 564 624 доларів США що еквівалентно 23 364 028 грн та упущеної вигоди в розмірі 1 866 000 доларів США що еквівалентно 68 223 900 грн
Стягнути з Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 059 800,00 грн
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
У судовому засіданні 22.01.2026 підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2026.
Суддя Ю.С. Зельман