вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.02.2026 Справа №904/5565/25 (904/7337/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М.
за участю секретаря судового засідання Бакаєвої А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке променерго" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355)
про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 33 796,50 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
25.12.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке променерго" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 33 796,50 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2026 постановлено ухвалу, якою:
- прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 904/5565/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке променерго" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355) та відкрито провадження у справі;
- вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін;
- судове засідання призначено для розгляду справи по суті на 05.02.2026 о 10:30 год.;
- запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування заперечень.
02.02.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява від 02.02.2026, в якій він просить суд провести судове засідання 05.02.2026 без участі представника позивача та при цьому зазначає, що підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
У судове засідання 05.02.2026 представники позивача та відповідача не з'явились, при цьому судом врахована заява позивача про проведення судового засідання без участі його представника, яка була задоволена судом.
Щодо відповідача, то згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа встановлено, що 08.01.2026 ТОВ "Криворізьке Променерго" отримало ухвалу суду від 08.01.2026, якою прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи про банкрутство, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 05.02.2026 та запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Суд відзначає, що за змістом п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 08.01.2026 була отримана відповідачем 08.01.2026, проте станом на 05.02.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем відзив на позовну заяву не поданий, про розгляд справи він повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом 05.02.2026 ухвалено рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
Відносно відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго" - 20.10.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про банкрутство № 904/5565/25, станом на теперішній час провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на посаді посадових та службових осіб боржника.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Пунктом 8 ч.1 ст.20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі та зокрема, справи у спорах стягнення заробітної плати.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач - фізична особа ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворізьке променерго", працюючи у підприємстві на посаді підсобного працівника, що підтверджується витягом із трудової книжки працівника, який залучений до матеріалів справи (а.с.6).
На підставі наказу № 209-К від 06.06.2025 ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України, що також підтверджується витягом із трудової книжки працівника, який залучений до матеріалів справи (а.с.6).
Позивач у позовній заяві зазначає, що під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата у сукупному розмірі 33 796,50 грн.
Вказані обставини підтверджуються долученою до матеріалів справи довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке променерго" № 25 від 25.09.2025, згідно з якою заборгованість по заробітній платі підприємства перед позивачем станом на 25.09.2025 становить 33 796,50 грн. (а.с.7).
Крім того, у підтвердженням факту існування заборгованості до матеріалів справи до долучені довідка форми ОК-5 Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписку по картковому рахунку позивача (а.с.8-11).
Невиконання роботодавцем покладених на суб'єкта господарювання положеннями чинного законодавства України обов'язків щодо проведення із звільненим працівником розрахунків по сплаті належних при звільненні сум зумовило звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про стягнення 33 796,50 грн. невиплаченої заробітної плати.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
При цьому відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Питання у сфері трудових відносин регулюється положеннями Кодексу законів про працю України.
Згідно статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно частини 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначила, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Судом встановлено, що на підставі наказу № 209-К від 06.06.2025 ОСОБА_1 був звільнений із займаної ним на підприємстві відповідача посади на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується витягом із трудової книжки працівника (а.с.6).
За змістом довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке променерго" № 25 від 25.09.2025 заборгованість по заробітній платі підприємства перед позивачем станом на 25.09.2025 становить 33 796,50 грн. (а.с.7).
Крім того, у підтвердженням факту існування заборгованості до матеріалів справи до долучені довідка форми ОК-5 Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписку по картковому рахунку позивача (а.с.8-11).
При цьому доказів виплати указаної суми матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 77 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
Враховуючи той факт, що матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 , а також доказів щодо спростування заявлених позивачем позовних вимог, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 33 796,50 грн.
Крім того, судом враховано, що за аналізом питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судового збору за даними вимогами складає 2 422,40 грн.
Положеннями статті 5 ЗУ "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно з правилами статті 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи вказане, керуючись положеннями статті 129 ГПК України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке променерго" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі з у розмірі 33 796,50 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке променерго" (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Коломійцеве, вул. Железнодорожна, буд. 3Б, код ЄДРПОУ 41647355) на користь Державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 2 422,40 грн. - судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання повного тексту і в цей же строк може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому порядку.
Повне рішення складено - 06.02.2026.
Суддя Н.М. Камша