вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
06.02.2026м. ДніпроСправа № 904/6897/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олга-Логістик", м. Київ
до Приватного підприємства "Флоксан", м. Самар
про стягнення 1 180 191, 73 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Олга-Логістик" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Флоксан" (далі - Відповідач) про стягнення 1 180 191, 73 грн., з яких: 1 054 167, 40 грн. - основний борг, 11 735, 58 грн. - інфляційні втрати, 114 288, 75 грн. - пеня.
Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору №009188 від 24.06.2025 в частині повної оплати поставленого товару.
Ухвалою суду від 10.12.2025 року відкрито провадження у справі №904/6897/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету від 10.12.2025 року.
У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
26.01.2025 року Відповідач подав пояснення по справі, за змістом яких виклав свої заперечення по суті заявлених вимог, а також, заявив клопотання про зменшення розміру пені та витрат на правничу допомогу.
З приводу наведених пояснень зазначає наступне. В силу положень ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до приписів ст. 165 ГПК України, заперечення проти позову, Відповідач викладає у відзиві на позов, який подається в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Таким чином, процесуальний закон імперативно визначає можливість викладення відповідачем своїх заперечень проти позову, виключно в заявах по суті справи, перелік яких, визначено законом.
Як свідчить зміст поданих Відповідачем пояснень, в процесуальному сенсі останні являються відзивом на позов, який подано з порушенням встановленого судом строку.
Згідно положень ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що заперечення проти позову подані Відповідачем з порушенням встановленого судом строку та без зазначення поважних причин його пропуску, останні не приймаються судом до уваги.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення ухвалено без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
24.06.2025 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено Договір поставки № 009188 (надалі - Договір).
Згідно пункту 1.1. Договору Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях/прайс-листах) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору сторони застосовують до даного договору умови ПОР - доставка Постачальником товару в пункт, вказаний Покупцем (редакція "ІНКОТЕРМС" 2010 року).
Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3. Договору).
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Згідно п. 3.1. Договору ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів Постачальника, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Фактом погодження Покупцем ціни та вартості Товару вважається підписана Сторонами накладна.
Загальна сума цього Договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього Договору (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію поставленого Постачальником товару, протягом (але не пізніше) 28 (двадцяти восьми) календарних днів з моменту передачі такої партії товару. В разі порушення Покупцем терміну оплати товару вказаного в цьому пункті, Постачальник вправі призупинити послідуючі поставки, аж до моменту повного погашення Покупцем заборгованості за поставлений раніше товар.
На виконання умов Договору, Позивачем було поставлено Товар на загальну суму 1 654 167,40 грн., що підтверджується видатковими накладними:
№ ДНЕ-062530 від 27.06.2025р. на суму 431 654,40 грн.;
№ ДНЕ-062551 від 27.06.2025р. на суму 440 647,20 грн.;
№ ДНЕ-062583 від 27.06.2025р. на суму 440 647,20 грн.;
№ ДНЕ-076551 від 31.07.2025р. на суму 9 357,00 грн.;
№ ДНЕ-076565 від 31.07.2025р. на суму 49 280,20 грн.;
№ ДНЕ-076582 від 31.07.2025р. на суму 282 581,40 грн.
Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши суму 600 000,00 грн. наступними платежами: 16.07.2025 на суму 200 000 грн.; 17.07.2025 на суму 350 000 грн.; 07.11.2025 на суму 50 000 грн., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 1 054 167,40 грн.
На час розгляду справи, доказів сплати заборгованості суду не надано.
Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.
Позивач розрахував та просить стягнути з Відповідача пеню за прострочення оплати товару, який було поставлено за видатковими накладними від 27.06.2025 року (з урахуванням часткових оплат), розмір якої за період з 26.07.2025 по 05.12.2025 склав 85 598,34 грн..
Також, позивач нарахував пеню за порушення строків оплати товару, що був поставлений 31.07.2025, розмір якої за період з 29.08.2025 по 05.12.2025 склав 28 690,41 грн.
Здійснивши перевірку наданих розрахунків, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені та відсотків.
Як убачається з матеріалів справи, в розрахунку пені за прострочення оплати товару, що був поставлений 27.06.2025 року (борговий період 1), Позивач, включно до 07.11.2025 року здійснив нарахування пені на суму боргу в розмірі 762 948,80 грн. Водночас, 07.11.2025 року Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості в сумі 50 000,00 грн., а отже, станом на 07.11.2025 року сума боргу вже становила 712 948,80 грн.
Таким чином, за підрахунками суду, борговий період 1 становити 104 дні з 26.07.2025 по 06.11.2025, а розмір пені за відповідний період складає 67 390,32 грн. Решта проведених Позивачем нарахувань пені, здійснено арифметично правильно.
Згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеної норми закону Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 11 735,58 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 26.07.2025 року по 05.12.2025 року розмірі 114 288, 75 грн.
За підрахунками суду розрахунок інфляційних втрат здійснено арифметично правильно.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 10 000,00 грн., відповідне клопотання мотивовано тим, що прострочення виконання зобов'язань Відповідачем відбувалося в умовах значного погіршення економічної ситуації в Україні протягом другої половини 2025 року. За даними Національного банку України, у четвертому кварталі 2025 року в Україні спостерігався дефіцит електроенергії на рівні 4-6 відсотків, що призводило до графіків відключення електропостачання тривалістю до 12 годин на добу. У листопаді 2025 року всі теплові електростанції компанії "Центренерго" були виведені з експлуатації внаслідок масованих ракетних атак на енергетичну інфраструктуру, а у грудні 2025 року регіональні аварійні відключення охопили до 60% території Одеської області, одного з головних логістичних регіонів країни. Відповідач вказує, що економічний стан України протягом 2025 року характеризувався зростанням цін на енергоносії та інші критичні ресурси, зниженням реальних доходів населення та критичною нестачею робочої сили в економіці. У таких умовах багато підприємств стикалися з ланцюговою реакцією неплатежів, коли несплата одним контрагентом призводила до неможливості розрахуватися з іншими постачальниками. Саме такі умови вплинули на здатність Відповідача своєчасно виконувати грошові зобов'язання. Відповідач зазначає, що протягом жовтня-листопада 2025 року на енергетичну інфраструктуру України здійснювалися регулярні ракетно-дронові удари, що створювало додаткові ризики та витрати для ведення бізнесу. За оцінками експертів, 2025 рік став найважчим з точки зору енергетичної безпеки за весь період повномасштабної війни.
Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причину) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
Враховуючи те, що на момент укладення Договору поставки товару №00988 повномасштабна збройна агресія рф проти Україні, та її наслідки у вигляді погіршення економічної ситуації в Україні вже тривала, ці обставини для сторін договору були загальновідомим фактом. Тож, здійснюючи господарську діяльність, сторони не були позбавлені змоги врахувати зазначені обставини та передбачити можливі ризики для себе. Натомість Відповідач прийнявши рішення про укладення договору на певних умовах, взяв на себе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру пені.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача суми 1 179 543, 75 грн., з яких: 1 054 167, 40 грн. - основний борг, 11 735, 58 грн. - інфляційні втрати, 113 640,77 грн. - пеня., в решта позовних вимог слід відмовити.
У складі судових витрат Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу, розмір яких за попереднім (орієнтованим) розрахунком, що наведений в позовній заяві, становить 10 000,00 грн.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В підтвердження витрат на правничу допомогу, Позивачем подано до матеріалів справи:
- договір про надання послуг адвоката від 04.12.2025 року;
- ордер серія СЕ №1127578 від 04.12.2025 року;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність віл 21.09.2012 року №577;
- акт приймання-передачі наданих послуг правової допомоги від 05.12.2025 pоку;
- видатковий касовий ордер від 05.12.2025 року
Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він сплатив у зв'язку з розглядом даної справи.
В силу приписів ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач в додаткових поясненнях зазначає, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. видається завищеною для стандартної справи про стягнення грошових коштів за договором поставки. Справа не характеризується особливою складністю, оскільки стосується звичайних договірних зобов'язань та типових правовідносин. Розмір санкційних нарахувань був здійснений за допомогою комп'ютерної програми, що також не вимагало від адвоката значних зусиль для проведення розрахунку суми позову. З огляду на зазначене Відповідач просить суд, у разі часткового задоволення позовних вимог, зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.
Оцінюючи розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу на предмет їх співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послу та ціною позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення відповідного розміру витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-241, 238, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Флоксан" (51200, Дніпропетровська обл., місто Самар (колишня назва Новомосковськ), вул. Зіні Білої, будинок 156, квартира 8, кімната 5, код ЄДРПОУ 34365658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олга-Логістик" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, код ЄДРПОУ 36001805) 1 054 167,40 грн. основного боргу, 11 735,58 грн. інфляційних втрат, 113 640,77 грн. пені, 14 154,53 грн. витрат зі сплати судового збору, 9 994,51 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ліпинський