вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" лютого 2026 р. Cправа № 902/756/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенког Г.В.,
за участю представників
позивача Гуревич М.Г.(поза межами приміщення суду),
відповідача Осадча О.О. (поза межами приміщення суду)
третя особа - не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: JAS-FBG Spolka Akcyjna (вул. Колейова, 17, м. Катовіце, 40-706, Республіка Польща)
до: Фізичної особи-підприємця Журбенка Миколи Сергійовича ( АДРЕСА_1 )
третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Спільне підприємство "Вітмарк-Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Миру, буд. 144, с. Степанівка, Роздільнянський р-н, Одеська обл., 67430)
про: стягнення 71454,00 злотих
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява JAS-FBG Spolka Akcyjna до Фізичної особи-підприємця Журбенка Миколи Сергійовича про стягнення 71454,00 злотих.
Ухвалою суду від 09.06.2025 відкрито провадження у справі №902/756/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.06.2025.
18.06.2025 на адресу суду надійшла заява представника позивача JAS-FBG Spolka Akcyjna (б/н від 19.06.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 24.06.2025 забезпечено участь представника позивача JAS-FBG Spolka Akcyjna в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
30.06.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (б/н від 29.06.2025).
30.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 28.06.2025) (вх.канц. №01-34/6889/25).
В судовому засіданні 30.06.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 28.07.2025.
03.07.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 02.07.2025).
08.07.2025 від представника відповідача надійшло клопотання (№41-JAS/2025 від 08.07.2025) про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спільне підприємство "Вітмарк-Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю.
Також 08.07.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (б/н від 08.07.2025).
Ухвалою суду від 10.07.2025 задоволено клопотання (б/н від 08.10.2025) та залучено до участі у розгляді справи Спільне підприємство "Вітмарк-Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
21.07.2025 до суду від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла заява (б/н від 20.07.2025).
21.07.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 21.07.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 22.07.2025 забезпечено участь представника відповідача в режимі відеоконференції поз межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
23.07.2025 до суду від представника позивача надійшов супровідний лист (б/н від 21.07.2025).
В судовому засіданні 28.07.2025 року судом постановлено протокольні ухвали про продовження строку підготовчого провадження передбаченого ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів та відкладення підготовчого судового засідання на 01.09.2025.
12.08.2025 від представника відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 11.08.2025).
12.08.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (№45-JAS/2025 від 11.08.2025) про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
20.08.2025 від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 19.08.2025).
28.08.2025 до суду від позивача надійшло клопотання (б/н від 26.08.2025) про доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 01.09.2025 судом задоволено клопотання (№45-JAS/2025 від 11.08.2025).
Також 01.09.2025 в судовому засіданні відібрано експериментальні зразки почерку та підпису ФОП Журбенка М.С.
Ухвалою суду від 01.09.2025 зупинено провадження у справі №902/756/25 в зв'язку з призначенням у справі судової почеркознавчої експертизи. Проведення експертизи доручено Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
05.09.2025 від позивача до суду надійшло клопотання (б/н від 05.09.2025) про доповнення переліку питань на вирішення судової експертизи.
18.09.2025 супровідним листом №902/756/25/970/25 матеріали справи надіслано Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
Ухвалою суду від 13.10.2025 провадження у справі №902/756/25 поновлено. Для продовження проведення судової експертизи надіслано до експертної установи експериментальні зразки та матеріали судової справи №902/756/25. Також даною ухвалою, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
30.10.2025, під час перебування судді Маслія І.В. у відпустці, до суду надійшов супровідний лист з матеріалами справи №902/756/25, висновком експерта від 28.10.2025 № СЕ-19/102-25/20574-ПЧ та спец-пакетом Експертної служби України за №4205245 з документами.
Ухвалою суду від 10.11.2025 призначено судове засідання для вирішення питання про поновлення провадження у справі №902/756/25 на 24.11.2025.
В судовому засіданні 24.11.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про поновлення провадження у справі.
За результатами проведеного судового судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.12.2025, відомості щодо якої занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 24.11.2025 повідомлено третю особу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 17.12.2025судом оголошено перерву до 12.01.2026.
12.01.2026 до суд від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 12.01.2026).
В судовому засіданні 12.01.2026 через технічні причини оголошено перерву до 13.01.2026.
При цьому, в судовому засіданні 13.01.2026 з урахуванням технічних причин судом оголошено перерву до 23.01.2026.
23.01.2026, в судовому засіданні, прийняли участь представники позивача та відповідача. Представник третьої особи, правом участі в судовому засіданні не скористався.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечила проти позову.
Після переходу суду до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, відповідно до ст. 219 ГПК України та з урахуванням складності справи, суд дійшов висновку про необхідність відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів до 02.02.2026 о 15:45 год., про що повідомлено присутніх учасників справи у судовому засіданні під звукозапис.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем здійснювались перевезення товарів від ТОВ "Вітмарк-Україна" до АТ "Auchan Retail International S.A." (Франція) через україно-польський автомобільний прикордонний пункт Рава-Руська - Гребенне, під час якого у Митному відділі в Гребенному товар було поміщено під процедуру зовнішнього транзиту ЄС згідно з транзитними супровідними документами (деклараціями безпеки, код Т1) 22PL303020NS5GE9V2 та 22PL303020NS5GEAK5 і міжнародними автомобільними товаротранспортними накладними CMR № 14700 та CMR № 14701.
Товар повинен був бути пред'явлений у зазначену в них митницю призначення (Франція) до 3.11.2022, але фактично до вказаної дати у визначену митницю призначення доставлений не був.
Як зазначає позивач, відповідно до копій міжнародних автомобільних товаротранспортних накладних CMR № 14700 та CMR № 14701, товар був доставлений компанії-одержувачу в обхід митниці, зазначеної в деклараціях.
Згідно з транзитними супровідними документами (деклараціями безпеки, код Т1) 22PL303020NS5GE9V2 та 22PL303020NS5GEAK5 і міжнародними автомобільними товаротранспортними накладними CMR № 14700 та CMR № 14701 у встановлений строк до митниці призначення товар пред'явлений не був.
В подальшому, як стверджує позивач, у зв'язку із виведенням товару, поміщеного під процедуру зовнішнього транзиту, з-під митного контролю виник митний борг відповідно до ст.79 Митного Кодексу ЄС, солідарними боржниками за яким згідно ст.84 Митного Кодексу ЄС є позивач та відповідач.
Рішеннями начальника Люблінського митно-податкового управління в Білій Підляській від 03.08.2023 (справа № 308000-СОС-3.4441.36.2023.МВ) та від 04.01.2024 (справа № 308000-COC-3.4441.26.2023.MN) визначено митний борг.
На виконання зазначених рішень позивачем сплачено митний борг в розмірі 71610,00 злотих.
За твердженнями позивача фінансова відповідальність за недотримання умов проведення транзиту покладено на відповідача.
В зв'язку з невідшкодуванням відповідачем митного боргу, згідно виставлених платіжних доручень, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця Журбенка Миколи Сергійовича 71454,00 злотих.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує зазначаючи про наступне.
ПП "ЕВЕНТУС" отримує вантаж від СП "Вітмарк-Україна" ТОВ та організовує транспортування до пункту призначення. Згідно з договором укладеним між ТОВ "ІНТЕР-ТРАНЗИТ ГРУП" та ПП "ЕВЕНТУС" № 1368 від 14.10.2020 року, ТОВ "ІНТЕР-ТРАНЗИТ ГРУП" має організувати перевезення вантажу через міжнародні кордони.
ФОП Журбенко Микола Сергійович фактично надає транспортні засоби для перевезення вантажу "Соки на палетах" за маршрутом с. Степанівка (Одеська область, Україна) - Wissous (Франція) та відповідає за фізичне транспортування вантажу до місця призначення.
Відповідно до заявок № 5047 та № 5048 зазначено умови, що стосуються адреси митного очищення, при цьому вказано, що розміщення буде здійснено віддалено (після перетину кордону, у електронному вигляді), без необхідності заїзду до митного терміналу, аналогічно процедурі ЕА.
У наданих у розпорядження Перевізника товарно-транспортних накладних CMR, місцем вивантаження вантажу зазначено місто Wissous (Франція), що було визначене вантажовідправником - СП "Вітмарк-Україна" ТОВ.
Таким чином, за твердженнями відповідача, саме вантажовідправник несе відповідальність за правильність і повноту внесеної інформації в CMR.
Відповідач зазначає, 31.10.2022 вантаж було доставлено до місця призначення, зазначеного у заявках на перевезення та у товарно-транспортних накладних CMR №14700 та №14701 від 18.10.2022 року без жодних зауважень.
Враховуючи викладене відповідач, виконав свої зобов'язання щодо доставки, передавши вантаж уповноваженим представникам вантажоодержувача - Auchan Retail International S.A. (Франція), що підтверджується підписами та печатками представників одержувача у CMR №14700 та №14701 від 18.10.2022 року.
Також, відповідач зазначає, що оформлення декларацій ТІ було здійснене митним брокером JAS-FBG S.A. не за ініціативою Перевізника, а на підставі заявок та інструкцій, наданих іншими учасниками ланцюга перевезення - Експедитором або Вантажовідправником (СП "Вітмарк-Україна" ТОВ, ПП "ЕВЕНТУС", ТОВ "ІНТЕР-ТРАНЗИТ ГРУП").
ФОП Журбенко М.С. не виступав декларантом, не укладав договору з JAS- FBG Spolka Akcyjna щодо подання ТІ №22PL303020NS5GEAK5 та №22PL303020NS5GE9V2, а отже і не несе відповідальності за дії чи бездіяльність митного брокера або інших учасників.
За твердженнями відповідача, відсутність заїзду на термінал не є ознакою порушення процедури, і перевізник не може нести відповідальність за дії одержувача або декларанта у системі NCTS.
Щодо посилань позивача на Доручення термінових послуг від 10.08.2019 року, відповідач зазначає, що доручення не може вважатися доказом, оскільки відповідач його не підписував та не погоджував.
Таким чином, покладення на перевізника відповідальності митним органом Польщі ґрунтується на помилковій правовій кваліфікації, що не узгоджується з правом ЄС та положеннями чинного законодавства України.
У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач зауважує, що відносини між сторонами виникли та існують незалежно будь-яких відносин відповідача з іншими особами, на підставі яких відповідач здійснює свою господарську діяльність.
Оскільки відповідачем визнається факт існування між сторонами договірних відносин, то на сторони, зокрема й на відповідача, лягає тягар виконання зобов'язань, що випливають з цих відносин. При цьому ці зобов'язання охоплюють не тільки прямі обов'язки сторін щодо надання послуг та їх оплату, а й відповідальність у вигляді тягаря несення негативних наслідків (відшкодування збитків, санкції, тощо) у випадку порушення чи неналежного виконання однією із сторін своїх зобов'язань.
Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури від 27.10.2022р. № А082101195/22 та № А082101194/22, які були оплачені відповідачем.
Згідно CMR саме відповідач, а не будь-які інші особи є перевізником вантажів, відправлених СП "Вітмарк-Україна" ТОВ, що відображено у транзитних митних деклараціях 23PL303020NS5GE9V2 та 22PL303020NS5GEAK5.
Позивач наголошує, що відповідач як перевізник не завершив процедуру транзиту, не доставив товар у пункт призначення одержувачу, що вказаний у CMR та складених на їх підставі митних деклараціях, та не представив його до митного оформлення, що мало наслідком нарахування та сплату позивачем митного боргу з ПДВ та відсотками.
В поданих до суду запереченнях відповідач заперечує щодо покладення на нього повного тягаря відповідальності за виконання зобов'язань у межах договірних відносин. Відповідач свою вину у порушенні чи неналежному виконанні зобов'язань не визнає, оскільки всі обов'язки, які покладалися на нього, виконані належним чином.
Як зауважує відповідач, позивач не забезпечив належного виконання своїх зобов'язань щодо завершення митних процедур, що призвело до виникнення обставин, на які позивач наразі посилається як на підставу для стягнення збитків.
Твердження позивача про наявність договірних зобов'язань між сторонами на підставі Доручення термінових послуг від 10.08.2019 року є юридично необґрунтованим і не підтверджується належними доказами у розумінні статей 74 та статті 91 ГПК України.
Позивач не може вимагати відшкодування за власну відповідальність, адже ризик оформлення митних документів покладається на декларанта і брокера.
У письмових поясненнях позивач зазначає, що позовні вимоги ґрунтуються не на факті доставки чи недоставки товару як такому, а саме на незавершені процедури митного транзиту, що передбачає оформлення вантажу у митниці пункту призначення, куди вантаж, що перевозився відповідачем, не потрапив. Тобто процедура митного транзиту не буде завершена навіть незалежно від того, чи отримав вантаж вантажоодержувач, якщо цей вантаж не представлений до митного оформлення у пункті призначення.
Саме дані обставини, а не дефекти оформлення митних документів чи передання вантажу не тому одержувачу стало підставою для виведення вантажу з-під митного контролю митниці Республіки Польща з подальшим нарахуванням митних платежів, сплачених позивачем.
У додаткових письмових поясненнях відповідач зауважує, що позивач як суб'єкт, який був уповноваженим на використання процедури транзиту через територію Європейського союзу, не виконав належно своїх зобов'язання щодо надання доказів завершення процедури транзиту, з урахування чого і виник митний борг.
В силу вимог Митного кодексу ЄС, відповідальність за завершення транзитної процедури покладається виключно на особу, яка є тримачем митної декларації (Principal).
Митні декларації Т1 були оформлені на вантаж третьої особи - СП "Вітмарк-Україна" ТОВ.
При цьому, відповідач виконував виключно транспортні функції у межах договору перевезення, діючи за інструкціями вантажовідправника та експедиторів.
Відповідач не мав фактичної можливості чи юридичного обов'язку здійснювати завершення транзитної процедури або надавати митним органам ЄС докази її закриття.
З урахування чого, відсутні будь-які підстави покладати відповідальність за незавершення процедури Т1 на перевізника та застосування до нього фінансових наслідків у повному обсязі.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, 10.08.2019 між PE ZHURBENKO NIKOLAY (Відповідач, Замовник) та JAS-FBG Spolka Akcyjna (Позивач, Виконавець) оформлено Доручення термінових послуг щодо процедури транзиту для філій на східному кордоні. З терміном дії договору до 09.11.2019.
За змістом Доручення Замовник доручив позивачеві Виконавцеві виконання послуги митного агентства (виконання митних процедур) щодо процедури транзиту та послуги митного агентства за додатковим дорученням; оплата за виконання яких буде проведена згідно з прейскурантом.
27.10.2022 відповідачем здійснювались перевезення товарів від ТОВ "Вітмарк- Україна" (відправник) до АТ "Auchan Retail International S.A." (Франція) (одержувач) через україно-польський автомобільний прикордонний пункт Рава-Руська - Гребенне, під час якого у Митному відділі в Гребенному товар було поміщено під процедуру зовнішнього транзиту ЄС згідно з транзитними супровідними документами (деклараціями безпеки, код Т1) 22PL303020NS5GE9V2 та 22PL303020NS5GEAK5 і міжнародними автомобільними товаротранспортними накладними CMR № 14700 та CMR № 14701.
Суб'єктом, уповноваженим на використання процедури транзиту територією Республіки Польща, був позивач.
Згідно з вищезазначеними деклараціями товар повинен був бути пред'явлений у зазначену в них митницю призначення (Франція) до 3.11.2022, але фактично до вказаної дати у визначену митницю призначення доставлений не був, про що зазначається нижче.
Разом з тим, копії міжнародних автомобільних товаротранспортних накладних CMR № 14700 та CMR № 14701, надані відповідачем, на яких міститься печатка S.A. "Auchan Retail International" (Франція) та підпис, могли свідчити, що товар був доставлений компанії-одержувачу в обхід митниці, зазначеної в деклараціях.
В той же час французька митниця призначення та Регіональний Митний Департамент Париж-Квест повідомили Люблінське митно-податкове управління (країни транзиту - Республіки Польща) про те, що одержувач товару, вказаний у вищезазначених деклараціях та CMR - "Auchan Retail International" не існує за адресою, вказаною у зазначених документах.
У системі NCTS2, відповідаючи на надісланий туди запит, французька митниця призначення FR005440 надіслала відповідь з кодом 1 - транзит невідомий з приміткою: "Вантажоодержувач, зазначений у MRN, не отримав цей товар. Печатка на CMR, що підтверджує отримання, підроблена".
Товар згідно з транзитними супровідними документами (деклараціями безпеки, код Т1) 22PL303020NS5GE9V2 та 22PL303020NS5GEAK5 і міжнародними автомобільними товаротранспортними накладними CMR № 14700 та CMR № 14701 у встановлений строк до митниці призначення пред'явлений не був.
У зв'язку із виведенням товару, поміщеного під процедуру зовнішнього транзиту, з-під митного контролю виник митний борг відповідно до ст.79 Митного Кодексу ЄС, солідарними боржниками за яким згідно ст.84 Митного Кодексу ЄС є позивач та відповідач.
Рішенням начальника Люблінського митно-податкового управління в Білій Підляській від 03.08.2023 (справа № 308000-СОС-3.4441.36.2023.МВ) визначено митний борг у зв'язку з виведенням з-під митного контролю товару за декларацією 22PL303020NS5GE9V2 та CMR № 14700 в розмірі 24374,00 польських злотих та суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті у зв'язку з імпортом вищезазначеного товару, в розмірі 10456,00 польських злотих із зобов'язанням самостійно розрахувати відсотки (пеню) на суму митного боргу із дати виникнення митного боргу (04.11.2022) по дату повідомлення про цей борг (вручення відповідного рішення) за наведеною у рішенні формулою та сплати вказаних сум впродовж 10 днів із дати отримання цього рішення під загрозою нарахування пені у разі несвоєчасної сплати. При цьому позивача та відповідача визначено суб'єктами, що несуть солідарну відповідальність за сплату мита, а також є платниками податку на додану вартість відповідно до даного рішення.
Рішенням директора палати податкової адміністрації в Любліні від 5.03.2024 вказане вище рішення начальника Люблінського митно-податкового управління в Білій Підляській від 03.08.2023 залишено без змін.
Також Рішенням начальника Люблінського митно-податкового управління в Білій Підляській від 04.01.2024 (справа № 308000-COC-3.4441.26.2023.MN) визначено митний борг у зв'язку з виведенням з-під митного контролю товару за декларацією 22PL303020NS5GEAK5 та CMR № 14701 в розмірі 29495,00 польських злотих із зобов'язанням самостійно розрахувати відсотки (пеню) на суму митного боргу із дати виникнення митного боргу (04.11.2022) по дату повідомлення про цей борг (вручення відповідного рішення) за наведеною у рішенні формулою та сплати вказаних сум впродовж 10 днів із дати отримання цього рішення під загрозою нарахування пені у разі несвоєчасної сплати. При цьому позивача та відповідача визначено суб'єктами, що несуть солідарну відповідальність за сплату мита.
Рішенням директора палати податкової адміністрації в Любліні від 03.06.2024 вказане вище рішення начальника Люблінського митно-податкового управління в Білій Підляській від 04.01.2024 залишено без змін.
На виконання зазначених вище рішень митних органів позивачем сплачено митний борг в загальній сумі 71610,00 злотих, що підтверджується електронними банківськими виписками.
Посилаючись на Доручення термінових послуг від 10.08.2019, позивач стверджує, що фінансову відповідальність за недотримання умов проведення транзиту покладено саме на Замовника, тобто відповідача, незалежно від його вини.
Позивачем на адресу відповідача надіслано бухгалтерську ноту - платіжне доручення №ANN034010001/24 від 18.01.2024 на відшкодування сплаченого позивачем митного боргу.
23.01.2024 у відповідь відповідачем надіслано лист за змістом якого відповідач повідомив про невизнання ним зазначеної ноти з посиланням на оскарження вказаного у ній рішення.
13.03.2024 та 16.04.2024 позивачем повторно надіслано платіжні доручення №ANN034030002/24 та №ANN034040001/24, які залишились відповідачем без реагування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд враховує наступне.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем вказано, що в рішенні директора палати податкової адміністрації в Любліні від 03.06.2024 з посиланням на правову позицію Верховного Суду зазначено, що солідарна відповідальність, яка випливає зі ст.213 Митного Кодексу Співтовариства, означає, що митний орган шляхом ухвалення рішення має право на власний розсуд стягнути суму, що утворилася в результаті митного боргу, з боржників, зазначених у ст.203 Митного Кодексу Співтовариства, і якщо за змістом правовідносин, що існують між солідарними боржниками, за статтею 213 Митного Кодексу Співтовариства не виключаються регресні вимоги між ними, то у випадку, коли один з них вивів товар з-під митного контролю, не доставивши його до митниці призначення і тим самим спричинивши митний борг, то солідарний боржник, який був змушений сплатити цей борг, може мати право на регресну вимогу в повному розмірі.
На виконання зазначених вище рішень митних органів позивачем сплачено митний борг в загальній сумі 71610,00 злотих, що підтверджується електронними банківськими виписками.
Статтею 213 Митного кодексу Союзу визначено, якщо кілька осіб несуть відповідальність за сплату одного митного боргу, вони несуть солідарну відповідальність за такий борг (Where several persons are liable for payment of one customs debt, they shall be jointly and severally liable for such debt)
За статтею 543 ЦК України, якщо за одним зобов'язанням встановлено солідарну відповідальність, кожен із боржників зобов'язаний виконати весь обов'язок, але кредитор може вимагати його виконання від кожного з боржників у межах всього обсягу.
Статтею 544 ЦК України визначено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Тобто, статтю 213 UCC по суті трансльовано з цивільно-правового принципу солідарної відповідальності, але без прямої норми про регрес - його реалізація залишається предметом приватноправових відносин та національного цивільного законодавства.
Так, підставою даного позову визначено укладене між сторонами Доручення термінових послуг від 10.08.2019 року, застосовуючи розділ «Сфера відповідальності» (Т.1, а.с. 111)
За змістом вказаного Доручення, Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець зобов'язується виконати оформлення документів, необхідних для проведення транзиту на основі Конвенції про спільну митну процедуру або Європейського митного кодексу з виконавчими положеннями, пов'язаними з перевезенням товарів через території країн - сторін Конвенції та країн - членів Євросоюзу, за винятком товарів, визнаних Виконавцем вразливими, а саме: акцизних товарів, стратегічних товарів, товарів, обкладених високими митними та податковими оплатами (понад 50000 злотих), товарів на які накладено різноманітні правові та фактичні обмеження. (п. 1, розділу «Сфера відповідальності»)
Виконавець зобов'язується оформляти транзитні документи тільки і виключно на основі документів, супроводжуючих товари. За згідність документів зі станом фактичним товару щодо типу, кількості, ваги, ціни, і т.п. відповідає Замовник. (п. 2)
Згідно з п.5 розділу «Сфера відповідальності», Замовник зобов'язується доставити вказаний у митних документах, що вимагаються відповідними правовими положеннями, товар у непошкодженому стані у місце, вказане у декларації (митниця або уповноважений отримувач) у терміни, вказаному в митних документах.
Пунктами 6, 7 розділу «Сфера відповідальності» передбачено, що цілковиту фінансову відповідальність за недотримання умов проведення транзиту, що виникають з положень Конвенції про спільну митну процедуру або Європейського митного кодексу з виконавчими положеннями, і відкриттям у зв'язку з цим митними органами провадження несе Замовник. Відповідальність Замовника за покриття шкоди відбувається на таких основах, як відповідальність Виконавця за проведення процедури транзиту, тобто на основі ризику, а не провини
Замовник відповідає у будь-якому випадку, тобто незалежно від того, чи порушення відбулось з причин, залежних від нього, його контрагента, чи іншого суб'єкта, чи теж з незалежних від них причин
У випадку, якщо Виконавець понесе витрати за незавершену Замовником процедуру оформлення транзитних документів, Замовник зобов'язаний відшкодувати вказані витрати разом із передбаченими законом відсотками за першою вимогою Виконавця у вказаному терміні, однак не пізніше, ніж протягом 7 днів від дати отримання вимоги. Окрім того, Виконавець має право призупинити надання послуг, передбачених цим договором, аж до моменту отримання від Замовника відшкодування.
Згідно з п.10 розділу «Сфера відповідальності» цей договір має тимчасовий характер і діє до моменту укладення між Сторонами договору про надання послуг митного агентства, що повинно відбутись протягом 3 місяців від початку дії цього документу. У випадку, якщо Сторони не підпишуть договір у вказаному вище терміні, то окремі положення цього договору матимуть чинність із застереженням, що Виконавець має право відмовити оформлення транзитних документів на користь Замовника, а також може застосувати ставки за виконання послуг інші, ніж вказані у прейскуранті.
Тобто, вказаний вище правочин, на переконання позивача, надає йому право на регресну вимогу щодо компенсації понесених витрат у повному розмірі, що і є підставою даного позову.
За змістом ч.1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 зазначеного Кодексу).
Згідно зі ст.77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 цього Кодексу).
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналіз змісту ст.79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно ст.86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст.86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "...у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри...".
Так, ухвалою суду від 01.09.2025 призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, з наступними питаннями:
Чи виконано рукописний запис у вигляді прізвища та ініціалів " ОСОБА_1 " у Дорученні термінових послуг від 10.08.2019 року на сторінці 2 у графі "ПІДПИС ЗАМОВНИКА" особисто Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 чи іншою особою?
Чи виконано рукописний запис " ОСОБА_1 " у Дорученні термінових послуг від 10.08.2019 року на сторінці 2 у графі "ПІДПИС ЗАМОВНИКА" ОСОБА_1 навмисно зміненим почерком?
Чи виконано рукописний запис " ОСОБА_1 " у Дорученні термінових послуг від 10.08.2019 року на сторінці 2 у графі "ПІДПИС ЗАМОВНИКА" Журбенком Миколою Сергійовичем під впливом збиваючих факторів (природних, штучних).
Згідно висновку експерта від 28.10.25 року, зокрема встановлено, що:
- рукописний запис у вигляді прізвища та ініціалів " ОСОБА_1 " у Дорученні термінових послуг від 10.08.2019 року на сторінці 2 у графі "ПІДПИС ЗАМОВНИКА" виконане НЕ Журбенком Миколою Сергійовичем (п. 1)
- ознак виконання під впливом збиваючих факторів (природніх, штучних) рукописного запису " ОСОБА_1 " у Дорученні термінових послуг від 10.08.2019 року у графі "ПІДПИС ЗАМОВНИКА" не виявлено.
Таким чином, факт укладання Доручення термінових послуг від 10.08.2019 між позивачем та відповідачем доказово не підтверджується.
Крім того, суд звертає увагу на Розділ "Додаткові узгодження", "Термін дії Договору" Доручення термінових послуг, згідно якого термін дії вказаного Доручення 09.11.2019. У свою чергу, з наявних у справі доказів встановлено, що вантаж було доставлено до місця призначення 31.10.2022, зазначеного у заявках на перевезення та у товарно-транспортних накладних CMR №14700 та №14701 від 18.10.2022.
Згідно з п.10 розділу «Сфера відповідальності» цей договір має тимчасовий характер і діє до моменту укладення між Сторонами договору про надання послуг митного агентства, що повинно відбутись протягом 3 місяців від початку дії цього документу. У випадку, якщо Сторони не підпишуть договір у вказаному вище терміні, то окремі положення цього договору матимуть чинність із застереженням, що Виконавець має право відмовити оформлення транзитних документів на користь Замовника, а також може застосувати ставки за виконання послуг інші, ніж вказані у прейскуранті.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», (ст. 79 ГПК України) на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу
Законодавством покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17)
За наслідками дослідження отриманих судом доказів, суд критично відноситься до твердження позивача щодо існування між сторонами правочину (Доручення термінових послуг), що надає йому право на отримання повної компенсації за понесені витрати. У то же час будь яких інших правочинів, укладених між сторонами матеріали справи не містять.
Господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачами в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідачів, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи, що позивачем не доведено факту укладення з відповідачем Доручення термінових послуг від 10.08.2019 року, але визначено його як підставу позову, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При обрахунку ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Судові витрати зі сплати судового збору, з урахуванням ст. 129 ГПК України в сумі 9451,39 грн залишаються за позивачем.
Також, на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, за позивачем слід залишити судові витрати на оплату послуг з перекладу документів в розмірі 48540,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу становить 1300 Євро.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10-18, 42, 45, 46, 73-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 202, 242, 232-242, 326, 327 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, витрати на професійну правничу допомогу та витрати на оплату послуг з перекладу документів залишити за позивачем.
Примірник повного судового рішення направити учасникам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 06 лютого 2026 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи