06 лютого 2026 року м. Харків Справа № 917/1719/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.,
розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження (без виклику учасників справи) апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (вх. №2499 П/2)
на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2025, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Байдуж Ю.С. в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (повне рішення складено 12.11.2025) у справі № 917/1719/25
за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,
до 1) Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,
2) Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,
про солідарне стягнення 18 676,05 грн,
До Господарського суду Полтавської області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" до відповідачів: Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради про стягнення з відповідачів солідарно: заборгованості по оплаті за послугу з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування за період з 15.09.2023 по 16.12.2024 у розмірі 17 252,40 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 800,97 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 280,89 грн, пені 0,01% за кожен день прострочення у розмірі 341,79 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.11.2025 у справі №917/1719/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" 17 252,40 грн основного боргу, 800,97 грн інфляційних втрат, 280,89 грн 3% річних, 341,79 грн пені, 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено (з урахуванням ухвали Господарського суду Полтавської області від 18.11.2025 про виправлення описки в рішенні).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 25.11.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від представника Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2025 року у справі № 917/1719/25 повністю.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує про таке:
- територіальна громада набуває права власності на відумерле майно не в порядку права на спадкування, а на підставі судового рішення, яким воно визнано відумерлим. Оскільки Лубенська міська рада набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 з моменту набрання законної сили рішенням Лубенського міськрайонного суду від 14.11.2024 у справі № 539/4696/24, саме з цієї дати у Лубенської міської ради виникли й обов'язки щодо утримання такого майна.
- обов'язком територіальної громади є звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, що не включає задоволення вимоги кредиторів, що існували до моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили. Оскільки Лубенська територіальна громада в особі Лубенської міської ради, в розумінні ч.1 ст. 1222 Цивільного кодексу України, не є спадкоємцем ОСОБА_1 та не приймала спадщину, що відкрилась після неї, тому на територіальну громаду не розповсюджуються норми законодавства, які регулюють спадкові правовідносини. На думку апелянта, Лубенська міська рада не мала правових підстав набувати обов'язків, пов'язаних з постачанням теплової енергії до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у період, за який стягується заборгованість, оскільки статтею 1231 Цивільного кодексу України не передбачено обов'язок спадкоємця виконувати договірні зобов'язання, боржником за якими був спадкодавець, а частина 4 ст. 1277 Цивільного кодексу України не відсилає до інших статей, які передбачають обов'язок спадкоємців задовольнити інші вимоги кредитора. Звідси, за твердженням скаржника, територіальна громада не мала правових підстав набувати обов'язків, пов'язаних з постачанням теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 , у період з 01.10.2020 по 30.11.2022, відповідно не будучи ні споживачем вказаних послуг, ні власником вказаного майна.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2025 у справі №917/1719/25 залишено без руху. Встановлено Лубенській міській раді Лубенського району Полтавської області десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом приведення її у відповідність до положень ст. 258 ГПК України, зокрема, надання доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу - Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Лубнитеплоенерго", відповідачу- Управлінню з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, та уточненням вимог апеляційної скарги. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.
03.12.2025 заявником апеляційної скарги через підсистему "Електронний суд" подано уточнену апеляційну скаргу з додатками (вх. № 13951), до якої додані докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу - Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Лубнитеплоенерго", відповідачу- Управлінню з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради.
Також, апелянт просить прийняти уточнену апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2025 року у справі №917/1719/25 в частині стягнення з Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" 17252,40 грн основного боргу, 800,97 грн інфляційних втрат, 280,89 грн 3% річних, 341,79 грн пені, 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про стягнення заборгованість по оплаті за послугу з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування за період з 15.09.2023 по 16.12.2024 відмовити в повному обсязі.
Одночасно апелянт просить стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області 4542,00 грн судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2025 у справі № 917/1719/25; визначено розглянути апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2025 у справі № 917/1719/25 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження); встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали; витребувати у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1719/25.
Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до електронного кабінету користувачів і доставлена учасникам справи 09.12.2025 (з урахуванням положень ч. 6 ст. 242 ГПК України).
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи, направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку письмового провадження (без виклику учасників справи в судове засідання), а також створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
11.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 14323), в якому позивач просить відмовити Лубенській міській раді Лубенського району Полтавської області у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції у справі вказує про таке:
- судом першої інстанції вірно зазначено, що квартира АДРЕСА_3 належить Лубенській територіальній громаді Полтавської області, в особі органу місцевого самоврядування - Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, з моменту відкриття спадщини, а саме з 15.09.2023. Відповідно, з 15.09.2023 споживачем послуги теплопостачання в кв. АДРЕСА_1 ;
- відсутність звернень ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" до суду про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії з Івахно Д.І. пояснюється тим, що заборгованість по оплаті за послугу з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування, що є предметом даного позовного провадження стосується періоду з 15.09.2023 по 16.12.2024, включно, - після смерті попереднього власника Івахно Д.І., тобто з моменту відкриття спадщини (відумерлої спадщини). Відтак, дана заборгованість стосується виключно заборгованості за надані послуги апелянту.
16.12.2025 матеріали справи № 917/1719/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке.
Позивач, Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Лубнитеплоенерго", здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та є виконавцем послуги з постачання теплової енергії у м. Лубни Полтавської області, зокрема у опалювальні періоди 2023-2025 років, що вбачається з розпорядження Лубенського міського голови від 19.10.2023 №513р, рішень виконавчого комітету Лубенської міськради від 27.03.2024 за № 79, від 04.04.2025 №97, від 26.03.2025 № 69 (а. с. 38-40).
З метою надання послуг та укладення відповідних договорів про надання послуг, позивач 01.10.2021 опублікував на власному офіційному веб-сайті: http:lubnyteplo.com.ua, текст індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 830 (а. с. 41-44).
Позивач надає послугу з постачання теплової енергії в м. Лубни, зокрема, і у будинку № 3 по вул. Бєлоруса Владислава в м. Лубни, що підтверджується актом про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 19.05.2023 (а. с. 35).
Право власності на квартиру АДРЕСА_4 площею 42,6 кв.м у вказаному будинку було зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 373806194 від 11.04.2024 (а. с. 16).
Система опалення квартири АДРЕСА_4 є невід'ємною частиною внутрішньобудинкової системи централізованого опалення багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 . Опалювальна площа квартири складає 42,6 кв.м.
Облік кількості відпущеної теплової енергії споживачу - ОСОБА_1 здійснювався за особовим рахунком НОМЕР_1 .
Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, після її смерті відкрилася спадщина за місцем знаходження: АДРЕСА_2 , що за територіальною приналежністю відноситься до Лубенської територіальної громади, інтереси якої представляє Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/4696/24 від 14.11.2024, яке набрало законної сили 17.12.2024, вищезазначена квартира визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Лубенській територіальній громаді в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (а. с. 30-31).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №413112057 від 13.02.2025, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване 11.02.2025 за Лубенською міською радою Лубенського району Полтавської області.
Особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 , був переоформлений позивачем на Лубенську міську раду.
Позивач сформував Лубенській міській раді рахунки на оплату спожитих послуг з постачання теплової енергії за період з 15.09.2023 по 31.12.2024 на загальну суму 17252,40грн (а. с. 20-24), які направив 1-му відповідачу.
Зокрема, 31.12.2024 були направлені рахунки на оплату послуги з постачання теплової енергії в період з 15.09.2023 по 30.11.2024, а також 11.08.2025 - рахунки за грудень 2024 року - березень 2025 року, разом з листом № 117/654 від 11.08.2025 про необхідність оплати заборгованості за надані послуги (а.с. 20, 24).
Відповідач у листі № 01-18/722 від 26.08.2025 надав позивачу відповідь, що витрати, пов'язані з оплатою енергоносіїв та комунальних послуг за об'єкти житлового фонду, які визнані судом відумерлою спадщиною, несе орган управління (Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради) за рахунок коштів, виділених на утримання комунального майна, за період з дати набрання чинності рішення суду до передачі даних об'єктів у користування, або відчуження, пославшись при цьому на рішення Лубенської міської ради від 20.03.2025 "Про внесення змін до Порядку виявлення, обліку, зберігання безхазяйного майна, визнання спадщини відумерлою та прийняття такого майна у комунальну власність Лубенської територіальної громади" (а. с. 25).
Виставлені позивачем рахунки на оплату послуг з теплопостачання квартири № 5 в буд. 3 по вул. Бєлоруса Владислава в м. Лубни за період з 15.09.2023 по 31.12.2024 не були оплачені, що зумовило звернення позивачем до суду з позовом.
12.11.2025 ухвалено оскаржуване судове рішення.
Поданою у справі апеляційною скаргою 1-й відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення з Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" 17 252,40 грн основного боргу, 800,97 грн інфляційних втрат, 280,89 грн 3% річних, 341,79 грн пені, 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
За наслідкам перегляду рішення суду першої інстанції в зазначеній частині, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 ЦК України.
Згідно із статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09.11.2017 № 2189 "Про житлово-комунальні послуги" (надалі - Закон).
Відповідно до статей 5, 12 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема - послуги з постачання теплової енергії.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
Відповідно до абз. 1 ч.3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такий договір вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (ч. 5 ст. 13 Закону).
Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, врегульовано відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Взаємовідносини між сторонами спору регулюються Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830.
Як встановлено судом, текст такого договору розміщено на офіційному сайті позивача.
Згідно умов Індивідуального договору, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті http:lubnyteplo.com.ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному сайті http:lubnyteplo.com.ua (пп.1-3 Індивідуального договору).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, в тому числі, шляхом розміщення інформації чи документу у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ст. 641 ЦК України).
Враховуючи факт опублікування тексту договору на власному офіційному веб-сайті, суд приходить до висновку, що позивач зробив офіційну пропозицію про укладення Індивідуального договору.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦК України).
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Індивідуального договору).
Таке ж положення містить п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022).
Отже, належними обставинами на підтвердження укладення відповідного договору мають бути будь-які з перелічених дій: підписана споживачем (боржником) заява-приєднання, сплата рахунку за надані послуги чи факт отримання послуги.
Відтак, фактичне споживання теплової енергії, а також не вчинення дій з відключення від послуг теплопостачання, здійснюється відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, не звільняє від оплати вартості спожитої теплової енергії, і вважається допущеним господарським правопорушенням у відносинах теплопостачання.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.03.2019 у справі №910/12510/17; від 11.04.2018 у справі №904/2238/17; від 16.10.2018 у справі №904/7377/17.
Відповідно до п. п. 17, 19, 20 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію і метрологічну діяльність. Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію.
Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.
З огляду на забезпечення позивачем багатоквартирного будинку за адресою: місто Лубни Полтавської області, вул. Бєлоруса Владислава, буд. 3, тепловою енергією від системи централізованого теплопостачання; ведення позивачем обліку теплової енергії у вказаному будинку, факт приєднання власника вказаної квартири до Індивідуального договору підтверджується фактом отримання послуги з постачання теплової енергії від позивача за спірний період часу (з 15.09.2023 по 16.12.2024).
Передумовою виникнення спору є набуття 1-м відповідачем права власності на нерухоме майно квартиру у багатоквартирному будинку у зв'язку з визнанням на підставі рішення суду спадщини ОСОБА_1 відумерлою.
В позовній заяві Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Лубнитеплоенерго" просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 15.09.2023 (дня смерті попереднього власника квартири - ОСОБА_1 ) до моменту визнання судом відумерлою спадщину та передачі її у власність Лубенській територіальній громаді в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/4696/24 від 14.11.2024, яке набрало законної сили 17.12.2024).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Статтею 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (чч. 1,2 ст. 1277 ЦК України).
За приписами частини першої ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
За приписами частини третьої ст. 1277 Цивільного кодексу України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин слід дійти висновку, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій Цивільного кодексу України "Спадкове право". Відтак захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі" (пункти 83, 84 постанови).
Тож територіальна громада виступає так званим екстраординарним спадкоємцем, тоді коли ординарних спадкоємців такого майна (за заповітом чи за законом) немає. Оскільки до територіального громади переходять як права, так і обов'язки, її правовий статус є таким самим, як і у спадкоємців.
Незважаючи на те, що набуття суб'єктивного права у територіального громади на відумерлу спадщину пов'язується з відповідним висновком суду про відумерлість такої спадщини, для територіальної громади такою самою мірою діятиме принцип, що відумерла спадщина належить територіальній громаді з моменту відкриття спадщини.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №335/12292/19.
Згідно з статтею 41 Конституції України, статтею 319 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом.
Верховний Суд в ухвалі від 31.03.2025 у справі № 539/362/23 дійшов наступних висновків відносно питань виконання своїх обов'язків територіальною громадою при набутті відумерлої спадщини:
- законодавець не кваліфікує набуття територіальною громадою права на відумерлу спадщину як спадкування, а територіальну громаду, в цьому випадку, як спадкоємця;
- спадкоємці мають право на спадкування, натомість територіальній громаді належить публічний обов'язок. Тобто, територіальна громада має виконати публічний обов'язок, а не здійснити цивільне право чи інтерес, які в неї відсутні;
- публічний обов'язок територіальної громади виникає за наявності сукупності юридичних фактів (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття; сплив одного року з часу відкриття спадщини);
- по своїй суті набуття територіальною громадою права на відумерлу спадщину є специфічним різновидом правонаступництва, адже воно зумовлює не тільки набуття прав ("актив"), але й обов'язків ("пасив"). При визначенні складу пасиву і виду обов'язків, що включаються до нього основним критерієм має слугувати те, чи не є такі обов'язки особистими і не припинилися внаслідок смерті особи. До майнових обов'язків, що включаються до пасиву, відносяться як ті, які мають договірну сутність (зокрема, сплатити певну грошову суму, виконати роботу, надати послуги, передати річ), так і недоговірну (наприклад, сплата винагороди по публічній обіцянці);
- при виконанні обов'язків територіальною громадою законодавець встановив межу їх виконання. Такою межею виступає вартість майна набутого територіальною громадою як відумерлої спадщини. Порядком виконання обов'язків територіальною громадою встановлений в статтях 1281 та 1282 ЦК України;
- законодавець на рівні книги 6 "Спадкове право" ЦК України не передбачає жодних переваг чи пріоритетів для кредиторів у тому разі, якщо обов'язки спадкодавця виконують його спадкоємці порівняно із кредиторами, якщо права на відумерлу спадщину набула територіальна громада. Висновок про те, що при відумерлості спадщини набувається лише право на майно, без обов'язків з очевидністю суперечить здоровому глузду та ставить в різне становище кредиторів, чого законодавець не мав на меті.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що, прийнявши відумерлу спадщину, Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області набула право на квартиру, успадкувавши права та обов'язки спадкодавця, відповідно має нести тягар утримання майна, що йому належить. З огляду на вищевикладену правову позицію Верховного Суду, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що у Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, як нового власника квартири, виникло зобов'язання зі сплати послуг з постачання теплової енергії, наданих з 15.09.2023 (з моменту відкриття спадщини).
З приводу розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості за надані послуги з теплопостачання, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг (п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Як встановлено судом, система опалення квартири № 5 є невід'ємною частиною внутрішньобудинкової системи централізованого опалення багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 . Опалювальна площа квартири складає 42,6 м2.
В 2023 році будинок оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії, (копія акта від 19.05.2023 додано до матеріалів справи (а.с. 35, 36).
Облік кількості відпущеної теплової енергії споживачам здійснюється за особовим рахунком 601103, призначеним в тому числі, для оплати комунальних послуг.
Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування (п. 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830).
Розпорядженням Лубенського міського голови від 19.10.20223 № 513р опалювальний період 2023/24 років для всіх споживачів Лубенської територіальної громади розпочато з 19.10.2023, рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 27.03.2024 № 79 цей опалювальний період закінчено з 01.04.2024, опалювальний сезон 2024/25 років для всіх споживачів Лубенської територіальної громади розпочато з 21.10.2024, рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 26.03.2025 № 69 опалювальний період 2024/25 років закінчено з 01.04.2025.
За приписами частини 5 статті 13 Закону № 2189-VIII та пункту 30 індивідуального договору, плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/ тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, віднесено до повноважень районних чи обласних рад.
Рішеннями Полтавської обласної ради від 26.09.2023 № 686 та 30.08.2024 № 853 встановлено тарифи для ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" (а.с. 41-45).
Відповідно до цих рішень ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго", для потреб населення застосовує двоставковий тариф за послуги з постачання теплової енергії, який складається з:
- умовно-змінної частини - 1685,56грн./Гкал;
- умовно-постійної частини (абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 116840,66 грн./Гкал/год. в місяць.
В опалювальний період нарахування плати (умовно-змінна частина) проводиться згідно показників лічильника теплової енергії за фактично спожиту теплову енергію.
Розрахунок місячної абонентської плати (умовно-постійна частина) розраховується виходячи з теплового навантаження будинку; площі квартири споживача; тарифу (116840,66грн/Гкал/год. в місяць).
Місячна абонентська плата (умовно-постійна частина) нараховується незалежно від показників лічильників теплової енергії щомісяця протягом року.
Крім того, як окремий платіж щомісяця протягом року виконавцем комунальних послуг виставляється плата за абонентське обслуговування (обов'язок щодо сплати якої встановлений п. 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії).
Термін "плата за абонентське обслуговування" визначена п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якого це - платіж, який споживач сплачує виконавцю для відшкодування витрат виконавця, пов'язаних з укладенням договору, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг, нарахуванням та стягненням плати за послуги, обслуговуванням та заміною вузла комерційного обліку теплової енергії.
Розмір плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії в місяць у розрахунку на одного абонента, розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 808 від 21.08.2019, становить 33,74 грн, (копія наказу №37-О від 15.09.2021 "Про плату за абонентське обслуговування" міститься в матеріалах справи, а.с. 17).
Комерційний облік послуги здійснюється вузлом обліку, що забезпечує загальний облік її споживання в будівлі, згідно з показаннями його засобів вимірювальної техніки.
Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, встановлює Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу).
Розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано (п. 3 р. І Методики розподілу).
Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги з постачання теплової енергії є календарний місяць (п. 35 Правил № 830, п. 32 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії).
Плата за послугу та плата за абонентське обслуговування вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (п. 35 Правил № 830, п. 34 ндивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії).
Відповідно до розрахунку заборгованість 1-го відповідача за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою м.Лубни, вул. Бєлоруса Владислава, буд. 3, кв. 5, складає 17 252,40 грн, яку ним не оплачено (розрахунок за особовим рахунком № НОМЕР_1 міститься в матеріалах справи, а.с. 18-19).
Скаржником розрахунок заборгованості не спростовується.
В свою чергу матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції дослідив питання наявної заборгованості за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за спірний період (первинні та інші документи, що її підтверджують), надав належну оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області 17 252,40 грн заборгованості по оплаті послуги з постачання теплової енергії за період з 15.09.2023 по 16.12.2024.
Як встановлено судом, за порушення умов Індивідуального договору позивачем також нараховано відповідачу:
- суму інфляційних втрат у розмірі 800,97 грн за період з 01.02.2025 по 01.09.2025;
- 3% річних від простроченої суми у розмірі 280,89 грн за період з 01.02.2025 по 01.09.2025;
- пеню 0,01% за кожен день прострочення у розмірі 341,79 грн за період з 03.02.2025 по 01.09.2025.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до умов Індивідуального договору споживач зобов'язаний, зокрема: оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором; у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу - сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором (пп. 3, 6 пункту 41 Індивідуального договору).
Пунктами 44, 45 Індивідуального договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону. У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу (п. 45 Індивідуального договору).
Приймаючи до уваги встановлений судом факт прострочення 1-м відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, здійснивши перевірку розрахунку позивача заявлених до стягнення нарахувань, з урахуванням встановлених судом сум заборгованості за кожен місяць та періодів прострочення, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог з частині стягнення з Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області 800,97 грн інфляційних втрат та 280,89 грн 3% річних та 341,79 грн пені.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судова колегія звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2025 у справі № 917/1719/25 з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін, а апеляційної скарги Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області без задоволення.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, що були понесені у суді апеляційної інстанції, покладаються на 1-го відповідача.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2025 у справі №917/1719/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 06.02.2026.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Н.О. Мартюхіна