вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" січня 2026 р. Справа№ 910/9408/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.
за участю представників:
від позивача - представник не прибув,
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства “Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/9408/25 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом Державного підприємства “Медичні закупівлі України» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дойч-Фарм» про стягнення грошових коштів.
ВСТАНОВИВ наступне.
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Державне підприємство “Медичні закупівлі України» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дойч-Фарм» про стягнення штрафу у розмірі 960 076,91 грн та пені у розмірі 298 209,83 грн за неналежне виконання Договору про закупівлю №09/339-09/2024 від 13.09.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору прострочив поставку товару, а також надання копії реєстраційного посвідчення медичного препарату, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення вказані суми.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/9408/25 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 547 837,08 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 574,04 грн; в іншій частині позову відмовлено.
При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару у встановлені договором строки.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення штрафу в сумі 710 449,66 грн суд виходив з обставин відсутності вини відповідача у простроченні виконання зобов'язання за Договором.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення штрафу та прийняти нове, яким її задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована невжиттям відповідачем заходів для пришвидшення процесу отримання посвідчення.
Сторони правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 15.12.2025) до електронних кабінетів позивача та відповідача.
При цьому, від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
13.09.2024 між Державним підприємством “Медичні закупівлі України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дойч-Фарм» (постачальник) укладено Договір про закупівлю №09/339-09/2024 (далі Договір).
За вказаним Договором постачальник бере на себе зобов'язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказуються в специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Державним підприємством “Медичні закупівлі України» здійснено перерахунок коштів на користь Товариством з обмеженою відповідальністю “Дойч-Фарм відповідно до платіжної інструкції №7872 від 01.10.2024 на суму 3 552 248,28 грн (передоплата за Договором №09/339-09/2024 від 13.09.2024).
Додатковою угодою №1 від 25.04.2025 до Договору сторони дійшли згоди внести зміни до Договору, а саме: у пункті 6 Специфікації (Додаток №1) цифри та слова “ 28 квітня 2025 року» замінити цифрами та словами “ 12 серпня 2025 року».
Додатковою угодою №2 від 19.06.2025 до Договору сторони дійшли згоди внести зміни до Договору, а саме: пункт 2 Специфікації (Додаток №1) викладено в новій редакції, у пункті 3 Специфікації (Додаток №1) змінено ціну договору на 11 007 779, 51 грн з ПДВ, пункт 4 Специфікації (Додаток №1) змінено, пункт 5 Специфікації (Додаток №1) викладено в новій редакції.
Додатковою угодою №3 від 21.07.2025 до Договору сторони дійшли згоди внести зміни до Договору, а саме: пункт 2 Специфікації (Додаток №1) викладено у новій редакції, пункт 4 Специфікації (Додаток №1) змінено, пункт 6 Специфікації (Додаток №1) доповнено новим абзацом щодо попередньої оплати.
04.02.2025 Державним підприємством “Медичні закупівлі України» виставлено претензію Товариству з обмеженою відповідальністю “Дойч-Фарм» щодо оплати штрафу за неналежне виконання умов договорів, укладених між сторонами.
03.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Дойч-Фарм» надало відповідь на претензію Державного підприємства “Медичні закупівлі України», в якій відмовлено у задоволенні вимог, викладених у претензії.
10.03.2025 Державним підприємством “Медичні закупівлі України» виставлено оновлену претензію Товариству з обмеженою відповідальністю “Дойч-Фарм» щодо оплати штрафу за неналежне виконання умов договорів, укладених між сторонами.
Листом №1152 від 18.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Дойч-Фарм» повідомило Державне підприємство “Медичні закупівлі України» про неможливість виконати поставку 30 таблеток Амбрізентан Дженеріс (Амбрізентан 5 мг) на суму 4 849,35 грн.
10.07.2025 Державним підприємством “Медичні закупівлі України» виставлено претензію Товариству з обмеженою відповідальністю “Дойч-Фарм» з вимогою сплати пені, штрафу за неналежне виконання Договору.
Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 960 076,91 грн (з яких: 710 449,66 грн - за ненадання копії реєстраційного посвідчення на медичний препарат) та пені у розмірі 298 209,83 грн за неналежне виконання Договору про закупівлю №09/339-09/2024 від 13.09.2024.
Судом першої інстанції частково задоволені вказані вимоги та відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення штрафу в сумі 710 449,66 грн.
Так, судом встановлено, що отримання відповідачем реєстраційного посвідчення UA/20712/01/01, яке оформлено 13.12.2024, за межами 60 денного строку, хоча заявка на реєстрацію лікарського засобу була зареєстрована ще 02.10.2024. Тобто, самі реєстраційні посвідчення було оформлено вже після закінчення строку, встановленого п. 7.1.1 Договору, для його надання позивачу.
Суд вказав, що процедура розгляду відповідної заявки на реєстрацію лікарського засобу та саме оформлення реєстраційного посвідчення не залежить від будь-яких дій відповідача, а здійснюється Міністерством охорони здоров'я України відповідно до механізму проведення державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, застосування яких в Україні допускається тільки після такої реєстрації, що передбачений відповідним Порядок, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 №376.
На переконання суду, вказані обставини незалежно від волі та дій відповідача об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань щодо своєчасного надання позивачу реєстраційного посвідчення UA/20712/01/01 та UA/20712/01/02, в той час як ТОВ “Дойч фарм» невідкладно, після отримання такого посвідчення, було надано його копію ДП “Медичні закупівлі України».
Таким чином, встановлені судом обставини дають підстави для висновку про відсутність вини відповідача у простроченні виконання зобов'язання за Договором.
Вказане рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення штрафу в сумі 710 449,66 грн, а тому виходячи з положень ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 7.1.1 Договору у разі, якщо на дату укладення цього Договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов'язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 календарних днів з дати укладення цього Договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього Договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створену в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим Договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що постачається.
Згідно з пунктом 8.3.1 Договору у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 цього Договору, з постачальника крім пені та або/штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (непринятої) продукції.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).
Згідно умов договору відповідач повинен був надати позивачу копію реєстраційного посвідчення до 13.11.2024.
Міністерством охорони здоров'я України прийнято від відповідача 02.10.2024 заяву про реєстрацію: Амбрізентан Дженеріс (таблетки 5 мг та 10 мг), а рішення щодо реєстрації вказаного лікарського засобу прийнято лише 13.12.2024.
Таким чином, отримання відповідачем реєстраційного посвідчення UA/20712/01/01, яке оформлено 13.12.2024, відбулося за межами 60 денного строку, хоча заявка на реєстрацію лікарського засобу була зареєстрована ще 02.10.2024. Тобто, самі реєстраційні посвідчення було оформлено вже після закінчення строку, встановленого п. 7.1.1 Договору, для його надання позивачу.
Суд першої інстанції вірно вказав, що процедура розгляду відповідної заявки на реєстрацію лікарського засобу та саме оформлення реєстраційного посвідчення не залежить від будь-яких дій відповідача, а здійснюється Міністерством охорони здоров'я України відповідно до механізму проведення державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, застосування яких в Україні допускається тільки після такої реєстрації, що передбачений відповідним Порядок, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 №376.
Вказані обставини не залежали від дій відповідача та об'єктивно унеможливили виконання ним зобов'язань щодо своєчасного надання позивачу реєстраційного посвідчення UA/20712/01/01 та UA/20712/01/02 , тоді як ТОВ “Дойч фарм» невідкладно, після отримання такого посвідчення, було надано його копію ДП “Медичні закупівлі України».
Доводи апелянта про невжиття відповідачем заходів для пришвидшення процесу отримання посвідчення не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки, як вже було вказано вище, процедура розгляду відповідної заявки на реєстрацію лікарського засобу та саме оформлення реєстраційного посвідчення здійснюється Міністерством охорони здоров'я України відповідно до механізму проведення державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів згідно визначеної Порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 №376, процедури.
Відповідач, в свою чергу, не може вплинути на визначену Порядком процедуру та її час.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність вини відповідача у простроченні виконання зобов'язання за Договором, що має наслідком відмову задоволенні вимоги про стягнення штрафу.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Медичні закупівлі України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/9408/25 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/9408/25.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 05.02.2026 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко