ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3759/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача - Павлюк В.С.,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.09.2025, постановлену суддею Гутом С.Ф., м. Одеса, повний текст складено та підписано 29.09.2025, про скасування заходів забезпечення позову
у справі № 916/3759/25
за позовом: Одеської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К Плюс»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради
про: стягнення 2 169 449, 89 грн,
У вересні 2025 року Одеська міська рада (далі Рада) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К Плюс» (далі ТОВ «Рута Нова-К Плюс»), в якому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування за період з 01.03.2019 по 31.07.2025 земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026, загальною площею 0,2763 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А (далі земельна ділянка).
Обґрунтовуючи позов, Рада, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові та окремій ухвалі від 18.06.2025 у справі № 916/2243/23, вказувала, що спірна земельна ділянка, на якій розміщена належна відповідачу автозаправна станція загальною площею 12,3 кв.м, має цільове призначення не «землі автомобільного транспорту», як того вимагає чинне законодавство, а «землі житлової та громадської забудови». Як наслідок, відповідач у спірний період здійснював користування земельною ділянкою, сплачуючи орендну плату у розмірі, який не відповідає розміру орендної плати за користування земельними ділянками з належним видом цільового призначення, що спричинило неотримання власником землі доходу у вигляді орендної плати.
Разом з позовною заявою Радою подано суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та на майно відповідача (в межах розміру позовних вимог).
Ухвалою суду від 16.09.2025 заяву Ради задоволено повністю.
19.09.2025 відповідач звернувся до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на кошти Товариства. В обґрунтування заяви відповідач посилався на те, що він добросовісно користувався і користується земельною ділянкою на підставі укладеного з Радою договору оренди, своєчасно сплачує орендну плату, а також що ним здійснюються дії, направлені на усунення виявлених Верховним Судом порушень земельного законодавства. Також відповідач зазначав, що наявність чинного судового рішення про накладання арешту на кошти, які розмішені на банківських рахунках, навіть за їх відсутності, унеможливлює їх використання Товариством для таких потреб, як сплата обов'язкових платежів зі сплати податків та зборів, ЄСВ, виплати заробітної плати, у тому числі сплати орендної плати за чинним договором оренди землі. Необґрунтоване накладення арешту на рахунки може призвести до блокування і повного зупинення господарської діяльності.
Ухвалою суду від 24.09.2025 клопотання відповідача задоволено, заходи забезпечення позову (в частині накладення арешту на грошові кошти) скасовано.
Місцевий господарський суд виходив з того, що:
- звертаючись із позовом до суду, Радою хоч і здійснено посилання на викладені Верховним Судом порушення вимог земельного законодавства, однак не представлено суду ані доказів звернення відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою із відповідним видом цільового призначення, ані прийнятого 27.08.2025 Радою рішення про надання такого дозволу.
- відповідач, маючи укладений з Радою договір оренди землі, цілком правомірно покладалось на принцип «належного урядування» з боку органу місцевого самоврядування.
- тобто відповідач має правомірні очікування на можливість подальшого виконання рішення Ради від 27.08.2025. Однак Рада ініціювала звернення із клопотанням про накладення арешту на кошти Товариства, чим фактично позбавила останнього можливості реалізувати надане нею ж право на розробку проекту землеустрою, котрий серед іншого передбачає витрату коштів в процесі підготовки відповідної землевпорядної документації, а також можливість усунення порушень, виявлених та викладених Верховним Судом в окремій ухвалі.
Не погодившись з ухвалою суду, рада подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на наступне:
- відповідачем не надано до клопотання жодних доказів на підтвердження наявності на його рахунках достатньої кількості коштів в межах заявленої до стягнення суми;
- відповідачу належить тільки автозаправна станція, балансова вартість якої станом на день постановлення оскаржуваної ухвали невідома;
- відсутність нерухомого майна у відповідача, на яке можливо б було примусового звернути стягнення у майбутньому, спростовує необхідність скасування арешту грошових коштів та залишення в силі тільки арешту нерухомого майна;
- твердження суду про позбавлення відповідача можливості реалізації права на розробку проекту землеустрою є безпідставними, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів звернення до землевпорядної організації з метою укладення договору про розроблення проекту, як і не надано доказів наявності грошових зобов'язань на таким договором;
- окремою ухвалою Верховного Суду на відповідача взагалі не покладено жодних обов'язків щодо вжиття заходів з метою її виконання;
- приймаючи до уваги заявлений до стягнення період, виконання чи невиконання відповідачем в майбутньому рішення Ради від 27.08.2025 взагалі не має жодного значення для вирішення питання щодо застосування заходів забезпечення позову у даній справі;
- отже жодних доказів того, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, відповідачем надано не було.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 за апеляційною скаргою Ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.09.2025 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 916/3759/25 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 14.11.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/3759/25 до розгляду на 02.12.2025 о 13:45 год.
11.11.2025 від ТОВ «Рута Нова-К Плюс» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти її задоволення, зазначаючи, зокрема, що скаржником не спростовані висновки суду.
Відзив на апеляційну скаргу від Департаменту не надходив.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи також не надходило.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці з 01.12.2025 по 05.12.2025 відповідно до наказу голови суду від 27.11.2025 № 329-в, розгляд апеляційної скарги 02.12.2025 о 13:45 год. не відбувся.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 повідомлено учасників справи № 916/3759/25, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги відбудеться 03.02.2026 о 13:45 год.
В судове засідання 03.02.2026 з'явився представник Ради, який просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.09.2025 у даній справі, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Рута Нова-К Плюс» про скасування заходів забезпечення позову.
Представники ТОВ «Рута Нова-К Плюс» та Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду прави за їх відсутності.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів оскарження ухвали, судова колегія зазначає наступне.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, якою задоволено заяву відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 16.09.2025.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
У постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 15/155-б зазначено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов'язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частиною 4 цієї статті встановлено, що за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
З аналізу наведених приписів убачається, що скасування заходів забезпечення позову допускається як за ініціативою суду, так і на підставі вмотивованого клопотання учасника справи - за умови втрати чинності обставинами, що зумовлювали їх застосування.
Вирішальне значення у цьому разі має оцінка актуальності підстав для збереження забезпечення на час розгляду питання про його скасування. Якщо ж такі підстави відпали - збереження заходів забезпечення є необґрунтованим.
З огляду на вищенаведені приписи процесуального закону, обґрунтованість клопотання про скасування заходів забезпечення позову, що заявлене в процесі розгляду справи, має досліджуватися судом лише з огляду на наявність нових обставин, або з огляду на зміну підстав, які були покладені в основу прийнятого раніше рішення про забезпечення позову.
Тобто, до набрання рішенням суду законної сили, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані тим самим судом, який їх вжив, лише в тому випадку, якщо після їх вжиття виникли нові обставини або після їх вжиття змінилися підстави, які були покладені в основу забезпечення позову.
Як вже зазначалось, ухвалою суду від 16.09.2025 заяву Ради про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та на майно відповідача (в межах розміру позовних вимог) задоволено повністю.
Своїм правом на апеляційне оскарження вказаної ухвали відповідач не скористався.
Водночас звертаючись до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що потреба у забезпеченні позову відпала або змінились обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або ж того, що забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Так, як вбачається зі змісту заяви ТОВ «Рута Нова-К Плюс» про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 16.09.2025, саме нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову, або зміни підстав, які були покладені в основу прийнятого раніше рішення про забезпечення позову, заявником наведено не було.
Доводи заявника про те, що здійснюються певні дії, направлені на усунення виявлених Верховним Судом порушень земельного законодавства (як то отримання дозволу на розробку проекту землеустрою для зміни цільового призначення землі), не можуть бути підставою для скасування забезпечення позову у розумінні вищенаведених приписів процесуального закону.
При цьому, враховуючи предмет та підстави заявленого Радою позову, а також період, заявлений Радою до стягнення (01.03.2019 - 31.07.2025), подальші правовідносини сторін договору оренди землі не мають жодного вирішального значення у даному випадку.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи Ради про те, що виконання/невиконання відповідачем в майбутньому рішення Ради від 27.08.2025 (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою із відповідним видом цільового призначення) взагалі не має жодного значення для вирішення питання щодо вжиття/скасування заходів забезпечення.
Більш того, пропонуючи залишити в силі заходи забезпечення позову у вигляді лише арешту нерухомого майна відповідача, останнім до клопотання про скасування заходів забезпечення позову не надано жодних доказів вартості такого майна.
Колегія суддів цілком погоджується з доводами та аргументами Ради про те, що відсутність нерухомого майна у відповідача, на яке можливо б було примусового звернути стягнення у майбутньому (або ж недостатність майна для задоволення грошових вимог позивача), спростовує необхідність скасування арешту грошових коштів та залишення в силі тільки арешту нерухомого майна.
Також передчасним є висновок суду про можливе позбавлення відповідача реалізації права на розробку проекту землеустрою, оскільки знову ж таки відповідачем не надано до клопотання жодних доказів звернення до землевпорядної організації з метою укладення договору про розроблення проекту, як і не надано доказів наявності грошових зобов'язань на таким договором.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, а також те, що жодних належних та допустимих доказів того, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, відповідачем надано не було, підстави для задоволення клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову були відсутні
Доводи відповідача про те, що наявність чинного судового рішення про накладання арешту на кошти, які розмішені на банківських рахунках, навіть за їх відсутності, унеможливлює їх використання Товариством для таких потреб, як сплата обов'язкових платежів зі сплати податків та зборів, ЄСВ, виплати заробітної плати, у тому числі сплати орендної плати за чинним договором оренди землі, а також про те, що необґрунтоване накладення арешту на рахунки може призвести до блокування і повного зупинення господарської діяльності, колегія суддів відхиляє, адже вони (доводи) фактично зводяться до незгоди з поставленою місцевим господарським судом ухвалою про забезпечення позову у даній справі.
Разом з тим, під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює правомірність та доцільність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з'ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 у справі №914/466/23 вказав, що необхідно розмежовувати як окремі юридичні факти «скасування заходів забезпечення» господарським судом, який їх встановив, у зв'язку з тим, що такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала, а також «скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення» судом вищої інстанції з підстав її невідповідності нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Згідно зі ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За вимогами ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі Ради, знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову скасуванню з відмовою у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
У зв'язку із скасуванням постановленої судом першої інстанції ухвали, питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України судом апеляційної інстанції не вирішувалося, так як розгляд спірних вимог по суті не завершено.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.09.2025 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 916/3759/25 скасувати.
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К Плюс» про скасування заходів забезпечення позову відмовити.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 05.02.2026.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
А.І. Ярош