79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" січня 2026 р. Справа №921/1150/13-г/3
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи: не з'явились,
розглянув матеріали апеляційної скарги фермерського господарства “Сосулівське» б/н від 08.08.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/2445/25, 01-05/2467/25 від 11.08.2025)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2025, суддя Руденко О.В., повний текст ухвали складено 28.07.2025
у справі №921/1150/13-г/3
за позовом прокурора Чортківського району
в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств
до відповідача фермерського господарства "Сосулівське"
про стягнення заборгованості в сумі 14 000 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави, зокрема транспортний засіб марки ЗІЛ - 130 1967 року випуску реєстраційний номер 23309 ТІ та свиноматки в кількості 30 голів, загальною вартістю 104 760 грн.,
Короткий зміст скарги на дії державного виконавця
В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходилась справа №921/1150/13-г/3 за позовом прокурора Чортківського району в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "Сосулівське" про стягнення заборгованості в сумі 14000 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави, зокрема транспортний засіб марки ЗІЛ - 130 1967 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та свиноматки в кількості 30 голів, загальною вартістю 104760грн.
09.07.2025 від ФГ "Сосулівське" звернулося до Господарського суду Тернопільської області зі скаргою б/н (вх. №4990) від 08.07.2025 на дії державного виконавця, в якій скаржник просить:
- визнати дії державного виконавця Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ізвєкової Ірини Василівни у виконавчому провадженні №78281872, протиправними;
- скасувати постанови державного виконавця від 04.06.2025 року ВП №78281872 про відкриття виконавчого провадження; від 24.03.2025 року ВП №58259670 про повернення виконавчого документа стягувачу в частині п. 2; від 04.06.2025 року ВП №78281872 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 04.06.2025 року ВП №78281872 про арешт коштів боржника;
- визнати дії державного виконавця Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ізвєкової Ірини Василівни у виконавчому провадженні №78295542, протиправними;
- скасувати постанови державного виконавця Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ізвєкової Ірини Василівни від 06.06.2025 року ВП №78295542 про відкриття виконавчого провадження; від 06.06.2025 року ВП №78295542 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 06.06.2025 року ВП №78295542 про арешт коштів боржника, від 24.03.2025 року ВП №58259929 про повернення виконавчого документа стягувачу в частині п. 2.
Скарга обґрунтована тим, що дії державного виконавця Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є протиправними, оскільки виконавче провадження на підставі наказу від 04.02.2014 у справі №921/1150/13-г/3 відкрито 04.06.2025, а строк пред'явлення наказу закінчився 04.02.2015.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23 липня 2025 року у справі №921/1150/13-г/3 у задоволенні скарги - відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що накази господарського суду неодноразово пред'являлися до виконання, а виконавчі документи поверталися стягувачу з підстав, прямо передбачених законом, а саме у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Таке повернення відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
Ключовим для вирішення спору суд визнав питання строків пред'явлення виконавчих документів. Суд зазначив, що кожне пред'явлення наказу до виконання перериває строк його пред'явлення, а після повернення документа цей строк починає перебіг заново з наступного дня після повернення. При цьому час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Доводи боржника про застосування однорічного строку пред'явлення виконавчого документа суд визнав помилковими, оскільки на момент повернення наказів та їх повторного пред'явлення діяв Закон України «Про виконавче провадження» у редакції 2016 року, який встановлює трирічний строк. Суд також зауважив, що норми цього закону застосовуються до тих виконавчих документів, строк пред'явлення за якими не сплив на момент набрання ним чинності, а у даній справі строк був перерваний пред'явленням наказів до виконання.
Оскільки державний виконавець відкрив виконавчі провадження, виніс постанови про стягнення виконавчого збору, мінімальні витрати та арешт коштів боржника у межах повноважень і відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що підстав для визнання цих дій протиправними немає. У зв'язку з чим у задоволенні скарги боржника відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи
11.08.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фермерського господарства «Сосулівське» б/н від 08.08.2025 на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2025 у справі №921/1150/13-г/3.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на примусове виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.01.2014 у справі №921/1150/13-г/3 видано накази від 04.02.2014, в яких вказано, що строк їх пред'явлення до виконання становить один рік. При цьому, апелянт наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази пред'явлення наказів Господарського суду Тернопільської області від 16.01.2014 у справі №921/1150/13-г/3 до виконання в річний строк з моменту його винесення, отже, якщо первісно накази пред'явлено до виконання поза межами строку, всі подальші постанови про відкриття виконавчого провадження після повернення наказів боржник вважає протиправними.
Також апелянт зазначає, що в одному з виконавчих проваджень підставою відкриття зазначено наказ Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2025 року, який фактично судом не видавався, що свідчить про істотне порушення вимог законності при відкритті виконавчого провадження.
Таким чином, відкриття виконавчих проваджень у 2025 році на підставі наказів від 04.02.2014 є незаконним, а суд першої інстанції безпідставно не надав належної оцінки відсутності доказів своєчасного пред'явлення наказів до виконання.
18.08.2025 від Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2025 у справі №921/1150/13-г/3 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що строки пред'явлення наказів Господарського суду Тернопільської області до примусового виконання не були пропущені, оскільки їх неодноразове пред'явлення до виконання переривало перебіг відповідного строку, а після кожного повернення виконавчого документа стягувачу цей строк починався заново. Спочатку застосовувалися норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, якими передбачався річний строк та його переривання у разі пред'явлення документа до виконання, а з набранням чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 - трирічний строк, який відповідно до перехідних положень поширюється і на виконавчі документи, видані раніше. Повернення наказів стягувачу з підстав, передбачених законом, не позбавляло його права на повторне пред'явлення у межах установленого строку, що узгоджується як із нормами чинного законодавства, так і з усталеною практикою Верховного Суду. Державний виконавець діяв у межах наданих повноважень, правомірно відкривав виконавчі провадження, виносив постанови про стягнення виконавчого збору та застосовував заходи примусового виконання, а допущені технічні описки були своєчасно виправлені у встановленому законом порядку. Доводи скаржника зводяться до припущень, не підтверджені належними доказами та не спростовують факту неодноразового перебування наказів на примусовому виконанні, що підтверджується відмітками на оригіналах виконавчих документів і даними автоматизованої системи виконавчого провадження.
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, не скористались, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 справу №921/1150/13-г/3 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Малех І.Б., суддів Галушко Н.А., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 справу №921/1150/13-г/3 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фермерського господарства «Сосулівське» б/н від 08.08.2025 на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2025 у справі №921/1150/13-г/3.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 призначено до розгляду апеляційну скаргу фермерського господарства “Сосулівське» б/н від 08.08.2025 на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2025 у справі №921/1150/13-г/3 в порядку письмового провадження без виклику сторін у справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 справу №921/1150/13-г/3 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Галушко Н.А., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 справу №921/1150/13-г/3 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Галушко Н.А., Якімець Г.Г. та призначено справу №921/1150/13-г/3 до розгляду в судовому засіданні на 12.11.2025.
Ухвалою від 03.11.2025 задоволено заяву представника фермерського господарства “Сосулівське» - Сампара Н.М. про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025 справу №921/1150/13-г/3 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
В судове засідання 12.11.2025 учасники справи не з'явились.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 розгляд справи №921/1150/13-г/3 відкладено на 26.11.2025.
У судове засідання 26.11.2025 з'явився представник відповідача, інші учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив її задоволити.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 розгляд справи №921/1150/13-г/3 відкладено на 03.12.2025.
Ухвалою від 03.12.2025 задоволено заяву представника Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Івано Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Кравчук Г.В. про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції.
В судове засідання 03.12.2025 з'явився державний виконавець, інші учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 розгляд справи №921/1150/13-г/3 відкладено на 28.01.2026.
В судове засідання 28.01.2026 учасники справи не з'явились.
В стадії ухвалення рішення Західним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Розглянувши скаргу та додані до неї матеріали судами встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.01.2014 у справі №921/1150/13-г/3 позов задоволено та стягнуто з фермерського господарства "Сосулівське" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заборгованість в сумі 4 000 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки "ЗИЛ", модель - 130, рік випуску 1967 року, шасі (рама) - б-н, двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований ОРЕВ Тернопіль 19.08.1999р, за договором застави від 31.03.2009 та 10 000 грн шляхом звернення стягнення на предмет застави - свиноматки - 30 (голів), 6000 кг, загальною вартістю 104 760 грн та 1 720 грн 50 коп. судового збору.
04.02.2014 господарським судом видано два накази про примусове виконання вищевказаного рішення.
Заявами за вих.№36 та №37 від 03.04.2014 стягувач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Чортківського РУЮ щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2014 у справі № 921/1150/13-г/3. Вказана заява надіслана до органу ДВС - 04.04.2014. Копія заяв та фіскального чеку містяться у матеріалах справи (а.с. 137-138).
Так, 31.10.2014 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) у ВП №42948447 та №42946890 винесено постанови про повернення виконавчих документів (а.с. 167-168).
Заявами за вих.№150 та №151 від 04.12.2014 стягувач повторно звернувся до Відділу державної виконавчої служби Чортківського РУЮ щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2014 у справі № 921/1150/13-г/3. Вказана заява надіслана до органу ДВС - 04.12.2014. Копія заяв та фіскального чеку містяться у матеріалах справи (а.с. 132-134).
05.03.2015, органом примусового виконання, з посиланням на ст. ст.17,19,20,25 Закону прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №46782759 та №46790193 (а.с. 155-156).
29.01.2018 головним державним виконавцем Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, керуючись п. 2 ч.1 ст. 37 Закону у ВП №46782759 та №46790193 прийнято постанови про повернення виконавчих документів (а.с. 163-166).
Заявами за вих.№39 та №40 від 05.03.2018 стягувач повторно звернувся до Відділу державної виконавчої служби Чортківського РУЮ щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2014 у справі № 921/1150/13-г/3 (а.с. 139-140).
23.06.2018 головним державним виконавцем Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, керуючись п. 2 ч.1 ст. 37 Закону у ВП №56351328 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (а.с. 147-148)
Заявами за вих.№82 та №83 від 26.08.2018 стягувач повторно звернувся до Відділу державної виконавчої служби Чортківського РУЮ щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2014 у справі № 921/1150/13-г/3 (а.с. 143-144).
05.11.2018 головним державним виконавцем Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, керуючись п. 8 ч.4 ст. 4 Закону складено повідомлення №8139/13-26 та № 8138/13-26 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання адресовані стягувачу (а.с. 147-148).
Заявами за вих.№128 та №127 від 25.01.2019 стягувач повторно звернувся до Відділу державної виконавчої служби Чортківського РУЮ щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2014 у справі № 921/1150/13-г/3 (а.с. 141-142).
В подальшому, 04.02.2019, орган примусового виконання, керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону, прийняв постанови про відкриття виконавчих проваджень №58259670 та №58259929(а.с. 149-152).
24.03.2025 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону винесено постанови про повернення вищезазначених виконавчих документів стягувану (а.с. 161-162).
02.06.2025 стягувач повторно звернувся із заявами №53-19/26 та №53-19/27 до Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про прийняття до примусового виконання наказів суду від 04.02.2014).
Так, 04.06.2025 головним державним виконавцем Ізвєковою І.В., винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №78281872 від 04.06.2025 та №78295542 від 06.06.2025 з примусового виконання наказів господарського суду від 04.02.2014.
При цьому, у виконавчих провадженнях ВП №778281872 та №78295542, органом примусового виконання 04.06.2025 та 06.06.2025 прийнято постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та арешт коштів боржника.
Всі вищезазначені постанови, орган примусового виконання приймав керуючись положеннями Закону, в редакції, чинній на дату повернення наказів Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2014 у справі № 921/1150/13-г/3.
Однак, як стверджує боржник, такі дії державного виконавця є протиправними, оскільки відповідно до ст. 22 Закону, в редакції від 02.02.2014, чинній на момент винесення судових наказів, останні можуть бути пред'явлені протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Переглянувши ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Предметом апеляційного перегляду є судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця.
Згідно з ст.339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст.326 ГПК України).
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. (ч.ч.1,3 ст.327 ГПК України).
В силу положень ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, серед іншого, строк пред'явлення рішення до виконання.
Згідно з ч.1-3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку передбачено статтею 12 ЗУ «Про виконавче провадження».
Водночас, частиною 1 ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» (чинного на момент видачі наказу у цій справі та пред'явлення його до виконання вперше, надалі - ЗУ «Про виконавче провадження» 1999 року) передбачалося, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
В силу ст.23 ЗУ «Про виконавче провадження» 1999 року строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» 1999 року виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
Згідно з ч.5 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» 1999 року повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Поряд з тим, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» (від 02.06.2016 № 14041-VIII) (надалі - Закону № 14041-VIII), а ЗУ «Про виконавче провадження» 1999 року втратив свою чинність.
Згідно з п.5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 14041-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Судом встановлено, що станом на час набрання чинності новим Законом № 14041-VIII строк пред'явлення до виконання наказу в цій справі не закінчився, а виконавчі провадження ВП № 467827759 та №46790193 з виконання таких наказів було відкрите за постановами державного виконавця від 05 березня 2015 року.
У подальшому 29 січня 2018 року та 23 червня 2018 року головним державним виконавцем Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у ВП №46782759, №46790193 та №56351328 винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (майно яке б підлягало стягненню й арешту не виявлено).
Частиною 5 ст.12 Закону №14041-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.12 Закону №14041-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання п.1 ч.4 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження».
Як встановлено судом вище, в межах строку, передбаченого ч.1 ст.12 Закону №14041-VIII, стягувачем знову пред'явлено наказ до виконання та 04 лютого 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58259670 та №58259929 з виконання наказів у цій справі. Наказ перебував тривалий час на виконанні Чортківського міськрайонного управління відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області та 24 березня 2025 року на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) органом примусового виконання рішень винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Отже, строки пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 04 лютого 2014 року № 921/1150/13-г/3 неодноразово переривалися, у зв'язку з пред'явленням його до виконання (п.1 ч.1 ст.23 ЗУ «Про виконавче провадження» 1999 року; п.1 ч.4 ст.12 Закону №14041-VIII, та після переривання встановлювалися з дня повернення таких наказів стягувачу (ч.3 ст.23 ЗУ «Про виконавче провадження» 1999 року; ч.5 ст.12 Закону №14041-VIII.
Колегія суддів встановила, що накази Господарського суду Тернопільської області від 04 лютого 2014 року № 921/1150/13-г/3 пред'явлено до виконання в межах строків, визначених законом та головним державним виконавцем правомірно 04 червня 2025 року та 06 червня 2025 року відкрито виконавчі провадження ВП №78281872 та №78295542 з примусового виконання вказаних наказів.
В силу ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (ч.5 ст.26 Закону №14041-VIII).
Згідно з ч.4 ст.27 вказаного Закону 4 державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч.1 ст.48 Закону №14041-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч.ч.1, 2, 3 ст.56 Закону №14041-VIII).
З огляду на наведене, колегія суддів вважає правомірним винесення головним державним виконавцем постанов від 04 червня 2025 року та 06 червня 2025 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника. Вказані дії виконавця відповідають вимогам закону та будь-яких порушень при їх вчинені судом не встановлено.
Щодо оскарження боржником постанов головного державного виконавця Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24 березня 2025 року, винесеної в межах виконавчого провадження ВП №№58259670 та №58259929, про повернення виконавчого документа стягувачу в частині: п.2 Виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 24.03.2028 року, колегія суддів вважає доводи боржника безпідставними, оскільки, як зазначалося судом вище, пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження» 2016 року визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (тобто в межах 3-ох років), отже, оскільки станом на час набрання чинності новим Законом №14041-VIII строк пред'явлення до виконання наказів у цій справі не закінчився, а виконавчі провадження ВП №46782759 та №467790193 з виконання таких наказів було відкрите за постановами державного виконавця від 05 березня 2015 року, після повернення наказів стягувачу строк для пред'явлення його до виконання становив 3 роки та в подальшому переривався пред'явленням його до виконання.
Апеляційний суд зазначає, що доводи апелянта про те, що у виконавчому провадженні підставою його відкриття зазначено наказ Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2025, який судом не видавався, та що це свідчить про істотне порушення вимог законності при відкритті виконавчого провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що у постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 78295542 від 06.06.2025 допущено технічну описку щодо дати наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/1150/13-г/3, а саме: замість дати 04.02.2014 помилково зазначено 04.02.2025. При цьому сам наказ Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2014 є чинним виконавчим документом, на підставі якого фактично відкрито відповідне виконавче провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
У зв'язку з виявленими помилками державним виконавцем 17.07.2025 були винесені постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних виконавчого провадження № 78295542 та про виправлення помилок у процесуальних документах виконавчого провадження, зокрема у постанові про відкриття виконавчого провадження, постановах про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та постанові про арешт коштів боржника. Копії зазначених постанов направлено боржнику 18.07.2025, згідно квитанції № 36.
За таких обставин допущена у первісній постанові описка має виключно технічний характер, була усунута у передбаченому законом порядку та не вплинула на законність відкриття виконавчого провадження і не порушила прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги у цій частині не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що боржником не доведено наявності будь-яких підстав для визнання протиправними дій державного виконавця Чортківського відділу Державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції Ізвєкової Ірини Василівни у виконавчих провадженнях №78281872 та №78295542 та скасування постанов вказаного державного виконавця від 04.06.2025 року ВП №78281872 та від 06.06.2025 року ВП №78295542 про відкриття виконавчого провадження; від 04.06.2025 року ВП №78281872 та від 06.06.2025 року ВП №78295542 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 04.06.2025 року ВП №78281872 та від 06.06.2025 року ВП №78295542 про арешт коштів боржника та постанов від 24.03.2025 року ВП №58259670 та №58259929 про повернення виконавчого документа стягувачу (в частині).
Відповідно до ч.3 ст.343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, місцевим господарським судом правомірно постановлено ухвалу про відмову в задоволенні скарги боржника.
Частиною 1 ст.255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця (п.25).
Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ст.236 ГПК України).
Скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а відповідно апеляційна скарга - без задоволення.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін оскаржену ухвалу суду першої інстанції, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.236, 255, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
апеляційну скаргу фермерського господарства “Сосулівське» б/н від 08.08.2025 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2025 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.02.2026.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.
Суддя Якімець Г.Г.