79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" січня 2026 р. Справа № 914/3177/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд»
на рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 (повне рішення складено 03.09.2025, суддя Матвіїв Р.І.)
у справі № 914/3177/24
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд», с. Строїнці, Вінницька область,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про», м. Пустомити, Львівська область,
про стягнення 3 422 930,02 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про», м. Пустомити, Львівська область,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд», с. Строїнці, Вінницька область,
про стягнення 174 061, 08 грн
За участю представників:
від позивача - Ткачук А.В.
від відповідача - Кавчук А.В.
Господарський суд Львівської області у рішенні від 25.08.2025 ухвалив: - задоволити частково первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд»; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про» 70 650,11 грн боргу, 4183,87 грн інфляційних втрат, 1 013,42 грн 3% річних, а також 910,17 грн судового збору; - відмовити в задоволенні вимог про стягнення 2 318 176,46 грн боргу, 137 281,35 грн інфляційних втрат, 33 252,53 грн 3% річних, 158 638,27 грн пені та 699 734,01 грн штрафу (з врахуванням додаткового рішення від 11.09.2025); - задоволити частково зустрічний позов; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» 2 446,46 грн основного боргу, 172,19 грн пені, 5 436,24 грн 3% річних, 11 136,94 інфляційних втрат, 333,86 грн судового збору та 20 533, 80 витрат на підготовку експертного висновку; - відмовити в задоволенні вимог про стягнення 68 053,51 грн основного боргу, 76825,01 грн пені, 7 870,84 грн інфляційних втрат та 2 119,89 грн 3% річних.
Не погодившись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач (за первісним позовом) оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд: - скасувати частково рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог повністю; - судові витрати покласти на позивача за первісним позовом.
Позивач (за первісним позовом) також оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд: - скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 в частині відхилених позовних вимог первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» і в частині задоволених позовних вимог зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про» та прийняти в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а зустрічний позов залишити без задоволення в повному обсязі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025, склад колегії по розгляду справи № 914/3177/24 визначено: Орищин Г.В. - головуюча суддя, судді - Галушко Н.А., Малех І.Б.).
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд», поданими на рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 у справі № 914/3177/24, та призначено їх розгляд у судовому засіданні.
14.10.2025 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 914/3177/24.
У зв'язку з обставинами, які унеможливлюють участь судді-члена колегії Малех І.Б. у розгляді даної справи, розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду № 505 від 17.11.2025, з метою розгляду апеляційних скарг, проведено автоматизовану заміну складу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 призначено колегію суддів у складі: головуючої судді Орищин Г.В, суддів Галушко Н.А. та Желіка М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2025, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд», подані на рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 у справі № 914/3177/24 об'єднано в одне апеляційне провадження.
Місцевий господарський суд, вирішуючи первісний позов, виходив із того, що між сторонами існували договірні відносини підряду, за якими замовник частково виконав свій обов'язок з оплати робіт, сплативши підряднику 2388826,57 грн, при цьому лише перший платіж було здійснено своєчасно, а наступні - з істотним порушенням погодженого графіка, що відповідно до умов договору надавало підряднику право на зупинення робіт і автоматичне продовження строків їх виконання. Суд встановив відсутність доказів пред'явлення замовником претензій щодо темпів або якості виконання робіт до грудня 2023 року, а також відсутність доказів реалізації ним права контролю за ходом робіт у спосіб, передбачений законом і договором. За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що відмова замовника від договору з посиланням на ч. 2 ст. 849 ЦК України є неправомірною, оскільки порушення строків виконання робіт з вини підрядника не доведені, натомість підтверджено прострочення виконання грошових зобов'язань самим замовником. Оцінюючи обсяг і вартість фактично виконаних робіт, суд виходив із принципу більшої вірогідності доказів, прийнявши до уваги експертний висновок, який підтвердив виконання робіт на суму 2 352 676,46 грн з ПДВ, при цьому визнав необґрунтованим включення до цієї суми вартості непогоджених додаткових робіт у розмірі 34 500,00 грн, оскільки вони не були належним чином погоджені замовником і виконані з порушенням умов договору. Суд також зазначив, що непідписання актів виконаних робіт саме по собі не свідчить про їх невиконання, оскільки замовник не заявив мотивованих заперечень щодо обсягу, вартості чи якості робіт у встановлені договором строки. Зіставивши суму здійснених оплат і вартість фактично виконаних робіт, суд дійшов висновку про відсутність заборгованості у заявленому розмірі та визнав доведеною лише різницю в 70 650,11 грн, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні основної частини вимог про стягнення боргу. Похідні вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу суд визнав безпідставними з огляду на відсутність доведеного прострочення з боку підрядника, недоведеність неякісного виконання робіт, а також неправильний та необґрунтований розрахунок заявлених санкцій.
Надаючи правову оцінку зустрічним позовним вимогам, суд першої інстанції встановив, що виконавець (позивач за зустрічним позовом) заявив до стягнення грошові кошти як за другим черговим платежем, передбаченим графіком платежів, так і за актом здачі-приймання виконаних робіт від 22.12.2023, а також нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати, проте, дослідивши умови договору та фактичні обставини виконання зобов'язань, дійшов висновку про часткову обґрунтованість таких вимог. Суд виходив з того, що пунктом 2 графіку платежів було визначено обов'язок замовника здійснити другий платіж у сумі 672 879,50 грн до 16.10.2023, при цьому доказів його своєчасної сплати не подано, а здійснений 22.01.2024 платіж у сумі 670 433,04 грн частково погасив відповідне зобов'язання, у зв'язку з чим заборгованість за другим платежем становить 2 446,46 грн, а не заявлені 35 999,97 грн, оскільки рахунок, на підставі якого здійснювалася оплата, не змінює погодженого сторонами розміру зобов'язання. Визначаючи правові наслідки прострочення, суд дійшов висновку про можливість нарахування пені лише в межах шестимісячного строку, внаслідок чого її розмір склав 172,19 грн. Одночасно суд зазначив, що обмежень щодо періоду нарахування інфляційних втрат і 3% річних закон не встановлює, тому визнав правомірним їх нарахування на суму прострочених платежів за період з 17.10.2023 до дня звернення з позовом, що становить відповідно 5 436,24 грн та 11 136,94 грн. Разом з тим, суд відмовив у стягненні 34 500,00 грн як вартості додаткових робіт, оскільки встановив відсутність належного погодження їх виконання та вартості замовником, що суперечить вимогам договору і закону, а отже такі роботи були виконані підрядником на власний ризик, у зв'язку з чим похідні вимоги про стягнення санкцій із цієї суми також не підлягають задоволенню. Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову в частині стягнення 2446,46 грн основного боргу, 172,19 грн пені, 5 436,24 грн 3% річних та 11136,94 грн інфляційних втрат, відмовивши в іншій частині заявлених вимог як необґрунтованих.
Позивач за первісним позовом не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що під час розгляду справи суд першої інстанції допустив істотну невідповідність між встановленими обставинами та фактичними даними, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Правові підстави односторонньої відмови замовника від договору підряду визначені ст. 849 ЦК України та пов'язані з простроченням початку виконання робіт або неможливістю їх завершення у встановлений строк.
З матеріалів справи вбачається, що після отримання оплати у січні 2024 року підрядник самовільно залишив будівельний майданчик, не надав жодного акта виконаних робіт та не вчиняв дій для виконання договору до червня 2024 року. Належних доказів складання, направлення та отримання замовником актів виконаних робіт до моменту направлення претензії, якою замовник реалізував право на відмову від договору підряду, матеріали справи не містять.
Крім того, роботи виконані з порушенням вимог якості, про що підрядник був письмово повідомлений, але жодних дій у відповідь не вчинив. Проведене ним експертне дослідження здійснено після початку судового процесу без фактичного огляду об'єкта та результатів робіт виключає можливість визнання такого дослідження належним доказом.
Враховуючи зазначене вважає, що відмова замовника від договору підряду є правомірною та обґрунтованою і наголошує, що договір станом на червень 2024 року тривалий час фактично не виконувався з вини підрядника.
Відповідач за первісним позовом також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на договорі підряду і зводяться до стягнення з відповідача коштів як безпідставно набутих, а також інфляційних втрат і 3% річних, посилаючись на одностороннє розірвання договору позивачем відповідно до ч.2 ст.849 ЦК України. При цьому, відповідач заперечує сам факт такого розірвання, оскільки, на його думку, строки виконання робіт ним порушені не були, а затримки у виконанні робіт виникли, виключно, внаслідок порушення позивачем погодженого графіку оплати, що згідно з умовами договору є підставою для автоматичного продовження строків виконання робіт, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення сплачених коштів, інфляційних втрат та 3% річних.
Апелянт звернув увагу на те, що суд першої інстанції встановив факт порушення позивачем умов оплати робіт, оскільки останній здійснив лише перший платіж, а другий платіж сплатив частково та з порушенням строків. Крім того, до грудня 2023 року позивач не заявляв жодних претензій щодо несвоєчасного виконання робіт та не здійснював перевірок їх виконання, у зв'язку з чим, відмова від договору підряду на підставі ч.2 ст.849 ЦК України є незаконною.
Відповідач також зазначив, що на момент розгляду справи договір підряду залишався чинним, оскільки сторони не виконали свої зобов'язання у повному обсязі, а письмової згоди щодо розірвання договору досягнуто не було. Позивач не надав належних доказів реалізації свого права на одностороннє розірвання договору, а посилання на неналежну якість виконаних робіт є необґрунтованими, оскільки позивач не вчинив передбачених договором дій щодо фіксації та усунення недоліків і не довів наявності істотних порушень умов договору. Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач фактично виконав роботи за договором, тоді як позивач не прийняв їх у встановлені строки та без належного обґрунтування своїх заперечень, що свідчить про правомірність дій відповідача та відсутність підстав для стягнення коштів.
З врахуванням наведеного, відповідач вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив відсутність у позивача законних підстав для односторонньої відмови від договору підряду, що в свою чергу, унеможливлює стягнення коштів як безпідставно набутих відповідно до ст. 1212 ЦК України, а також не узгоджується з висновком суду про стягнення різниці між сплаченими коштами та вартістю фактично виконаних робіт, інфляційних втрат і 3% річних.
Крім того, скориставшись правом, передбаченим ст.263 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про» подало відзив на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом, в якому зазначило, що позивач не мав законних підстав для односторонньої відмови від договору підряду, оскільки строки виконання робіт автоматично продовжилися внаслідок порушення ним порядку оплати, що підтверджується матеріалами справи та висновками суду першої інстанції. Наголосив, що договір залишався чинним, а відмова від нього на підставі ч.2 ст.849 ЦК України є безпідставною, виконавець належним чином виконав роботи, склав та неодноразово направляв позивачу акти виконаних робіт, тоді як твердження позивача щодо неналежної якості робіт не підтверджені належними доказами та не оформлені у порядку, передбаченому договором. За таких обставин виконані роботи вважаються прийнятими замовником та підлягають оплаті.
Процесуальний хід розгляду апеляційних скарг відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В судове засідання з'явились учасники справи, які підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційних скаргах.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази в сукупності з апеляційними скаргами, судова колегія встановила таке:
13.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про» (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, за договором - виконавець) укладено договір підряду № 13/09/23-01.
У відповідності до умов вказаного договору, виконавець зобов'язався власними силами, засобами та матеріалами виконати комплекс робіт з влаштування алюмінієвих конструкцій, навісного вентильованого фасаду та мокрого фасаду на об'єкті в замовника, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх вартість за умовами цього договору (п.1.1). Якщо під час виконання робіт виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, забезпечення якою покладено на замовника, і у зв'язку з цим у відповідному підвищенні договірної ціни (додаток 1), виконавець зобов'язаний протягом 10 робочих днів повідомити замовника про обставини, що призвели до виконання таких робіт та подати замовнику пропозиції з відповідними розрахунками. Замовник протягом 10 робочих днів з часу отримання цих пропозицій, розглядає їх, приймає рішення по суті та повідомляє про нього виконавця. Якщо виконавець не повідомив замовника у вище встановлений строк про необхідність виконання додаткових робіт і відповідного підвищення договірної ціни, він не може вимагати від замовника оплати виконаних додаткових робіт, крім випадків, коли проведення таких робіт було необхідне в інтересах замовника, зокрема, у зв'язку з тим, що зупинення робіт загрожувало знищенням або пошкодженням, втратою надійності результату робіт (п.2.2.2). Оплата здійснюється замовником відповідно до графіку платежів (додаток № 2) (п.2.4). Виконавець зобов'язується виконати роботи в терміни, що визначаються в додатку № 3 «Графік виконання робіт» (п.3.1). Строки виконання робіт за даним договором автоматично продовжуються (без будь яких негативних наслідків для виконавця) на кількість робочих днів, що тотожна кількості робочих днів у випадку, зокрема прострочення замовником графіку платежів, встановленого у п.2.4 цього договору (п.3.4). Передача виконаних робіт виконавцем і прийняття їх замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін, крім випадків, передбачених у п.4.3 цього договору. Виконавець вправі вимагати прийняття робіт як в цілому так і окремими частинами (поетапно). Роботи вважаються виконаними та переданими замовнику після підписання усіма сторонами акту передачі-приймання виконаних робіт, крім випадків, передбачених у п.4.3 цього договору. У разі прострочення замовником графіку платежів, встановленого у п.2.4 цього договору, виконавець попередньо повідомивши замовника має право притримати передачу замовнику закінчених робіт. Порушення строків передачі закінчених робіт у цьому разі вважається таким, що спричинено з вини замовника і передбачає відшкодування витрат виконавця, зумовлених цим порушенням. Виконавець складає акт приймання-передачі виконаних робіт (на весь обсяг робіт чи на його окремий етап/ частину) в двох примірниках і надає (надсилає) його замовнику. Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання цього акта перевіряє виконані роботи на предмет відсутності недоліків (дефектів) у них відповідно до проектної документації інших умов даного договору і в разі відсутності документально та нормативно обґрунтованих зауважень до виконаних робіт підписує усі надані виконавцем примірники акту передачі-приймання виконаних робіт та направляє (надає) підписаний ним один примірник цього акту виконавцю. У випадку незгоди з актом замовник повинен в 3-денний термін з моменту отримання акту надати виконавцеві свою обґрунтовану та вмотивовану письмову відмову від такого підписання та відповідні матеріали в підтвердження обставин такої відмови. В протилежному випадку, відомості, визначені у надісланих виконавцем актах вважаються достовірними, роботи - виконані виконавцем належним чином, передані ним та прийнятими замовником у повному обсязі та підлягають оплаті. У разі відмови замовника від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, виконавець складає і підписує акт приймання-передачі виконаних робіт самостійно, про що вказується в акті. Акт, підписаний однією стороною (виконавцем) може бути визнаний недійсним лише у разі, якщо мотиви другої сторони (замовника) від підписання цього акта визнані судом обґрунтованими згідно з ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України (п.4.1). За порушення термінів оплати робіт, передбачених цим договором, виконавець має право вимагати від замовника сплати пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При порушенні з вини виконавця термінів закінчення робіт, передбачених цим договором, замовник має право вимагати від виконавця сплату пені в розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення але не більше 5% договірної вартості робіт. За порушення умов зобов'язання щодо якості робіт стягується штраф у розмірі 25% вартості неякісних робіт (п.6.1). Пеня, визначена п.6.1 цього договору підлягає оплаті на підставі претензії, спрямованої до винної сторони з обгрунтуванням розрахунку пені. Підтвердженням отримання претензії є рекомендований лист, направлений зацікавленою стороною з повідомленням про вручення (п.6.2). Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.8.1). Цей договір може бути розірваний за письмовою згодою сторін (п.8.4). Замовник може в будь який час до здачі йому результату робіт відмовитися від виконання цього договору, направивши виконавцю письмове повідомлення. при цьому замовник зобов'язаний оплатити виконавцю частину договірної вартості робіт пропорційно обсягу виконаних робіт, фактично виконаному виконавцем до отримання повідомлення про відмову замовника від виконання цього договору та відшкодувати витрати виконавця, що пов'язані з таким розірванням (в т.ч. витрати на оплату та доставку матеріалів, відміну замовлень, компенсацію розірвання замовлених поставок) (п.8.5). Виконавець вправі в будь який час відмовитися від виконання цього договору у зв'язку із порушенням з боку замовника (в т.ч. у випадку відсутності оплати (чи неповної оплати) замовником будь якого платежу), направивши замовнику письмове повідомлення. При цьому, замовник зобов'язаний оплатити виконавцю частину договірної вартості робіт пропорційно обсягу виконаних робіт, фактично виконаному виконавцем до отримання повідомлення про відмову виконавця від виконання цього договору та відшкодування витрат виконавця, що пов'язані з таким розірванням (п.8.6).
Додатком №?1 до договору сторони визначили договірну ціну матеріалів та робіт. За розділом 1, який включає пункти 6 (профнастил, профіль «хвилька») та 7 (плоский лист для фасонних елементів), вартість матеріалів складає 724?148,92 грн, вартість робіт - 1?245?648,14 грн, загальна сума по розділу - 1?969?797,05 грн. За розділом 2 вартість матеріалів становить 221?602,59 грн, вартість робіт - 152?226,11 грн, загальна сума по розділу - 373?828,70 грн. За розділом 3 вартість матеріалів становить 591?693,24 грн, вартість робіт - 237?445,73 грн, загальна сума по розділу - 829?138,97 грн. Загальна договірна вартість за трьома розділами становить 3?172?764,72 грн.
Додатком №?2 до договору складено графік платежів. Зокрема, платіж у сумі 1?537?444,74 грн - не пізніше 22.09.2023, платіж у сумі 672?879,50 грн - не пізніше 16.10.2023, а платіж у сумі 962?440,48 грн - протягом 3 робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (на весь обсяг чи на його окремий етап/частину).
Додатком №?3 до договору сторони визначили графік виконання робіт: за розділом 1 роботи виконуються з вересня по грудень 2023 року; за розділом 2 - з жовтня по листопад 2023 року; за розділом 3 - з жовтня по листопад 2023 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» здійснило оплату відповідно до графіку платежів у сумі 1?537?444,74 грн 22.09.2023 на підставі рахунку №?76 від 21.09.2023 за влаштування алюмінієвих конструкцій.
До встановленого графіком строку оплати - 16.10.2023, замовник не здійснив платіж у сумі 672 879,50 грн, натомість, надалі ним були проведені окремі платежі, частина з яких здійснювалася з посиланням на рахунки, оформлені на підставі договору підряду № 13/09/23-01, а частина - поза межами його виконання. При цьому, сторони визнають, що платежі від 16.11.2023 у сумі 1 700 000,00 грн та від 22.01.2024 у сумі 1 334 606,11 грн - не пов'язані з виконанням зазначеного договору підряду, у зв'язку з чим встановленою та такою, що не є спірною, є обставина сплати замовником підряднику грошових коштів у загальній сумі 2 388 826,57 грн.
У зв'язку з виникненням необхідності виконання додаткових робіт з виготовлення та влаштування коробів з OSB-плити, виконавець склав та підписав додатковий договір №?1 від 17.11.2023 на загальну суму 215?448,79 грн, з яких вартість матеріалів становить 180?948,79 грн, а вартість робіт - 34?500,00 грн. Відповідно до умов додаткової угоди виконавець зобов'язується виконати додаткові роботи до 15.01.2024, а замовник сплатити 180 948,79 грн до 23.11.2023, а 34 500,00 грн упродовж 3 робочих днів з дня підписання акта приймання передачі виконаних робіт.
Додатковий договір №?1 від 17.11.2023 замовник не підписав. Докази його надсилання або вручення замовнику у листопаді 2023 року в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається з опису вкладення у цінний лист від 22.01.2025 та листа від 22.01.2025, одним із документів, що надсилався відповідачем за первісним позовом, був зазначений договір.
17.11.2023 виконавець склав рахунок на оплату №?105 на суму 215?448,79 грн, з яких: вартість матеріалів - 180?948,79 грн, вартість робіт - 34?500,00 грн. Замовник прийняв рахунок до виконання та частково оплатив 22.11.2023 у сумі 180?948,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією. Докази акцепту замовником вартості додаткових робіт у сумі 34?500,00 грн - відсутні.
Надалі, виконавець склав акт здачі-приймання робіт №?939 від 22.12.2023 на суму 215?448,79 грн, який надіслав замовнику 18.01.2024, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 18.01.2024 (поштовий ідентифікатор 8110007604245). Вказаний акт замовником не підписаний; на ньому зроблено напис про відмову від підписання акту.
Після закінчення строків, передбачених графіком виконання робіт, виконавець склав акт здачі-приймання робіт №?1 від 11.01.2024 на суму 2?157?548,46 грн. До цього акта відповідачем складено управлінський акт, у якому деталізовано розділ №?1 «Влаштування навісного вентильованого фасаду», зокрема пункт 3 - монтаж профнастилу.
Доказом надсилання акта для підписання є скриншот електронного листа ТОВ «Захід Фасад Буд Про» від 12.01.2024, а також факт його відправлення поштою 18.01.2024.
Акт №?1 від 11.01.2024 замовником не підписаний; на ньому зроблено відмітку про відмову від підписання.
У 2024 році відповідачем складено також акти здачі-приймання робіт, підписані лише зі сторони підрядника. Зокрема, акт від 18.04.2024 на суму 1?073?372,67 грн, акт від 01.07.2024 на суму 1?064?042,85 грн, акт від 25.07.2024 на суму 34?500,00 грн, а також акти від 25.07.2024 на суму 1?073?372,67 грн і на суму 1?064?042,85 грн, до яких відповідно складено управлінські акти на аналогічні суми.
Доказами надсилання замовнику зазначених документів є опис вкладення в цінний лист від 22.01.2025, а також скриншоти електронної пошти виконавця від 07.05.2024, в яких відображено тему листа: «Пакет з актами та накладною надіслано за наданою вами адресою «Нова пошта».
Відповідач за первісним позовом замовив проведення експертного дослідження з питань, що стосуються переліку та обсягів фактично виконаних робіт за договором підряду від 13.09.2023, а також вартості цих робіт. Експертним висновком від 07.03.2025 встановлено фактичне виконання комплексу робіт з влаштування алюмінієвих конструкцій, навісного вентильного фасаду, мокрого фасаду та алюмінієвих віконно-дверних конструкцій KMD. Перелік та обсяги виконаних робіт відображено в актах №?1804/3-МФ/В від 25.07.2024 та №?14 від 01.07.2024, видатковій накладній №?14 від 01.07.2024, акті №?1804/1-МФ/В від 18.04.2024 та його оновленій редакції від 25.07.2024 разом з відповідним управлінським актом, а також акті №?1804/2-МФ/В від 18.04.2024 та його оновленій редакції від 25.07.2024 разом із відповідним управлінським актом. Вартість фактично виконаних робіт за договором підряду від 13.09.2023 становить 2?352?676,46 грн з ПДВ.
Надалі, замовник надіслав виконавцеві претензію від 12.02.2024, у якій повідомив про недоліки у виконаних роботах, що не були усунені, про припинення працівниками виконання своїх зобов'язань, що спричинило зупинення робіт, а також про необхідність надання відповідної документації. Вказана претензія залишена підрядником без відповіді.
Крім того, замовник надіслав на електронну адресу відповідача ще одну претензію (без номера та дати) щодо повернення сплачених коштів у розмірі 5?423?432,68 грн через зволікання у виконанні умов договору, що стало підставою для відмови від договору.
У відповідь відповідач за первісним позовом зазначив, що загальна сума сплачених коштів становить не 5?423?432,68 грн, а 2?388?826,57 грн і висловив готовність завершити виконання договору підряду від 13.09.2023 та від 07.11.2023 за умови повної оплати фактично виконаних робіт і закуплених матеріалів, проведення звірки взаємних розрахунків та подальшого фінансування.
У іншому листі-претензії (без номера та дати) замовник висловив зауваження щодо строків виконання робіт та відмови виконавця повернути отримані кошти, зазначавши, що неодноразово звертався до ТзОВ «Захід Фасад Буд Про» з вимогою привести документацію у відповідність та виконати роботи належним чином. У листі також повідомлялося, що внаслідок невиконання умов договору замовник від нього відмовився.
В подальшому позивач зазначав про неможливість прийняття робіт, навіть за умови отримання виконавчої документації, незважаючи на їх часткове виконання; виконавець залишив майданчик, повідомивши замовника 10.01.2024 про неоплату, хоча фактичний платіж було здійснено 11.01.2024 (проведено банком 22.01.2024). Крім того, через погодні умови стан частково виконаних робіт погіршився, тоді як договір не передбачає права виконавця залишати місце виконання робіт, окрім випадків настання форс-мажорних обставин. Позивач за первісним позовом направив вказаний лист-претензію відповідачу 30.10.2024, що підтверджується фіскальним чеком та трекінгом поштового відправлення.
У відповідь на претензії відповідач за первісним позовом надіслав замовнику лист від 22.01.2025 з долученими документами, що підтверджують виконання умов договору підряду та зазначив, що порушення умов договору з боку замовника на момент надсилання листа залишаються неусуненими. Зокрема, вказавши підстави, передбачені п.3.4 договору, які надавали відповідачу право на продовження строків виконання робіт: - замовник не підписав акти виконаних робіт; - замовник порушив строки платежів відповідно до графіку платежів; - замовник відмовляється приймати додаткові роботи.
Наведені обставини стали підставою для звернення сторін до суду за захистом порушених прав, зокрема: з первісним позовом ТзОВ «Перспектива «Місто Буд» до ТзОВ «Захід Фасад Буд Про» про стягнення 3?422?930,02 грн за порушення зобов'язань з виконання робіт за договором підряду від 13.09.2023, а також із зустрічним позовом ТзОВ «Захід Фасад Буд Про» до ТзОВ «Перспектива «Місто Буд» про стягнення 174?061,08 грн за порушення обов'язку оплати вартості виконаних додаткових робіт за тим самим договором.
Оцінивши подані докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).
В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору підряду № 13/09/23-01 від 13.09.2023.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ст. 875 ЦК України).
Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має обов'язок надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Закріплене у Цивільному кодексі України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц).
Однією із загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору (п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Зобов'язання, в силу вимог ст.ст. 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до вимог ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків
Статтею 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ст.882 ЦК України).
У відповідності до умов укладеного між сторонами договору підряду, замовник зобов'язувався передати виконавцю ділянку робіт, забезпечити доступ до будівельного майданчика та надати проектну документацію, необхідну для виконання робіт, у строки, передбачені договором. Виконавець, у свою чергу, зобов'язався повідомляти замовника про обставини, незалежні від нього, які могли загрожувати якості або строкам виконання робіт, і в разі потреби тимчасово призупиняти роботи до отримання відповідних вказівок.
З матеріалів справи слідує, що до грудня 2023 року замовник не пред'являв виконавцю жодних претензій щодо графіку виконання робіт та не передав матеріали, передбачені договором, а також не перевіряв процес їх виконання. Оскільки обов'язок передати матеріали та забезпечувати фронт робіт покладено саме на замовника, такі дії або їх відсутність не можуть розглядатися як порушення з боку виконавця. Водночас, ненадання замовником матеріалів та ненадання обсягу робіт є різними за своїм змістом обов'язками, і лише прострочення останнього може слугувати підставою для продовження строків виконання робіт.
Судом встановлено, що замовник допустив порушення строків оплати: другий платіж було здійснено із затримкою, що підтверджується матеріалами справи і є правомірною підставою для продовження строків виконання робіт, а відтак, виключає законність відмови замовника від договору на підставі ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, враховуючи ст. ст. 853, 882 ЦК України, зазначає, що замовник має право прийняти виконані роботи або, у разі виявлення недоліків, негайно повідомити про них. Неотримання обґрунтованої відмови від підписання актів виконаних робіт у строки, визначені договором, свідчить про прийняття робіт.
В даному випадку, замовник не заперечував факт часткового виконання робіт, їх вартості, не заявляв про недоліки та не оскаржував акти виконаних робіт. Доказів зворотнього суду не надано.
Виконавець подав акти виконаних робіт, підтверджені експертним висновком загальною вартістю 2?352?676,46 грн. Доказів на його спростування позивач не подав.
Надаючи правову оцінку експертному висновку, апеляційний суд звертає увагу, на те, що до вказаної суми включено додаткові роботи у розмірі 34?500,00 грн, які не погоджені замовником. Виконавець запропонував оплату цієї суми у додатковій угоді від 17.11.2023, яка не була підписана замовником. Частина коштів у розмірі 180?948,79 грн сплачена позивачем, що свідчить про акцепт лише частини витрат, тоді як оплата 34?500,00 грн не погоджена.
Дослідивши обсяг виконаних підрядником робіт та порівнявши його із сумою сплачених позивачем коштів, апеляційний господарський суд встановив, що загальна сума оплат становить 2?388?826,57 грн, тоді як вартість робіт, фактично виконаних та підтверджених актами виконаних робіт і експертним висновком, складає 2?352?676,46 грн, при цьому, виключивши із розрахунку непогоджені додаткові роботи на суму 34?500,00 грн. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що реальна різниця між сплаченими коштами та вартістю виконаних робіт, узгоджених із позивачем, становить 70?650,11 грн, яка і підлягає стягненню.
З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відмова замовника від договору є необґрунтованою, а позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 70?650,11 грн. Встановлена заборгованість враховує фактично виконані роботи, здійснені платежі, порушення строків оплати замовником та відсутність обґрунтованих заперечень щодо якості чи вартості робіт, і підтверджується наданими доказами.
Розглянувши вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний суд встановив, що такі нараховано на всю суму боргу 2?388?826,57 грн за період з 21.06.2024 до 12.12.2024. Водночас, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
Здійснивши перерахунок з врахуванням фактично зменшеної суми заборгованості до 70?650,11 грн, суд встановив, що 3% річних складають 1?013,42 грн, а інфляційні втрати - 4?183,87 грн. Решта заявлених сум у розмірі 137?281,35 грн та 33?252,53 грн є безпідставними і стягненню не підлягають.
Щодо пені та штрафу, апеляційний суд зазначає, що згідно умов договору, пеня нараховується в разі порушення строків виконання робіт з вини виконавця у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за день, але не більше 5% договірної вартості, а штраф - за порушення умов щодо якості робіт у розмірі 25% від вартості неякісних робіт. Судом встановлено, що виконавець не порушував строки виконання робіт, відтак заявлена сума пені в розмірі 158?638,27 грн є необґрунтованою. Підстав для стягнення штрафу також не встановлено, оскільки факт неякісного виконання робіт замовником не встановлено і не доведено.
Таким чином, розмір заборгованості, що підлягає стягненню за результатами розгляду первісного позову становить 70 650,11 грн боргу, 4183,87 грн інфляційних втрат та 1 013,42 грн 3% річних.
Щодо вимог за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає таке:
Позивач за зустрічним позовом (виконавець) звернувся з вимогою про стягнення з замовника 174 061, 08 грн, з яких: 35 999,97 грн заборгованість, передбачена пунктом 2 графіку платежів; 34 500,00 грн - заборгованість, відповідно до акта здачі-приймання виконаних робіт від 22.12.2023; 76997,20 грн - пеня; 7 556,13 грн - 3% річних та 19 007,78 грн інфляційні втрати.
Із матеріалів справи вбачається що, відповідно до п.2 графіку платежів другий платіж мав бути здійснений замовником не пізніше 16.10.2023 в сумі 672879,50 грн. Докази його своєчасної сплати в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, 22.01.2024 замовником було сплачено 670 433,04 грн на підставі рахунка № 7 від 11.01.2024, який виставлено на суму 706 433,01 грн, тоді як зобов'язання замовника за графіком платежів станом на 16.10.2023 становило саме 672 879,50 грн. За таких обставин, заявлена до стягнення різниця між сумою рахунка та фактично сплаченими коштами у розмірі 35 999,97 грн не може вважатися заборгованістю за другим черговим платежем, оскільки підставою вимог визначено п.2 графіку платежів, яким передбачено інший розмір зобов'язання. Таким чином, реальний розмір заборгованості за другим платежем становить 2 446,46 грн, що є різницею між сумою, яка підлягала сплаті - 672 879,50 грн, та фактично перерахованими коштами у розмірі 670 433,04 грн, у зв'язку з чим підстави для задоволення вимог у решті заявленої суми - відсутні.
Що стосується вимоги про стягнення 34 500,00 грн як вартості додаткових робіт за актом від 22.12.2023, то за результатами оцінки доказів апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вказана вимога є необґрунтованою, оскільки такі роботи не були погоджені сторонами у порядку, визначеному договором, відповідна додаткова угода замовником не підписувалася, доказів акцепту їх виконання та вартості не подано, а виконавець не дотримався встановленого договором механізму повідомлення про необхідність виконання додаткових робіт і підвищення договірної ціни.
Включення зазначеної суми до загальної вартості робіт за результатами експертного дослідження не звільняє підрядника від обов'язку довести погодження замовником обсягу та вартості таких робіт, у зв'язку з чим акт виконаних робіт від 22.12.2023 у цій частині не є підставою для виникнення у замовника обов'язку з їх оплати, тому похідні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на цю суму також задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування штрафних санкцій колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та виходить з того, що умовами договору передбачено право виконавця на стягнення пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, водночас відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України її нарахування обмежується шестимісячним строком з дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За встановлених у справі обставин правові підстави для нарахування пені за період, що перевищує зазначений строк, відсутні, у зв'язку з чим пеня підлягає обчисленню на суму 672 879,50 грн за період з 17.10.2023 по 21.01.2024 та на суму 2 446,46 грн за період з 22.01.2024 по 17.04.2024, а її загальний розмір з врахуванням обмеження подвійною обліковою ставкою Національного банку України становить 172,19 грн.
Слід зазначити, що положення ст.625 ЦК України не містять обмежень щодо строків нарахування інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з чим кредитор має право на їх стягнення з прострочених сум за період з 17.10.2023 до моменту звернення з позовом (28.01.2025). Здійснений у цій частині розрахунок свідчить про обґрунтованість стягнення 5 436,24 грн 3% річних та 11 136,94 грн інфляційних втрат.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність часткового задоволення зустрічного позову та стягнення з відповідача за зустрічним позовом 2 446,46 грн основного боргу, 172,19 грн пені, 5 436,24 грн 3% річних та 11 136,94 грн інфляційних втрат, відмови у решті заявлених вимог зустрічного позову.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування судами критеріїв стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши доводи апеляційних скарг у сукупності з матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, належно застосував норми матеріального та процесуального права, надав об'єктивну правову оцінку спірним правовідносинам і поданим доказам, а також, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшов правомірних і обґрунтованих висновків та ухвалив законне рішення.
Наведені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, не свідчать про порушення чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права та, відповідно, не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржників.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 276, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Фасад Буд Про» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива «Місто Буд» відмовити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 у справі № 914/3177/24 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржників.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено 06.02.2026.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік