Справа № 196/1336/25
№ провадження 2/196/96/2026
(заочне)
05 лютого 2026 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Костюкова Д.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що 13 жовтня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачкою укладено кредитний договір № 00-10014129, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
16.04.2025 р. між ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до якого ТОВ "Макс Кредит" передало ТОВ "Юніт Капітал" за плату належні йому права вимоги до боржників.
Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунок попереднього кредитора.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором№ 00-10014129 від 13.10.2024 р. в розмірі 17 449,74 грн., з яких: 7 560,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 9 889,74 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено справу до розгляду по суті. За клопотанням позивача витребувано від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" інформацію щодо відповідачки ОСОБА_1 (а.с.110-111).
З метою належного повідомлення відповідачці ОСОБА_1 було направлено рекомендованим повідомленням за зареєстрованим місцем проживання копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження та судові повістки про виклик до суду, які були повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.114-118, 126-127).
Відповідачка своїм правом на подання відзиву на позов не скористалася.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" у судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив, що не заперечують проти розгляду справи за відсутності представника та проти постановлення заочного рішенняу справі (а.с.2-10).
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи в суді (а.с.114-118, 126-127), причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслала.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
05 лютого 2026 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 13.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-10014129, відповідно до умов якого відповідачка отримала суму кредитного ліміту у розмірі 6 300 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с. 11-20)
Сума кредиту становить 6 300 гривень. Строк кредитування - 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту Кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 08.10.2025 (п. 1.2, 1.3 Договору).
Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 0,94% від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору (п.1.5, 1.5.1 Договору).
Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми Кредиту, що складає: 1 260,00 грн. (п.1.6 Договору).
Кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: 13.10.2024. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 6 300,00 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п.2.8 Договору).
Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту (а.с. 31-33).
Графіком платежів за договором доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом (а.с. 71).
Договір укладено з відповідачкою у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також підписано паспорт споживчого кредиту.
Листом ТОВ "Профітгід" та додатком до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів підтверджено переказ коштів 13.10.2024 р. в сумі 6 300.00 на картку відповідачки № НОМЕР_1 (а.с.34-36, 39-41).
Згідно виписки про рух коштів ОСОБА_1 та довідки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 13.10.2024 було здійснено зарахування переказу на суму 6 300,00 грн., фінансовий номер ОСОБА_1 380932741983 (а.с.119-121).
Таким чином, факт отримання відповідачкою коштів у ТОВ «Макс Кредит» суд вважає доведеним та підтвердженим матеріалами справи.
16.04.2025 р. між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ «Макс Кредит» передав ТОВ "Юніт Капітал" за плату належні йому права вимоги до боржників (а.с.53-65).
Відповідно до п. 2.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Згідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників (а.с. 66).
Згідно Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал, ТОВ "Юніт Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 17 449,74 грн. за кредитним договором № 00-10014129 від 13.10.2024 р. (а.с. 67-69).
З розрахунку заборгованості за договором № 00-10014129 від 13.10.2024 р. та виписки з особового рахунка за кредитним договором № 00-10014129 від 13.10.2024 р. вбачається, що відповідачка має заборгованість за кредитним договором № 00-10014129 від 13.10.2024 р. у сумі 20 284,74 грн., яка складається з простроченого тіла кредиту 7 560,00 грн., суми заборгованості за простроченими відсотками 9 889,74 грн., штрафні санкції 2 835,00 грн. (а.с. 72-75).
Отже, первісний кредитор виконав зобов'язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти. Відповідачка, взяті на себе зобов'язання не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому, окрім листів та телеграм, можуть використовуватися й інші засоби зв'язку, наприклад електронний або інший інтернет/SMS-pecypc.
Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, договір № 00-10014129 від 13.10.2024 р. був підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договори між сторонами не були б укладені, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.
Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачкою підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом.
Враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачкою умов договору в частині своєчасного повернення суми отриманого кредиту, своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків та комісії у встановлені в договорі терміни.
Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає таке.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Разом із тим щодо суб'єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.
У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.
Навіть при умові, що відповідачка з будь-яких підстав не отримала вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідачка не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в договорі № 00-10014129 від 13.10.2024 р. і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджує (а.с.77-78), що ТОВ «Юніт Капітал» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.
Права вимоги за договором № 00-10014129 від 13.10.2024 р. перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».
Всупереч умовам договору № 00-10014129 від 13.10.2024 р., відповідачка не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений договір № 00-10014129 від 13.10.2024 р., за умовами якого відповідачка зобов'язалася прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику матеріали справи не містять.
У зв'язку із чим, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. надано договір № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року про надання правничої допомоги укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатське бюро «Соломко та партнери» (а.с. 82-84); протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 (а.с.85); додаткову угоду №25770872103 від 11.09.2025р. до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 (а.с.87); акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 р. (а.с.86); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Соломко О.В. серії КС №7073/10 від 19.10.2018 р. (а.с.80).
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не приймав, зазначивши у позові про розгляд справи у його відсутність, тому заявлена сума у 7000 грн. є завищеною.
Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено повністю, а тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 142, 206, 258, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ"(місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Кредитним договором №00-10014129 від 13.10.2024 р. на загальну суму 17 449 (сімнадцять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 74 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ"(місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) судовий збір у сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 05.02.2026 року.
Суддя: Д.Г. Костюков