Справа № 191/415/26
Провадження № 2-н/191/10/26
іменем України
05 лютого 2026 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чорна О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,-
До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 50 660,98 грн.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» зазначено, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Так, в заяві про видачу судового наказу заявник просить стягнути з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 50 660,98 грн.
При цьому у заяві останнє відоме місце реєстрації ОСОБА_1 зазначено у селищі Фрунзе (нова назва з 2016 року - АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді №2294928 від 02.02.2026 року з ЄДДР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 15.08.2014 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді № 2294957 від 02.02.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником земельної ділянки в Луб'янській селищній громаді Синельниківського району Дніпропетровської області; відомостей, що вона є власником інших об'єктів нерухомості (у с. Фрунзе чи с. Катражка) немає.
Разом з тим, у заяві про видачу судового наказу заявник зазначає, що боржник не виконував свої обов'язки споживача в частині оплати за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 , в якості доказу надаючи лише роздруківку публічного договору про постачання електричної енергії споживачу з сайта Постачальника, без зазначення будь-яких реквізитів споживача, адреси, на яку постачається електроенергія, номеру лицевого рахунку, інформації про рух коштів по лицевому рахунку, доказів, що лицевий рахунок відкритий саме на ОСОБА_1 тощо.
Всі докази заявника представлені у вигляді розрахунку, складеного заявником без прив'язки до адреси, номеру лицевого рахунку та підтвердження даних боржника.
Таким чином, заявник не надав суду жодних доказів того, що боржник є саме ОСОБА_1 і що вона винна за електропостачання саме ту суму, яка зазначена у заяві, і що саме їй надавалися такі послуги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Із врахуванням тих обставин, що вимоги, за якими видаються судові накази, мають бути безспірними, враховуючи, що до заяви ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу не додано документів, які підтверджують правильність та безспірність розрахунків заборгованості по наданій послузі, суд не встановив, що ОСОБА_1 дійсно є власником чи користувачем будинку, зазначеного у заяві про видачу судового наказу, користувалася цими послугами і є безспірним боржником, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу.
Керуючись ст. ст. 163, 165, 167 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 50 660,98 грн.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О. В. Чорна