Номер провадження № 1-кп/243/541/2026
Номер справи 243/1180/26
підготовчого судового засідання
«06» лютого 2026 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
- секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
- прокурора - ОСОБА_3
- обвинуваченого - ОСОБА_4
- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні в залі № 4 судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за № 12025053510001392, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 09 листопада 2025 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону 05 лютого 2026 року по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борщовичі Пустомитівського району Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не має на утримані неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді офіцера служби засобів ближнього бою та розвідки озброєння логістики ІНФОРМАЦІЯ_2 Військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «майор», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України,
ОСОБА_7 захід забезпечення кримінального провадження був обраний у виді тримання під вартою на строк до 06 лютого 2026 року включно.
05 лютого 2026 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшло кримінальне провадження за № 12025053510001392, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 09 листопада 2025 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2025 року обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід - «тримання під вартою» на 60 днів - до 07 січня 2026 року включно.
Ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2026 року продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід - «тримання під вартою» на 60 днів - до 06 лютого 2026 року включно.
06 лютого 2026 року на адресу суду надійшло Клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до шістдесяти днів.
В судовому засіданні прокурор підтримав Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до шістдесяти днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та просив не визначати альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив вирішити Клопотання на розсуд суду.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення Клопотання щодо продовження відносно ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначив про відсутність ризиків, оскільки це особиста думка прокурора та просив обрати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Заслухавши думку учасників судового засідання, при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
Згідно вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2025 року обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід - «тримання під вартою» на 60 днів - до 07 січня 2026 року включно.
Ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2026 року продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід - «тримання під вартою» на 60 днів - до 06 лютого 2026 року включно.
Встановлено, що 09 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025053510001392 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України.
09 листопада 2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 115 ч. 1 КК України.
31 січня 2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 115 ч. 1 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання, суд вважає реальним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі покинути територію України.
Також суд зазначає, що має місце ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_4 , може незаконно впливати на потерпілого та свідків, у кримінальному провадженні, а також інших осіб, які на теперішній час ще не надали покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину. На теперішній час судом не допитані потерпілий та свідки, покази яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що у випадку не продовження ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, створить передумови для впливу на достовірність показань потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.
Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього може самовільно залишити місце служби, що утворює склад іншого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Крім того, незаконні дії щодо потерпілого та свідків можуть зумовити вчинення інших злочинів проти життя та здоров'я особи.
Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, який є умисним злочином вчиненим в умовах воєнного стану, проти життя та здоров'я особи, чітким є переконання суду, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також суд вважає, що обставини, на які посилалась сторона захисту в якості підстав для зміни запобіжного заходу, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості та обставин інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелювати встановлені ризики.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на більш м'який, оскільки обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою під час досудового розслідування з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути йому призначене, в разі визнання його винуватим.
Згідно ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді Клопотання суд оцінює підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) та тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Також суд вважає, що утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, буде запобігати перешкоджанню встановленню істини у кримінальному провадженні.
Утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збережені розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.
Суд не відхиляє доводів сторони захисту на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).
Крім того, з Обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).
Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту не наведено.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження, а саме тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та сторонами не доведено, у зв'язку з чим суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою, а тому суд приходить до висновку про доцільність збереження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Суд також бере до уваги, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.
Крім того, суд вважає, що продовження строку утримання під вартою ОСОБА_4 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що у Клопотанні, доданих документах та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів, тобто по 06 квітня 2026 року включно.
У відповідності до статті 182 КПК України «Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальних рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу».
У відповідності до статті 183 частини 4 КПК України « Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні:
- щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, та під час вчинення кримінального правопорушення було застосовано насильство до потерпілого, з урахуванням попередньої поведінки обвинуваченого, суд вважає можливим не визначати розмір застави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314, 315, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити захід забезпечення кримінального провадження обраний під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою з утриманням в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 на строк шістдесят днів - до 06 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: Прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_9 , свідків, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10 , та обвинуваченого ОСОБА_4 доставити конвоєм.
Ухвала може бути оскаржена до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду в п'ятиденний строк з моменту проголошення ухвали. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвалу постановлено, складено та підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Повний текст Ухвали проголошено 06 лютого 2026 року о 12 годині 10 хвилин.
Головуючий: Суддя: ОСОБА_11