печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46915/25-п
02 лютого 2026 року м. Київ
суддя Печерського районного суду міста Києва Соловйов О.Л. при секретарі Дарієнко Д.В., за участі прокурора Куций С.В., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Дяченка А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Теплодарським МВ ГУ МВС України в Одеський області 08 грудня 2003 року, працюючого начальником Господарського управління Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КпАП),
І. Обставини адміністративного правопорушення визнані судом доведеними
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника Господарського управління Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», являючись суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, згідно з п.п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 «Про запобігання корупції» № 1700-VII (далі Закону № 1700-VII) та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII, несвоєчасно 04.04.2024, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КпАП.
ІІ. Аргументи осіб, які беруть участь у провадженні
В ході судового розгляду прокурор у справі - прокурор, який бере участь у розгляді справи - начальник відділу Офісу Генерального прокурора Куций С.В. зауважив, що факт порушення ч. 1 ст. 172-6 КпАП, доведений фактом несвоєчасного подання декларації. ОСОБА_1 безсумнівно є суб'єктом правопорушення, на якого поширюються вимоги Закону №1700-VII, оскільки за керівною посадою наділений владно-розпорядчим повноваженням в установі державної форми власності, а отже, на останнього поширюються вимоги ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», що зобов'язувало останнього до подання щорічної декларації за 2023 рік в строк до 01.04.2024. Справедливість зазначеного твердження, прокурор доводить посиланням на форму утворення підприємства та вимоги Закону №1700-VII, а також з огляду на систематичне дотримання ОСОБА_1 обов'язку декларування, робить висновок, що подавши декларацію 04.04.2024 в 09:58 год. останній порушив порядок, передбачений ст. 45 розділу VII «Фінансовий контроль» Закону №1700-VII.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що дійсно дотримувався обов'язку щорічного декларування статків, як особа уповноважена на виконання функції держави, хоча категорично не згоден з тим, що є суб'єктом декларування. Серед іншого просив врахувати відсутність умислу на приховування фактичного матеріального становища, оскільки дружина за посадою є суб'єктом декларування, та щорічно відображає родинні статки подружжя. Причиною порушення термінів декларування став важкий психоемоційний стан, викликаний нещодавньою втратою близької людини.
Захисник Дяченко А.Л. зосередив увагу на необхідності надання оцінки судом, поширення на ОСОБА_1 пп. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII, стверджуючи, що останній не є суб'єктом декларування.
ІІІ. Стислий рух провадження
16.09.2025 головним спеціалістом відділу контролю за своєчасністю подання декларації Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції (далі за текстом - НАЗК) Лозова Д.О. , відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП, п.11-2 ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 Закону України «Про запобігання корупції», розглянувши матеріали перевірки про порушення Закону № 1700-VII стосовно вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, склала адміністративний протокол №47-01/185/25 відносно ОСОБА_1
25.09.2025 поштовою кореспонденцією протокол було надіслано для розгляду до Печерського районного суду міста Києва. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи визначено суддю Соловйова О.Л.
V. Джерела права та акти їх застосування
Кодекс України про адміністративні правопорушення
Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 172-6. Порушення вимог фінансового контролю
Несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, […]
Примітка. Суб'єктами правопорушень у цій статті […] є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Закон України "Про запобігання корупції"
Стаття 3. Суб'єкти, на яких поширюється дія цього Закону
1. Суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є:
1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
ґ) [...] присяжні (під час виконання ними обов'язків у суді)
V. Висновки посадової особи при розгляді справи у руслі з'ясованих обставини
Висновків вказаних у п. І постанови Суд дійшов, дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо часу, місця, способу настання обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та безпосередньо її ролі в їх настанні, висновку прокурора, керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи таке.
У відповідності з положеннями ст. 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
За змістом статті 251 КпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Щодо фактичних даних наявних у справі, то слід зауважити, що наказом Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»№258/2023/к/тр від 16.05.2023 ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника Господарського управління Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» з 17.05.2023.
За п.5.3.13. Положення про господарське управління, затвердженого Наказом Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» №219-Н/2023 від 11.12.2023, начальник управління дотримується вимог антикорупційного законодавства, контролює їх дотримання працівниками Управління.
Підпункт «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону 1700-VII визначає, що суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є «посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим».
У відповідності до абзацу 16 ч. 1 ст. 1 Закону №1700-VII суб'єкти декларування особи, зазначені у п. 1, пп. «а» і пп. «в» п. 2, п. 4 і п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
При цьому, слід зазначити, що ключовим моментом, з огляду на правову позицію сторони захисту, є необхідність визначити чи дійсно ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника Господарського управління Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» є суб'єктом декларування та на нього поширюється дія підпункту «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону 1700-VII.
Слід зазначити, що аналіз вимог ст. 3 Закону № 1700-VII дозволяє визначити поширення дії цього Закону на осіб, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, а також інших осіб, які не є службовими особами та які виконують роботу згідно з договором у юридичних особах приватного права, в частинах, передбачених Законом, що стосуються запобігання корупції.
У цілях визначення суб'єктів, на яких поширюється дія Закону № 1700-VII (відповідно до підпункту "и" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону), під "посадовими та службовими особами інших державних органів" слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Організаційно-розпорядчі функції (обов'язки) - це обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.
Відповідно до Статуту Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», затвердженого наказом Міністерства економіки України №10649 від 09.08.23, її заснування відбулось на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економіки України та є державною некомерційною організацією.
За Положенням про господарське управління Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», у 5 розділі «Керівництво» визначено керівний склад, повноваження та обов'язки Начальника управління, який серед іншого за пп.5.3.1 «здійснює керівництво Управлінням, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності». З огляду на регламентовані повноваження, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 наділений власно-розпорядчими повноваженнями за посадою «начальника управління».
Отже, обіймаючи посаду начальника Господарчого управління Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» ОСОБА_1 , наділений організаційно-розпорядчими функціями у державному органі - суб'єкті публічного права, який уповноважений здійснювати від імені держави владні управлінські функції, зокрема забезпечувати формування та реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Таким чином, будучи посадовою особою суб'єкта публічного права державної форми власності, - начальник Господарського управління Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» ОСОБА_1 , за п.п. «и» п.1 ч.1 ст.3 Закону №1700-VII, є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Так, згідно примітки до ст. 172-6 КпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону №1700-VII зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до Закону України від 08.07.2022 № 2381-Й "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції" щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану", який набрав чинності 03.08.2022, суб'єкт декларування зобов'язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кінцевий строк подання якої припадає на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", протягом дев'яносто календарних днів з дня його припинення чи скасування.
Законом України від 20.09.2023 № 3384-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", який набрав чинності 12.10.2023, відновлено декларування у порядку та строки, визначені ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції".
Частиною 1 ст. 45 Закону №1700-VII визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» - «г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону №1700-VII НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону №1700-VII. Відповідно до підпункту пп. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VII (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Тобто, у ОСОБА_1 виник обов'язок подати щорічну декларацію за 2023 рік, упродовж часу з 00:00 год. 01.01.2024 по 23:59 год. 31.03.2024 (граничний строк).
Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК (https://portal.nazk.gov.ua), щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік ОСОБА_1 подав лише 04.04.2024 о 09 год. 58 хв., тобто несвоєчасно без поважних причин.
Зокрема, будучи опитаним представниками НАЗК ОСОБА_1 визнавав обов'язок подачі щорічної декларації, несвоєчасність його виконання обумовлював смертю батька - ОСОБА_3 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , через що перебував у пригніченому психоемоційному стані та забув про необхідність подання декларації за 2023рік.
Вказані причини аналізувались під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення, та визнанні неповажними, оскільки ОСОБА_1 в цей час дотримувався трудової дисципліни перебуваючи на робочому місці, також в цей час відбулось внесення аналогічної декларації членом сім'ї декларанта, таким чином наявні умови, за яких останній був обізнаний про обов'язок подачі декларації, мав технічну можливість, однак з власних міркувань проігнорував вимоги Закону № №1700-VII
У той час, як склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб'єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності).
Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією, що вчиняється суб'єктом декларування, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом №1700-VII, призвела до порушення Закону №1700-VII (тобто є протиправною) і, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне подання декларації буде відсутня у разі об'єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і подальше несвоєчасне подання декларації не утворює складу адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб'єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.
Проте, відповідно до послідовності дій користувача ОСОБА_1 в Реєстрі встановлено, що з метою подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік вона лише 04.04.2024 (вже після відведеного законодавством терміну) зайшов до нього, а також цього ж дня здійснив подачу своєї декларації, тобто несвоєчасно.
Зазначене підтверджує умисел на несвоєчасну подачу цієї декларації та легковажне ставлення до визначеного Законом №1700-VII обов'язку. Адже, обов'язком суб'єкта декларування є знання і безумовне виконання вимог Закону №1700-VII, у тому числі вимог його статті 45 розділу VII «Фінансовий контроль».
У ході розгляду справи не встановлено будь-яких підстав та причин, які б об'єктивно перешкоджали б ОСОБА_1 вчасно подати щорічну декларацію за 2023 рік, а тому констатується, що він порушив порядок, передбачений ст. 45 розділу VII «Фінансовий контроль» Закону №1700-VII, відповідно визначаючись з наслідками зауважується про таке.
Статтею 1 КпАП регламентовано, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 23 КпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до абз. 2 ст. 33 КпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, згідно ст. 34, 35 КпАП суддя не убачає, обставин, що пом'якшують або ж обтяжують відповідальність винного.
Тим самим, при накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суддя враховує обставини визначені ст. 33-35 КпАП, обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність останнього і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції частин 1 статті 172-6 КпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Позаяк, випадки корупції ставлять під загрозу довіру до інституції в цілому. Так, сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес, як до корупційних злочинів, так і адміністративних правопорушень пов'язаних з корупцією, та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.
Отже, визначене в цій справі покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного, а також особою порушника, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Тому приходжу до висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у мінімальних межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 1726 КУпАП.
Призначення саме такого адміністративного стягнення на переконання суду є необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Такий вид та розмір стягнення на переконання суду не є завідомо непомірним та сприятиме виконанню завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП та ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.
Враховуючи викладене та керуючись ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 9, 40-1, ч.1 ст. 172-6, 245, 251, 280, 283-285, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1726 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.
Відповідно до ст. 307 КпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя О.Л. Соловйов