КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ
Справа №552/767/26
Провадження № 2-з/552/5/26
04.02.2026 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Кузіної Ж.В.
секретар судового засідання - Безугла А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
ОСОБА_1 звернулася із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину квартири АДРЕСА_1 . Квартира придбана під час шлюбу та зареєстровано права власності за ОСОБА_2 . Відповідач не визнає права власності позивача на квартиру та погрожує провести відчуження. Зняв самостійно з реєстраційного обліку спільну доньку та доньку позивача від першого шлюбу,створив такі умови, що спільна донька сторін з трьома дітьми вимушена була з'їхати з даної квартири. Позивач має обґрунтовані підстави припускати,що відповідач може провести відчуження квартири без її згоди та її відома.
Згідно ч.1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликались.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частина перша статті 150 ЦПК України визначає, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, в майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема заборони будь-яким нотаріусам та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.
Так, судом встановлено, що предметом розгляду в даній справі є поділ майна сторін - квартири АДРЕСА_1
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно до п. 2 ч. 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що спір між сторонами є реальним.
Наведені обставини позивачем у заяві про забезпечення позову вказують на можливу загрозу істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, що відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України є підставою для забезпечення позову.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов до висновку, що є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, тому необхідним є забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстрованоо за ОСОБА_2 .
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову необхідно задовольнити.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Забезпечити позов, шляхом накладення арешту на частину квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстрованоо за ОСОБА_2 до вирішення справи по суті.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали покласти на Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає примусовому виконанню в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Строк пред'явлення до виконання 3 роки.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Стягувач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Боржник: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя Ж.В.Кузіна