КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/6736/24
Провадження № 1-кп/552/330/26
04.02.2026 м. Полтава
Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисників обвинуваченої адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024170000000532 від 11.07.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Москва, РФ, громадянки України, непрацюючої, пенсіонерки, з вищою освітою, розлученої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 121 КК України,
встановив:
До Київського районного суду м. Полтави 01.10.2024 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024170000000532 від 11.07.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 121 КК України.
Судовий розгляд обвинувального акта у цьому провадженні призначений на 15.10.2024 (а.с. 45 т. 1).
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом встановлено та визнано доведеним обвинувачення, що на початку липня 2024 року, на ґрунті тривалих неприязних відносин у ОСОБА_7 виник умисел, на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Не маючи змоги заподіяти тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 самостійно, ОСОБА_7 , із метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, вирішила організувати та замовити вказаний злочин іншій особі, тобто вчинити умисне тяжке тілесне ушкодження на замовлення.
Організовуючи вчинення злочину 08.07.2024 ОСОБА_7 у м. Полтаві Полтавської області зустрілася із особою, відомості про яку змінені на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» на ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 ), якому розповіла про свої наміри та запропонувала підшукати особу, яка, за грошову винагороду, заподіє тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_4 у вигляді вибитих очей.
19.07.2024, близько 12.30 год, за адресою: вул. Кузьми Скрябіна, 15 в м. Полтава, Полтавської обл., ОСОБА_7 зустрілася із ОСОБА_8 та особою, відомості про яку змінені на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» на ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9 ). Під час зустрічі ОСОБА_8 рекомендував ОСОБА_7 ОСОБА_9 як особу, яка вирішить усі її питання щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
У подальшому ОСОБА_8 покинув зазначене місце, залишивши ОСОБА_7 та ОСОБА_9 наодинці.
Під час розмови ОСОБА_7 розповіла ОСОБА_9 про свої злочинні наміри спричинити ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження та надала при цьому фото останнього, а також інформацію про його адресу проживання, його спосіб життя та маршрут руху ОСОБА_4 , уточнила місце та спосіб спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Окрім цього, ОСОБА_7 розповіла детальний план вчинення злочину, що спричинити тяжкі тілесні ушкодження необхідно там, де останній гуляє з собакою, у безлюдному місці, за допомогою заздалегідь заготовленої виконавцем злочину зброї, в тому числі і пістолету, який здійснює постріли патронами типу «Флобера», з якого необхідно було здійснити прицільні постріли в очі, так щоб вони спричинили втрату органів зору або ж їх функцій. У злочинному завданні ОСОБА_7 наголосила на вимозі спричинення саме тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 у такий спосіб, щоб останній залишився живий та мав каліцтво на все життя. Про терміни виконання замовлення ОСОБА_7 не наголошувала, але зауважила про необхідність спричинення тілесних ушкоджень без умисного позбавлення життя.
При цьому ОСОБА_7 визначила розмір винагороди за спричинення тяжких тілесних ушкоджень, у вигляді втрати органів зору або ж їх функцій ОСОБА_4 , у сумі 500 доларів США, попередньо повідомивши, що винагороду віддасть після підтвердження виконання її замовлення - спричинення тяжких тілесних ушкоджень.
У подальшому працівниками правоохоронних органів імітоване викрадення та спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , у вигляді втрати органів зору.
Згідно пункту 2.1.4. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 р. № 6, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.07.1995 р. за № 255/791) втрата органів зору або втрата вищевказаним органом його функцій - втрата зору є ознакою тяжкого тілесного ушкодження (пункт 2.1.1.б) зазначених «Правил…».
25.07.2024 близько 13.00 год за вказівкою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 прийшов до квартири АДРЕСА_2 повідомити про виконання її замовлення та отримати грошові кошти. В цей час ОСОБА_7 повідомила, що грошові кошти в сумі 500 доларів США знаходяться в тумбочці одній із кімнат, при цьому зазначивши ОСОБА_8 , щоб він їх забрав та йшов.
Згодом, після отримання грошових коштів, ОСОБА_8 направився до виконавця замовлення ОСОБА_7 - ОСОБА_9 та передав йому винагороду у сумі 500 доларів США.
25.07.2024 після отримання інформації про спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та передачі грошових коштів виконавцям зазначеного злочину, ОСОБА_7 затримано працівниками правоохоронних органів.
Кваліфікація дій обвинуваченої судом.
Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 121 КК України, як організація закінченого замаху на умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене на замовлення.
Фактичні обставини встановлені судом, досліджені під час судового розгляду докази на їх підтвердження, мотиви неврахування окремих доказів.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 вину визнала частково. Зазначила, що ОСОБА_4 хотіла лише полякати, умислу заподіяння тілесних ушкоджень не мала. Заперечила свою негативну характеристику надану під час допиту потерпілим ОСОБА_10 , вказавши, що усе життя працює на відповідальних посадах, а потерпілий був невдахою, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вживання наркотичних засобів, які також поширював. Натомість, свідок обвинувачення ОСОБА_8 , який є нібито залегендованою особою, є її та сина давнім знайомим ОСОБА_11 , який діяв за вказівкою та під керуванням працівників поліції, проживає у сусідньому дворі. Вважає справу щодо неї сфабрикованою, оскільки потерпілий ОСОБА_12 звернувся із заявою про злочин щодо неї не до відділу поліції за місцем проживання, а до ГУНП в Полтавській області, де працює його товариш ОСОБА_13 . Досудове розслідування проводилось не всебічно та мало обвинувальний ухил, обвинувачену жодного разу не викликали на допит.
По суті обвинувачення пояснила, що конфлікту з ОСОБА_10 особисто у неї не було, знайомі з ним близько 40 років. ЇЇ син ОСОБА_14 дуже любить голубів, ставить їм воду та їжу, потерпілий ОСОБА_12 ставив свій автомобіль неподалік поїлок, заважав догляду за птахами, коли вигулював собаку штовхав ногою поїлку. Пізніше потерпілий ОСОБА_12 поставив свій автомобіль навпроти пішохідного проходу, де йому прокололи колеса. ОСОБА_12 звинуватив в цьому ОСОБА_15 та при зустрічі побив його, ОСОБА_15 у відповідь висловив словесні образи в бік ОСОБА_16 . Через місяць ОСОБА_15 викликали до суду для розгляду справи щодо образ в бік ОСОБА_17 та накладено штраф 51 грн. Після цього, ОСОБА_12 почав вимагати у родини ОСОБА_18 грошові кошти в сумі 25000 грн за колеса, переслідував, здійснював наклепи на ОСОБА_15 , постійно викликав поліцію з різних питань. ОСОБА_19 , усвідомлюючи той факт, що ОСОБА_15 дуже любить голубів, почав натравлювати на них свою собаку, розклеював листівки по під'їзду, фотографував, знімав його на відео, здійснюючи таким чином психологічний тиск на сина. У зв'язку із викладеними обставинами ОСОБА_7 хвилювалася, щоб ОСОБА_15 , не зіпсував собі життя.
На відео, які досліджені у судовому засіданні, людина на милицях, це ОСОБА_11 , він був для обвинуваченої як рідна дитина, співмешканка батька ОСОБА_20 була подругою матері ОСОБА_18 . ОСОБА_11 притягувався до кримінальної відповідальності та коли був у слідчому ізоляторі, родина ОСОБА_7 допомагала йому, возила передачі. ОСОБА_21 знав громадянина ОСОБА_22 , вони товаришували з молодих років. На даний час ОСОБА_13 є працівником поліції, який пориває ОСОБА_23 .
Після виходу з в'язниці, матір ОСОБА_24 просила гроші на лікування ноги ОСОБА_24 , їх родина завжди позичала гроші на його лікування, він їх час від часу повертав. Останнього разу позичила гроші ОСОБА_24 на лікування в травні-червні 2024 року в сумі 20000 грн, з поверненням до кінця липня 2024 року. ОСОБА_24 називав ОСОБА_7 другою мамою, оскільки у них були гарні відносини.
Обвинувачена знала, що ОСОБА_24 займається реалізацією наркотичних засобів та у спілкуванні з ОСОБА_20 ( ОСОБА_25 ), розповіла про проблеми із сусідом ОСОБА_26 . У відповідь ОСОБА_11 розказав, що його дуже побив голова ОСББ за несплату коштів та сказав, що купить «Флобер», для самозахисту. У подальшому, на початку липня 2024 року, обвинувачена проходила через двір ОСОБА_20 та зустріла його біля котельні з якимось чоловіком. ОСОБА_21 завів розмову та сказав, що дізнався цікаву інформацію про сусіда ОСОБА_26 , який підставляє людей та таким чином може посадити до в'язниці ОСОБА_15 , наполягав, що ОСОБА_26 необхідно покарати. ОСОБА_7 все сприйняла дуже серйозно. ОСОБА_11 наполягав, що якби йому заплатили 2000 доларів, то він би облив ОСОБА_26 азотною кислотою та хребет переламав би, однак обвинувачена заперечила, та відповіла, що не треба нічого робити, оскільки не мала наміру завдавати шкоди ОСОБА_26 . Водночас, ОСОБА_20 повідомив, що на милицях він нічого не зробить, однак поміркує, як це можна зробити. Раніше ОСОБА_7 ні до кого не зверталася щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_27 та вважає покази про таке ОСОБА_8 наклепом. Через 3-4 дні ОСОБА_20 подзвонив до неї та сказав, що знайшов людину, яка вирішить проблему, з цим чоловіком вони разом сиділи у в'язниці та він з іншого міста, зробить все за 500 доларів, однак зауважив, що це людина серйозна, тому треба у розмові говорити серйозні речі, наприклад «інвалідом зробити», чи «у очі вистрелити з Флобера », а не просто налякати. ОСОБА_20 просив ОСОБА_7 не дзвонити зі свого телефону, а тримати зв'язок з іншого номеру.
У подальшому, 19.07.2024 до обвинуваченої зателефонував ОСОБА_20 , сказав, що треба зустрітися з того ж питання, ОСОБА_7 подумала, що можливо він хоче віддати гроші, які брав в борг, бо під час телефонної розмови не говорив, що буде не сам на зустрічі. Обвинувачена в обідній час зустрілася з ОСОБА_20 на зупинці ПТУ № 21 на лавочці, ОСОБА_20 був на милицях, позичені гроші на лікування так і не повернув, натомість одразу повідомив, що приїхала людина, яка хоче поговорити. ОСОБА_7 такого не очікувала та почала обурюватися, однак ОСОБА_24 запевнив, що потрібно познайомитися, серйозно поговорити. Обвинувачена почала покидати місце зустрічі, а в цей момент з'явився чоловік ОСОБА_29 та щось крикнув ОСОБА_20 , після чого ОСОБА_24 почав наполягати, щоб ОСОБА_7 поговорила з ОСОБА_30 та обвинувачена погодилась.
Під час спілкування з ОСОБА_30 зрозуміла, що ОСОБА_31 може заподіяти шкоду ОСОБА_24 через відмову обвинуваченої від будь-якого спілкування із останнім. Фактично, за показами обвинуваченої, вона продовжувала розмову виключно з метою збереження життя та здоров'я ОСОБА_8 , бо вважала що ОСОБА_31 зможе усіх покарати за відмову від виконання замовлення.
Отже, в ході розмови, ОСОБА_31 перший запитав, чи летальним повинен бути результат, на що обвинувачена відповіла, звичайно що ні. Обвинувачена не розцінювала розмову замовленням, а лише знайомством та й розмова була лише про те, щоб налякати ОСОБА_26 , без заподіяння тілесних ушкоджень. Під час розмови показала відео з власного телефону на якому був ОСОБА_4 . Це відео обвинувачена хотіла передати поліції, як доказ жорсткого поводження ОСОБА_17 із голубами та нацькування на них мисливського пса. Одразу після першої зустрічі 19 липня із ОСОБА_32 в розмові з ОСОБА_20 повідомила, що треба все негайно закінчувати, однак ОСОБА_24 наполягав, що якщо вона відмовиться, то йому буде дуже погано. ОСОБА_20 пообіцяв усе залагодити самостійно і пояснити, що потрібно ОСОБА_26 лише полякати.
Прийшовши додому, обвинувачена все обміркувала та вирішила, що ОСОБА_20 мабуть не виконає такого прохання щодо зміни умов, отже необхідно було уточнити умови, щоб ОСОБА_9 точно не заподіював тілесних ушкоджень, та попросила ОСОБА_20 про наступну зустріч із ОСОБА_30 . При зустрічі, повідомила ОСОБА_33 , що не треба нічого ламати ОСОБА_26 , а лише налякати, без заподіяння фізичного насилля, на що він відповів, що займається лише серйозними справами. Була розмова про застосування «Флоберу», але лише, щоб постріл був у повітря. Як була обумовлена сума оплати ОСОБА_7 не пам'ятає. На той час, думала, що нічого не відбудеться, та зі слів ОСОБА_34 знала, що ОСОБА_31 розраховував на 2000 доларів.
Додатково обвинувачена повідомила, що до 25.07.2024 її син ОСОБА_14 не був обізнаний про будь-які обставини, розмови, умови, дії та зустрічі матері з ОСОБА_20 та ОСОБА_9 .
Зранку 24.07.2024 біля будинку ОСОБА_18 з'явилась поліція. Працівники поліції піднялися до них в квартиру та повідомили, що ОСОБА_19 зателефонував на лінію 102 та повідомив, що у нього конфлікт, він потребує допомоги, після чого зник зв'язок. Під час аналізу викликів ОСОБА_26 , поліцейським стало відомо, що він неодноразово викликав поліцію щодо ОСОБА_15 , тому приїхали опитати останнього чи не було сьогодні конфліктів із ОСОБА_35 . Ввечері 24.07.2024 особисто бачила дружину ОСОБА_17 , яка не шукала свого чоловіка, відомості про його зникнення були відсутні. На уточнюючі запитання сторін обвинувачена заперечила, що цього дня телефонувала до ОСОБА_23 , тим більше не говорила, що «все зроблено та щоб кілер їхав з міста».
Однак, вже 25.07.2024 ОСОБА_20 зателефонував до сина ОСОБА_36 та повідомив, що треба розрахуватися, після чого ОСОБА_15 почав розпитувати ОСОБА_7 , за що вона винна гроші ОСОБА_24 . Під час сварки ОСОБА_15 одягнувся та побіг до ОСОБА_20 з'ясовувати відносини, вважав, що ОСОБА_24 втягнув матір в якусь авантюру та проблеми. Через незначний проміжок часу ОСОБА_15 телефонував та повідомив про стеження. ОСОБА_7 наказала сину йти додому, однак він дуже сильно налякався та хвилювався за матір, а тому пішов з ОСОБА_20 на зустріч до під'їзду, де й погодився віддати кошти. Після цього повернувся додому. Вдома, на прохання матері, ОСОБА_15 набрав ОСОБА_20 , щоб останній прийшов до приміщення квартири поговорити та забрати гроші.
У подальшому, ОСОБА_21 зайшовши до приміщення квартири почав сваритися з ОСОБА_15 , самостійно вирішив підняти футболку, щоб продемонструвати, що відсутнє прослуховування. ОСОБА_24 сказав, що бесіду з ОСОБА_26 проведено і він тепер буде обходити їх «десятою дорогою». Під час розмови з ОСОБА_37 була впевнена, що він її обманює, бо ввечері 24.07.2024 все було тихо, поліція не приїздила, таким чином відсутні будь-які докази вчинення злочину щодо ОСОБА_38 . Тому повідомила ОСОБА_20 , що як побачить ОСОБА_26 , тоді і поговорять щодо розрахунку, натомість ОСОБА_24 почав кричати зі сльозами на очах, що обвинувачена його підставляє. Оскільки ОСОБА_7 стало жалко ОСОБА_11 вона дістала гроші з коробки з під цукерок і передала останньому, зазначивши, що особисто повинна пересвідчитися у тому, що розмова з ОСОБА_26 проведена. Саме у цей момент ОСОБА_14 забіг до кімнати та почав кричати, щоб не давати ОСОБА_24 жодних грошей. Обвинувачена автоматично коробку з грошима поклала в тумбочку та продовжила сварку з сином в іншій кімнаті, ОСОБА_24 в цей час залишився чекати у коридорі квартири. Коли сварка закінчилась ОСОБА_20 у квартирі вже не було. Через деякий час, діставши гроші з тумбочки, щоб перекласти в надійне місце, виявила відсутність 500 доларів. Після затримання дізналась сина ОСОБА_36 , що вона ОСОБА_20 зробила «півнем», тому можливо ОСОБА_20 має особисті мотиви для помсти.
На запитання, що конкретно означав жест, коли обвинувачена водила рукою по обличчю та очам?, - відповідала, що нічого, подібна жестикуляція була грою обвинуваченої, щоб здатися ОСОБА_9 серйозним співрозмовником, просила не сприймати та не враховувати ці обставини.
На запитання, чому просто 19.07.24 не покинула місце першої зустрічі із ОСОБА_9 , якщо не мала бажання її продовжувати?, - пояснила, що переживала за життя та здоров'я ОСОБА_20 ( ОСОБА_25 ).
На запитання, що мала на увазі, коли просила зробити «інвалідом» та «зробити сліпим»?, - не змогла нічого пояснити.
На запитання, щодо самостійного пропонування під час зустрічі ОСОБА_9 винагороди у 500 доларів США?, -не змогла нічого пояснити.
На запитання, щодо мети самостійної ініціативи 19 липня у демонстрації відеозапису із ОСОБА_4 та таким чином сприяння у вчиненні ОСОБА_9 злочину?, - пояснила, що думала, що його лише полякають та одночасно просила не сприймати серйозно розмову, яка відбулась 19.07.2024 між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .
На запитання, щодо мети встановлення вимоги до ОСОБА_9 позбутись мобільного телефону потерпілого та попередження про можливу небезпеку від потерпілого, який користувався газовим балончиком?, - пояснила, що так їй сказав вести розмову ОСОБА_25 ( ОСОБА_20 ).
На запитання, щодо підстав повідомлення ОСОБА_39 , про те, що кошти віддасть «матір»?, - пояснила, що ОСОБА_15 рухав страх і він не розумів, що каже, оскільки переживав за власне життя від ОСОБА_9 .
На запитання, щодо підстав категоричної відмови ОСОБА_15 передати кошти безпосередньо ОСОБА_33 ?, - не змогла нічого пояснити.
Також, пояснила, що ОСОБА_14 не повідомляв ОСОБА_7 , що ОСОБА_9 25.07.2024 у під'їзді показав на екрані мобільного телефону фотографії ОСОБА_26 з тілесними ушкодженнями.
Наполягала, що бажання замовляти ОСОБА_38 не було, визнає, що лише хотіла залякати, однак до цього її підвів ОСОБА_21 , який є дійсним провокатором злочину.
Однак, не зважаючи на фактичне невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вина обвинуваченої ОСОБА_7 підтверджується сукупністю наступних доказів, які досліджені у судовому засіданні та оцінені судом у нарадчій кімнаті:
-показами потерпілого ОСОБА_4 , який пояснив, що декілька років тому назад син обвинуваченої ОСОБА_40 порізав колеса на автомобілі потерпілого. Намагання залагодити конфлікт призвели до сварки між потерпілим та родиною ОСОБА_18 . Подальше звернення до поліції бажаних результатів не дало. ОСОБА_14 був притягнутий до відповідальності за ст. 173 КУпАП. У подальшому, через погрози ОСОБА_15 та ОСОБА_41 , ОСОБА_26 вимушений постійно був викликати працівників поліції. Однак це до будь-яких позитивних результатів не призводило. Погрози ОСОБА_36 та його матері потерпілий постійно записував на мобільний телефон і надавав правоохоронцям. 28.04.2024 ОСОБА_42 бризнула газовим балончиком в очі ОСОБА_26 і останній негайно викликав поліції та лікарів. Потерпілий вважав, що ОСОБА_14 вживає наркотичні засоби, є наркозалежним, займається збутом заборонених речовин, що також було причиною конфлікту між сусідами та погрозами заподіяння тілесних ушкоджень.
24 липня 2025 року ОСОБА_4 було повідомлено працівниками поліції, що на нього готується напад з метою заподіяння тілесних ушкоджень. ОСОБА_4 подав письмову заяву слідчому про згоду на проведення необхідних слідчих дій, у тому числі на інсценування злочину, передавши власний телефон. На початковому етапі досудового розслідування та під час написання заяви працівники поліції не повідомили потерпілого хто безпосередньо замовив заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Джерело від якого працівники поліції дізнались про злочин потерпілому не відомо.
Працівниками поліції було інсценоване викрадення потерпілого, його загримували та виготовили фотографії, забрали особистий газовий балончик, тобто речі, які підтверджували факт виконання замовлення ОСОБА_7 . Вже після затримання обвинуваченої ОСОБА_4 повернувся додому.
Під час додаткового допиту потерпілий надав відеозапис з власного мобільного телефону, датований 20.03.2022, за змістом якого ОСОБА_14 запропонував вирішити конфлікт щодо порізу покришок. ОСОБА_43 вказав, що замовив такий поріз за 3 таблетки метадону своєму знайомому та пообіцяв відшкодувати шкоду ОСОБА_4 в розмірі 5000 грн. За показами потерпілого саме після порізу шин відносини із родиною ОСОБА_18 погіршились і стали конфліктними. Відеозапис зізнань ОСОБА_15 зроблений на особистий телефон потерпілого Хуавей 2019 і безпосередньо досліджений у судовому засіданні 15.10.2025 року. Додав, що також у травні 2023 року звертався до поліції через тиск з боку родини ОСОБА_18 , 28.04.2024 ОСОБА_44 напала на потерпілого із газовим балончиком, а цього ж дня ОСОБА_14 напав з молотком, 31.05.2024 обвинувачена висловлювала образи та погрози, 05.07.2024 погрожувала вбивством, зарізати.
Суд вважає достовірними покази потерпілого ОСОБА_4 про системний психологічний тиск на нього з боку ОСОБА_36 та ОСОБА_41 , що підтверджується інформацією з картки 102 про виклик саме у ці дати працівників поліції. Водночас, суд зазначає, що будь-які рішення у яких зафіксовані у процесуальному порядку неправомірні дії родини ОСОБА_18 щодо ОСОБА_4 відсутні. У сукупності з іншими доказами покази доводять наявність глибокої взаємної неприязні між потерпілим та родиною ОСОБА_18 . Постійний психологічний тиск на нього, погрози та образи. Такі події сприймались особисто ОСОБА_4 як цілком реальні і він обґрунтовано переживав за власне здоров'я та безпеку;
-показами свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що працівниками поліції 19.07.2025 роз'яснено, що він бере участь у негласних слідчих (розшукових) діях, які розпочиналася та закінчувалася у відділі поліції. Під час їх проведення були присутні поняті.
Перша зустріч з ОСОБА_7 відбулася 19 липня. Вони з ОСОБА_45 під'їхали на автомобілі до ПТУ, чекали зустрічі з посередником ОСОБА_46 та з жінкою, яка хотіла, щоб побили невідомого чоловіка. Чекали хвилин 20-30, після чого побачили двох людей, чоловіка та жінку, тому здогадалися, що це саме вони. Підійшовши до них ОСОБА_9 сказав ОСОБА_47 , щоб він відійшов, а він поговорить з жінкою наодинці. Зі слів ОСОБА_48 вже зрозумів, що ім'я жінки - ОСОБА_49 .
Під час розмови ОСОБА_50 посилалася на ОСОБА_25 , який нібито повинен був детально пояснити, що треба зробити. Після чого пояснила, що є погана людина, яку необхідно покарати та позбавити зору. ОСОБА_7 пояснювала, як ОСОБА_9 повинен виконати замовлення та позбавити чоловіка зору, казала про кислоту та про пістолет «Флобер». ОСОБА_25 був присутній лише при першій зустрічі декілька хвилин та не був присутній при розмові про заподіяння тілесних ушкоджень.
Також пояснила, що майбутній потерпілий проживає разом з нею в одному будинку та під'їзді, але на 4 поверсі, показала відеозапис на своєму телефоні як він виглядає, надала можливість зробити дві фотографії жертви з екрану мобільного на телефон ОСОБА_9 . Відеозапис був про те, як потерпілий ОСОБА_26 гуляє з собакою та між ним та ОСОБА_18 виникла словесна суперечка.
Свідок вказав, що увесь час спілкування, ОСОБА_49 дуже хвилювалася, чи не було на ньому пристрою для прослуховування. З приводу коштів за замовлення ОСОБА_50 пообіцяла 500 доларів без завдатку, оплата повинна була відбутись після того, коли людина осліпне. На цьому перша зустріч закінчилася.
Пізніше ОСОБА_25 сказав ОСОБА_33 , що ОСОБА_49 хоче знову зустрітися на тому ж місці. Приїхавши з ОСОБА_51 , ОСОБА_18 була на автобусній зупинці та сиділа на лавці, коли він підійшов до неї, остання почала уточнювати умови вчинення злочину та наполягала, щоб коли виконали роботу, то забрали телефон потерпілого та викинули його, оскільки ОСОБА_26 буде шукати поліція, при цьому додатково вказала, що хоче щоб ОСОБА_26 зламали хребет, щоб він залишився живий, але став інвалідом. Після цього ОСОБА_31 та ОСОБА_52 повернулися до приміщення поліції та фотознімки потерпілого були передані поліцейським.
Наступна зустріч відбулася десь через тиждень, півтора, у першій половині дня. Він приїхав з ОСОБА_51 на теж місце до училища, де зустрічалися вперше, але ОСОБА_49 не прийшла. Через 40 хвилин, прийшов ОСОБА_25 та сказав, що зустріч переноситься в інше місце, після чого усі втрьох поїхали до покинутого приміщення, де чекали хвилин 40, годину. ОСОБА_25 пішов зустрічати ОСОБА_7 , але прийшла інша людина, з розмови свідок зрозумів, що це був її син ОСОБА_15 , якого раніше не бачив. ОСОБА_15 пояснив, що вони дуже хвилюються, оскільки приїздила поліція. ОСОБА_9 показав ОСОБА_53 фотографії потерпілого з завданими ушкодженнями, ОСОБА_15 побачив та попрохав видалити вказані фото. На запитання ОСОБА_54 де кошти в сумі 500 доларів, про які домовлялися, ОСОБА_15 сказав, що «вони хвилюється» чи не вийшли на них працівники поліції. ОСОБА_15 пропонував передати кошти через закладку, ОСОБА_31 сказав передайте з рук у руки. ОСОБА_15 попрямував за грошима та хвилин через 40 прийшов ОСОБА_8 принісши гроші в сумі 500 доларів, які передала ОСОБА_7 , після чого вони з ОСОБА_51 поїхали.
Гроші в сумі 500 доларів були передані ОСОБА_25 в серветці чи «красного» чи «оранжевого» кольору. Серветку та гроші ОСОБА_9 віддав працівникам поліції. До дня участі в слідчих діях раніше потерпілого ОСОБА_26 не бачив. На фотографіях тих, що перезнімав з відео ОСОБА_18 та фотографіях з інсценування, які показував ОСОБА_15 , люди зовні схожі.
Додатково вказав, що про вказаний злочин ОСОБА_9 стало відомо від працівників поліції. У вказаній справі, йому необхідно було зрозуміти, що саме хоче ОСОБА_7 та кому вона хоче завдати тілесні ушкодження. Особисто ОСОБА_25 він не називав свої дані, як пояснили працівники поліції, він повинен був його знати. Вперше побачив ОСОБА_25 біля ПТУ, раніше не був з ним знайомий. З показів свідка ОСОБА_55 ОСОБА_8 виконував роль посередника, начебто він знайшов їх для виконання цієї справи. Обставини справи стали відомими свідку 19.07.2024. Завдання спровокувати ОСОБА_18 на розмову чи провокації злочину не було.
Факт відмови ОСОБА_7 від вчинення тяжких тілесних ушкоджень на замовлення, як під час першої зустрічі 19.07.24 так і під час другої зустрічі цього ж дня ОСОБА_31 категорично заперечує;
-показами свідка ОСОБА_56 , який пояснив, що 19.07.2024 вони разом з ОСОБА_9 прибули до ГУНП в Полтавській області для проведення слідчого експерименту, де виконували роль виконавців, під час якого вони повинні були дізнатися дійсні наміри обвинуваченої ОСОБА_7 щодо потерпілого ОСОБА_4 . Участь у слідчій дії 19.07.24 приймали ОСОБА_31 , ОСОБА_52 , працівники поліції, двоє понятих, усі особи на початок перебували у приміщенні кабінету ГУНП в Полтавській області.
Перед проведенням негласної слідчої дії учасників НСРД було оглянуто слідчим, ОСОБА_57 отримав ключі від автомобіля та разом з ОСОБА_9 поїхав на зустріч із ОСОБА_58 до ПТУ № 21 у м. Полтава.
Під'їхавши на місце, ОСОБА_9 пішов на зустріч з ОСОБА_25 та жінкою, а ОСОБА_52 залишився в автомобілі. Під час розмови ОСОБА_9 з жінкою, ОСОБА_25 був неподалік. Пізніше ОСОБА_59 стало відомо, що це була жінка на прізвище ОСОБА_42 , яка хотіла, щоб потерпілому ОСОБА_26 були завдані тілесні ушкодження, а саме: ОСОБА_9 повинен був позбавити його зору, шляхом пострілу з « Флобера » та зламати хребет за винагороду в сумі 500 доларів. 19.07. ОСОБА_18 передала ОСОБА_33 фото потерпілого ОСОБА_26 , та такі фотознімки згодом видані працівникам поліції, які проводили слідчу дію. До цього свідок ОСОБА_26 не знав, уперше його побачив на фото, наданих ОСОБА_18 під час замовлення злочину.
Після зустрічі ОСОБА_31 та ОСОБА_52 поїхали у зворотному напрямку, однак дорогою до ГУ НП в Полтавській області отримали повторне повідомлення від ОСОБА_60 , і не заходячи до приміщення поліції знову повернулися на зустріч з ОСОБА_7 до ПТУ № 21 у м. Полтава. У цей час обвинувачена сиділа на автобусній зупинці на лавці. ОСОБА_9 з нею поговорив, та вже потім ОСОБА_31 і ОСОБА_52 повернулися до ГУНП в Полтавській області.
Приблизно через тиждень у приміщенні ГУНП в Полтавській області, ОСОБА_9 передали телефон на якій заздалегідь були завантажені 4 фотографії з потерпілим ОСОБА_26 та заподіяними йому тілесними ушкодженнями (інсценовані), а також чорного кольору газовий балончик ОСОБА_4 . Такі предмети були доказом виконання замовлення та необхідно було зустрітись із ОСОБА_18 та забрати кошти за «виконану роботу».
Після чого ОСОБА_31 та ОСОБА_52 поїхали до ПТУ №21 на зустріч з обвинуваченою та ОСОБА_25 . У подальшому ОСОБА_25 повідомив, що місце зустрічі ОСОБА_18 змінила та пояснив, що оскільки переживає через можливе викриття, замовниця хоче передати кошти через посередника, яким буде саме ОСОБА_25 . Тому ОСОБА_57 поїхав на змінене місце, яке було розташоване неподалік ПТУ №21, біля старої котельні чи магазину. Після цього ОСОБА_31 та ОСОБА_25 пішли до під'їзду будинку розташованого неподалік. З під'їзду ОСОБА_31 виходи разом із ОСОБА_61 та ОСОБА_25 . ОСОБА_31 йому пояснив, що показав фото ОСОБА_26 та докази виконаної роботи сину ОСОБА_62 .
Через 30 хвилин ОСОБА_25 прийшов до автомобіля та приніс кошти у сумі 500 доларів (5 купюр номіналом по 100 дол. США), загорнуті в серветки рожевого кольору. Після чого, вони разом з ОСОБА_9 повернулися до ГУНП в Полтавській області, де працівникам поліції віддали грошові кошти разом із серветками;
-показами свідка ОСОБА_8 , який допитаний зі зміною голосу та зовнішності за яких його неможливо впізнати, у закритому судовому засіданні, зізміненими анкетними даними, та пояснив, що він довгий час є наркозалежним та товаришує з ОСОБА_61 , з яким разом вживали наркотичні засоби. Пізніше познайомився з матір'ю ОСОБА_63 , з якою в них були довірливі відносини. Влітку 2024 року ОСОБА_49 повідомила йому, що в неї є дуже серйозна розмова. Зустрівшись з нею в м. Полтава, мікрорайон Половки, поблизу 30-ї школи, ОСОБА_49 розповіла про свого сусіда, який в минулому щодо її сина ОСОБА_15 провів контрольну закупівлю наркотиків, а тому його необхідно покарати, позбавивши його зору, щоб мучився все життя. Просила знайти з його кола знайомих людей «з кримінальним минулим», які виконають прохання, бо попередні малолітні виконавці не виконали її прохання. ОСОБА_42 казала, що краще за все здійснити постріл з пістолета «Флобер» в обидва ока, або переламати хребет.
Обдумавши прохання ОСОБА_41 , свідок вирішив про це повідомити поліцію, а саме ГУНП в Полтавській області. Вважав, що якщо він не знайде людей, то обвинувачена все одно знайде когось іншого, хто виконає її прохання. В подальшому, повідомивши інформацію правоохоронним органам, виконував дії під супроводом поліції. Зустрівшись повторно з ОСОБА_64 , запитав її, чи не передумала вона, та отримав від неї відповідь, що ні, ця людина має бути покарана та надала йому номер мобільного телефону, по якому вони повинні були зв'язуватися.
Під час наступної зустрічі з ОСОБА_64 , з ними був чоловік на ім'я ОСОБА_65 , який виконував роль «виконавця злочину», чи є працівником поліції ОСОБА_65 свідок не знає. ОСОБА_49 спілкувалася з ОСОБА_66 без його присутності. Пізніше в цей же день, після першої зустрічі, ОСОБА_42 подзвонила до нього та попрохала знову про зустріч з ОСОБА_66 , зміст якої свідку не відомий.
Пізніше, десь через тиждень після перших зустрічей, від когось з родини ОСОБА_18 дізнався, що все зроблено, бо до них приходила поліція і розшукувала ОСОБА_4 та щоб він передав ОСОБА_67 , щоб останній їхав з міста. На наступний день, подзвонив до ОСОБА_68 та сказав, що треба розрахуватись з людиною, ОСОБА_15 заперечив та відповів, що гроші не передадуть ОСОБА_9 , натомість віддадуть лише особисто йому та щоб ОСОБА_25 приходив до ОСОБА_18 додому.
Після цього, оскільки ОСОБА_25 турбувався за власне життя та здоров'я, порадившись із працівниками поліції, пішов на зустріч до ОСОБА_68 в район 30-ї школи. ОСОБА_15 себе вів агресивно та зустрівшись вони разом пішли на зустріч із ОСОБА_9 до під'їзду поруч розташованого будинку. ОСОБА_15 весь час кричав на ОСОБА_25 , що начебто за ними слідкують. У під'їзді будинку з поверху вище до них спустився ОСОБА_65 , а ОСОБА_8 вийшов з під'їзду, залишивши ОСОБА_15 та ОСОБА_69 удвох, про що була їх розмова свідку невідомо.
Пізніше ОСОБА_15 подзвонив відку, кричав та казав, щоб ОСОБА_8 прийшов до них додому за грошима. Будучи вдома у квартирі обвинуваченої, йому наказали роздягнутися, шукали «жучки», ОСОБА_42 з тумбочки, що стояла у коридорі, дістала 500 доларів, купюрами по 100, завернула їх у серветку та віддала йому, щоб ОСОБА_8 передав обумовлені гроші «кілеру». З
У подальшому, зустрівшись в мікрорайоні «Половки» з ОСОБА_66 , віддав отримані гроші, які були загорнуті у серветці.
Після того, як працівники поліції затримали ОСОБА_70 , ОСОБА_15 та його знайомі неодноразово погрожували йому та його родині.
Також, повідомив, що особистих мотивів провокувати ОСОБА_70 у нього не було. Після прохання обвинуваченої ОСОБА_7 , був дуже здивований та шокований саме її бажанням настання у потерпілого стану інвалідності, щоб він жив та мучився.
Сторона захисту неодноразово просила визнати покази свідка ОСОБА_8 недопустимим доказом з підстав неможливості ідентифікації зовнішнього вигляду та голосу свідка.
Враховуючи викладене, суд перевіряючи достовірність показань свідка ОСОБА_8 , з'ясував таке. Так, свідок надаючи відповіді на уточнюючі запитання суду повідомив ознаки зовнішнього вигляду ОСОБА_36 : високий, зріст 187-190, темне волосся, наркоман, в прищах, з ногами проблеми, зовнішнього вигляду ОСОБА_41 , а саме: пенсійного віку, темне волосся, повної статури; помешкання, у якому проживає родина ОСОБА_18 та у у якій ОСОБА_25 отримав грошові кошти: це квартира розташована на 2 поверсі, скільки кімнат в квартирі не пам'ятає, більш за все квартира трикімнатна, тумба у якій зберігались грошові кошти розташована в коридорі справа при вході до квартири;
-показами свідка ОСОБА_71 , який працює на посаді старшого о/у в ОВС відділу УКР ГУ НП в Полтавській області, який пояснив, що відносно ОСОБА_7 проведено комплекс НСРД з метою викриття останньої у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Негласні слідчі дії проводились у відповідності до вимог КПК України за дорученням слідчого та прокурора. Безпосередньо доручення надходило керівнику УКР ГУ НП в області, який визначав відповідального працівника Управління за подальше виконання, аналогічним чином у зворотному порядку ініціатор доручення інформувався про результатами проведених негласних дій.
Водночас, ОСОБА_72 повідомив, що окремі слідчі дії були таємними, однак мали окремі етапи проведення, які не відносяться до таємних, так як фактично не містили інформації щодо форм та методів оперативної діяльності, зокрема і огляд конфіденційної особи.
Оскільки, ані залучені поняті, ані інші залегендовані та залучені особи не мали допуск та доступ до державної таємниці, протоколи з грифом «таємно» підписані виключно оперативним працівником, який складав протокол, а «не таємні» всіма учасниками, зокрема і понятими. Це пояснює відсутність підпису понятих на окремих «таємних» протоколах. Додатки до протоколів у вигляді матеріальних носіїв інформації передавались до режимно-секретної частини ГУ НП в Полтавській області, яка вже направляла його ініціатору доручення. Заперечив навіть теоретичні можливість унесення змін до додатків, оскільки ці зміни відобразились у властивостях файлів зафіксованих на матеріальних носіях інформації.
Щодо протоколу огляду (огляд покупця конфіденційної особи) від 19.07.24 (а.с. 236 т. 1) та протоколу огляду (добровільної видачі) від 19.07.24 (а.с. 4 т. 2) пояснив, що ОСОБА_9 був вручений мобільний телефон, який до цього був оглянутий та не містив жодної сторонньої інформації. Зміст протоколу оголошений учасникам і понятим. Він не був «таємним». Протокол складений відповідно до вимог закону, не зазначення у ньому конкретної марки, моделі телефону та метаданих зображень, які зафіксовані врученим телефоном (фотографії потерпілого ОСОБА_4 ), не впливає на його об'єктивність, адже протокол складений з достатньою деталізацією та надає учасникам можливість сприймати, оцінювати події, які відбувались. Врешті підтвердив, що фотографії потерпілого були на мобільному телефоні і саме з них виготовлені роздруковані додатки.
Щодо протоколу огляду (огляд конфіденційної особи) від 25.07.24 (а.с. 21 т. 2) пояснив, що він особисто та власноруч складав такий протокол. ОСОБА_8 оглянутий та при ньому не було заборонених предметів чи грошових коштів. Це було головною метою такого огляду, можливо він і мав ключі чи мобільний телефон, однак метою такого огляду є засвідчення за участі понятих відсутність у ОСОБА_8 саме грошових коштів і заборонених речовин, а цих речей при ньому дійсно не було.
Щодо інших протоколів складених о/у ОСОБА_73 пояснив, що брав участь у їх складанні, можливо ці протоколи містили помилки, описки та неточності, однак усі протоколи містять додатки, які об'єктивно свідчать про події, що відбулись, дату і час проведення;
-показами свідка ОСОБА_74 , який у червні-липні 2024 року працював на посаді о/у в ОВС відділу УКР ГУ НП в Полтавській області, безпосередньо займався документуванням злочинної діяльності ОСОБА_7 , який пояснив, що внаслідок виконання своїх службових повноважень, із джерела, дійсні відомості щодо якого не підлягають розголошенню, оперативним шляхом довідався про підготовку тяжкого кримінального правопорушення. Інформація полягала у тому, що ОСОБА_7 шукала виконавця щоб заподіяти потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді перелому хребта чи позбавлення зору. Оскільки інформація була суворо конфіденційна ОСОБА_75 склав у встановленому законом порядку рапорт про виявлення тяжкого кримінального правопорушення. Рапорт складений у загальній завуальованій формі. Таке сприяло запобіганню витоку інформації. Про те, що заподіювані тілесні ушкодження є тяжкими ОСОБА_75 самостійно вирішив виходячи з характеру тілесних ушкоджень, які планувалось заподіяти. Будь-які судово-медичні експертизи з цього питання не проводились.
До конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні були залучені залегендовані особи ОСОБА_9 , ОСОБА_57 , ОСОБА_8 . Фактично роль ОСОБА_8 полягала в організації зустрічі ОСОБА_54 та ОСОБА_18 , під час якої встановлювались дійсні наміри останньої. Обвинувачена тримала зв'язок із виконавцем через ОСОБА_8 . Жодній особі, яка залучена до конфіденційного співробітництва не доводилась інформація з обмеженим доступом чи таємна. Оскільки ОСОБА_8 переживав за власне життя та здоров'я до нього застосовані заходи безпеки - шляхом зміни його дійсних анкетних даних. Відповідна заява ОСОБА_8 зберігається в ГУ НП в Полтавській області та є цілком таємною.
Особисто ОСОБА_75 відповідав за проведення наступних центральних негласних слідчих дій: контроль за вчиненням злочину від 19.07.2024 та 25.07.2024 року. За їх результатами особисто складені відповідні протоколи, які на підпис понятим, іншим учасникам не надавались і з їх змістом більше ніхто не ознайомлювався. Протоколи мали гриф секретності «таємно». Складались у спеціально відведеному місці - режимно-секретному секторі УКР ГУ НП в Полтавській області, на відповідному комп'ютері. Протоколи, як й інші додатки у вигляді матеріальних носіїв інформації, зберігались у цьому ж місці.
Додатково ОСОБА_75 повідомив, що усі негласні слідчі дії у цьому провадженні проводились на підставі ухвали слідчого судді Полтавського апеляційного суду, постанови прокурора, доручення прокурора та слідчого. Проведення НСРД доручалось начальнику УКР ГУ НП в Полтавській області - ОСОБА_76 , який вже на підставі письмової резолюції передавав виконання відповідальному співробітнику - ОСОБА_77 , ОСОБА_78 . Вже результати виконання доручення повертались прокурору аналогічно у зворотному порядку, до протоколів долучались отримані матеріальні носії інформації з аудіо-, відеозаписами, фототаблиці, речові докази, інші речі.
Свідок вказав, що оскільки імітування обстановки та обставин злочину, слідчий експеримент, є складними негласними слідчими діями, в ході їх проведення складаються окремі протоколи, які фіксують хід проведення такої негласної слідчої дії, або окремий її етап. У контексті кримінального провадження щодо ОСОБА_7 такими діями, що фіксували окремий етап були: протокол добровільної видачі від 19 липня фотографій потерпілого ОСОБА_4 , протокол огляду конфіденційних осіб від 25 липня за яким ОСОБА_9 надані фотографії імітації тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , його газового балончика, протокол добровільної видачі від 25 липня за змістом якого ОСОБА_9 видав 500 дол. США, які отримав від ОСОБА_7 , через ОСОБА_8 , за виконане замовлення, інші. Усі такі протоколи не є таємними, складені у присутності понятих та конфіденційних осіб, фіксують лише хід певної дії, не містять інформації щодо форм та методів роботи оперативних підрозділів, під час їх оформлення учасникам узагальнено оголошувався та демонструвався результат - вилучені гроші, отримані фото, передані фото жертви, який вони засвідчували підписами, що і є головною гарантією дотримання прав обвинуваченої від будь-якого наклепу чи провокації.
Також, свідок вказав, що ухвали слідчого судді Полтавського апеляційного суду передбачали проведення декількох різних видів НСРД щодо ОСОБА_7 . Отримавши доручення прокурора, начальник УКР передав саме йому на виконання таке доручення з ухвалою. Окремі НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, візуального спостереження за місцем, проводились галузевим Управлінням оперативної служби ГУ НП в Полтавській області, або УОТЗ ГУ НП в Полтавській області, за завданням ОСОБА_74 , оскільки тільки ці підрозділи володіють необхідною тактикою, методикою та таємними засобами фіксації, зняття інформації. На виконання завдання ОСОБА_75 через РСС УКР отримував відповідний матеріальний носій інформації, складав за ним протокол, який направлявся прокурору разом із додатком - МНІ. Щодо кожного виду НСРД та фігуранта кримінального провадження використовувався один матеріальний носій інформації на який фіксувався зміст і результати НСРД увесь час її проведення, а тому аудіо-, відеоконтроль особи обвинуваченої ОСОБА_7 містить фіксацію подій як 19 так і 25 липня 2024. Використання кожного разу чи календарного дня окремого МНІ не передбачено ані КПК, ані відомчими нормативними документами.
Свідок також підтвердив, що 25 липня його колега ОСОБА_72 проводив огляд ОСОБА_8 , перед відвідуванням квартири ОСОБА_7 , та те, що у подальшому ОСОБА_8 передав кошти ОСОБА_9 , як винагороду за виконану роботу. Вже у приміщенні ГУ НП ОСОБА_9 видав кошти в сумі 500 дол. США ОСОБА_79 про що і складений протокол.
Щодо повідомлених стороною захисту недоліків у протоколах пояснив, що ним дійсно не зазначалась конкретна марка, модель телефона ОСОБА_9 , телефон був власністю ОСОБА_9 , однак ОСОБА_75 перевірив галерею телефона, яка не містила будь-яких зображень. Аналогічним чином, після повернення ОСОБА_9 із зустрічі з ОСОБА_7 19.07.2024, складений ще один протокол, який знову ж не містив такі відомості, однак ОСОБА_75 з галереї телефона ОСОБА_54 роздрукував зроблені фото і долучив до протоколу. На цих фото були зображення потерпілого ОСОБА_4 . Детальні метадані цифрових фото протоколом не фіксувались, цифрові копії не зберігались, оскільки ОСОБА_75 вважав непотрібною таку надмірну деталізацію. Додатково свідок вказав, що і 19 і 25 червня ОСОБА_31 використовував один і той же власний мобільний телефон.
Оскільки усі письмові протоколи складались оперативним працівником після проведення негласної слідчої дії та детального ознайомлення із аудіо -відеозаписами, ОСОБА_77 були відомі усі суттєві обставини вчинення кримінального правопорушення, отже час складання протоколу був звичайно меншим ніж загальний час аудіо чи відеозапису наявному на матеріальному носії інформації, що є додатком до протоколу.
Щодо складання протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 25.07.2024 свідок пояснив, що останній містить окремі помилки за своїм змістом, зокрема неправильно зазначена: дата за змістом протоколу «24.07.» або «19.07», місце проживання потерпілого, час за змістом протоколу. Вірними є дані вказані у вступній частині. Передані ОСОБА_9 гроші у сумі 500 дол. США та газовий балончик були оглянуті та упаковані у сейф пакет, направлені прокурору разом з протоколом.
ОСОБА_75 категорично заперечив будь-яку провокацію кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 на зустрічі прямо повідомила про свої дійсні наміри заподіяти тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_4 ;
-показами свідка ОСОБА_80 , дружини потерпілого ОСОБА_4 , яка повідомила, що 24.07.2024 була на роботі у дитячому садочку. Зранку на її мобільний телефон надійшов дзвінок від працівника поліції, який запитав як давно вона бачила чоловіка ОСОБА_81 . Потім аналогічний дзвінок був ближче до обіду. Вдома чоловіка не було, собаки також не було. Свідок відразу зрозуміла, що до зникнення чоловіка причетна родина ОСОБА_18 , оскільки вони раніше часто конфліктували, погрожували потерпілому та свідку фізичною розправою. Цього ж дня ОСОБА_82 та члени родини почали пошуки ОСОБА_4 . Розклеювали на стовпах оголошення, розміщували об'яви у соціальних мережах.
Наступного дня, 25.11.2025, ОСОБА_83 попередив родич (рідний брат невістки), який працює у правоохоронному органі, що з ОСОБА_84 все добре та їй необхідно перебувати вдома. Згодом, 25.07.2024 близько 15-16 години ОСОБА_85 повернувся додому у супроводі поліції та пояснив, що ОСОБА_42 замовила заподіяти йому тілесні ушкодження за 500 дол. США;
-показами свідка ОСОБА_86 , який повідомив, що товаришує близько 30 років з ОСОБА_87 та ОСОБА_61 . Вказав, що у родини ОСОБА_18 та ОСОБА_17 були конфліктні відносини та давня взаємна неприязнь.
Також, свідок пояснив, що йому знайома особа на прізвище ОСОБА_21 , який має проблеми із ногами та пересувається за допомогою милиць. ОСОБА_24 дружив із ОСОБА_64 та ОСОБА_88 . ОСОБА_89 , ОСОБА_90 та ОСОБА_91 разом перебували на замісній терапії у наркодиспансері. На даний час ОСОБА_20 та ОСОБА_18 не спілкуються, оскільки ОСОБА_24 підставив ОСОБА_70 . Додатково свідок повідомив, що ОСОБА_7 надала в борг ОСОБА_92 20 тисяч гривень.
Суд окремо зазначає, що за змістом цього вироку буде надано детальну оцінку показам свідків щодо дійсної особи ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , можливої провокації кримінального правопорушення;
-показами свідка ОСОБА_93 , який є сусідом родини ОСОБА_18 та ОСОБА_26 , проживає в одному під'їзді у квартирі АДРЕСА_3 . Свідок позитивно охарактеризував обвинувачену ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_4 . Додатково пояснив, що у лютому 2024 року надав у борг ОСОБА_94 500 дол. США новими купюрами по 100 доларів. ОСОБА_95 повинна була віддати через півроку, тобто у середині серпня 2024 року.
Окрім показів свідків вина обвинуваченої доводиться наступними документами:
-даними протоколу обшуку від 25.07.2024 відповідно до якого адресою: АДРЕСА_1 вилучено мобільний телефон марки «Xiomi» з ІМЕЙ 1: НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 та ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , у корпусі чорного кольору та інші електронні засоби комунікації.
Суд зазначає, що відповідно до ухвали слідчого судді Полтавського апеляційного суду від 17.07.2024 №814/449/24 надано дозвіл на втручання у приватне спілкування обвинуваченої ОСОБА_7 , яка використовувала абонентський номер телефона ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 та ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_5 (а.с. 134-136 т. 2).
З абонентського номеру ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_5 оперативними підрозділами знята інформація, яка є прямим доказом організації вчинення кримінального правопорушення (а.с. 240-242 т. 1, а.с. 3 т. 2). Однак, детальний огляд ідентифікаційних даних щодо проведених з'єднань ОСОБА_7 за абонентським номером НОМЕР_5 свідчить, що вони здійснювалися з мобільного пристрою з IMEI: НОМЕР_6 . Жоден з вилучених мобільних пристроїв не має такого IMEI. Також, детальний огляд засвідчив, що починаючи з 14 год 54 хв 19.07.2024 відсутні вхідні/вихідні виклики з абонентського телефону, а з 13 год 01 хвилини 24 липня 2024 телефон вийшов з мережі шляхом вимкнення (текстовий файл на диску інв№859 а.с. 3 т. 2, папка 2024_07_24, 13-01-42.1-276), що відбулось в день повідомлення ОСОБА_7 працівниками поліції про зникнення потерпілого ОСОБА_4 . Суд додатково зазначає, що знята інформація містить записи діалогів спілкування виключно між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , будь-які інші розмови взагалі відсутні, що на думку суду переконливо свідчить про правдивість показів ОСОБА_8 про вимогу ОСОБА_96 спілкуватись за окремим абонентським номером, який був відомий лише свідку та обвинуваченій.
Також, за результатами обшуку вилучено револьвер флобер марки «Stalker s 4mm4.5» в чорному кейсі з квитанцією та чеком, 18 набоями, який поміщено до спеціального сейф-пакету НПУ № PSP 3105457 (а.с. 111-121 т. 1).
Враховуючи, що відповідно до даних протоколу про результати проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю щодо ОСОБА_7 від 19.07.2024 №1656т/14 (час розмови з 13 год 17 хв до 13 год 19 хв) обвинувачена одним із способів заподіяння тілесних ушкоджень пропонувала постріл в очі зі зброї - «револьвера Флобер», указане свідчить про невипадкову обізнаність обвинуваченої у типах зброї та її марки, можливостей ураження, оскільки аналогічна зброя зберігалась у неї вдома і придбана особисто.
Окрім того, за дослідженим відеозаписом цієї слідчої дії у коридорі квартири розташована меблева тумба із шухлядою, що повністю узгоджується із показами ОСОБА_8 та об'єктивними даними протоколу НСРД від 25.07.2024 у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи. За змістом протоколу та дослідженого відеозапису о 13 год 08 хв ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 паперову серветку у якій знаходились грошові кошти. Ці гроші ОСОБА_8 узяв, як оплату виконавцю, перебуваючи у приміщенні квартири обвинуваченої ОСОБА_7 попередньо відкривши тумбочку;
-даними протоколу огляду цифрового носія та інформації, що міститься на ньому від 22.08.2024 відповідно до якого проведений огляд відеозапису обшуку проведеного 25.07.2024 за адресою: АДРЕСА_1 . На сторінці 10 роздруківки стенограми ОСОБА_97 повідомляє слідчого, що йому на день народження матір подарувала револьвер флобер, який вилучений за результатами проведення обшуку. На аркуші 18 стенограми зафіксована відповідь обвинуваченої про те, що остання використовує мобільний телефон із сім-карткою оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , з іншого номеру телефону вона не дзвонила більше 3 місяців, про будь-який інший мобільний телефон чи використання абонентського номера ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_5 ОСОБА_7 не повідомила (а.с. 199-217т.1);
-даними протоколу огляду речей та документів від 30.07.2024 із додатком у вигляді фототаблиці до нього відповідно до якого оглянутий револьвер флобер марки «Stalker s 4mm4.5» в чорному кейсі з квитанцією та фіскальним чеком від 25.02.2024 року, 18 набоями, який поміщено до спеціального сейф-пакету № KIV5116911 (а.с. 150-163 т.1);
Відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 25.07.2024 (т. 1 а.с.122-124) та ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 31.07.2024 накладено арешт на вилучене майно (а.с. 125-127 т.1), зокрема:
мобільний телефон марки «Xiomi» з ІМЕЙ 1: НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 та ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , який поміщено до паперового конверту НПУ;
револьвер флобер марки «Stalker s 4mm4.5» в чорному кейсі з квитанцією та фіскальним чеком та 18 набоями, який поміщено до спеціального сейф-пакету НПУ № PSP 3105457;
-даними протоколу про результати проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи щодо ОСОБА_7 від 19.07.2024, яка проведена на підставі ухвали слідчого судді Полтавського апеляційного суду від 17.07.2024 №2359т (клопотання слідчого про дозвіл на проведення комплексу НСРД у цьому провадженні від 12.07.2024 ), доручення слідчого оперативному підрозділу на проведення НСРД від 17.07.2024 №24/1727т, постанови прокурора про проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, доручення прокурора про проведення НСРД контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 18.07.2024 №09/4-1599т/24 (а.с. 229-235, а.с. 218-221, 222, 223-226, 227-228 т. 1, а.с. 134-136 т. 2).
За цим протоколом конфіденційні особи ОСОБА_9 та ОСОБА_57 о 12 год 31 хв приїхали до приміщення професійного училища №21 у м. Полтава по вул. Кузьми Скрябіна, 15.
ОСОБА_9 , якому була відведена роль виконавця злочину, зустрівся із обвинуваченою ОСОБА_7 та остання надала характеристику потерпілому, його ім'я - ОСОБА_85 , місце проживання та поверх квартири, склад сім'ї, вказала відсутність дітей, місце роботи дружини, забезпечила можливість із власного мобільного телефону зробити фото потерпілого ОСОБА_4 , повідомила ОСОБА_9 про бажання зробити потерпілого інвалідом та вказала бажаний спосіб: шляхом позбавлення зору та випікання очей кислотою або пострілом із зброї «Флобер». Повідомила, що потерпілий носить увесь час із собою газовий балончик та застосовує його при найменшій небезпеці. Винагороду ОСОБА_7 визначила як «п'ятсот», відмовившись надавити завдаток. Вказала про подальше узгодження дій виключно через громадянина на ім'я ОСОБА_24 ( ОСОБА_8 ), вказавши, що самостійно дізнається про те, що замовлення виконане, а саме потерпілий повинен стати «інвалідом».
За наполягання обвинуваченої відбулася о 15 год 04 хв 19.07.2024 повторна зустріч із ОСОБА_9 на якій обвинувачена повідомила графік руху потерпілого та про можливість йому «зламати диски».
Доводи обвинуваченої про провокацію ОСОБА_8 її до розмови із виконавцем злочину ОСОБА_9 спростовуються даними відеозапису першої зустрічі 19.07.2024 2024-07-19_120438_133002 на якій ОСОБА_7 , вживаючи заходи конспірації, жестами пояснює, які тілесні ушкодження необхідно заподіяти потерпілому (час 13:11:37), шепотом деталізує їх (13:11:57). ОСОБА_7 надає можливість ОСОБА_33 виготовити фото потерпілого із власного мобільного телефону (13:16:50), відтворюваний на телефоні обвинуваченої відеозапис, хоча і неможливо розпізнати на дисплеї, однак голос на ньому схожий на голос обвинуваченої, а сама розмова стосується тварини «маленька руда собака», «яка є агресивною та нападає на голубів». При цьому, 13:17:20 ОСОБА_9 робить саме дві фотографії, про що свідчать два системних звуки про спрацювання камери телефону. Запис завершено о 13 год 30 хв.
Отже, такі докази у своїй сукупності та взаємозв'язку спростовують доводи захисту про підбурювання ОСОБА_8 обвинуваченої до вчинення злочину, а також доводи обвинуваченої про вчинення дій у стані крайньої необхідності та в умовах безвиході і захисту здоров'я ОСОБА_8 від виконавця злочину ОСОБА_9 , недопустимість протоколу добровільної видачі від 19.07.2024 (а.с. 4 т.2) через відсутність детального протоколу огляду вмісту мобільного телефона конфіденційної особи ОСОБА_9 та заперечення фактичної видачі ОСОБА_9 фотографій потерпілого ОСОБА_26 зроблених з дисплея мобільного телефону ОСОБА_18 .
Досліджений у судовому засідання відеозапис N240719_145201_151250, який розпочатий о 14 год 52 хв свідчить, що о 15:06:06 19.07.2024 відбулася повторна зустріч ОСОБА_9 із ОСОБА_18 на якій остання надавала поради щодо успішного виконання замовлення. Запис припинений о 15 год 12 хв.
Доводи сторони захисту, що саме під час другої зустрічі обвинувачена відмовилась від вчинення кримінального правопорушення повністю спростовуються записом такої розмови. Суд окремо зазначає, що саме вкрай надмірна деталізація опису особи потерпілого, його життя та дозвілля, повідомлення чутливої інформації, яка відома тільки ОСОБА_7 , як сусідці ОСОБА_4 та яка навіть не запитувалась під час розмови ані ОСОБА_9 , ані ОСОБА_8 , ініціювання повторної зустрічі та вжиття суворої конспірації, прямо свідчить про неправдивість показів обвинуваченої про її пасивність та вимушену, спровоковану зустріч і розмову із ОСОБА_9 , виключно з міркувань особистої безпеки та турботи за подальше здоров'я ОСОБА_8 .
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо визнання обох відеозаписів недопустимими доказами, оскільки вони є небезперервними, виконані за допомогою різних відеозаписуючих пристроїв, а саме відеозапис 2024-07-19_120438_133002 та N240719_145201_151250 кардинально відрізняються між собою як візуально, так і титрами, суд виходить з наступного.
Дійсно, на переконання суду, відеозапис проведений за допомогою різних відеозаписуючих пристроїв. Однак, відповідно до ст.ст. 246 ,252, 254 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню. Згідно ст.ст. 259, 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування. Якщо прокурор має намір використати під час судового розгляду як доказ інформацію, отриману внаслідок втручання у приватне спілкування, або певний її фрагмент, він зобов'язаний забезпечити збереження всієї інформації.
Суд звертає увагу, що кримінальним процесуальним законодавством не передбачений обов'язок слідчого, прокурора виконувати безперервну фіксацію всього перебігу (змісту) такої негласної слідчої дії як аудіо-, відеоконтроль особи, для цього складається відповідний протокол. Аналогічний чином Кодексом не встановлений обов'язок використання виключно єдиного технічного засобу фіксації отримуваної інформації, лише обов'язок забезпечити збереження всієї інформації, яка буде використана як доказ. На думку суду означені приписи закону є цілком логічними, оскільки форми, методи, технічні засоби проведення НСРД є інформацією, що належить до державної таємниці, а тому розголошення відомостей, щодо даних відеозаписуючих пристроїв, їх характеристик, які використані у цьому кримінальному провадженні заборонено законом.
Надані стороною обвинувачення відеозаписи аудіо-, відеоконтролю обвинуваченої ОСОБА_7 від 19.07.2024 об'єктивно містять усю аудіовізуальну інформацію щодо таких зустрічей із ОСОБА_9 , є безперервними з часу початку до закінчення проведених зустрічей, містять достатньо аудіовізуальної інформації зафіксованих подій. Прокурор подав таку інформацію на розгляд суду, як доказ сторони обвинувачення та суд не вбачає підстав визнання її недопустимим доказом.
Натомість, використання 19.07.2024 під час другої зустрічі ОСОБА_7 із ОСОБА_9 інших засобів фіксації свідчить про цілковиту раптовість нових об'єктивних умов для оперативних працівників, які виникли внаслідок зміни поведінки ОСОБА_7 , адже зміст та мета другої зустрічі не була відома жодній особі і з метою перевірки дійсних намірів обвинуваченої, недопущення провокування злочину, зустріч зафіксована у порядку та у спосіб встановлений законом.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_75 та ОСОБА_72 додатково підтвердили факт використання технічних засобів фіксації зустрічей із обвинуваченою, а також те, що відеофіксація здійснювалась залученими працівниками УОТЗ ГУ НП в Полтавській області, які володіють відповідним технічним обладнанням та мають навики застосування.
Неспроможними також суд вважає наступні доводи адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , щодо визнання цього доказу недопустимим, внаслідок неможливості використання матеріального носія інформації (надалі-МНІ) упродовж усього часу проведення НСРД, а необхідності кожного разу використовувати новий носій, порушення порядку пакування, зберігання додатку до протоколу, відсутності у протоколі даних про додатки, відсутності повноважень прокурора на залучення осіб до конфіденційного співробітництва, складання протоколу із порушенням ч. 1 ст. 104 КПК України, а саме не зазначення у ньому дати та часу, коли особи, яка залучена до конфіденційного співробітництва прибула до приміщення відповідного оперативного підрозділу для участі в НСРД; хто конкретно з оперативних працівників чи залучених спеціалістів встановлював на дану особу спеціальне аудіо- відеоспостережне обладнання; не зазначення про застосування технічних засобів та інші відомості, проведення НСРД не уповноваженим підрозділом та складання протоколу не уповноваженим оперативним працівником (повний зміст клопотання т. 6 а.с. 11-13), з огляду на таке.
Відповідно до вимог Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (надалі - Інструкція) слідчий, прокурор надсилає доручення керівнику органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого знаходяться орган розслідування та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Уповноважений оперативний підрозділ для виконання доручення слідчого, прокурора з урахуванням необхідності забезпечення умов для проведення негласних слідчих (розшукових) дій залучає на підставі свого завдання відповідні оперативні та оперативно-технічні підрозділи, пункти 3.3., 3.8. Інструкції.
За змістом дослідженої постанови прокурора про проведення спеціального слідчого експерименту (т. 1 а.с. 226) прокурор ОСОБА_3 прийняла процесуальне рішення про проведення НСРД саме УКР ГУ НП в Полтавській області із залученням, за необхідності, інших спеціальних уповноважених підрозділів. Надавши аналогічне доручення (т. 1 а.с. 227-228).
Отже, суд не вбачає будь-яких порушень у діях о/у ОСОБА_74 , який під час виконання доручення та постанови прокурора ОСОБА_3 , які надійшли на адресу УКР ГУ НП в Полтавській області, залучив на підставі завдання інші оперативні підрозділи ГУ НП в Полтавській області та вже, отримавши від них відповідні матеріальні носії інформації, склав протокол. Саме о/у ОСОБА_75 зобов'язаний був скласти протокол та передати його прокурору, залучення ним на підставі завдання іншого оперативного підрозділу жодним чином не свідчить про неможливість або відсутність обов'язку складання протоколу. Доводи клопотання захисників є хибними та такими, що прямо суперечать висновку Верховного Суду з аналогічного питання, викладеного у постанові від 20.11.2025 у справі №754/4243/23.
За змістом п. 3.9., 3.12. під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий, уповноважений оперативний підрозділ, який виконує доручення слідчого, прокурора, має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом (ст. 275 КПК України). Матеріали, що можуть розшифрувати конфіденційних осіб отримання інформації, прокурору не надаються.
У згадуваній постанові прокурора ОСОБА_3 для проведення слідчого експерименту вказано про необхідність залучення конфіденційних осіб ОСОБА_9 , ОСОБА_57 , ОСОБА_8 .
Суд погоджується із доводами сторони захисту, що прокурор у цьому провадженні безпосередньо окремим процесуальним рішенням не залучав конфіденційних осіб, однак він і не допустив порушень вимог закону.
Для розуміння такого висновку суду не достатньо спиратись лише на резолютивну частину постанови, адже прокурор, ухвалюючи процесуальне рішення, повинен виконати низку імперативних вимог до її мотивування. Зі змісту мотивів прокурора викладених у постанові прямо вказано, про необхідність залучення ОСОБА_9 , ОСОБА_56 , ОСОБА_8 , що обґрунтовано обов'язком перевірки спрямованості намірів обвинуваченої, межі та порядок дій у разі отримання замовлення. Більше того, у дорученні від 18.07.2024 (а.с. 227 т. 1) прокурор ОСОБА_3 доручила оперативним співробітникам УКР ГУ НП в Полтавській області провести негласну слідчу дію - контроль за вчиненням злочину, а також інші слідчі дії, негласні слідчі дії, розшукові дії, з метою документування злочинної діяльності ОСОБА_7 , ОСОБА_98 .
З огляду на те, що матеріали, які можуть ідентифікувати конфіденційних осіб, прокурору не надаються, є цілком логічним, що залучення відбувається хронологічно раніше слідчим чи оперативним працівником, аніж прокурор у постанові, використовуючи змінені анкетні відомості, приймає процесуальне рішення у формі постанови.
Окрім того, за вже усталеною практикою Верховного Суду (постанова від 12.05.21 у справі №750/10362/17) спростовано твердження про неможливість самостійного залучення прокурором інших осіб, зокрема для конфіденційного співробітництва, оскільки протилежне не відповідатиме загальним положенням про негласні слідчі (розшукові) дії та ч. 6 ст. 246 КПК України, згідно з якою за рішенням слідчого чи прокурора до проведення НСРД можуть залучатися також інші особи.
Отже, навіть, якщо дійти висновку, що прокурор ОСОБА_3 на підставі аналізованої постанови самостійно залучила ОСОБА_9 , ОСОБА_56 , ОСОБА_8 до конфіденційного співробітництва, то це належить до повноважень прокурора у кримінальному провадженні.
За змістом пунктів 4.1., 4.5., 4.7.1, 5.5. Інструкції протокол про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії (або її етапів) складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньої участі, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження. Конкретний виконавець щодо складання протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії визначається керівником уповноваженого оперативного підрозділу, який проводив такі дії на підставі доручення слідчого, прокурора. Додатки до протоколу мають бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами осіб, які виконували негласну слідчу (розшукову) дію (ст. 105 КПК України). Матеріальні носії інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості, що становлять державну таємницю, підлягають реєстрації в режимно-секретному підрозділі у встановленому чинним законодавством порядку без розкриття відомостей про особу, стосовно якої заплановано проведення негласної слідчої (розшукової) дії, та виду цієї слідчої дії.
Таким чином, кримінальним процесуальним законом не передбачено обов'язку зазначати за змістом протоколу відомості, наведені захисником, метадані файлів, складати такі протоколи щоденно чи в і інший чітко визначений термін/період, використання різних носіїв інформації для кожного протоколу чи окремо проведеної слідчої дії. Межі означеного обов'язку визначаються характером негласної дії та специфікою проведення. Зміст протоколу повинен дозволити суду встановити обставини, які підлягають доказуванню та перевірити дотримання сторонами процесуального порядку отримання такого доказу.
З огляду на викладене вище, та те, що остання сторінка протоколу містить зазначення про фіксацію аудіо-, відеоконтролю на носії №862т від 17.07.2024, суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про недопустимість доказу з цих підстав.
Суд окремо звертає увагу, що за змістом абз. 4 п. 3.12. Інструкції протокол та додатки до нього не пізніше 24 годин після складання надаються прокурору, зазначеному в дорученні. Однак, вказуючи про порушення цього строку, сторона захисту жодним чином не намагалась пояснити суду, яким чином, навіть у разі допущення цього порушення, це вплинуло на істотне порушення прав ОСОБА_7 та відповідно недопустимість такого доказу.
Відхиляючи усі наведені аргументи, суд звертає увагу на висновки викладені, у постанові Верховного Суду від 21.10.2025 справа №459/176/23, зокрема того, що складення протоколу за результатами проведення НСРД та направлення його прокурору є обов'язком працівника оперативного підрозділу, а пропущення ним строку виконання обов'язку не спричиняє його припинення. Допущене перевищення визначеного кримінальним процесуальним законом строку порушує порядок кримінального процесу, невід'ємною складовою якого є встановлені законом строки передачі прокурору протоколу про проведення НСРД, таке порушення не має істотного впливу на права обвинуваченого, і, з огляду на це, не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону.
Загалом у цьому розділі суд детально оцінив кожен довід клопотання сторони захисту і не вбачає підстав для визнання недопустимим доказу з мотивів: проведення НСРД не уповноваженим органом, можливого порушення порядку зберігання МНІ та строку його направлення прокурору, використання МНІ неодноразово, порядку залучення конфіденційних осіб до проведення негласної дії, можливого складання протоколу особою, яка фактично не проводила НСРД та з порушенням ст. 104 КПК України.
Суд окремо на цьому зупинився, оскільки аналогічні доводи наводились письмово стороною захисту в інших клопотаннях і щодо інших досліджених доказів. Суд, безумовно, надасть за текстом вироку оцінку кожному такому аргументу, однак не вбачає підстав наводити вищевказану судовому практику і нормативно правове регулювання, усуваючи надмірне дублювання правових норм і ускладнення розуміння вироку.
-даними протоколу огляду покупця конфіденційної особи, за яким 19.07.2024 о 12 год 04 хв ОСОБА_9 , ОСОБА_57 надали для огляду свої речі та зафіксований факт використання ОСОБА_9 мобільного телефону з номером оператора НОМЕР_7 , ОСОБА_57 мав мобільний телефон, номер оператора не вказаний, ключі від автомобіля. Будь-яких заборонених речей, вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин у конфіденційних осіб не виявлено (т.1 а.с. 236-237);
-даними протоколу огляду (добровільної видачі) від 19.07.2024 та додатком до нього, за яким в період часу 15 год 22 хв до 15 год 58 хв ОСОБА_9 видав дві фотографії зображені в галереї мобільного його телефону. Фотографії виконані ОСОБА_9 шляхом перефотографування дисплея мобільного телефону ОСОБА_7 . На фотографіях зображений чоловік якому ОСОБА_7 замовила заподіяння тілесних ушкоджень позбавлення зору шляхом використання хімічної речовини - кислоти або пострілом в очі з револьвера Флобер.
Відповідно до фототаблиці до протоколу на фото №№ 1, 2, зроблених ОСОБА_9 із телефону обвинуваченої, зображений потерпілий ОСОБА_4 .
Час на дисплеї телефону обвинуваченої, який був у руках тільки ОСОБА_7 та який вона особисто показувала ОСОБА_9 в момент фотографування становив 13 год 17 хв, що повністю відповідає даним інших НСРД дослідженим судом, зокрема аудіо, - відео контролю особи від 19.07.2024 (а.с. 233 т. 1).
Стороною захисту подано клопотання про визнання обох вказаних протоколів огляду від 19.07.2024 недопустимими доказами, оскільки протоколи огляду за своїм змістом фактично є допитом, не зазначена модель (марка) мобільного телефону на який проведено фотографування із якого відбулась добровільна видача.
Оцінюючи доводи сторони захисту суд виходить із наступного, допустимість доказів - це їх придатність для використання у кримінальному процесі за формальними ознаками, на відміну від вимоги щодо належності, тобто придатності для використання за змістом.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 104 КПК України передбачено право уповноваженої особи, яка складає протокол, зазначати у описовій частині відомості про отримані в результаті процесуальної дії, важливі для цього кримінального провадження. Обсяг, зміст, порядок, ступінь деталізації такого викладення визначається потребами досудового розслідування та особою, яка складає такий протокол.
Суд загалом вказує, що за ст. 246, 252, 254 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню.
Отже, проведення такої складної НСРД як контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту потребує поєднання одночасного застосування декількох різних видів НСРД, тобто є однією з найбільш складних, багатоетапних процесуальних та відповідно технічних дій, у якій застосовуються та реалізуються одночасно декілька процесуальних механізмів здобуття доказів та відповідно і фіксації їх результатів.
Особа, яка проводить НСРД, фіксує результати її проведення відповідно до вимог КПК України у відповідному протоколі. Закон не встановлює ані обов'язкової вимоги до змісту протоколу, зокрема про обов'язкове дослідження вмісту телефону конфіденційних осіб, ані зазначення про використання конфіденційною особою відеокамери.
Щодо не зазначення характеристик телефону на який проведено фотографування, суд звертає увагу, що така слідча дія проведена з метою фіксації змісту телефону конфіденційної особи ОСОБА_9 , у цій слідчий дії мобільний телефон не застосовувався як засіб технічної фіксації НСРД, а навпаки був особистою річчю залегендованого свідка, а отже відсутність такої значної деталізації відомостей про мобільний пристрій не є підставою для визнання доказу недопустимим.
Щодо відсутності метаданих суд зазначає, що у випадку виготовлення цифрової фотографії метаданими є технічна інформація про пристрій, камеру, її налаштування, а також інформація про місце, дату, час та інші деталі зйомки. Стороною обвинувачення не надано ані мобільного пристрою, ані цифрового оригіналу виготовлених фотознімків ОСОБА_9 . Однак, відсутність окремих ідентифікаційних ознак не свідчить про недопустимість результатів НСРД.
Доводи адвоката ОСОБА_5 , висловлені у дебатах, про визнання виданих ОСОБА_9 зображень речовими доказами не ґрунтуються на матеріалах справи, адже будь-які процесуальні рішення з цього питання суду не надавались. Окрім того, суд не вважає, що ідентифікація особи ОСОБА_4 на зображенні потребує додаткових слідчих дій, зокрема впізнання за фотознімками. Ані обвинувачена, ані її захисники не надали докази на спростування доводів прокурора про ідентифікацію особи як ОСОБА_4 , не заперечували під час дослідження доказів ідентичність зовнішності ОСОБА_4 та чоловіка зафіксованого на зображеннях, не має таких сумнівів і суд.
Сторона захисту у клопотанні (а.с. 9-10 т. 6) додатково покликалась не недопустимість таких доказів з огляду на відсутність відомостей щодо первісного вмісту телефону конфіденційних осіб, не зазначення про використання ОСОБА_9 відеокамери під час проведення НСРД та неможливості ідентифікувати учасників слідчої дії на відеозаписі.
Водночас, суд наголошує, що про факт застосування ОСОБА_9 під час проведення НСРД засобів відеофіксації вказано у протоколі про результати проведення НСРД у вигляді -аудіо, -відео контролю щодо ОСОБА_7 від 19.07.2024 та матеріальному носії інформації №862т від 17.07.2024 (т. 1 а.с. 229-235), який на переконання суду є частиною єдиного комплексу НСРД проведених одночасно з метою викриття цього тяжкого злочину.
Судом ідентифіковано учасників слідчої дії, протокол містить підписи учасників та понятих, особи, яка його проводила - оу відділу УКР ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_99 даному конкретному випадку не встановлено обставин, які впливають на достовірність відомостей, які зазначені у протоколі огляду. З огляду на викладене суд не вважає докази недопустимими.
Адвокат ОСОБА_5 наполягав, що обидва протоколи огляду від 19 липня 2024 року є допустимими з мотивів: відсутності оригіналів фотографій, які є додатком до протоколів, складання протоколу з порушенням ст. 104 КПК України.
Суд вже надавав оцінку доводів сторони захисту щодо незгоди із змістом протоколів огляду, зокрема в частині їх деталізації та дійшов висновку, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій у цих протоколах відповідає загальним правилам фіксації кримінального провадження та дозволяє встановити істотні обставини події.
Щодо відсутності оригіналів зображень із фотографіями потерпілого ОСОБА_4 , які видав ОСОБА_9 19.07.2025, суд зазначає, що дійсно їх оригіналом є первісний електронний файл, який містився у телефоні ОСОБА_9 . Протоколом добровільної видачі зафіксований зміст цього доказу, джерело та спосіб отримання. Допитані свідки ОСОБА_75 та ОСОБА_9 підтвердили зміст та результат процесуальних дій. Досліджений у судовому засіданні відеозапис негласної слідчої дії у виді аудіо-, відеоконтролю особи (а.с. 229 т. 1) також містить неспростовані докази фотографування телефону обвинуваченої ОСОБА_7 із продемонстрованого відеозапису із потерпілим ОСОБА_4 . Саме у такий спосіб обвинувачена довела справжній вигляд «жертви» замовлення.
Таким чином, судом не встановлені такі істотні порушення умов складання протоколів огляду (огляду покупця конфіденційної особи) від 19.07.2024 року, протоколу огляду (добровільної видачі) від 19.07.2024 року та додатка до нього, які тягнуть недопустимість досліджених доказів.
Також, вина ОСОБА_7 підтверджується даними протоколу огляду про результати контролю за вчиненням злочину від 19.07.2024 проведеного на підставі доручення та постанови прокурора у кримінальному провадженні №09/4-1599/т та №09/4-1598/т від 18.07.2024 про проведення про проведення НСРД контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.
Так, ОСОБА_9 у період часу з 12 год 15 хв до 15 год 22 хв мав конфіденційну зустрів із обвинуваченою ОСОБА_7 та у подальшому у приміщенні ГУ НП в Полтавській області добровільно видав з галереї власного мобільного телефону зображення чоловіка, якому обвинувачена бажає заподіяти тяжкі тілесні ушкодження на замовлення. За виконану роботу ОСОБА_18 пообіцяла 500 дол. США, вказавши адресу проживання потерпілого та інші необхідні дані (а.с. 238-239 т. 1).
Адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали клопотання (а.с. 21-24 т. 6) про визнання доказу недопустимим з підстав складання протоколу із порушенням ч. 1 ст. 104 КПК України, відсутності у протоколі підписів понятих, порушення порядку використання МНІ, безпідставне не зазначення про застосування технічних засобівта відсутності будь-яких додатків додатку до протоколу, порушення 24 годинного строку направлення протоколу із додатками прокурору, розголошення учасникам негласної слідчої дії інформації, яка належить до державної таємниці та проведення негласної слідчої дії з особами без допуску та доступу до державної таємниці відповідної форми, відсутності повноважень прокурора на залучення осіб до конфіденційного співробітництва.
Суд вважає такі доводи надуманими та безпідставними. Оцінка більшості аргументів вже надана, однак окремі з них підлягають додатковому обґрунтуванню.
Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні (далі - Інструкція) визначає Контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України) у виді спеціального слідчого експерименту одним із видів НСРД. Відповідно до пункту 3.9. Інструкції під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий, уповноважений оперативний підрозділ, який виконує доручення слідчого, прокурора, має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом (ст. 275 КПК України). Натомість за вимогами пункту 4.12. Інструкції спеціаліст, який бере участь у дослідженні матеріалів про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії і, таким чином, отримує доступ до державної таємниці (ст. 27 Закону України «Про державну таємницю»), повинен мати допуск до державної таємниці відповідної форми.
Таким чином, будь-яка особа, яка залучається до проведення НСРД і якій не розголошуються відомості, що віднесені до державної таємниці та не надаються для ознайомлення матеріали із результатами проведення НСРД, не повинна отримувати ані доступу до державної таємниці, ані допуску до вивчення конкретних матеріалів, зокрема і підписання. Аналогічним чином у цій справі особи, залучені до конфіденційного співробітництва, та поняті не досліджували будь-які таємні документи, їм не розголошувались відповідні відомості, цілком правильно, що не підписували протоколи, які містять гриф секретності «таємно», та не їм не надавався доступ до державної таємниці.
Відповідно до пункту 2.3.1. Інструкції у разі прийняття рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, у ході якої необхідно провести іншу негласну слідчу (розшукову) дію, яка вимагає постановлення ухвали слідчого судді, слідчий, прокурор звертається до нього з клопотанням у порядку, передбаченому ст. 248 КПК України.
Отже, проведення НСРД у виді контролю за вчиненням злочину не передбачає обов'язкової фото-, аудіо-, відеофіксації подій на матеріальних носіях інформації, єдиною обов'язковою формою є протокол. У цій справі, прокурор цілком правильно, поєднав проведення контролю з іншими негласними слідчими діями, які дозволяють об'єктивно та неупереджено встановити дійсні обставини, про що вказано у постанові про контроль за вчиненням злочину від 18.07.24. Натомість, слідчий, на підставі письмового клопотання, отримав ухвалу суду апеляційної інстанції на проведення комплексу НСРД, серед них і аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_7 . Саме у межах цієї негласної слідчої дії проведений відеозапис проведеного контролю за вчиненням злочину, МНІ з фіксацією є додатком до такого протоколу, і не може бути додатком до протоколу про контроль за вчиненням злочину від 19.07.2024.
Таким чином, відсутні будь-які матеріальні чи процесуальні підстави для визнання недопустимим доказом протоколу огляду про результати контролю за вчиненням злочину від 19.07.2024 № 14/5060т.
-даними протоколу про результати проведення НСРД у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж №14/5089т від 20.07.2024 за номером абонента НОМЕР_5 та проведеного на підставі ухвали слідчого судді Полтавського апеляційного суду від 17.07.2024 №2359т (т. 1 а.с. 240-242). За цим протоколом 19.07.2024 о 12 год 36 хв конфіденційна особа ОСОБА_8 та ОСОБА_7 домовляються про зустріч неподалік школи №30 у м. Полтава. О 12 год 55 хв співрозмовники змінили місце зустрічі та зустрічаються неподалік училища 21 у м. Полтава. Об 14 год 11 хв обвинувачена у розмові з ОСОБА_25 ініціювала повторну зустріч із виконавцем кримінального правопорушення ОСОБА_9 , яка відбулася після 14 год 54 хв цього ж дня. Аудіозаписи розмов учасників досліджені у судовому засіданні шляхом їх прослуховування.
Стороною захисту вказано про недопустимість цього доказу з огляду на відсутність матеріального носія у додатку до протоколу НСРД та те, що додаток не направлений прокурору одночасно разом із матеріальним носієм.
У судовому засіданні 04.11.2024 стороною обвинувачення надано лист УКР ГУ НП в Полтавській області від 13.09.2024 про направлення матеріального носія оптичного диску №858т від 17.07.2024, як додатку до протоколу №14/5089т. Вказано про неможливість в окремих випадках одночасного направлення носія із протоколом через необхідність дотримання режимно-секретних обмежень. Прокурор зазначив на те, що безпосередньо у протоколі вказано про фіксацію НСРД в електронному вигляді на матеріальному носієві інформації.
Відповідно до змісту листа УКР ГУ НП в Полтавській області від 13.09.2024 про направлення матеріального носія оптичного диску №858т від 17.07.2024, як додатку до протоколу №14/5089т, разом із додатком оптичним диском (т. 2 а.с. 1-3).
Враховуючи, що судом чітко встановлено джерело цього доказу, перевірено дотримання процесуальної форми його отримання та фіксації, суд не вбачає підстав для визнання протоколу із додатком як недопустимого доказу з підстав вказаних захисником.
Адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали клопотання (а.с. 19-20 т. 6) про визнання доказу недопустимим з підстав складання протоколу із порушенням ч. 1 ст. 104 КПК України, відсутності доказів запису розмов на електронному носії інформації - оптичному диску, порушення порядку передачі МНІ працівником, який проводив дану НСРД, безпосередньо ОСОБА_77 , порушення порядку використання, упакування, збереження МНІ, проведення НСРД неуповноваженим оперативним підрозділом.
Суд зазначає, що дана слідча дія проведена УОТЗ ГУ НП в Полтавській області. Протокол складений о/у ОСОБА_73 20.07.2024 та за його змістом вказано про проведену фіксацію розмов на матеріальному носії інформації. Судом досліджений такий доказ, його зміст повністю узгоджується із іншими доказами у справі. Процесуальні порушення під час проведення цієї НСРД, які є істотними, суд не встановив. Натомість доводи сторони захисту є непереконливими.
-даними протоколу огляду (конфіденційних осіб) від 25.07.2024 відповідно до якого ОСОБА_9 вручені чотири фотографії в мобільному телефоні чорного кольору з зображенням тілесних ушкоджень потерпілому та його газового балончика чорного кольору, який належить ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 7-8).
Суд звертає увагу, що за замістом дослідженого доказу ОСОБА_9 вручений його мобільний телефон з фотографіями тілесних ушкоджень та особистих речей потерпілого ОСОБА_4 . Його зміст не передбачає будь-яких додатків. Суд погоджується, що протокол містить недоліки у своєму оформленні, однак вони є незначними, не є такими, що істотно порушують права обвинуваченої, обставини, які доводяться такими доказами підтверджується й іншими матеріалами справи. Зокрема сукупністю наступних доказів.
За змістом постанови прокурора про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 22.07.2024 №09/4-1615т/24 та доручення прокурора про проведення НСРД контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 22.07.2024 №09/4-1616т/24, оперативним співробітникам УКР ГУ НП в Полтавській області доручено їх проведення щодо обвинуваченої ОСОБА_7 . За цим же доказом передбачено застосування імітаційних (несправжніх) засобів, які створять уяву заподіяння ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, в електронному або паперовому вигляді, а також демонстрації його особистих речей. Передбачено отримання від ОСОБА_7 обумовленої грошової винагороди та її затримання (т. 2 а.с. 12-17). Тобто передбачалось виготовлення електронних та/або цифрових зображень нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , його особистих речей для демонстрації (передачі) замовнику.
О/у ОСОБА_75 підтвердив накладення гриму потерпілому ОСОБА_4 та вручення відповідних фотографій, розміщених у пам'яті телефону, ОСОБА_9 , а також факт виготовлення додатку у вигляді фототаблиці до протоколу. Отже, оперативні працівники УКР ГУ НП в Полтавській області, виготовляючи протокол огляду (конфіденційних осіб) від 25.07.2024, діяли у суворій відповідності до рішення прокурора про контроль за вчинення злочину, що свідчить про законність дій оперативних працівників та суд не вбачає підстав для визнання такого доказу не допустимим. Детальна оцінка суду іншим доводам, вказаних у клопотанні сторони захисту (т. 6 а.с. 9-10), надана вище під час викладення мотивів відмови у визнанні недопустимими доказами протоколів огляду (огляду покупця конфіденційної особи) від 19.07.2024 року, протоколу огляду (добровільної видачі) від 19.07.2024 року та додатка до нього.
Також, вина ОСОБА_7 підтверджується даними протоколу про результати контролю за вчиненням злочину №14/5178т від 25.07.2024 проведеного на підставі вказаних вище доручення та постанови прокурора у кримінальному провадженні №09/4-1616/т та №09/4-1615/т від 22.07.2024 про проведення про проведення НСРД контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину щодо ОСОБА_7 та ухвали слідчого судді Полтавського апеляційного суду №2359т від 17.07.2024. За змістом дослідженого доказу 24.07.2024 о 8 год 00 хвилин до негласної слідчої дії залучений потерпілий ОСОБА_4 , який надав добровільну згоду на участь у імітуванні злочину та 25.07.2024 потерпілому накладено гримування з імітуванням тяжких тілесних ушкоджень, отриманих унаслідок пострілу з пістолета флобер в очі. Виконання імітування вчинення злочину доручено конфіденційним особам ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_100 .
Під час огляду особистих речей вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, холодної зброї, грошових коштів, наркотичних засобів та інших заборонених речей у конфіденційних осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_56 не виявлено.
ОСОБА_9 видані чотири фотографії в мобільному телефоні з зображенням тілесних ушкоджень та газовий балончик чорного кольору, який належить потерпілому ОСОБА_26 .
У подальшому конфіденційні особи ОСОБА_9 та ОСОБА_57 відправились на зустріч до ОСОБА_7 та 25.07.2024 о 10 год 50 хв, за адресою: м. Полтава, вул. Чумацький Шлях, 87.
Під час дослідження цього доказу важливим є одночасне розуміння, що відповідно до даних протоколу огляду конфіденційних осіб від 25.07.2024 вогнепальної зброї, бойових припасів, грошових коштів, наркотичних засобів, інших заборонених речей у конфіденційної особи ОСОБА_8 не виявлено ( т. 2 а.с. 21-22). Ці ж дані підтверджені ОСОБА_8 під час допиту як свідка.
Надалі за змістом протоколу вказано, що 19.07.2024 року о «13» год «25»хв, за адресою: м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 83, у службовому кабінеті № 408 приміщення ГУНП в Полтавській області, ОСОБА_9 добровільно видав грошові кошти в кількості 5 (п?яти) купюр з номіналом по 100 (сто) доларів США на загальну суму 500 (п?ятсот) доларів США, які конфіденційна особа отримала від ОСОБА_8 за вчинення злочину - умисного нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , замовником яких є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Грошові кошти номіналом 100 серія PD 90231252 С, номіналом 100 серія LB 74011196 Р, номіналом 100 серія PD 90231251 С, номіналом 100 серія PL 94239121 Р, номіналом 100 серія PD 97960585 С, оглянуті, вилучені та поміщені до сейф-пакету PSP 2241528.
Повернутий газовий балончик чорного кольору який поміщено до сейф-пакету PSP 1328169.
Також, за змістом протоколу зазначено, що: протокол зачитано вголос, зауважень і заяв від присутніх не надходило. О «14» год. «09» хв. Протокол добровільної видачі та імітування злочину закінчено (а.с. 18-20 т. 2).
Отже, суд встановив, що ОСОБА_7 дійсно передала ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 500 дол. США, які були передані ОСОБА_9 та останнім добровільно видані оперативним співробітникам.
Стороною захисту заявлено клопотання про визнання цього доказу недопустимим з огляду не значну кількість процесуальних порушень.
Так, протокол складений 25.07.2024 у період часу з 17 год 07 хв до 17 год 40 хв, а за його змістом він завершений о 14 год 09 хв 25.07.2024, а самі кошти видані ОСОБА_9 19.07.2024 о 13 год 25 хв. Окрім того, двічі неправильно вказана адреса потерпілого: АДРЕСА_1 , замість вірної кв. АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .
Щодо таких доводів суд дійшов наступного висновку. Оцінка доказів відбувається як кожного окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Судом досліджений протокол про результати проведення негласної слідчої розшукової дії у вигляді - аудіо, - відео контролю особи від 25.07.2024 №14/5179т, зокрема і відеозапис негласної дії де вказаний час, дата, дані осіб, які брали участь у її проведенні 25.07.2024, який прямо підтверджує достовірність подій зафіксованих у протоколі контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Таким чином суд не вбачає у наведених вище недоліках обґрунтованих доводів отримання доказу із істотним порушенням прав і свобод людини та відповідно відмовляє у визнанні такого доказу недопустимим. Допитаний свідок ОСОБА_75 додатково пояснив, що дійсно помилився під час складання протоколу.
Адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали клопотання (а.с. 27-30 т. 6) про визнання доказу недопустимим з підстав складання протоколу із порушенням ч. 1 ст. 104 КПК України, не зазначення за змістом протоколу про участь ОСОБА_8 у проведенні НСРД, проведення НСРД щодо ОСОБА_7 , однак фактичної фіксації дій, звуків, рухів інших осіб, відсутності у протоколі підписів понятих, інших учасників, порушення порядку використання МНІ, безпідставне не зазначення про застосування технічних засобівта відсутності будь-яких додатків додатку до протоколу, порушення 24 годинного строку направлення протоколу із додатками прокурору, розголошення учасникам негласної слідчої дії інформації, яка належить до державної таємниці та проведення негласної слідчої дії з особами без допуску та доступу до державної таємниці відповідної форми, відсутності повноважень прокурора на залучення осіб до конфіденційного співробітництва.
Суд звертає увагу, що за змістом протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 25.07.2025 (а.с. 18 т. 2) ОСОБА_8 зазначений учасником слідчої дії. Відповідно до ст. 256, 257, 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування. Протоколи, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні під час досудового розслідування. Отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.
Досліджений протокол огляду про результати контролю за вчиненням злочину від 25.07.2024 № 14/5178т безпосередньо стосується кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_7 , проведення аудіо-, відеоконтролю особи передбачає втручання у її приватну сферу життя та не виключає потенційну фіксацію розмов, дій, рухів інших осіб. Очевидно, що під час контролю за вчиненням злочину невідома потенційна поведінка осіб, щодо яких проводяться НСРД, спосіб завершення вчинення злочину, зокрема передачі коштів, а також виключно коло оточуючих людей: знайомих, сусідів, випадкових свідків. Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для визнання протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 25.07.2024 №14/5178т недопустимим доказом. Інші доводи захисту детально раніше оцінювались судом.
Також, вина ОСОБА_7 підтверджується наступними даними.
-даними протоколу огляду (добровільної видачі) від 25.07.2024 за результатами якого ОСОБА_9 видав отримані 25.07.2024 близько 13 год 08 хв за будинком №8 по пров. Космічному у м. Полтаві грошові кошти в кількості 5 (п?яти) купюр з номіналом по 100 (сто) доларів США на загальну суму 500 (п?ятсот) доларів США від ОСОБА_8 , як винагороду за нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , замовником яких є ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 23-25).
До протоколу додається фототаблиця із зображенням 5 (п?яти) купюр з номіналом по 100 (сто) доларів США на загальну суму 500 (п?ятсот) доларів та поміщення таких банкнот із серветкою по поліетиленового прозорого сейф-пакету із написом «Національна поліція України слідче управління».
Стороною захисту заявлено клопотання про визнання цього доказу недопустимим з огляду на окремі процесуальні порушення, Так, протокол складений 25.07.2024 у період часу з 13 год 25 хв до 14 год 09 хв, а за його змістом кошти видані ОСОБА_9 19.07.2024 о 13 год 25 хв. Окрім того, двічі неправильно вказана адреса потерпілого: АДРЕСА_5 .
Суд вже надавав оцінку аналогічним аргументам та не вбачає підстав для визнання доказу недопустимим з огляду на технічні описки допущені при складанні цього протоколу;
-речовими доказами, які досліджені у судовому засіданні: грошовими коштами номіналом 100 серія PD 90231252 С, номіналом 100 серія LB 74011196 Р, номіналом 100 серія PD 90231251 С, номіналом 100 серія PL 94239121 Р, номіналом 100 серія PD 97960585 С, газовий балончик потерпілого ОСОБА_4 , який поміщено до сейф-пакету PSP 1328169.
Відсутність ухвали суду про арешт добровільно виданих ОСОБА_9 вказаних грошових коштів жодним чином не впливає на їх процесуальний статус речового доказу та не призводить до втрати доказової властивості.
Однак, суд наголошує, що постановою про визнання речовими доказами від 25.07.2024 (т. 2 а.с. 26-28) серветка, у якій були обмотані кошти, не визнавалась відповідно до ст. 98 КПК України речовим доказом. Отже є недопустимим доказом, а доводи адвоката ОСОБА_5 про неможливість використання стороною обвинувачення такого доказу є обґрунтованими;
-даними протоколу огляду від 25.07.2024 мобільного телефону ОСОБА_9 , який надав добровільну згоду на втручання у приватне спілкування та проведення його огляду (письмова заява т. 2 а.с. 29). Оглянутий мобільний телефон марки «Samsung» у корпусі чорного кольору з гумовим чохлом чорного кольору на задню панель. На передній панелі розміщений екран, який має пошкодження у вигляді тріщини. При натисканні комбінації клавіш *161# на екрані мобільного телефону висвітилася інформація про номер НОМЕР_7 . При огляду додатку «Галерея» у мобільному телефоні виявлено 6 фотографій із зображенням особи чоловічої статі, два фото датовані 19 липня 2024 року, та 4 фото за 24.07.2024. На фото зображений ОСОБА_4 у темній футболці та шортах з наявними тілесними ушкодженнями та плямами крові на обличчі, ногах, шиї, грудях.
Фототаблиця із загальним виглядом такого телефону ОСОБА_9 , фотографій потерпілого ОСОБА_4 додані до протоколу (т. 2 а.с. 30-35).
Суд оцінює критично та надавав оцінку доводам сторони захисту щодо неналежності такого доказу через відсутність у протоколі детальних відомостей про марку, модель телефону, який оглянутий та який фактично вручався ОСОБА_9 під час проведення НСРД, відсутності дати створення, інших метаданих виконаних фотографій 19.07.24 та 25.07.24. Суд окремо вказує, що під час допиту ОСОБА_9 підтвердив обставини встановлені оглядом та додав, що мобільний телефон належить йому особисто;
-даними протоколу огляду (імітування обстановки злочину) від 24.07.2024 за яким з 13 год 00 хв по 13 год 51 хв у підвальному приміщенні ГУНП в Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана 83, потерпілому ОСОБА_4 накладено гримування з імітуванням тяжких тілесних ушкоджень отриманих в наслідок двох пострілів з пістолету типу «Флобер», а також для подальшого проведення слідчих дій отримано від потерпілого особисту річ у вигляді газового балончика чорного кольору з червоним поршнем (т. 2 а.с. 36-39).
Адвокат ОСОБА_5 вважав, що за змістом протоколу не зрозуміло, яким чином фотографії з імітованими тілесними ушкодженнями потрапили до ОСОБА_9 .
Суд вважає неспроможними доводи сторони захисту, оскільки цим доказом доведений факт імітування виконання злочину та заподіяння тілесних ушкоджень характерних тим, які прохала заподіяти обвинувачена ОСОБА_7 . Такий доказ не свідчить про передачу будь-яких фотознімків ОСОБА_9 , останні вручені на підставі протоколів огляду від 25.07.2024 (т. 2 а.с. 7-11 та а.с. 19), до яких додані відповідні фотографії ОСОБА_4 ;
- даними протоколу про результати проведення негласних слідчих розшукових дій у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 25.07.2024 № 14/5179т, який проведений на підставі ухвали слідчого судді Полтавського апеляційного суду від 17.07.2024 №2359т (клопотання слідчого про дозвіл на проведення комплексу НСРД у цьому провадженні від 12.07.2024 ), доручення слідчого оперативному підрозділу на проведення НСРД від 17.07.2024 №24/1727т, та за результатами якого встановлено, що ОСОБА_9 отримавши попередньо фотографії імітації виконання злочину та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , спільно з ОСОБА_45 о 11 год 04 хв зустрівся із ОСОБА_8 . Останній пояснив, що зустріч відбудеться із ОСОБА_61 , сином обвинуваченої ОСОБА_7 , та об 11 год 45 хв відбулася зустріч ОСОБА_9 та ОСОБА_101 .
На цій зустрічі ОСОБА_43 пояснив ОСОБА_33 , що кошти за виконану роботу потрібно забрати у матері, тобто ОСОБА_7 , повідомив, що до нього вже приходили працівники поліції, переглянувши фото потерпілого ОСОБА_4 , наказав ОСОБА_33 їх знищити, та пообіцяв передати кошти за виконану роботи безпечним шляхом. ОСОБА_31 та ОСОБА_43 вийшли з під'їзду та пішли у різних напрямках. Близько 13 год 08 хв до автомобіля підійшов ОСОБА_8 , який передав ОСОБА_33 серветку із грошовими коштами в сумі 500 дол. США (5 купюр номіналом по 100 дол. США). Наведені дані зафіксовані за допомогою відеозапису, який досліджений у судовому засіданні (т. 2 а.с. 40-43).
Сторона захисту просила визнати доказ недопустимим оскільки слідча дія проведена не щодо ОСОБА_7 , а щодо ОСОБА_102 відносно якого не надавався дозвіл слідчим суддею Полтавського апеляційного суду.
Суд відхиляє такі доводи, оскільки ухвалою слідчого судді Полтавського апеляційного суду від 17.07.2024 за №2358т надано дозвіл у на втручання у приватне спілкування та проведення щодо ОСОБА_103 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , комплексу негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема і аудіо-, відеоконтролю особи (т. 2 а.с. 137-139).
До цього ж суд звертає увагу, що аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома з метою фіксації відомостей, які мають значення для досудового розслідування. Така негласна дія є динамічною та передбачає фіксацію не виключно одніє особи, щодо якої наявний дозвіл слідчого судді, а інших речей та осіб, які у своїй сукупності мають значення для досудового розслідування. Зміна обвинуваченою умов передачі винагороди, осіб, які її безпосередньо передають, місця передачі, тобто вжиття активних заходів конспірації, уникнення від викриття, що зафіксовано у аудіоінформації та відеозаписі, є прямим доказом винуватості ОСОБА_7 , має важливе значення як для потреб судового розгляду, і у такому випадку суд не вбачає свавільного втручання у приватне спілкування ОСОБА_36 та вважає, що у такоми випадку отримувати будь-які додаткові дозволи стосовно ОСОБА_103 в органу досудового розслідування не було. Ця позиція суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.12.2024 у справі №751/10942/15-к;
-даними матеріального носія інформації №2359, який є додатком до протоколів 14/5061т від 19.07.2024 та № 14/5179т від 25.07.2024 та на якому зафіксовані результати аудіо-, відеоконтролю обвинуваченої ОСОБА_7 , які детально досліджені у судовому засіданні та описані у цьому вироці (т. 2 а.с. 44).
Суд вважає необґрунтованими твердження сторони захисту про порушення порядку отримання МНІ 17.07.2024 тобто до дати вчинення кримінального правопорушення і проведення НСРД 19.07., 25.07., оскільки усі НСРД у провадженні відбувались на підставі ухвал слідчого судді Полтавського апеляційного суду від 17.07.2024 та доручення оперативному підрозділу ст. слідчої ОСОБА_104 від цієї ж дати (а.с. 222 т. 1);
-даними протоколу про проведення НСРД у вигляді візуального спостереження за особою від 31.07.2024 №14/5348т щодо ОСОБА_7 відповідно до якого обвинувачена у період часу з 13 год 04 хв до 13 год 21 хв 19.07.2024 зустрічалась із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на зупинці громадського транспорту «Школа №30», у подальшому на цій же зупинці ОСОБА_18 з 15 год 06 хв до 15 год 09 хв мала повторну зустріч із ОСОБА_30 . До протоколу додані фотографії таких зустрічей, які досліджені у судовому засіданні: 0731.00_01_58_13; 0738.00_00_39_20; 0738.01_57_31 (т. 2 а.с. 52-55);
-даними протоколу про результати проведення НСРД у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 25.07.2024 за номером абонента оператора рухомого зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_8 та який належить ОСОБА_105 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 60-65 т. 2).
За змістом зафіксованих розмов 25.07.2024 о 10:48 невідома особа - ОСОБА_8 , зателефонував ОСОБА_106 та запитав про можливість поспілкуватись із ОСОБА_7 , після чого повідомив їй, що приїхав «чоловік» на старе місце, на що ОСОБА_42 відповіла про необхідність ОСОБА_25 йти до квартири ОСОБА_18 , таку ж вимогу у подальшому висловив і ОСОБА_90 .
У подальшому ОСОБА_14 об 11:20 зателефонував на мобільний телефон обвинуваченої НОМЕР_4 та повідомив про виявлення стеження за ним (трек 11-20-47.1-278 від 25.07.2024), а потім о 11:29 зателефонувавши ОСОБА_7 . ОСОБА_15 повідомив про втрату стеження за ним та те, що зараз «підійде чоловік якому необхідно позичити 300 роблєй, что обєщал» (трек 11-29-10.1-278 від 25.07.2024). Згодом о 11:34 ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_94 на інший мобільний телефон НОМЕР_3 та повідомив, що «людина, якій необхідно позичити 300 рублєй налякана і поетому я іду к нєму отдать деньгі» (трек 11-34-54.1-278 від 25.07.2024).
Надалі ОСОБА_8 об 11:46 з власного мобільного телефону НОМЕР_9 зателефонував на телефон ОСОБА_102 НОМЕР_8 та повідомив про виконання замовлення, і що саме ця людина виконала замовлення. Згодом, об 11:56 ОСОБА_14 з власного мобільного телефону зателефонував ОСОБА_47 та повідомив, що незадоволений зустріччю у під'їзді, яка тільки що відбулась та про категоричне неприйняття вимоги ОСОБА_55 , висловленої під час особистої зустрічі ОСОБА_54 , ОСОБА_25 , ОСОБА_36 25.07.2024 у період часу з 11:37 до 11:48 у під'їзді будинку АДРЕСА_6 (а.с. 41-42 т. 1), повідомив про відмову передання коштів безпосередньо ОСОБА_107 , висунув вимогу передачі винагороди через ОСОБА_108 , інакше приріже його. При відмові ОСОБА_108 в отриманні для передачі коштів, переконуючи останнього пояснив, щоб ОСОБА_8 прийшов до квартири нібито для отримання позики в 300 гривень і таким чином забрати обіцяні кошти виконавцю злочину. Одночасно вказав щод виконавці злочину чекали у своєму бусові (трек 11-56-52.1-278 від 25.07.2024). О 12:00 ОСОБА_15 остаточно повідомив ОСОБА_47 , що кошти будуть передані виключно йому та лише у приміщенні квартири ОСОБА_18 .
Адвокат ОСОБА_5 вказав, що за містом протоколу не зазначено при належність м.т. НОМЕР_10 , оскільки особа позначена як невідома. Суд вказує, що за змістом раніше дослідженого додатку до протоколу НСРД від 25.07.2025 у виді аудіо-, відеоконтролю за вчиненням злочину на відеозаписі міститься частина розмов, які проводить ОСОБА_8 із ОСОБА_109 , окрім цього свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердив спілкування 25.07.2024 із ОСОБА_61 з цих питань, постійну зміну умов передачі винагороди, погрози, подальшу передачу коштів в сумі 500 дол. США у квартирі ОСОБА_18 . Отже, у суду відсутні будь-які сумніви у ідентифікації абонента з яким спілкувався ОСОБА_14 , ним був ОСОБА_8 .
Суд окремо зазначає, що до подій 25.07.24 ОСОБА_42 , ОСОБА_14 під час спілкування телефоном із залегендованим свідком ОСОБА_8 називають його ОСОБА_24 ( ОСОБА_11 ). При цьому ОСОБА_18 вказувала, що ОСОБА_24 є її давнім знайомим. Тобто звернення ОСОБА_18 до абонента на ім'я ОСОБА_24 додатково підтверджує факт точної ідентифікації особи співрозмовника як ОСОБА_8 .
Для повного розуміння змісту дослідженого доказу необхідно вказати на його взаємозв'язок із іншим протоколом НСРД у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж ОСОБА_7 за абонентським номером НОМЕР_4 ПрАТ «Київстар» (а.с. 171 т. 2) з відповідним додатком. Зокрема, за 25.07.2025 об 11:20 наявна розмова між обвинуваченою та ОСОБА_61 про стеження (трек 11-52-45.1-277 від 25.07.2024), аналогічним чином наявні розмови об 11:29 про втрату стеження за ним та те, що зараз «підійде чоловік якому необхідно позичити 300 роблєй, что обєщал» (трек 11-29-07.1-277);
-даними протоколу огляду мобільного телефону потерпілого ОСОБА_4 від 30.07.2024 відповідно до якого у пам'яті телефону міститься відеозапис від 27.04.2024 на якому зафіксована погрози ОСОБА_36 у бік ОСОБА_26, та лайку ОСОБА_41 на адресу потерпілого.
Утім, суд не визнає належним цей доказ в частині розпилювання газового балончика ОСОБА_7 у бік потерпілого ОСОБА_4 , оскільки доданий відезапис з телефону ОСОБА_4 не містить таких даних (а.с. 67-68 т. 2);
-даними протоколу огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_80 , дружини ОСОБА_4 , від 30.07.2024 відповідно до якого у пам'яті телефону міститься відеозапис від 28.04.2024 на якому зафіксована сварка ОСОБА_41 та ОСОБА_80 , ОСОБА_4 (а.с. 70-71 т. 2);
-рапортом оу відділу УКР ГУ НП в Полтавській області про виявлення оперативної інформації про те, що мешканка м. Полтави громадянка ОСОБА_110 шукає виконавців для нанесення тяжких тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_111 (а.с. 64 т. 1);
-заявою ОСОБА_4 про надання згоди на проведення необхідних слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, імітування обставин вчинення злочину (а.с. 98 т. 1);
-дорученням від 19.07.2025 та відповіддю на доручення відповідно до якого рапортом оу відділу УКР ГУ НП в Полтавській області надана узагальнена інформація про те, що громадянином ОСОБА_111 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відповідно до картки 102 останнім здійснювались систематичні виклики працівників поліції щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_103 (а.с. 76-77, 78-79, 80-97 т. 1);
-матеріалами перевірки, які перебувають у справах ВП №1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області за скаргами громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_103 , ОСОБА_4 (а.с. 175-210, 218-232 т. 2).
Безпосередньо перед вчиненням кримінального правопорушення ОСОБА_4 звертався до поліції 08.06.2024 - погроза фізичною розправою ОСОБА_112 , 05.07.2024 - словесні погрози зарізати від ОСОБА_103 , 15.05.2024 - порушення громадського порядку ОСОБА_112 , 16.05.2024 - погроза фізичною розправою ОСОБА_112 , 28.05.2024 - справляння ОСОБА_112 природніх потреб у підвалі будинку, 28.04.2024 - погроза фізичною розправою ОСОБА_113 .
Тобто судом установлено, що з вересня 2021 року до дня вчинення кримінального правопорушення між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_7 та її сином ОСОБА_112 існував тривалий конфлікт, який супроводжувався систематичними погрозами ОСОБА_7 та її сином потерпілому ОСОБА_4 , здійсненні психологічного тиску, словесних натяків на фізичну розправу, пошкодженням майна, які зафіксовані у численних письмових та усних заявах потерпілого ОСОБА_4 та виклику працівників поліції за номером 102.
Зазначене, на переконання суду, свідчить про наявність прямого умислу та спеціальної мети ОСОБА_7 на вчинення інкримінованого діяння, яка полягала у протиправному фізичному припиненні опору потерпілого, як сторони конфлікту та таким чином фізичну помсту за триваючий конфлікт.
Щодо кваліфікації тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та необхідності проведення судово-медичної експертизи суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до листа ДСУ «Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 12.09.2024 № 2156 вказано, що згідно з пунктом 2.1.4. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», (затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6, «втрата органів зору або втрата вищевказаним органом його функції - втрата зору» є ознакою тяжкого тілесного ушкодження (пункт 2.1.1.б) зазначених «Правил...») за умови настання повної стійкої сліпоти на обидва ока чи такого стану, коли відбулося зниження зору до підрахунку пальців на відстані 2-х метрів і менше.
Суд вважає цілком обґрунтованими доводи клопотання сторони захисту щодо недопустимості такого доказу через отримання на запит слідчого ОСОБА_114 , який не був у групі слідчих на час скерування запиту.
Суд у цілому погоджується із аргументами сторони захисту щодо неналежності доказу у вигляді листа ДСУ «Полтавське ОБ СМЕ» від 12.09.2024 за №2156, однак не з мотивів обов'язкового призначення експертизи для визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4 чи відсутності повноважень слідчого ОСОБА_115 на проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, а з підстав некоректності вихідних даних щодо яких запитувалась інформація. Під час безпосереднього дослідження доказу в суді не встановлений факт отримання ОСОБА_9 замовлення на здійснення «двох» пострілів з пістолета «Флобер» в очі потерпілому. Отже, отримана відповідь на таке запитання не може бути покладена в основу обвинувачення.
Однак, як в обвинувальному акті, так і в судовому засідання знайшло своє підтвердження замовлення ОСОБА_7 заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , які полягали у втраті органів зору або їх функцій (сліпоти), ОСОБА_7 вимагала, щоб потерпілий залишився живий та мав каліцтво - сліпоту на все життя.
Такі висновки суду ґрунтуються на даних протоколу НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи щодо ОСОБА_7 від 19.07.2024, за яким ОСОБА_7 висловила вимогу ОСОБА_9 «зробити потерпілого інвалідом та вказала бажаний спосіб: шляхом позбавлення зору та випікання очей кислотою або пострілом із зброї «Флобер».
Однак, суд не вбачає будь-яких істотних порушень вимог п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України щодо порядку встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.
Відповідно до ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.
Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з «Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» № 6 від 17.01.1995 (надалі - Правила). За положеннями п. 1.2., 4.1., 4.4. Правил тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних. Судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих, експерт обов'язково повинен використовувати оригінали медичних документів. Цілком логічно, що у висновках експерта повинні бути відображені характер ушкоджень з медичної точки зору (садно, синець, рана, перелом кістки тощо), їх локалізація і властивості, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, пункт 4.9. Правил.
Таким чином, на переконання суду неможливе призначення експертизи у справах пов'язаних із імітуванням обставин та обстановки заподіяння тілесних ушкоджень як то імітування вбивства на замовлення, чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень на замовлення, оскільки такі тілесні об'єктивно не завдаються, тобто відсутній предмет експертного дослідження. Встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у цій категорії справ для кваліфікації дій обвинуваченого здійснюється самостійно судом на підставі досліджених доказів та у суворій відповідності до вказаних вище Правил.
До ознак тяжкого тілесного ушкодження серед іншого належить втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій, пункт 2.1.1. б) Правил.
Під втратою зору треба розуміти повну стійку сліпоту на обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче).
Стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_7 у розмові із ОСОБА_9 19.07.2024, діючи з прямим умислом, замовила заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , які полягали у «позбавленні зору» (шляхом пострілу із пістолету «Флобер»), які відповідно до пунктів 2.1.1. б), 2.1.4. Правил належать до тяжких тілесних ушкоджень.
Отже, суд вважає правильною кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України (а.с. 92 т. 2). Підстави для інших висновків суду з цього питання відсутні.
Підстави та мотиви неврахування окремих доказів.
Суд не враховує та вважає неналежним доказ сторони обвинувачення у виді висновку експерта №СЕ-19/117-24/13371-НЗПРАП від 06.08.2024, оскільки він не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні. З цих же підстав судом не стягуються процесуальні витрати за проведення цієї експертизи у розмірі 2271,84 грн (а.с. 94-98 т. 2). З аналогічних підстав суд не враховує як доказ та не стягує процесуальні витрати за проведення експертизи викладеної у висновку експерта №СЕ-19/117-24/13370-КТ від 25.09.2024, висновку експерта №СЕ-19/117-24/13369-КТ від 23.09.2024 (а.с. 140-156 т. 2).
Неналежним доказом є також протокол огляду цифрового носія з додатком від 27.09.2024 (а.с. 157-170 т. 2).
Окрім того, на підставі постанови слідчої від 12.07.2024 та її доручення від 12.07.2024 о/у УКР ГУ НП в Полтавській області складено протокол від 31.07.2024 про результати НСРД у вигляді спостереження за місцем. За змістом дослідженого протоколу оперативний підрозділ повинен був спостерігати за публічно доступним місцем за адресою: АДРЕСА_1 . Досліджений у судовому засіданні протоколу з додатками фактично свідчить, що об'єктами спостереження були фізичні особи ОСОБА_7 , ОСОБА_97 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Місцем спостереження за цими особами фактично був мікрорайон «Половки» у м. Полтава, яким вони пересувались, що не відповідає меті слідчої дії вказаної у постанові.
Суд також звертає увагу на некоректність постанови слідчої, оскільки за змістом її резолютивної частини спостереженню підлягала квартира АДРЕСА_7 , яка не є публічно доступним місцем. Однак, отримані матеріали НСРД не містять жодних відомостей спостереження за такою квартирою, а містять відомості щодо спостереження за особами на території міста Полтави.
Відповідно до ч. 2 ст. 269 КПК України спостереження за особою згідно з частиною першою цієї статті проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248-250 цього Кодексу. Відповідної ухвали сторона обвинувачення під час досудового розслідування не отримувала.
Згідно ч. 1, 2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу.
Отже, за вказаних обставин, суд дійшов висновку про недопустимість доказу у виді протоколу про результати НСРД у вигляді спостереження за місцем від 31.07.2024 (а.с. 99-106 т. 2).
Суд також вважає неналежними речові докази у виді мобільного телефону марки «LG» з ІМЕЙ 1: НОМЕР_11 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_12 , з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_8 , мобільний телефон марки «Lenovo» з ІМЕЙ 1: НОМЕР_13 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_14 , без акумулятора та без сім-картки, які вилучені під час обшуку 25.07.2024, оскільки вони не містять будь-яких відомостей щодо предмета доказування у кримінальному провадженні, не є знаряддями вчинення злочину, не зберегли на собі будь-які сліди.
Суд окремо зазначає, що не враховує покази свідка сторони захисту ОСОБА_103 , оскільки у судовому засіданні 20.02.2025 (а.с. 155-156 т. 3) ОСОБА_97 після вільної розповіді про обставини, які він бажав повідомити суду, надав відповіді на запитання захисників обвинуваченої. У подальшому, після початку надання відповідей на запитання прокурора та потерпілого, суду, відмовився від будь-якого подальшого допиту, посилаючись на ст. 63 Конституції України, просив не враховувати його покази, оскільки вважав, що може лише зашкодити собі та іншим, він має погане самопочуття та відповідно до наданих документів КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» перебуває під лікарським наглядом з 2012 року з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів, канабіноїдів, синдром залежності. На запитання суду надав ствердну відповідь та висловив прохання про негайне припинення допиту та використання конституційного права кожної особи не свідчити проти себе, рідних та близьких осіб.
Оскільки внаслідок законної відмови свідка від допиту, не було забезпечено проведення перехресного допиту, не перевірені надані у вільній розповіді показання іншими доказами, суд, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК України визнає показання ОСОБА_116 недопустимим доказом.
Щодо допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, визначених ст. 23 КПК України, зокрема і безпосередності дослідження показань. Не зважаючи на проведення допиту свідка ОСОБА_8 у порядку ст. 225 КПК України, суд, з огляду на важливість цих показань, забезпечення права обвинуваченої на справедливий і неупереджений судовий розгляд, права на захист та перехресний допит, допитав такого свідка безпосередньо у судовому засіданні. Допит ОСОБА_8 проводився упродовж трьох судових засідань, тривав вісім годин. На переконання суду такий час є більш ніж достатнім для сторони захисту для з'ясування обставин відомих свідку, перевірки їх достовірності та належності. Оцінка ж наданим показам ОСОБА_8 дана вище за текстом цього вироку. Оскільки під час безпосереднього допиту у судовому засіданні сторони посилались на фактичні дані відеозапису допиту у порядку ст. 225 КПК України, суд не вбачає необхідності окремо посилатись на допит свідка під досудового розслідування у судовому засіданні (а.с. 117-122 т. 2).
Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 352 КПК у виняткових випадках для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального провадження чи самого свідка постановляє вмотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них. У разі якщо існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Перед постановленням відповідної ухвали суд зобов'язаний з'ясувати наявність заперечень сторін кримінального провадження проти проведення допиту свідка в умовах, що унеможливлюють його ідентифікацію, і в разі їх обґрунтованості відмовити у проведенні допиту свідка в порядку, визначеному цією частиною. У ч. 10 цієї статті визначено, що для забезпечення безпеки викривача його допит в якості свідка проводиться з дотриманням Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду прокурором заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_8 із застосуванням заходів безпеки з використанням технічних засобів з приміщення Шевченківського районного суду м. Полтави, яке задоволено судом та сторонам забезпечено можливість ставити запитання, бачити і чути свідка.
Сторона захисту під час допиту свідка наполягала, що матеріли кримінального провадження не містять документів про застосування стосовно ОСОБА_8 заходів безпеки, а сам факт застосування таких заходів позбавив сторону захисту довести наявність в його діях провокації. Проте наведені доводи захисника є безпідставними.
Відповідно до п. а ч. 1 ст. 2 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» № 2236-IX право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, зазначених у статтях 1 і 7 цього Закону, за наявності відповідних підстав має особа, яка заявила до правоохоронного органу про кримінальне правопорушення або в іншій формі брала участь чи сприяла виявленню, попередженню, припиненню або розкриттю кримінальних правопорушень. Згідно п. «ж» ч. 1 ст. 7 Закону № 2236-IX заходами забезпечення безпеки, зокрема, є забезпечення конфіденційності відомостей про особу.
Як визначено положеннями пунктами «а», «в», «г» ч. 1 ст. 15 Закону № 2236-IX нерозголошення відомостей про осіб, взятих під захист, може здійснюватися шляхом: обмеження відомостей про особу в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження, заміни прізвища, імені, по батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, дізнавача, прокурора або за ухвалою слідчого судді, суду про зміну анкетних даних; нерозголошення будь-яким способом дійсних анкетних даних про осіб, які взяті під захист і підлягають виклику в судове засідання; виклику до суду цієї особи виключно через орган, який здійснює заходи безпеки.
Водночас, як закріплено у наведеній вище нормі, ці постанови (ухвали) до матеріалів справи не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
З огляду на викладене, матеріали кримінального провадження не повинні містити документів про застосування заходів безпеки стосовно свідка під псевдонімом ОСОБА_8 , дійсні анкетні дані якої змінено, що об'єктивно давало б можливість ідентифікувати такого свідка. Такі висновки відповідають сталій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 20.11.2025 у справі №754/4243/23 та від 16.12.2024 у справі №751/10942/15-к.
Щодо не проведення допиту свідка сторони захисту ОСОБА_11 суд вказує, що відповідне клопотання сторони захисту було задоволено судом та в ході судового розгляду свідок п'ять разів викликався у судове засідання: судові повістки від 23.01.25, 30.01.25, 07.02.25, 07.08.25, 11.11.25.
Відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.
У судові засідання свідок неодноразово не з'явився, причини неявки суду не відомі, клопотань про здійснення приводу вказаного свідка сторона захисту не заявляла.
Таким чином, суд вжив усіх розумних заходів для проведення допиту свідка ОСОБА_11 , однак його допит не проведений з підстав незабезпечення явки стороною захисту, яка заявила клопотання про виклик.
Щодо клопотання обвинуваченої про дослідження та врахування як доказу аудіозапису розмови ОСОБА_117 із ОСОБА_8 .
Відповідно до ст. 42 КПК України обвинувачений має право збирати і подавати суду докази. Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона захисту, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Отже, обвинувачена мала право збирати та подавати цей доказ, а доводи прокурора та потерпілого про необхідність його повернення суд вважає необґрунтованими.
Збирання доказів стороною захисту безмовно має більш спрощену процесуальну форму та процедуру на відміну від сторони обвинувачення, однак ця межа чітко окреслена: забезпечення подання суду належних і допустимих доказів.
Суд дослідив надані два аудіозаписи, які містять розмову невідомих чоловіків. Обвинувачена ОСОБА_7 наполягала, що у розмові брав участь ОСОБА_25 він же ОСОБА_20 , однак відмовилась повідомити суду відомості щодо іншої особи співрозмовника. Також остання вказала, що суду надана не повна розмова, а лише окремий вирізаний фрагмент,оскільки поширення усього змісту розмови та даних чоловіка, що надав таку інформацію є неможливим.
Досліджений зміст розмови безумно не свідчить, що предметом обговорення є події липня 2024 року, суд також вважає обґрунтованими доводи прокурора ОСОБА_3 , що ОСОБА_8 є особою зі зміненими анкетними даними та його ідентифікація неможлива.
Отже, фактично суду наданий фрагмент запису розмови двох чоловіків, яких неможливо ідентифікувати, зміст розмови не містить об'єктивних даних, які належать до предмета доказування у цій справі, оскільки без повного відтворення, не зрозумілий контекст висловів співрозмовників, а отже такий доказ є неналежним. Суд не погоджується із наполяганнями сторони захисту, що розмова, поза розумним сумнівом, свідчить про не участь ОСОБА_8 у судовому засіданні чи тим більше наявність матеріальних мотивів до провокації ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення. Однак, питання провокації та ролі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_56 буде ще додатково висвітлено судом окремо, оскільки є дійсно актуальним у розглядуваній справі.
У контексті висновків суду щодо вказаного вище доказу суд додатково зазначає про таке. У судовому засіданні 16.01.2026 задоволене клопотання обвинуваченої та допитаний свідок ОСОБА_118 , який є автором наданого суду аудіозапису. Під час допиту свідок пояснив, що є давнім знайомим як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_98 . На даний час проходить процедуру замісної метадонової терапії. У день допиту у судовому засіданні, тобто зранку 16.01.2026 до 10 години ОСОБА_118 прийняв ліки - метадон, на запитання суду відповів, що приймає такі ліки щоденно, почуває себе добре, розуміє зміст процесуальної дії, свої процесуальні права та має звичний для кожного дня стан самопочуття і здоров'я.
Щодо обставин здійснення аудіозапису пояснив, що з ОСОБА_119 , а по суті ОСОБА_8 , мав одну зустрів влітку 2024 року на якій ОСОБА_20 заперечив будь-яку свою причетність до подій замовлення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та восени 2025 року. Інші зустрічі як 2024, так і в 2025 заперечив. Щодо зустрічі у вересні 2025 року пояснив, що провів її самостійно, з власної ініціативи, оскільки не вірив у винуватість ОСОБА_7 .
Судом досліджений зміст наданого свідком повного аудіозапису (20250921_140352_Стандартный) шляхом прослуховування та встановлено, що особа, яка є ОСОБА_120 у розмові з чоловіком на ім'я ОСОБА_24 повідомляє співрозмовнику суттєві деталі та обставини вчинення кримінального правопорушення, які не могли бути відомі будь-яким третім особам, окрім сторін та суду, зокрема: детальний зміст відеозаписів НСРД від 19.07.2024, 25.07.2024, обставини допиту залегендованого свідка ОСОБА_8 , який взагалі проведений судом у закритому судовому засіданні. Свідок пояснив, що такі відомості він дізнався від громадянина ОСОБА_121 , адреса проживання останнього невідома, засоби зв'язку з ним втрачені через видалення номеру телефону. Саме ОСОБА_122 попередньо демонстрував ОСОБА_123 відеозаписи проведених НСРД з екрану мобільного телефону. Натомість, за його показами ці відомості сталі відомі ОСОБА_124 від громадянки на ім'я ОСОБА_125 , яка є дружиною ОСОБА_126 .
Також, під час допиту свідка додатково досліджений відеозапис 0-02-05-59c3b2c207798deee8c82e59c2908e0885bbdc72bf990a777f8fa4eff9ae62df_cb8f6050ea57ee75, який починається зі слів: «Ну що … зустрічаємо ОСОБА_126 ». На запитання суду щодо дати здійснення відеозапису свідок відповів, що «було ще тепло на дворі». Коли суд звернув увагу на сніг, свідок пояснив, що запис ймовірно минулорічної зими. Однак, до цього ОСОБА_118 однозначно повідомив, що мав лише дві зустрічі з ОСОБА_20 , одну у 2024, та одну у 2025 зміст яких вже детально повідомлений суду. На пропозицію суду надати оригінал відеозапису свідок відповів відмовою, у зв'язку із видаленням його з телефону. На запитання, навіщо перед аудіозаписом вимовляє «зустрічаємо ОСОБА_126 », повідомив, що запис здійснювався з метою фіксації заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_20 за попередні образи свідка ОСОБА_127 .
На переконання суду, свідок надав настільки суперечливі покази, які є алогічними, суперечать матеріалам кримінального провадження, що суд вважає показання ОСОБА_117 , неналежним доказом. Очевидно, аудіозаписи проведені виключно з метою ідентифікації та компрометування свідка, введення суду в оману.
Щодо провокації злочину працівниками правоохоронних органів, а також ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_128 .
Неодноразово під час судового розгляду та у судових дебатах стороною захисту висловлювались доводи про провокацію вчинення злочину, наводилась відповідна практика Європейського суду з прав людини. Суд вважає вказані доводи непереконливими з огляду на наступне.
Суд спирається на судову практику Верховного Суду стосовно перевірки доводів щодо провокування правоохоронними органами вчинення кримінальних правопорушень, яка була перейнята від рішень ЄСПЛ, яка вказує на те, що суди зобов'язані, оцінюючи такі доводи сторони захисту, провести так звані тести на провокацію, що включають «матеріальний (сутнісний, змістовний) тест» (substantive test of incitement) і «процесуальний тест» (procedural test of incitement), які ЄСПЛ детально описав у низці своїх рішень, зокрема в пунктах 101-109, 112-114 рішення у справі «Lagutin and other vs. Russia».
Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 (справа № 728/1614/17, провадження № 51-6169 км 21) вказав, що під процесуальним тестом розуміється наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
У свою чергу, матеріальний тест включає відповіді на запитання: чи були підстави для проведення таємної операції, зокрема, чи існували об'єктивні підозри в тому, що заявник брав участь у злочинній діяльності або був схильним до вчинення кримінального правопорушення, поки до нього не звернулася поліція; чи була поведінка правоохоронних органів по суті пасивною.
Перш за все має бути встановлено, чи існувала об'єктивна підозра, що особа займається злочинною діяльністю або схильна до вчинення злочину (рішення від 04 листопада 2010 року у справі «Bannikova vs. Russia», заява № 18757/06, § 38). Будь-яка попередня інформація про наявний злочинний намір має давати можливість її перевірити (рішення від 15 грудня 2005 року у справі «Vanyan vs. Russia», заява № 53203/99, § 49, «Khudobin vs. Russia» заява № 59696/00, § 134) й органи влади мають бути здатні в будь-який час довести, що мали достатні підстави для проведення негласної операції (рішення від 04 листопада 2010 року у справі «Bannikova vs. Russia», заява № 18757/06, § 40).
ЄСПЛ вважав, що не можна вважати пасивною поведінку органів влади, коли ініціатором контакту з підозрюваною особою був агент (агенти), коли поновлюється пропозиція після первинної відмови, коли наполегливо схиляють до вчинення злочину (рішення від 01 липня 2008 року у справі «Malininas vs. Lithuania», заява № 10071/04, § 37).
З критерієм об'єктивної підозри тісно пов'язане питання щодо моменту, коли органи влади розпочали негласну операцію, тобто агенти лише «приєдналися» до злочинних дій чи підштовхнули до них (рішення від 04 листопада 2010 року у справі «Bannikova vs. Russia», заява № 18757/06, § 43).
З огляду на фактичні обставини, встановлені у цьому кримінальному провадженні, суд звертає увагу на те, що правоохоронні органи розпочали проведення НСРД щодо ОСОБА_7 після повідомлення ОСОБА_8 про можливу підготовку тяжкого кримінального правопорушення, що підтверджувалося показаннями свідка ОСОБА_129 , який повідомив обставини отримання інформації про злочин особисто від ОСОБА_7 , подальше звернення до ГУ НП в Полтавській області, а також показаннями о/у ОСОБА_74 , який пояснив, що на підставі отриманих оперативних відомостей підготував рапорт від 11.07.2024 про виявлення кримінального правопорушення. Реагуючи на вказану інформацію, правоохоронні органи розпочали таємну операцію - контроль за вчиненням злочину, у ході якої отримали відомості про дійсний намір обвинуваченої організувати заподіяння тяжких тілесних ОСОБА_4 та з метою її викриття здійснили подальшу імітацію спричинення ушкоджень, за що і була передана відповідна винагорода.
Навіть сама ж обвинувачена не заперечувала про бажання залякати ОСОБА_4 , однак вважала, що була спровокована, не правоохоронцями, а ОСОБА_8 . Підставами його провокації вважала користь у заволодінні власним житлом після засудження. У контексті цих доводів суд зазначає, що досліджені докази свідчать про відсутність будь-якого впливу ОСОБА_8 на ОСОБА_7 , остання у відносинах із свідком поводиться домінуючи, син обвинуваченої ОСОБА_97 висловлює неодноразові погрози у бік свідка. ОСОБА_7 визначала зміст розмов, умови зустрічей, ставила вимогу додаткової зустрічі, визначила ціну за виконання замовлення, змінювали порядок та місце передання грошової винагороди. Жоден з досліджених судом доказів не довів ані провокативних дій ОСОБА_8 , ані небажання чи відмову ОСОБА_7 від заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
З огляду на наведене суд вважає, що отримана в передбачений КПК спосіб інформація про протиправну діяльність ОСОБА_7 надавала органу досудового розслідування обґрунтовані підстави для початку заходів контролю за вчиненням злочину з метою її викриття і документування.
Для перевірки критерію чи була поведінка правоохоронних органів по суті пасивною, оцінці підлягають їх дії та дії конфідентів на предмет проведення розслідування в пасивний спосіб.
Умовно випадки активності правоохоронних органів щодо схиляння до вчинення злочину можна поділити на дві групи: 1) безпосередня активна поведінка конфідента під час спілкування з обвинуваченим, що спрямована на схиляння його до злочинної діяльності; 2) інші активні дії співробітників правоохоронних органів у процесі розслідування, які виходять за межі здійснення розслідування, у переважно пасивний спосіб.
За встановлених обставин трьох детально задокументованих за допомогою аудіо-, відеоконтролю епізодів зустрічей 19 та 25 липня 2024 року залучені правоохоронними органами до контролю за вчиненням злочину конфіденти ОСОБА_9 ОСОБА_57 , ОСОБА_8 діяли пасивно, не схиляли ОСОБА_7 до вчинення злочину, не ініціювали повторну зустріч 19.07.2024, що свідчить про відсутність ознак активного втручання органу досудового розслідування та схиляння до вчинення кримінального правопорушення. Навпаки, відповідно до досліджених судом доказів, зокрема протоколів за результатами проведення НСРД та відеозаписів до них, саме ОСОБА_7 ініціювала повторну зустріч із ОСОБА_9 під час якої надавала поради щодо успішного виконання замовлення.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_9 і ОСОБА_57 діяли як за звичайних обставин, поведінка ОСОБА_8 була переважно пасивною, а орган досудового розслідування обмежувався лише документуванням злочину, діючи у спосіб, передбачений КПК України, під час контролю за вчиненням злочину. Потерпілий ОСОБА_4 був абсолютно не обізнаний про обставини кримінального правопорушення, жодним чином не пов'язаний із ОСОБА_130 , не впливав на хід до операції та залучений правоохоронцями вже на фінальній стадії імітування обстановки злочину.
Додатково суд зазначає, що дійсно після ухвалення рішення організувати замовлення заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та в ході реалізації умислу у будь-якої особи можуть виникнути певні сумніви у доцільності реалізації задуманого. Однак, у тому випадку, якщо особа відмовляється від реалізації злочинного плану, вона повинна прийняти остаточне свідоме рішення і її подальші дії мають підтверджувати факт відмови. Проте, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 повторно зустрічалася із потенційним виконавцем злочину, що свідчить про усвідомленість і добровільність дій обвинуваченої та відсутність будь-якої провокації чи тиску на неї з боку працівників правоохоронних органів. Аналогічний підхід до оцінки можливої відмови змовника від злочину висловлений у висновку Верховного Суду у справі №163/2670/21 від 10.12.2024.
Адвокат ОСОБА_5 зауважив, що ОСОБА_8 співпрацював зі слідством, фактично діяв під контролем працівника поліції на прізвище ОСОБА_131 , є особою, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, стверджував про можливе здійснення на нього тиску або впливу працівниками поліції. Однак, повідомлені твердження захисника суд не бере до уваги. Під час допиту ОСОБА_8 пояснив мотиви звернення до поліції - збереження життя та здоров'я ОСОБА_4 , будь-які особисті мотиви провокації обвинуваченої категорично заперечив, натомість вказав про триваюче переслідування з боку родини ОСОБА_7 за свої правомірні дії, систематичне отримання погроз, необхідність подальшого забезпечення йому безпеки як свідку.
Отже, враховуючи викладене, спираючись на досліджені докази та фактичні дані, які свідчать про наявність особливого мотиву у діях обвинуваченої - покарання потерпілого ОСОБА_4 за законослухняну поведінку, особисту неприязнь, сформовану через триваючий конфлікт, а також про усвідомлення ОСОБА_7 протиправності вчинюваних дій, переслідування мети, позбавлення зору потерпілого, тобто вчинення дій з організації замовлення на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 121 КК України.
Процесуальні документи, які стосуються руху кримінального провадження, а також підтверджують повноваження слідчого (прокурора) на здійснення процесуальних дій, надані стороною обвинувачення під час судового розгляду та досліджені у судовому засіданні.
-витяг з Єдиного з реєстру досудових розслідувань за № 12024170000000532 від 11.07.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 121 КК України, відповідно до якого 11.07.2024 правоохоронними органами встановлені відомості про те, що мешканка м. Полтави громадянка ОСОБА_110 шукає виконавців для нанесення тяжких тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_111 (а.с. 62 т .1);
-доручення проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024170000000532 від 11.07.2024 (а.с. 65 т. 1);
-повідомлення про початок досудового розслідування прокурора та постанова про створення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12024170000000532 від 11.07.2024 (а.с.66-70 т. 1);
-постанова про створення групи слідчих у кримінальному провадженні № 12024170000000532 від 11.07.2024 (а.с. 71-73 т. 1);
-постанова від 25.07.2024 про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12024170000000532 від 11.07.2024, якою змінено правову кваліфікацію з ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 121 КК України (а.с. 109-110 т. 1);
-доручення старшої слідчої СУ ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_132 від 11.07.2024 начальнику УКР ГУ НП в Полтавській області на проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України (а.с. 74-75 т. 1).
Позиції учасників судового розгляду.
Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просив суд визнати винною ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 121 КК Українита призначити покарання, з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України, у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 8 (вісім) місяців. Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення та строк перебування під домашнім арештом. Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу обрати тримання під варту, взявши під варту в залі суду. Стягнути з обвинуваченої судові витрати за проведення експертиз в сумі 14388,32 грн. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Потерпілий вважав доведеною вину обвинуваченої у вчиненні інкримінованого діяння та просив призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
Обвинувачена, не визнаючи вину, вказала, що хотіла лише полякати ОСОБА_4 , на її переконання свідок ОСОБА_8 фактично так і не був допитаний у судовому засіданні, натомість допитувалась невідома особа. Покази свідка ОСОБА_117 доводять провокацію ОСОБА_8 злочину з корисливих мотивів. У зв'язку із недоведеністю стороною обвинувачення вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 121 КК України, просила ухвалити виправдувальний вирок.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_6 у судових дебатах просив закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 121 КК України, за відсутності в її діях складу кримінального правопорушення. За змістом дебатів вважав недопустимим доказом НСРД у виді контролю за вчиненням кримінального правопорушення від 19.07.24 та за концепцією «плодів отруйного дерева» вважав всі інші похідні докази недопустимими, звертав увагу, що більшість НСРД у справі проведені із порушенням вимог Закону України «Про державну таємницю», заходи безпеки щодо свідка ОСОБА_8 вжиті безпідставно, що не дало можливості об'єктивно встановити обставини справи, натомість ОСОБА_8 брав участь у провокації кримінального правопорушення щодо обвинуваченої, а свідок ОСОБА_118 підтвердив версію сторони захисту.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 просив ухвалити виправдувальний вирок. В обґрунтування доводів посилався на відсутність належних доказів спричинення тяжких тілесних ушкоджень, зокрема обов'язкової експертизи, а отже і неможливості кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 121 КК України, неналежності та недопустимості окремих доказів, які також подавались у судовому засіданні у виді окремих клопотань, а також додатково вважав, що є недопустимими докази у виді листа Начальника ДСУ «Полтавське ОБ СМЕ» від 12.09.2024 за №2156, речові докази у виді двох фотокарток виданих ОСОБА_9 , грошові кошти, газовий балончик. Наполягав, що зі зброї «Флобер» неможливо заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, натомість обвинувачена ОСОБА_7 була спровокована ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_128 .
Мотиви призначення покарання та відомості про особу обвинуваченої, що мають значення для справи.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №506 від 19.09.2024 ОСОБА_7 на час проведення експертизи будь-який хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством чи іншим захворюванням не страждає і може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, що відноситься до інкримінованого діяння будь-яким психічним захворюванням не страждала, не виявляла ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і не перебувала в стані тимчасового розладу психічної діяльності і могла повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Обвинувачена за своїм психічним станом не потребує застосування примусових заходів медичного характеру (а.с. 211-214 т. 2).
Відповідно до інформації Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_7 раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності (а.с. 215-216 т. 2).
За даними Управління ДМС України в Полтавській області ОСОБА_7 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 218 т. 2).
Згідно з інформацією Відокремленого підрозділу «Обласна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №1» ОСОБА_7 на амбулаторному лікуванні не перебувала, за медичною допомогою не зверталася.
Згідно з консультативним висновком спеціаліста від 03.01.2024 ОСОБА_7 має хронічні захворювання на кардіоміопатію, фіброміома матки, остеохондроз хребта в стадії загострення (а.с. 80 т. 4).
Відповідно до даних КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» обвинувачена під наглядом не перебуває та у закладі не лікувалась.
За інформацією КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» ОСОБА_7 з 1996 року по теперішній час на стаціонарному лікуванні не перебувала.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Відповідно до ст. 66 КК України обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченої, відсутні.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої, відсутні.
Згідно з ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Отже, призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд враховує відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, її похилий вік, статус пенсіонера, наявність хронічного захворювання, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до частини 5 статті 12 КК України є тяжким злочином проти життя та здоров'я особи.
Такі обставини у своїй сукупності свідчать, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання в межах передбачених санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України, у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 8 (вісім) місяців.
Призначене покарання, на переконання суду, є справедливим, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченої, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, відповідає особі обвинуваченої та є достатнім, для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання.
Натомість, підстав для застосування положень ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України щодо ОСОБА_7 та призначення більш м'якого покарання суд не встановив.
Мотиви ухвалення інших рішень, що вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Враховуючи, що суд визнав неналежними доказами висновки судових експертиз підстави для стягнення процесуальних витрат на залучення експерта при проведенні судової експертизи у кримінальному провадженні №СЕ-19/117-24/13371-НЗПРАП від 06.08.2024, №СЕ-19/117-24/13370-КТ від 25.09.2024, №СЕ-19/117-24/13369-КТ від 06.08.2024, відсутні.
Відповідно до ст.ст. 96-1, 96-2 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі. Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, використовувалися для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення.
За вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення передбачене покарання у виді позбавлення волі, речові докази - мобільний телефон марки «Xiomi» ІМЕЙ 1: НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 та ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , використаний нею як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а грошові кошти долари США номіналом 100 серія PD 90231252 С, номіналом 100 серія LB 74011196 Р, номіналом 100 серія PD 90231251 С, номіналом 100 серія PL 94239121 Р, номіналом 100 серія PD 97960585 С, використовувалися для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне конфіскувати такі речі у власність держави.
Суд також приймає рішення про обрання обвинуваченій ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Оскільки, судовий розгляд кримінального провадження завершено, жоден із більш м'яких запобіжних заходів для обвинуваченої не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 необхідно обчислювати з дати набрання вироком законної сили та направлення обвинуваченої для відбування покарання у виді позбавлення волі.
На підставі ч. 5, 7 ст. 72 КК України до строку відбування покарання ОСОБА_7 необхідно зарахувати строк її попереднього ув'язнення у цьому кримінальному провадженні, а саме з дня затримання 25.07.2024 по 26.07.2024 включно, з 02.09.2024 по 17.09.2024 включно з розрахунку день за день та строк домашнього арешту з 18.09.2024 по день набрання вироком законної сили та направлення обвинуваченої для відбування покарання у виді позбавлення волі, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 8 (вісім) місяців.
До набрання вироком законної сили обрати щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_7 такі обов'язки:
- не залишати цілодобово місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі з потерпілим ОСОБА_4 .
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту застосувати без використання електронного засобу контролю.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дати набрання вироком законної сили та направлення обвинуваченої для відбування покарання у виді позбавлення волі.
На підставі ч. 5, 7 ст. 72 КК України до строку відбування покарання ОСОБА_7 необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення у цьому кримінальному провадженні, а саме з дня затримання 25.07.2024 по 26.07.2024 включно, з 02.09.2024 по 17.09.2024 включно з розрахунку день за день та строк домашнього арешту з 18.09.2024 по день набрання вироком законної сили та направлення обвинуваченої для відбування покарання у виді позбавлення волі, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 31.07.2024 у справі №554/7465/24 (провадження 1-кс/554/7866/2024) на мобільний телефон марки «LG», мобільний телефон марки «Xiomi», мобільний телефон марки «Lenovo», револьвер флобер марки «Stalker в чорному кейсі, 18 набоїв, пристрій для куріння наркотичних засобів, скасувати.
Речові докази, а саме:
- мобільний телефон марки «LG» з ІМЕЙ 1: НОМЕР_11 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_12 , з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_8 , мобільний телефон марки «Lenovo» з ІМЕЙ 1: НОМЕР_13 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_14 , без акумулятора та без сім-картки, повернути власнику ОСОБА_7 ;
- мобільний телефон марки «Xiomi» з ІМЕЙ 1: НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 та ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , конфіскувати у дохід держави після набрання вироком законної сили;
- грошові кошти долари США номіналом 100 серія PD 90231252 С, номіналом 100 серія LB 74011196 Р, номіналом 100 серія PD 90231251 С, номіналом 100 серія PL 94239121 Р, номіналом 100 серія PD 97960585 С, конфіскувати у дохід держави після набрання вироком законної сили;
- револьвер флобер марки «Stalker s 4mm4.5» в чорному кейсі з квитанцією та чеком, 18 набоями, повернути власнику ОСОБА_133 ;
- пристрій для куріння наркотичних засобів, знищити.
Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Обвинувачений, захисник, його законний представник, потерпілий, його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1