Справа № 367/213/26
Провадження по справі № 1-кп/367/712/2026
05 лютого 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілої: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111050000241 від 28.06.2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кісєльовск Кемеровської області РФ, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд,-
28.06.2025 року приблизно о 09:30 год. ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною А/Д М-07 29 км+974,3 м, в межах населеного пункту м. Буча Київської області, у напрямку до м. Київ, діючи в порушення вимог п. 2.3 Б) ПДР, згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, невчасно відреагував на її зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, в порушення вимог пунктів 10.1, 13.1, 18.4 ПДР України, відповідно до яких: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»; «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.»; «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.», а також вимог дорожньої розмітки 1.18 (розділ 34 «Дорожня розмітка»), яка показує дозволені напрямки руху по смугах на перехресті, транспортній розв'язці в різних рівнях, в місці влаштування віднесеного лівого повороту чи розвороту, не переконався, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, знехтував правилами дорожнього руху, виїхав на смугу руху, яка дозволяє лише поворот ліворуч, всупереч вимогам дорожньої розмітки продовжив свій рух прямо та, проїжджаючи пішохідний перехід, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину А/Д М-07 з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля по нерегульованому світлофором пішохідному переходу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до Ірпінської центральної міської лікарні за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Польова 19, в якій 29.06.2025 року від отриманих множинних травм тіла помер у реанімаційному відділенні лікарні. Грубе порушення ОСОБА_5 вимог пунктів 10.1, 13.1, 18.4 ПДР та дорожньої розмітки 1.18 перебувають в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_6 ..
Вищевказаними діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, викладеному у вироку суду, визнав та підтвердив фактичні обставини скоєння ним злочину викладеному в обвинувальному акті. Просив суд врахувати при призначенні покарання, що в теперішній час він щиро розкаюється у скоєному, добровільно відшкодовував матеріальні збитки, а саме кошти на лікування потерпілого та його поховання, зазначив, що він не офіційно працює в таксі, тому просив суворо не карати та не позбавляти його волі, та права керування транспортними засобами.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого, показання, якого відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину викладеного у даному вироку суду доведена та його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України оскільки він своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_5 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує тяжкість вчиненого кримінального злочину, який відноситься, відповідно до ст.ст. 12, 25 КК України, до необережних тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, офіційно не працевлаштований, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Також, судом враховується думка потерпілої, яка просила суд призначити покарання обвинуваченому не пов'язане з позбавленням волі, також потерпіла підтвердила факт повного відшкодування шкоди та відсутність претензій до обвинуваченого морального та матеріального характеру.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Відповідно до правил призначення покарання закріплених ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та повинно бути необхідним та достатнім для такого виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
З врахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами та з урахуванням всіх обставин справи, на підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування основного покарання з випробовуванням, з покладанням на нього обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.
Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальні витрати в дохід держави.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого суд не застосовує.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Також, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2025 року було накладено арешт на транспортний засіб, який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, розташованого по вул. Стуса № 37 в смт. Макарів Бучанського р-ну Київської області, а саме: на автомобіль марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, станом на 05.02.2026 року, судовий розгляд даного кримінального провадження завершений, тому потреби у подальшому обмеженні прав власників майна немає необхідності.
Таким чином, суд, оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданням цього кримінального провадження, вважає за можливе скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2025 року по справі № 369/11685/25 провадження № 1-кс/ 369/2058/25 на речовий доказ у даному кримінальному провадженні, а саме на: автомобіль марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_3 .
Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 98, 100, 349, 369-371, 373-376 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) років, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю в 2 (два) роки.
На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз: № СЕ-19/111-25/42343-ІТ від 05.08.2025 року в сумі 4457 гривень 00 копійок; № СЕ-19/111-25/63715-ІТ від 28.10.2025 року в сумі 3565 гривень 60 копійок, загальна сума яких складає 8022 (вісім тисяч двадцять дві) гривні 60 копійок.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.07.2025 року по справі № 369/11685/25 провадження № 1-кс/ 369/2058/25 на речовий доказ у даному кримінальному провадженні, а саме на: автомобіль марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_3 .
Речовий доказ по кримінальному провадженню - автомобіль марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1 вилучений в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 28.06.2025, який зберігається на території майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область Бучанський район смт. Макарів, вул. Стуса 37 - повернути власнику ОСОБА_7 .
Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляції до Ірпінського міського суду Київської області.
Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку після його проголошення вручити негайно обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1