Справа № 736/1962/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/175/26
Категорія - ч. 1 ст. 125 КК України Доповідач ОСОБА_2
04 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові кримінальне провадження №12025275360000118 від 21.07.2025 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2025 року,
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Лубенець, Корюківського району. Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, інваліда ІІ групи, раніше судимого: 02.07.2025 вироком Корюківського районного суду Чернігівської області за ч. 1 ст. 382 КК України засудженого до покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин,
визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 180 (ста восьмидесяти) годин громадських робіт.
Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 02.07.2025 відносно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 382 КК України визначено виконувати самостійно.
Долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що ОСОБА_8 , 19.07.2025, близько 20:30 хв, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на ґрунтовій дорозі неподалік домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних сімейних відносин, у ході конфлікту, з особистих мотивів, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння шкоди здоров'ю потерпілій та бажаючи їх настання, стоячи позаду своєї дружини ОСОБА_10 , штовхнув її долонями обох рук в область лопаток, внаслідок чого остання не втрималась на ногах та впала на землю у момент, коли ОСОБА_10 намагалась підвестись ОСОБА_8 , продовжуючи свої умисні протиправні дії, направлені на заподіяння їй тілесних ушкоджень, схилився над нею та наніс їй не менше п'яти ударів кулаками обох рук по обличчю, чим спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді гематоми в ділянці лобу, які згідно із висновком судово-медичної експертизи № 58 від 24.07.2025, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що її постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. b ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція) - «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні
Вказаними умисними діями ОСОБА_8 у відповідності до ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив домашнє насильство у формі фізичного насильства відносно дружини ОСОБА_10 .
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду в частині призначеного покарання у виді громадських робіт та призначити його підзахисному покарання у виді штрафу 850 грн, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за вказаним вироком приєднати покарання, призначене вироком Корюківського районного суду від 02.07.2025 за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу у розмірі 8500 грн та остаточно призначити покарання у виді штрафу в сумі 9350 грн.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом не у повній мірі враховано дані про особу обвинуваченого та у порушення положень ч. 3 ст. 56 КК України, призначив покарання у виді громадських робіт особі, яка має інвалідність ІІ групи. Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 57 КК України виправні роботи також не призначаються непрацездатним особам, то єдиним можливим покаранням, з огляду на санкцію ч. 1 ст. 125 КК України, ОСОБА_8 є штраф.
Прокурор також не погодилася із вироком суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. У решті вирок суду просить залишити без змін.
В обґрунтування вказує, що судом, у порушення положень ч. 3 ст. 56 КК України, призначене покарання у виді громадських осіб, тоді як ОСОБА_8 являється особою з інвалідністю ІІ групи, тому таке покарання не можна йому призначати.
Крім того, вказує, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 02.07.2025 за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 8500 грн, однак штраф останнім сплачено 20.08.2025.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав подану ним апеляційну скаргу частково, просив змінити вирок суду та призначити покарання у виді штрафу, без призначення покарання на підставі ст. 71 КК України, оскільки попередній вирок виконано, та не заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора; прокурора, яка змінила апеляційні вимоги та просила вирок суду змінити, а не скасувати та ухвалити новий, як помилково зазначено в апеляційній скарзі, оскільки питання про погіршення становища обвинуваченого не порушується, апеляційну скаргу захисника підтримала частково, вважаючи призначення покарання за правилами ст. 71 КК України безпідставним, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України колегія суддів перевіряє судове рішення у межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції розглянув дане кримінальне провадження у відповідності до вимог ст. 382 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними у ній доказами, які судом досліджувались в обсязі, визначеному у порядку ч. 2 ст. 382 КПК України. Ці обставини учасниками провадження не оспорюються, а тому вони не є предметом апеляційного розгляду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
Стосовно доводів апеляційних скарг про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, то такі слушні.
Як убачається з резолютивної частини вироку суду, за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_8 було призначено покарання у виді 150 годин громадських робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 КК України, громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно-корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
З огляду на ч. 3 ст. 56 КК України, громадські роботи не призначаються, у тому числі особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_8 відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 06.08.2024, ОСОБА_8 є особою з інвалідністю ІІ групи, колегія суддів зазначає, що призначаючи ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт, суд першої інстанції порушив вищевказані вимоги закону про кримінальну відповідальність.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг захисника та прокурора та вважає, що призначення ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Узв'язку з викладеним, апеляційні скаргі підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора та захисника задовольнити частково.
Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4