Номер провадження: 11-сс/813/265/26
Справа № 522/13533/24 1-кс/522/7095/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
02.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2025 якою в межах к/п №12024163510000582 від 30.07.2024 відносно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Підгородня Первомайського р-ну Миколаївської обл., громадянина України, тимчасово непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.06.2026, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 25.12.2025 було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.02.2026 у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» без визначення застави відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя прийшов до висновку про те що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та у вказаному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою, такою, що суперечить практиці ЄСПЛ оскільки інкримінований злочин був вчинений в липні 2024 року, за весь цей період часу підозрюваний ОСОБА_9 не переховувався від органу досудового розслідування, не отримував жодних викликів чи повісток, не притягувався до кримінальної відповідальності, неофіційно працює, жодним чином не впливав на потерпілого та стверджує, що він його не знає.
За таких обставин, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 25.12.2025 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, натомість прокурор та представник потерпілої заперечували проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався у повному обсязі.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині.
Водночас, що стосується наявності ризиків у вказаному кримінальному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики того, що підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілого та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, існування вказаних ризиків обумовлене тяжкістю покарання, яке може бути призначено ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим.
ЄСПЛ у рішенні «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику переховування.
Апеляційний суд також вважає реальними ризики незаконного впливу на потерпілого з огляду на порядок отримання пояснень, який передбачений ст. 225 КК України.
Окрім того, апеляційний суд враховує специфіку інкримінованого злочину та його наслідки, зокрема ту обставину, що потерпілий набув інвалідності в результаті вчинення інкримінованого злочину.
Що стосується доводів захисника з приводу того, що підозрюваний ОСОБА_9 не переховувався від органу досудового розслідування, колегія суддів зауважує, що на протязі тривалого часу органом досудового розслідування вживалися заходи щодо ідентифікації його особи. Відтак, зазначений ризик безумовно не виключається.
Апеляційний суд також не виключає існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на специфіку інкримінованого злочину, його умисний характер та корисливий мотив.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на теперішній час поведінка підозрюваного вимагає виняткового контролю, який здатний забезпечити лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд також не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу з таких підстав.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Апеляційний суд враховує фактичні обставини вчинення інкримінованого злочину, його наслідки, наявність ризиків, та погоджується із висновками слідчого судді відносно того, що потреби досудового розслідування та суспільний інтересах на даному етапі провадженні виправдовують застосування безальтернативного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
При цьому, запобіжний захід застосований до ОСОБА_9 на визначений строк, а питання доцільності подальшого застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде перевірена слідчим суддею через нетривалий час.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_9 на даному етапі досудового розслідування необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, тому оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 303, 370, 404, 405, 407, 409, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2025 якою стосовно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 23.02.2026, без визначенням застави -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4