Справа № 127/30927/24
Провадження № 22-ц/801/496/2026
Категорія: 21
Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин С. В.
Доповідач:Матківська М. В.
04 лютого 2026 рокуСправа № 127/30927/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.
Секретар: Закернична А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Вінницької обласної прокуратури
на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов'язання до вчинення дій,
Ухвалу постановив суддя Волошин С. В.
Ухвалу постановлено у відсутності учасників справи у м. Вінниця
Повний текст ухвали складено 19 грудня 2025 року,
встановив:
У вересні 2024 року Вінницька обласна прокуратура в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2024 року прийнято справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2025 року, постановленою в межах підготовчого провадження, позовну заяву залишено без руху, надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, з дня отримання позивачем даної ухвали суду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2025 року позов першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов'язання до вчинення дій, залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі Вінницька обласна прокуратура, пославшись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції безпідставно зазначив про те, що прокурором подано позов без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України.
Норми ЦПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії - звернення прокурора з позовом до суду (11 вересня 2024 року), а тому позовна заява прокурора відповідає вимогам статті 177 ЦПК України.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що на даний час відсутній механізм реалізації норм Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року стосовно умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Судом безпідставно не враховано те, що норми Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року, зокрема щодо внесення на депозитний рахунок коштів - вартості спірного майна, стосується зокрема вимоги про витребування майна. Проте, прокурором до ОСОБА_1 пред'явлено негаторний позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом її повернення.
У позові повністю заперечується добросовісність набуття спірних земельних ділянок ОСОБА_1 , оскільки його дії мають ознаки цілеспрямованого отримання земель водного фонду з порушенням цільового використання, обмеження доступу громадян до водного об'єкту. Земельні ділянки були придбані за заниженою вартістю, а відповідач уже під час розгляду справи намагався відчужити одну з земельних ділянок, що також свідчить про недобросовісність його дій.
Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, підписаний його представником - адвокатом Непийводою К. В., у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, вважаючи що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зазначив, що Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. А тому внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача і повністю узгоджується із нормами цивільного процесуального законодавства.
Інші учасники справи судове рішення не оскаржили і відзив на апеляційну скаргу не надіслали.
У судовому засіданні прокурор Кавун О. І. підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Представник позивача Вінницької міської ради, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився; клопотань чи заяв не надіслав.
Відповідач ОСОБА_1 і його представник - адвокат Непийвода К. В. у судове засідання не з'явилися. Адвокат Непийвода К. В. надіслала заяву, якою просить провести судове засідання за відсутності відповідача і його представника - адвоката Непийводи К. В., просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Третя особи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились; будь-яких заяв чи клопотань не подали.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції залишив позов прокурора без розгляду з тих підстав, що станом на 19 грудня 2025 року позивачем вимог ухвали суду від 26 листопада 2025 року не виконано та не усунуто недоліки, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, попри те, що процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви закінчився.
Так, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2025 року позовну заяву прокурора залишено без руху у зв'язку з тим, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (Закон № 4292-ІХ), яким внесені зміни, зокрема до ст.ст. 388, 390, 391 ЦК України та ст. 177, 185, 265 ЦПК України. Зокрема, ст. 391 ЦК України була доповнена частиною другою, відповідно до якої, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що визначена законодавцем процесуальна вимога, щодо внесення позивачем, у цій категорії справ, на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, є забезпечувальною сумою, якою забезпечується право особи - добросовісного набувача, на отримання відповідної грошової компенсації вартості майна, яке у нього витребовується (повертається), про що (добросовісність/недобросовісність) суд констатує у своєму рішенні при формуванні висновків по суті позовних вимог.
Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
09 квітня 2025 набрав чинності Закон № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким внесено зміни, зокрема, до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.
Статтю 390 ЦК України доповнено ч. 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
У пункті 2 розділу ІІ Закону № 4292-IX зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Верховний Суду у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 523/14914/24 дійшов такого висновку: обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;
у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України не застосовуються;
питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України. Водночас у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2025 року у справі № 354/419/25, постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24.
У цій справі, звертаючись до суду, прокурор вказував про наявність підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки із одночасним припиненням права власності та зобов'язання повернути Вінницькій міській територіальній громаді в особі Вінницької міської ради земельні ділянки.
Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п'ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.
Оскільки прокурор обґрунтовував позов недобросовісністю набувача, тому норми частини п'ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача суд може вирішити лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.
Аналогічні висновки викладені за подібних обставин у постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 127/34295/24.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які стали перешкодою для розгляду позову.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
І. В. Міхасішин
Повний текст судового рішення складено 04 лютого 2026 року